Грибні хвороби соняшника: виявлення і захист

Пероноспора — гриб, для розвитку якого потрібна волога і прохолодна погода з температурою тепла не вище 15-18 °С. Якщо на момент проростання насіння соняшника стоїть посушлива тепла або спекотна погода, пероноспорозу не буде. Якщо на момент проростання соняшника ґрунт буде насичений вологою і температура, як зазначалося, не перевищуватиме 18°С, то збудник заражатиме соняшник. Соняшник уразливий пероноспорозом у фазі сходів, але він може інфікувати рослини і в пізніші фази — до утворення чотирьох пар справжнього листя. Далі сприйнятливість рослин до зараження поступово знижується. Тому найважливіше завдання — захистити рослини у фазі проростання.

Головний захист від насіннєвої та ґрунтової інфекції пероноспорозу — це ефективні протруйники з діючих речовин або їх комбінацій (металаксил-м, флуопіколід, флуоксастробін, тирам): флуопіколід, 120 г/л + флуоксастробін, 90 г/л + клотіанідин, 300 г/л (Модесто Плюс у нормі 8 л/т), металаксил-м, 350 г/л (Металакс 2 л/т), металаксил-м, 116 г/л + тіабендазол, 20 г/л + тирам, 400 г/л (Фаер 2,5 л/т).

Наступний захист від несправжньої борошнистої роси (НБР) — захищати посіви фунгіцидами від вторинної інфекції від фази 4-6 листків. Важливо враховувати, що збудник НБР — ооміцети — за своїми біологічними властивостями відрізняються від більшості патогенних грибів. Багато фунгіцидів проти хвороби не працюють, оскільки в ооміцетів просто немає мішеней, на які націлені, наприклад, системні триазоли, імідазоли та інші д.р.

Усі фунгіциди за вибірковістю поділяються на дві групи:

• фунгіциди, ефективні проти несправжньо-росяних грибів (ооміцети),
• фунгіциди, ефективні проти справжніх борошнисто-росяних грибів (аскоміцети, базідіоміцети, дейтероміцети).

У справжніх борошнисто-росяних грибів компонентом клітинних стінок є ерогостерол, а в несправжньо-росяних грибів — целюлоза. Триазоли, імідазоли інгібують синтез ергостеролу, який є компонентом клітинних стінок справжніх борошнисто-росяних грибів, якого немає в несправжньо-росяних грибів (пероноспороз).

Діють проти НБР такі д.р. фунгіцидів: диметоморф, металаксил, цимоксаніл, фосетил алюмінію, азоксистробін, пікоксістробін, дімоксістробін, пропамокарб гідрохлорид. Це такі фунгіциди: азоксистробін, 250 г/л (Тейзер, 0,5-1 л/га, ), диметоморф, 180 г/л + цимоксаніл, 125 г/л (Фрегат 0,6-1,0 л/га), карбендазим, 200 г/л + металаксил, 100 г/л (Метакарб 1-1,2 л/га), металаксил, 80 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг (Цілитель 2,5 кг/га), пікоксістробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л (Аканто Плюс 0,5-1 л/га) (табл. 1).

Таблиця 1. Фунгіциди та їхня дія проти пероноспорозу соняшника

Первинне зараження соняшнику відбувається приховано у ґрунті через кореневі волоски кореневої системи не тільки пероноспорозом, через що цю хворобу на культурі важко контролювати, а й склеротиніозом (білою гниллю), сірою гниллю, вугільною (попелястою) гниллю, вертицильозом та рослиною-паразитом вовчком.

Біла гниль соняшника проявляється у вигляді трьох форм: кореневої, стеблової і кошикової. Коренева форма характеризується ураженням кореневої системи як проростків, так і дорослих рослин. Таке ураження спостерігається за наявності в насіннєвому матеріалі зараженого насіння (внутрішній тип інфекції) або коренева система уражується в результаті контакту з ґрунтовою інфекцією патогена (зовнішній тип інфекції) — склероціями гриба.

Склероції — тіла продовгуватої чи округлої форми, які складаються з тісно сплетених ниток міцелію, у яких гриб перебуває у стадії спокою до 8-12 років. Після виходу зі спокою склероції на поверхні ґрунту проростають плодовими тілами з аскоспорами, які інфікують наземні органи рослин, або склероції, що в ґрунті, проростають гіфами і інфікують підземні органи рослини.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Пероноспора — гриб, у розвиток якого потрібна волога і прохолодна погода з температурою тепла не вище 15-18°С. Якщо на момент проростання насіння соняшника стоїть посушлива тепла або спекотна погода, пероноспороза не буде. Оптимальна температура для проростання склероціїв — в межах 18-24°С. Грибниця розвивається за вологості ґрунту 40-50%. Апотеції формуються за температури 12-22°С і вологості повітря 60-80%.

