Технологія вирощування озимого ріпаку: догляд за посівами, захист рослин та збирання (частина 2)

Саме цей елемент на даний момент є більш затратним у технології вирощування ріпаку. Про особливості живлення ріпаку читайте в першій частині матеріалу.

Захист озимого ріпаку від хвороб

Хвороби є чинником, котрий завдає великої шкоди та змушує думати: отримає господарство урожай чи ні. Але основна біда, якої зазнають посіви ріпаку, це шкода, завдана хворобами саме під час цвітіння. Тоді найбільшого поширення набувають склеротинія та альтернарія, які можуть спричинити до 60% втрат врожаю. Інколи, за деяких чинників, можна взагалі втратити посів. І тому ефективне та правильне використання фунгіцидів у період цвітіння ріпаку забезпечує збереження та використання попередньо вкладених коштів.

За шкодочинністю хвороби ріпаку розміщуються в такому порядку:

• альтернаріоз,
• фомоз,
• циліндроспоріоз,
• бактеріоз коренів,
• снігова пліснява,
• пероноспороз,
• чорна ніжка,
• біла гниль,
• сіра гниль,
• біла плямистість,
• фузаріозне в’янення,
• вертицильозне в’янення.

Альтернаріоз

Останніми роками порушення сівозміни сприяє поширенню сірої і білої гнилей, фузаріозного і вертицильозного в’янення, снігової плісняви, чорної ніжки, кили, вірусних і мікоплазмових хвороб.

Система захисту від хвороб може містити обробки фунгіцидами протягом вегетації та протруювання насіння протруйниками в такі фази:

Т00 — передпосівне протруювання насіння,

Т0 — перша обробка фунгіцидом-ретардантом (4-6 листків (розвиток розетки листя) / ВВСН 14-16),

Т1 — друга обробка фунгіцидом-ретардантом (6-8 листків (ВВСН 16-18 ),

Т2 — третя обробка фунгіцидом-ретардантом (8-10 листків / ВВСН 18-20),

Т3 — перша обробка фунгіцидом (розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) — ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39),

Т4 — друга обробка фунгіцидом (ріст у довжину бокових пагонів — бутонізація / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59),

Т5 — третя обробка фунгіцидом (початок-кінець цвітіння / ВВСН 60-69).

Важливу роль має друга обробка фунгіцидом Т4, що проводиться у фазу 40-49 до 50-59, та третє обприскування Т5 у період 60-69, яке зменшує ураження стручків та підвищує олійність в 1,3-3,4 рази.

Першу обробку фунгіцидом Т3 у період 20-29 до 30-39 рекомендують проводити у разі дощового літа та сильного інфекційного навантаження хворобами, що пошкоджують молоді рослини, або за відсутності висококліренсових обприскувачів, а також при технологіях no-till і strip-till.

Важливо звернути увагу, що обробку посівів проти фомозу, пероноспорозу, альтернаріозу, циліндроспоріозу слід проводити в Т0 — перша обробка фунгіцидом-ретардантом (4-6 листків (розвиток розетки листя) / ВВСН 14-16) та Т3 — перша обробка фунгіцидом (розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) — ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39).

Часто виникають питання стратегії застосування двокомпонентних препаратів з різних класів із профілактичними та лікувальними властивостями або однокомпонентних фунгіцидів із профілактичною (карбоксаміди, стробілурини) або лікувальною дією (триазоли). Фунгіцид захисно-лікувальної дії з широким спектром і тривалим захисним ефектом (стробілурини + триазоли, карбендазими + триазоли) кращий для обробки в період росту у довжину бокових пагонів — бутонізації / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59 (Т4), оскільки такий фунгіцид дозволить згладити післядію помилок при виборі і внесенні першого фунгіциду навесні в період розвитку бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) — ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39 (Т3), і дасть час для аналізу фітосанітарної обстановки.

Стробілурини і карбоксаміди зазвичай застосовують профілактично в Т3 або в Т4 від листкових хвороб. Триазоли застосовують в Т4 або Т5, як правило, лікувально за досягнення ЕПШ листкових хвороб. За відсутності хвороб внесення триазолів зазвичай не ефективне.

