Поширення

Досить поширена хвороба в Україні на озимому і ярому ріпаку у вологі роки

Біологія збудника

Гриб, збудник сірої гнилі відноситься до факультативним паразитам, здатний вражати некротизовані (відмерлі) або фізіологічно слабкі тканини рослини. У циклі свого розвитку він утворює грибницю, конідіальне спороношение і склеро-ції. Грибниця часто розвивається у вигляді густого нальоту, утворюючи густе конідіальне спороношение. Гіфи грибниці сірувато-оливкового кольору. Конідієносці прямостоячі, з водянисто-товстоїоболонкою. Конідії яйцеподібні, формуються і дозрівають в темряві. Конідії в сухому вигляді при температурі не вище + 25-30 ° С можуть зберігати життєздатність протягом кількох місяців. Збудник (гриб-патоген) зберігається у вигляді грибниці, склероциев на рослинних рештках.

Ознаки ураження

На сім'ядолях, на розеткових листках, а також біля основи стебла молодих рослин спостерігаються буруваті мокрі плями, неглибокі виразки, на яких у вологу погоду формується густий сірий наліт, який на дотик легко порошить у вигляді сірого туману. Уражені сім'ядолі загнивають, листки в'януть, жовтіють і відмирають. У вологу погоду хворі проростки лягають на повер- хню грунту, вкриваються сірим нальотом і гинуть, в суху - в'януть і відмирають. Такий прояв хвороби спостерігається часто при проростанні зараженого насіння. На стеблах утворюються світло-бурі плями різної форми і величини, які часто охоплюють його навколо, займаючи значну площу, у вологу погоду покриваються сірим пухким нальотом, який легко розпорошується. Згодом в уражених місцях формуються дрібні чорні склероції. Ознаки хвороби у вологу погоду можна виявити також на суцвіттях ріпаку, на гілках суцвіть і квітконіжках у вигляді побуріння тканини і утворення сірого плівчастого нальоту. 

Джерело інфекції

Джерелом інфекції є склероції і грибниця патогена на уражених рештках в ґрунті, які зберігають життєздатність кілька років, засмічений посівний матеріал склероціями гриба і заражене насіння, в якому зберігається грибниця. Збудник сірої гнилі, як і білої, здатний продовжувати розвиток і під час зберігання вологого насіння ріпаку, викликаючи його псування.

Шкідливість

Шкідливість хвороби проявляється в зрідженні посівів ріпаку; розтріскуванні уражених стручків у суху погоду, що призводить до значних втрат врожаю; зниженні насіннєвих і технологічних якостей насіння. Недобір урожаю може становити до 20% і більше.

Заходи захисту

Джерелом хвороби є ураження насіння та після збиральння решток, на яких патоген і зимує. Набагато простіше не допустити інфекцію, чим її вивести. Сприяє інтенсивному розвитку склеротиніозу волога погода, при помірній температурі. Уникати монокультурного вирощування ріпаку, адже це перший крок до зараження хворобами. Бажано у сівозміну включати злакові та фуражні зернові. Уникати занадто згущених посівів. При виявленні хвороби, негайно знищувати заражені рослини на початкових стадіях розвитку хвороби.