Що може знищити озимий ріпак до зими: основні проблеми ранніх фаз

На ранніх фазах розвитку озимий ріпак найбільш вразливий до комплексу хвороб, серед яких чорна ніжка, фомоз, альтернаріоз і пероноспороз. Причому частина інфекцій проявляється вже на сходах, а зараження восени може мати наслідки навесні. 

Які хвороби загрожують озимому ріпаку на ранніх фазах?

В українських дослідженнях альтернаріоз фіксували вже у фазі 1-3 листків, а у фазі 6-8 листків — також фомоз і пероноспороз. Є й неінфекційні проблеми.

За даними моніторингу Держпродспоживслужби станом на 24 вересня, погодні умови спряли розвитку та поширенню у посівах озимого ріпаку чорної ніжки, пероноспорозу, білої плямистості, альтернаріозу, кореневих гнилей, де ураженість рослин становила 0,3-5% у п'яти областях (Житомирська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька обл.).

Неінфекційні проблеми ріпаку озимого

• Переростання
• Дуплистість
• Розтріскування кореневої шийки

Переростання озимого ріпаку — шлях до розтріскування кореневої шийки

Переростання ріпаку є однією з найбільш поширених проблем культури, яка може спіткати кожного. Першою причиною є надто рання сівба культури. Часто ми спішимо сіяти культуру, щоб вхопити вологу в ґрунті, а потім випадає опадів більше, ніж ми очікуємо або це провокаційні дощі, і в результаті маємо «капусту» в полі.

Ця проблема усувається гібридом із повільним стартовим розвитком. Якщо ви сієте озимий ріпак у ранні терміни і багаторічні дані опадів лякають можливістю випадання дощів чи провокаційних опадів, то такий гібрид дуже доречний. 

Як це працює?

Стартовий розвиток таких гібридів повільний, точка росту не витягується, що дозволяє висівати їх з початку серпня. 

Регуляція росту ріпаку

Застосування регуляторів росту у фазі 3-4 листків є другим шляхом запобігання переростанню ріпаку, воно дозволяє переключити внутрішні процеси з інтенсивного нарощування зеленої маси на активний розвиток кореневої системи. Для цього існують три групи препаратів:

• Триазоли (тебуконазол, метконазол, паклобутразол), які найчастіше застосовуються у посушливі роки.
• Сполуки четвертинного амонію (хлормекват-хлорид, мепікват-хлорид).

Дуплистість ріпаку

Дуплистість ріпаку проявляється у вигляді порожнин усередині головного кореню або стебла внаслідок кількох причин:

• Дефіцит бору: бор відповідає за міцність та еластичність клітинних стінок. Його нестача в ґрунті призводить до порушення поділу клітин та руйнування внутрішніх тканин.
• Ранній висів.
• Тривала осіння вегетація.
• Азотне перенасичення на фоні різких температурних коливань (похолодання / посуха).

Останні два чинники діють на рослини ріпаку однаково. Під час тривалої осінньої вегетації чи надмірного споживання азоту ріпак настільки активно нарощує масу, що внутрішні тканини не встигають за ростом і розриваються. Знову ж так, єдиний шлях — балансувати з терміном сівби і контролювати вміст азоту в ґрунті перед тим, як вносити основне чи стартове живлення.

Розтріскування кореневої шийки

Розтріскування кореневої шийки — ще одна проблема, яка може виникнути на старті розвитку озимого ріпаку внаслідок переростання рослин восени, різких перепадів вологості та температур.

Що ще провокує розтріскування кореневої шийки?

• Перше — дефіцит бору.
• Друге — ураження фомозом. Це призводить до утворення дуплистості та знижує зимостійкість культури

Бор мобільний у ґрунті, але малорухомий в рослині. Його нестача призводить до розтріскування кореневої шийки, а в окремих випадках навіть до відмирання точки росту. Варто зазначити, що легше втрачається бор на легких ґрунтах шляхом промивання. Крім того, засвоєнню бору з ґрунту не сприяє низька вологозабезпеченість та високі температури.