Читати досвід: Ярослав Бай: ріпак — цінна культура у сівозміні, тож його потенціал варто використовувати

Стробілурини застосовують профілактично, вони не дають проростати спорам збудника, але не лікують, коли гриб уже проник усередину. Триазоли, навпаки, лікують, але на проростання спор не впливають. Стробілурини можуть профілактично працювати до 6 тижнів, триазоли значно менше (2-3 тижні). Водночас застосування однокомпонентних стробілуринів чи двокомпонентних фунгіцидів із захисно-лікувальною дією (стробілурини + триазоли, карбендазими + триазоли) на озимому ріпаку в Т4 — друга обробка фунгіцидом (ріст у довжину бокових пагонів — бутонізація / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59), Т5 — третя обробка фунгіцидом (початок-кінець цвітіння / ВВСН 60-69) часто при високих температурах призводять до закриття продихів листків контактними компонентами препарату та порушення їх транспірації, в'янення листя.

Захист озимого ріпаку від шкідників

Інсектицидний захист озимого ріпаку від шкідників зазвичай прив'язаний до системи фунгіцидного захисту, оскільки інсектициди та фунгіциди застосовують разом в бакових сумішах, а також з листовим підживленням мікроелементами, особливо бором. Щоб створити максимально ефективну систему інсектицидного захисту, необхідно добре знати фенологію шкідників, періоди появи їх шкодочинних стадій.

На посівах озимого ріпаку восени під час розвитку листків розетки листя / ВВСН 10-19 та розвитку бокових пагонів / ВВСН 20-29 можуть з’являтися такі небезпечні шкідники, як ріпакові і хрестоцвіті блішки, листогризучі та підгризаючі совки, ріпаковий трач (пильщик), прихованохоботник, капустяна міль, ріпакові білани, хрестоцвіті мухи, мишоподібні гризуни. Всі вони завдають непоправної шкоди рослинам ріпаку — підгризають стебла рослин (підгризаючі совки), пошкоджують паренхіму листкової поверхні (блішки), скелетують та об’їдають листкову поверхню рослин (ріпаковий пильщик).

Ріпаковий пильщик

Навесні після поновлення вегетації на озимому ріпаку під час розвитку бокових пагонів — росту в довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39 можуть з’являтися великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий та інші види прихованохоботників, ріпаковий трач (пильщик), ріпакові і хрестоцвіті блішки.

У період росту в довжину бокових пагонів — бутонізації / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59 на озимому ріпаку шкодять попелиці, ріпаковий трач (пильщик), великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий та інші види прихованохоботників, тоді як під час цвітіння /ВВСН 60-69 завдають шкоди попелиці, ріпаковий трач (пильщик), капустяний стручковий (насіннєвий) прихованохоботник, капустяний стручковий комарик, ріпаковий квіткоїд, а в період формування стручків / ВВСН 70-79 — попелиці, ріпаковий трач (пильщик), капустяний стручковий (насіннєвий) прихованохоботник, капустяний стручковий комарик.

Найбільш шкодочинними шкідниками на озимому ріпаку є ріпакові і хрестоцвіті блішки, ріпаковий трач (пильщик), великий ріпаковий прихованохоботник, капустяний стебловий, стручковий (насіннєвий) та інші види прихованохоботників, капустяний стручковий комарик, ріпаковий квіткоїд.

Найбільшої шкоди восени завдають хрестоцвіті блішки. У фазі сходів ріпаку визначають чисельність хрестоцвітих блішок і ступінь пошкодження рослин, спричинених ними. Обліки проводять на облікових ділянках посівів розміром 0,1 м², підраховуючи чисельність жуків, кількість рослин пошкоджених і не пошкоджених.

Весняну капустяну муху, ріпакового пильщика обліковують у фазі 2-4 листків методом косіння ентомологічним сачком. Для цього використовують стандартні ентомологічні сачки (діаметр металевого обруча 30 см, довжина палиці 1 м, мішечок із тканини довжиною 60 см). За високої чисельності шкідників для їх обліку досить 50 одинарних помахів. Личинок весняної капустяної мухи обліковують методом облікових рослин. При цьому ретельно обстежують відповідну кількість рослин.