За проростання склероціїв, які містяться на поверхні насіння, або при контакті коренів з грибницею патогена інфіковані проростки гинуть. У разі ураження коренів в більш пізній час спостерігається прикоренева форма білої гнилі. Проростання склероціїв відбувається у ґрунті на глибині не більше 9 см.

Більшість склероціїв збудника білої гнилі гине після їх заорювання в ґрунт. Так, за відносної вологості ґрунту 50-100% і температури 18-20°С близько 70-80% склероціїв руйнується через місяць після їх потрапляння в ґрунт. Значну роль в їх руйнуванні відіграють ґрунтові гриби-антагоністи: Coniotirium minitansта, інші представники. Ці гриби-антагоністи взяті за основу для розробки біологічного захисту соняшника від білої гнилі у багатьох країнах світу.

Кошикова форма характеризується утворенням на зворотному боці кошиків біло-коричневих плям. У місцях плям і на поверхні кошика виникає білий повстяний наліт, який пронизує всю тканину кошика, квітколожа, язичкові і трубчасті квітки, насіння. Між насінням формуються чорні склероції у вигляді ґрат — решіток. Вони з’являються і всередині насіння. Уражені сім’янки темніють, руйнуються, стають гіркими на смак.

Гібридів соняшнику, які мали би гени специфічної стійкості, тобто імунітет до склеротиніозу, наразі немає. Дотепер жодна насіннєва компанія не має гібридів, стійких чи навіть імунних до білої гнилі. Наразі вони можуть запропонувати лише толерантні гібриди до склеротиніозу. Паразит, при проникненні у клітини, виділяє специфічний фітотоксин, яким є щавлева (або оксалатна) кислота. Злаки є стійкими до склеротиніозу завдяки здатності руйнувати щавлеву кислоту ферментом оксалат-оксидаза, котрий окислює щавлеву кислоту до вуглекислого газу та води. Шапинковий гриб Flammulina velutipes (зимовий опеньок) містить ген оксалат-декарбоксилази E8.2-OXDC, який допомагає протистояти дії щавлевої кислоти. Цей ген було використано для створення стійких до склеротиніозу трансгенних рослин томату FvOXDC.

Склеротиніоз можна проконтролювати правильною сівозміною. Якщо після збирання врожаю на полі, засміченому склероціями, залишити зимувати їх у ґрунті на глибині до 5 см та наступного року посіяти на цьому полі злакову культуру, то в такому разі склероції проростають, спори розлітаються, проте злак має імунітет — і зараження не відбудеться. Тому навіть не потрібно витрачатися на фунгіцидний захист.

Сіра гниль за своєю шкодочинністю не поступається білій гнилі. Вона зріджує сходи в результаті випадання молодих рослин, погіршує посівні й технологічні якості насіння, знижує продуктивність рослин. Захворювання проявляється у вигляді пліснявіння насіння і проростків, кореневої, стеблової та кошикової форм.

Коренева форма частіше проявляється на молодих рослинах. При ураженні кореневої системи рослини у фази сім’ядольних і 1-2 пари справжніх листків лягають на поверхню ґрунту, у вологу погоду вкриваються сірим нальотом і гинуть, в суху — в’януть і відмирають. Такий прояв хвороби спостерігається під час проростання зараженого насіння. Після спалаху захворювання навесні його розвиток у суху погоду уповільнюється, а після рясних дощів знову посилюється. Біля основи стебла спостерігається штрихуватість і потемніння тканин з утворенням плям сірого кольору.

За ураження кошиків оболонка насіння стає пухкою, набуває мармурового забарвлення. На поверхні і всередині сім’янок виявляються склероції. У вологу погоду уражений кошик загниває, а в суху — тканина кошика втрачає міцність і легко розкришується.

Збудником вугільної, або попелястої, гнилі є мітоспоровий гриб Sclerothium bataticola Taub. Грибниця патогена розвивається у провідній системі стебла, чим і пояснюється в’янення рослин. Воно відбувається в результаті розростання грибниці, яка закупорює судини рослини, порушуючи цим самим обмін речовин, а також інтоксикації організму через виділення патогеном токсинів.

Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються склероції гриба. Вони зберігають життєздатність у ґрунті до 5-6 років і за наявності кореневих виділень рослини-живителя проростають, утворюючи нову грибницю.