Читайте також: Мікроелементи для озимого ріпаку: ознаки дефіциту, побудова живлення та правильний підхід

Якщо вже ми зазначили недоліки перебору азоту та недобору бору, варто вказати скільки та яких елементів потребує ріпак для вегетації:

Потреби ріпаку в елементах живлення, т

• Азот (N) — 55 кг; 
• P (фосфор) — 25 кг; 
• K (калій) — 50 кг; 
• Ca (кальцій) — 25 кг; 
• Mg (магній) — 12 кг; 
• S (сірка) — 20 кг; 
• Fe (залізо) — 0,36 кг; 
• Mn (марганець) — 0,1 кг; 
• Zn (цинк) — 0,15 кг; 
• Cu (мідь) — 0,02 кг; 
• B (бор) — 0,06 кг; 
• Mo (молібден) — 0,0001 кг.

Як видно, бору потрібно небагато, але його нестача помітно позначається на рості й розвитку ріпаку.

При розрахунку норми внесення добрив під ріпак, слід орієнтуватися на те, скільки має спожити рослина на момент настання кожної фази розвитку:

• на початку росту стебла — N — 31%, P₂O₅ — 14%, K₂O — 24%, Mg — 16%, S — 26%; 
• у фазі цвітіння — N — 46%, P₂O₅ — 34%, K₂O — 75%, Mg — 36%, S — 40%; 
• до повної стиглості — N — 85%, P₂O₅ — 60%, K₂O — 100%, Mg — 65%, S — 70%.

Чорна ніжка ріпаку

Хворобу викликають гриби Rhizoctonia solani та роду Pythium, Olpidium, Alternaria, рідше — бактерії. Чорна ніжка небезпечна тим, що уражує ріпак на початкових фазах розвитку — сходи і молоді рослини. Зараження відбувається через ґрунт і насіння. На молодих рослина з’являються темні плями і перетяжки. Внаслідок цього руйнується коренева шийка та основа стебла. Молоді рослини стоншуються, чорніють і вилягають.

Причини розвитку чорної ніжки

• перезволоження ґрунту,
• кислі і засолені ґрунти: показник pH нижче оптимального для ріпаку (pH 6,0-7,0),
• ґрунтова кірка,
• загущення.

Заходи захисту: вапнування у випадку кислих ґрунтів, дотримання оптимальної норми висіву, сівозміна (повертати ріпак не раніше, ніж через 4-5 років).

Основну ставку для захисту від чорної ніжки потрібно робити на протруювання насіння, недопущення появи ґрунтової кірки й перезволоження та оптимальну густоту. 

Хімічний захист: якщо чорна ніжка викликана грибами Rhizoctonia, ефективними будуть діючі речовини флудіоксоніл, карбоксин, тирам, карбендазим. Якщо ж проблема пов'язана з грибами роду Pythium, тоді металаксил-М / металаксил, пропамокарб, флуопіколід. 

Хвороби осені з наслідками навесні

Серед хвороб озимого ріпаку окремо варто виділити ті, зараження якими відбувається восени, але основна шкода проявляється пізніше навесні.

Це фомоз, альтернаріоз і частково пероноспороз.

Фомоз ріпаку

Фомоз у ріпаку викликають збудники грибної етіології Phoma lingam та Leptosphaeria maculans, уражуючи листя, стебла, кореневу шийку та стручки рослини.

На сім'ядолях і листках фомоз проявляється у вигляді невеликих сірувато-білих плям неправильної форми з чорними крапками (пікнідами). На стеблах і біля кореневої шийки утворюються сухі бурі чи чорні виразки, які згодом оперізують основу стебла і призводять до його ламкості, як і у випадку чорної ніжки. Раннє зараження ріпаку фомозом може призвести до розвитку раку стебла навесні.

Річ у тім, що збудник фомозу проникає всередину стебла, руйнуючи паренхіму та судинну систему і найбільша небезпека у тому, що це відбувається дуже швидко.

Причини розвитку фомозу

• волога погода, опади у комбінації із температурою повітря близько 16-20 °C,
• загущення посівів,
• переростання посівів та тривала волога погоди,
• надлишок азоту.

Заходи захисту: оскільки інфекція зберігається на насінні і рослинних рештках до 4-7 років, то запобігти поширенню інфекції можна шляхом сівозміни, знищення післяжнивних решток і використання здорового посівного матеріалу.