Поява нового покоління хрестоцвітих блішок відмічається від третьої декади липня до другої декади серпня. Жуки насамперед заселяють напівпожухле листя рослин ріпаку озимого (кінець липня), ярого (перша декада серпня), а також ріпакову падалицю. На посіви культури озимої форми вирощування жуки переходять із появою сходів (з другої декади серпня). Велика кількість сходів падалиці сповільнює активний перехід на рослини ріпаку озимого.

В умовах Центрального Лісостепу розвиток хрестоцвітих блішок у середньому триває 50 днів, але, залежно від погодних умов, може змінюватися. Жуки йшли на зимівлю з другої декади вересня, за теплої та сухої погоди зустрічаються на рослинах і в першій декаді жовтня, під час теплої та сухої осені.

За результатами обстежень складається прогноз розвитку фітофагів, загрози посівам від них і прийняття рішення щодо проведення хімічних засобів захисту. На ріпаку озимому проти шкідників необхідно проводити 2-3-4 обприскування. Чотириразова обробка інсектицидами разом із фунгіцидами: Т0 — 4-6 листків (розвиток розетки листя) / ВВСН 14-16), Т3 — розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) — ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39, Т4 — ріст у довжину бокових пагонів — бутонізація / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59), Т5 — початок-кінець цвітіння / ВВСН 60-69.

Двократна обробка інсектицидами разом з фунгіцидами: Т3 — розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації весною) — ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20-29 — ВВСН 30-39, Т4 — ріст у довжину бокових пагонів — бутонізація / ВВСН 40-49 — ВВСН 50-59). Другу обробку проводять через 7-10 днів після першої, у фазі бутонізації. Обробку інсектицидами необхідно завершити до початку цвітіння, щоб не погубити бджіл. У робочий розчин додають мікродобрива.

Проти основних шкідників на посівах ріпаку озимого використовуються піретроїдні, фосфорорганічні та неонікотиноїдні інсектициди. Вибір інсектициду має враховувати особливості біології шкідника: шкідливу стадію, особливості ротового апарату імаго або личинок, вразливу стадію, особливо коли особини ведуть прихований спосіб життя, тривалість виходу з місць зимівлі, заселення посівів, розвиток та кількість генерацій.

Для боротьби з листогризучими фітофагами (совки, блішки, пильщиків, моль та ін.) більш ефективні інсектициди, мають контактно-кишкову дію, а проти комах з колюче-смоктальним ротовим апаратом (клопи, попелиці) — системного впливу. Проти прихованоживучих комах (стебловий прихованохоботник) проводять обприскування проти імаго в період відкладання яєць або відродження личинок.

Вибираючи інсектицид для захисту посівів, слід керуватися насамперед доцільністю його застосування. Наприклад, якщо немає загрози знищення посівів ріпаку озимого жуками хрестоцвітих блішок, то можна провести тільки крайові обробки поля, для цього придатні препарати з класу піретроїдів на основі таких діючих речовин: зета-циперметрин, дельтаметрин, альфа-циперметрин, есфенвалерат, лямбда-цигалотрин тощо, та з класу неонікотиноїдів — препарати на основі клотіанідину (за загрози знищення посівів). Проти ґрунтоживучих личинок комах, бурякової нематоди (і в разі потреби боротьби зі слимаками) застосовують інсектицид на основі карбосульфану (клас карбамати).

Світлини та відео про життя і роботу агрономів в Instagram SuperAgronom_

Для запобігання пошкодженню стебловими прихованохоботниками необхідно проводити моніторинг їх появи за допомогою чашок жовтого кольору. При потраплянні 8–10 жуків на одну пастку протягом 3 діб необхідно проводити обробку інсектицидами.

Прихованохоботники є доволі складними для моніторингу об’єктами тому що жук, відчуваючи загрозу, падає із рослини ріпаку та завмирає, тож його складно знайти. Для своєчасного виявлення і контролю прихованохоботників доцільно викори­стовувати жовті чашки-пастки з густою клейкою рідиною.