Проти гнилей соняшнику найбільш вигідним заходом є створення та впровадження у виробництво стійких гібридів. У разі вирощування таких гібридів немає потреби в застосуванні профілактичних обприскувань рослин фунгіцидами. На насінницьких посівах слід здійснювати ретельну агротехніку і своєчасно видаляти уражені гнилями та іншими хворобами рослини. Перше фітопрочищення здійснюють у фазу 3-4 пар справжніх листків, друге — перед цвітінням, третє — перед збиранням урожаю. Потрібно уникати попередників, які уражуються білою і сірою гнилями: ріпак, соя, гречка, мак, бобові, гарбузові, баштанні, прядивні культури. Глибина зябу під соняшник має становити 27-30 і навіть 32 см, при цьому у 2-3 рази зменшується засміченість поля однорічними і багаторічними бур’янами. При цьому переважна більшість склероціїв збудників білої і сірої гнилей разом з рештками уражених рослин загортаються на значну глибину і під дією мікроорганізмів-антагоністів розкладаються в ґрунті. Десикація посівів припиняє розвиток сірої та білої гнилей, пліснявіння та інших хвороб на кошиках та насінні, в тому числі і в дощову погоду.

На жаль, серед агрономів побутує помилкове правило, чомусь поширене у вітчизняній літературі, що найкращий спосіб позбутися склероцій білої гнилі — це застосувати глибоку оранку. Проте сучасні дослідження показали, що на глибині до 5 см, якщо буде волога, то склероції обов’язково проростуть у наступному році. Якщо вони проростуть, то втратить свою життєздатність. А якщо склероції закопати на глибину понад 5 см, то вони входять у стан глибокого спокою, який може тривати від 8 до 12 років. Відповідно, на полях, уражених склеротиніозом, не слід застосовувати глибоку оранку — і на цю особливість варто звернути увагу. Якщо ви зібрали врожай, уражений склеротиніозом, залиште склероції зимувати на полі, а навесні висійте злакову культуру.

Підземний склеротиніоз створено людиною. Гриб склеротинії у природі існує мільйони років. Однак природа не має плуга, і всі склероції, що утворилися, зимували на поверхні ґрунту. З часів створення плуга і виникла ця проблема землероба — підземний склеротиніоз. Спочатку спостерігається в’янення листя, а потім і рослин у цілому. Уражені рослини гинуть хаотично і різних стадіях розвитку: одна — на стадії сходів, друга — у період утворення 6-8 пар листя, третя — у фазі цвітіння. Чому їх загибель така хаотична і відбувається у різному вегетаційному віці рослин? Це залежить від того, наскільки далеко розміщені склероції від кореневої системи рослини. Відповідно, чим ближче вони розташовані до коріння, тим раніше буде уражена рослина, і навпаки.

Якщо ґрунт уражений склеротиніозом — висівайте сидерати, зокрема гірчицю, кореневі виділення якої провокують вихід склероцій зі стану спокою, внаслідок чого вони проростають і не можуть перезимувати. Але цей агроприйом спрацює в тому випадку, якщо є волога, необхідна для проростання сходів культури-провокатора.

Підземний склеротиніоз уражує і сою, і ріпак, а також злакові культури. Склеротинія дуже важко контролюється сівозміною. Є культури, які дають змогу відстежити, коли полетіли спори склеротинії та наскільки їх багато. Такою культурою, зокрема, є озимий ріпак. Листя ріпаку покрито потужним восковим нальотом, і тому спори склеротинії можуть заразити їх. Зараження ріпаку відбувається у два етапи: перший — через пелюстки.

У фазі цвітіння сумкоспора вражає пелюстки, оскільки вони не мають воскового нальоту, імунітету; другий — уражені пелюстки облітають і прилипають до листя ріпаку. Таким чином, інфекція з пелюсток «вгризається» у листя. Ось тут і криється секрет: під впливом щавлевої кислоти склеротинії уражена нею пелюстка змінює свій колір із жовтого на білий. Відповідно, якщо у фазі цвітіння ріпаку ви спостерігаєте велику кількість квіток з білими пелюстками — це візуальний сигнал того, що рослини уражені склеротиніозом. Отже, настав час застосовувати фунгіцид на соняшнику від білої гнилі. Зазвичай літ спор склеротинії відбувається в червні. Також рослиною-індикатором, що допомагає контролювати надземний склеротиніоз, є соя.

Проти гнилей соняшнику використовують протруйники з д.р. металаксил-м, 350 г/л (Апрон ХL 3 л/т); тирам, 480 г/л (Роялфло 2,5-3 л/т), карбендазим, 500 г/л (Дезарал 1,5 л/т), флудіоксоніл, 25 г/л + металаксил-м, 10 г/л (Максим ХL 6 л/т), флутріафол, 25 г/л + тіабендазол, 25 г/л (Вінцит 050 СS 2 л/т).