Хімічний захист передбачає негайне застосування фунгіцидів за перших симптомів на листках у фазі 2-4 листків. Для цього підійдуть препарати з триазольної групи як метконазол, дифеноконазол у суміші з паклобутразолом, пропіконазол з флуопірамом, протіоконазол з тебуконазолом. Цікаво, що сам тебуконазол, за різними даними, малоефективний, але у поєднанні з протіоконазолом чи з дифеноконазолом забезпечує захист. Також для контролю фомозу хорошою комбінацією є застосування з тебуконазолом флутріафолу.

Застосовувати препарати та суміші з ними найдоцільніше у фазу 2-4 листків, потім за 7-14 діб провести моніторинг на предмет плям і чорних пікнід на них. Якщо інфекційний фон зберігається, провести повторну обробку комбінацією двох діючих речовин

Альтернаріоз ріпаку, або чорна плямистість

Альтернаріоз ріпаку викликають гриби із роду Alternaria — Alternaria brassicicola, Alternaria cheiranthi, Alternaria consortiale і Alternaria tenuis і призводять до недобору до 30% врожаю, а в роки епіфітотійного розвитку хвороби до 50% і більше. 

Проявляється на сім’ядолях, листках, стеблах, стручках у вигляді невеликих темно-бурих круглих плям з концентричними кільцями, які можуть швидко збільшуватися і зливатися між собою. Згодом у місцях плям з'являється густий, темно-оливковий наліт. 

Цікаво, що альтернаріоз на ранніх фазах розвитку рослин часто плутають з фомозом. Однак для фомозу характерні світліші плями та пікніди, тоді як для альтернаріозу — темніші плями з концентричною зональністю.

Причини розвитку альтернаріозу

• тепла осіння погода з частими зливовими дощами, вітром і температурою повітря в діапазоні 17-25 °C.
• тривала волога на листках, коли рослини залишаються мокрими багато годин поспіль.
• загущений посів,
• пошкодження листків шкідниками — ріпаковим квіткоїдом та насіннєвим прихованохоботником.

Заходи захисту: оскільки альтернарієві гриби зберігаються на насінні та післяжнивних рештках у ґрунті протягом 2-12 років у вигляді грибниці і конідій, профілактичний захист має включати використання стійких сортів і гібридів та знищення післяжнивних решток. Також дотримання норм висіву.

Хімічний захист: препарати азольної групи та у поєднанні зі стробілуринами — тебуконазол, пропіконазол, метконазол, азоксистробін,піраклостробін, флутріафол, ципроконазол у комбінаціях зі стробілуринами, а також суміші азоксистробіну і флутріафолу, тебуконазолу і азоксистробіну, тебуконазолу і флутріафолу.

Пероноспороз ріпаку 

Пероноспороз ріпаку, викликаний грибом Peronospora brassicae, уражує листя, стебла та репродуктивні органи рослин. Але найбільш небезпечний він саме у фазу сім’ядолей, оскільки за сильного ураження призводить до масового випадання рослин.

На сім’ядольних листках з верхнього боку з’являються жовті пряли неправильної форми, а з нижнього — білий або сіруватий наліт, що складається зі спороношення гриба. Інфекція зберігається на рослинних рештках та насінні.

Причини розвитку

• волога погода (тумани, рясні роси) у поєднанні із помірними температурами повітря (8-16°C),
• загущення посівів сприяє поширенню зараження,
• присутність бур’янів з родини Хрестоцвітих.

Заходи захисту: знищення післяжнивних решток, використання здорового посівного матеріалу та стійких сортів, дотримання оптимальної норми висіву.  Крім того, магній та бор підвищують стійкість рослин до пероноспорозу.

Хімічний захист передбачає застосування препаратів на основі карбендазиму або суміші карбоксилу з тирамом, суміш флудіоксанілу з металаксилом-М, суміші азоксистробіну та дифеноконазолу, фосетил алюмінію, манкоцеб у сумішах, диметоморф, цимоксаніл, мідьвмісні препарати.

У свою чергу, тебуконазол для контролю пероноспорозу мало дієвий, хоча  і входить у програми захисту ріпаку від грибних хвороб. Оскільки пероноспороз спричиняє гриб з родини ооміцетів, важливо обирати препарат з відповідною активністю.

За перших ознак пероноспорозу у фазі 2-4 листків у полі, потрібно застосувати фунгіциди з перелічених вище, згодом провести повторний моніторинг. Особливо, якщо після цього випадали опади, адже пероноспороз любить вологу.

Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Головні агроновини України та світу

Головні агроновини України та світу