Жовті чашки незамінні для контролю шкідників до періоду цвітіння. Чашки встановлюються вже за температури ґрунту +5ºС, це приблизно десь починаючи з другої декади березня. Кількість встановлених чашок залежить від площі поля. Так, на полі до 50 га — 1-2 шт., від 50 до 100 га — 2-3 шт., понад 100 га — 4 шт. (по одній з кожного краю поля).

Необхідно вести постійний моніторинг посівів та у разі перевищеня ЕПШ (10 жуків упродовж 3 днів на одну жовту чашку, або 2-4 жуки на 25 рослин), за умов сталої середньодобової температури на рівні +6˚С (опт. +10˚С) потрібно проводити заходи щодо обмеження чисельності шкідників.

Гербіцидний захист озимого ріпаку

Упродовж перших 40 днів вегетації ріпаку важливо забезпечити чистоту посівів та усунути конкуренцію за елементи живлення і вологу з боку бур’янів. Найбільшої шкоди бур’яни завдають культурі приблизно з 32 по 50 день вегетації, це і є той гербокритичний період, коли ріпак потребує допомоги агронома. Тож чистота посівів та вчасний гербіцидний і механічний контроль бур’янів допоможуть культурі оптимально розвиватися та формувати запланований урожай.

Якщо «проґавити» цей момент, можна отримати слабку кореневу систему, надмірний виніс точки росту рослин і, в результаті, високі ризики вимерзання під час перезимівлі, а також формування низькопродуктивних посівів. Весняний гербіцидний контроль розглядається як додаткова «страхова» обробка, а от восени про чистоту посівів слід подбати вчасно й робити це ретельно, оскільки рослини не надто здатні конкурувати із бур’янами в цей період.

У посівах ріпаку озимого найбільш складно контрольованими бур’янами є ті, які належать до тієї ж родини, що і ця культура.

Основною проблемою забур’яненості ріпаку озимого є отримання зріджених сходів. Адже добре розвинений ріпак озимий здатний пригнічувати ріст бур’янів, але нездатний конкурувати з бур’янами на ранніх етапах розвитку.

Серед кращих попередників для озимого ріпаку називають сільськогосподарські культури, які рано звільняють поле: озимі та ярі зернові, зернобобові, горох та ін. А тому падалиця цих культур — часта проблема у ріпакових полях. Падалиця зернових та інші бур’яни пригнічують ріст культури, знижують її продуктивність, створюючи конкуренцію за вологу й поживні речовини. Боротися з ними треба із перших днів та усіма можливими методами — як внесенням ґрунтових гербіцидів, так і обробкою по вегетації.

Існує дві системи захисту озимого ріпаку: класична та Clearfield (для гібридів, стійких до імідазолінонів).

Для ефективного та тривалого захисту посівів класичного озимого ріпаку рекомендується перед сівбою чи до появи сходів культури застосувати ґрунтові гербіциди або їх комбінації.

Багаторічні бур’яни доцільно усувати після збирання попередника. У разі розміщення ріпаку після озимої пшениці застосовують гліфосати 2-6 л/га за 2-3 тижні до оранки. Основною діючою речовиною в ґрунтових гербіцидах в посівах ріпаку вважається метазахлор, який прибирає однорічні дводольні та злакові бур’яни, в тому числі ромашку, не пригнічує ріпак. Гербіциди з цією д.р. вносять після сівби, до появи сходів, або після появи сходів ріпаку у фазі сім’ядольних листків бур’янів.

Читати по темі: Гербіцидний захист озимого ріпаку в класичній системі та Clearfield

Гербіциди з д.р. метазахлор і квінмерак прибирають однорічні злакові та дводольні бур’яни, в тому числі й підмаренник чіпкий, насіння якого неможливо відокремити від насіння ріпаку. Препарати, що містять д.р. кломазон, вносять протягом 30 годин після сівби ріпаку, а комбінацію д.р. кломазон і метазахлор застосовують протягом 3 днів після сівби ріпаку. У посівах озимого ріпаку не складно контролювати злакові види бур’янів протизлаковими гербіцидами з д.р. хізалофоп-п-етил, 125 г/л, клетодим, 120 г/л, флуазифоп-п-бутил, 150 г/л тощо. 

На пізніх, слаборозвинених посівах з рослинами менше 10-15 шт./м2, де існує небезпека загибелі взимку, всі заходи з захисту рослин переносять на весну, щоб не витрачати дарма кошти на осіннє внесення пестицидів.

У посівах гібридів ріпаку, вирощуваних за системою Сlearfield, восени з фази 2 до 6 листків / ВВСН 12-16 або, за деякими даними, навесні в період відростання листя / ВВСН 20-29 і до фази прихованого бутона / ВВСН 40-49 застосовують гербіциди з д.р. імазамокс, імазапір, імазетапір. Ці препарати не рекомендується використовувати на одному полі частіше 1 разу на 3 роки. Тому у сівозміні «озимій ріпак — соняшник — озима пшениця» не можна застосовувати гібриди ріпаку типу Сlearfild через складність контролю падалиці такого ріпаку в посівах класичного соняшнику або соняшнику Сlearfild, Експрес (SUMO) та післядію гербіциду. Перед вирощуванням ріпаку за технологією Сlearfild рекомендується уникати обробок попередньої культури гербіцидами — інгібіторами ферменту ацетолактатсинтази, які володіють тривалим періодом розпаду в ґрунті.

Збирання врожаю озимого ріпаку

Своєчасність старту жнив важлива для ріпаку, адже при переростанні рослин насіння сильно обсипатиметься, а при ранньому збиранні — обіцяє бути недобір врожаю від недостатнього обмолоту ще зелених стручків.

Основні втрати насіння ріпаку відбуваються через розтріскування стручка від пересихання вдень на сонці і перезволоження вночі, це призводить до деформації і пошкодження. Не можна допускати перестою стиглої культури на полі, адже дозрілі стручки ріпаку починають обсипатися навіть при незначному механічному впливі на них.

Збирання ріпаку слід починати в той період, коли основне стебло жовто-зелене, верхні і нижні гілки жовті, листя немає. Колір стручків на центральній китиці коричневий, насіння чорне, на бічних гілках стручки жовті, насіння коричневе.

Дозрівання насіння на різній висоті рослини відбувається нерівномірно, тому визначення строків збирання озимого ріпаку має ключове значення. Основними є середній і нижній яруси стручків ріпаку, саме вони утворюють 80% врожаю. Несвоєчасне жнивування, затримка в тиждень, призводить до втрати більш ніж половини врожаю. Для рівномірного збирання ріпаку можна використовувати гібриди з різними термінами дозрівання.

Раннє збирання ріпаку ускладнює обмолот культури, через підвищену вологість середнього і нижнього ярусу, скорочує врожайність і вміст олії, підвищується вологість насіння. 8% — за такої вологості варто збирати ріпак.

Звести на мінімум втрати при збиранні ріпаку дозволяє десикація. Тоді в короткий термін відбудеться позбавлення від зайвої вологи і жнивувати можна вже через 5-7 днів. За підвищеної засміченості поля з ріпаком ця процедура обов'язкова, але необхідно враховувати втрати врожайності внаслідок руху техніки по сухостою.

Щоб звести втрати до мінімуму, рекомендується проводити збирання на високому зрізі, на 2-5 см нижче, ніж рівень нижнього ярусу стручків. Оптимальна вологість насіння для обмолоту становить 10-13% або 12-14%. в цей період насіння має чорне забарвлення.

У разі збирання врожаю з вологістю насіння більше 14% значно зростають затрати на його післязбиральну доробку, при цьому погіршується якість олії. За вологості нижче 10% втрати насіння можуть сягати 50%.

Під час збирання ріпаку робочі органи комбайнів регулюються так: частота обертання молотильного барабана — 500-600 об./хв., частота обертів вентилятора — 450-600 об./хв., зазори між бичами молотильного барабана і декою на вході — 16-20 мм, на виході — 3-7 мм. При обмолоті слідкують, щоб насіння не пошкоджувалось, позаяк під час зберігання його якість погіршується. Вміст сторонніх домішок у бункерній масі допускається не більше 10%, вміст олійних домішок (битого і обрушеного насіння) — не більше 3%.

 Олена Басанець, SuperAgronom.com