Вибір фунгіциду базується на відомостях про джерела первинної і вторинної інфекції, часу зараження і швидкості наростання інфекції. Обґрунтовуючи вибір фунгіциду слід ретельно проаналізувати видовий склад збудників захворювань і зупинитися на препараті, який пригнічує патоген, що викликає найбільші втрати врожаю. Під час проростання насіння, коли гіпокотиль і сім’ядолі пробили насіннєву оболонку (ВВСН07), до розкривання сім’ядолей (ВВСН10) зараження може відбуватися несправжньою борошнистою росою, склероціями білої та сірої гнилі, кореневими гнилями, вовчком. В період 2-4 справжніх листків (ВВСН12-14) рослини можуть інфікуватися несправжньою борошнистою росою, фузаріозом, білою гниллю, альтернаріозом, кореневими гнилями. Під час утворення 8 справжніх листків до стадії зірочка (ВВСН18-51) на соняшнику можуть розвиватися несправжня борошниста роса, іржа, септоріоз. В період, коли суцвіття відокремлюється від верхніх листків, до закритого суцвіття, коли язичкові квіти видно між приквітниками (ВВСН53-59) на рослинах можуть з’являтися фомопсис, біла гниль, несправжня борошниста роса, іржа. Під час початку цвітіння до кінця цвітіння (ВВСН61-69) на соняшнику можуть розвиватися вовчок, біла гниль (стеблова), альтернаріоз, фомопсис, фомоз, іржа. В період утворення-дозрівання плодів (ВВСН71-85) на рослинах можуть утворюватися фомопсис, біла гниль (кошиків), сіра гниль, ризопус, вертицильоз, альтернаріоз.

Система захисту від хвороб може містити обробки фунгіцидами упродовж вегетації та протруювання насіння протруйниками в такі фази:

• Т00 — передпосівне протруювання насіння,
• Т0 — перша обробка фунгіцидом (2-4 пари листків (ВВСН14-18), фаза 8-10 листків (ВВСН18-20) до 5-6 пари листків (10-12 листків),
• Т1 — друга обробка (стадія зірочка і відокремлення суцвіття від верхніх листків до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками / ВВСН 51-59 ),
• Т2 — третя обробка (початок-кінець цвітіння — відразу після цвітіння / ВВСН61-69-71).

Важливу роль відіграє друга обробка, що проводиться у фазу 51-59, та третє обприскування у період 61-69-71, яке підвищує олійність на 1-2%, зменшує пустозерність насіння і сміття (від 5-12%). Першу обробку рекомендують проводити у разі дощового літа та сильного інфекційного навантаження хворобами, що пошкоджують молоді рослини, або за відсутності висококліренсових обприскувачів, а також за технологій no-till і strip-till.

Великої шкоди завдають хвороби, що виникають у другій половині вегетації (фомоз, фомопсис, іржа) і після цвітіння, а також які проникають в рослину через суцвіття і уражують кошик (сіра і біла гнилі, бура суха гниль кошика тощо). Якщо можна зробити тільки одну обробку фунгіцидом, то максимальний економічний ефект буде досягнутий при її проведенні у фазі 51-59 (стадія зірочка — поява крайових язичкових квіток, відкриття суцвіття).

Найчастіше фунгіциди на соняшнику рекомендують застосовувати в такі періоди:

• Т0 — 2-4 пари листків (ВВСН 14-18) до 5-6 пари листків (10-12 листків),
• Т1 — зірочка-висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками (ВВСН 51-55-59),
• Т2 — початок — кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61-69-71).

Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на соняшнику:

• 1-разове внесення — зірочка-висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками / ВВСН 51-59 (Т1),
• 2-разове — 2-4 пари листків (ВВСН 14-18) до 5-6 пари листків (10-12 листків) (Т0) + зірочка-висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками ВВСН 51-59 / (Т1),
• 3-разове — 2-4 пари листків (ВВСН 14-18) до 5-6 пари листків (10-12 листків) (Т0) + зірочка-висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками ВВСН 51-59 (Т1) + початок-кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61-69-71) (Т2).

Найбільш поширеними є 3 основні класи фунгіцидів: стробілурини, карбоксаміди і триазоли. Триазоли, імідазоли є системними д. р. з лікувальною активністю, які пригнічують синтез ергостеролу. А стробілурини, карбоксаміди пригнічують мітохондріальне дихання і вважаються як частково системними, так і контактними препаратами (трансламінарні або локально-системними) (табл. 2, 3).

Таблиця 2. Класифікація фунгіцидів, що використовуються на соняшнику за хімічним складом та механізмом дії на патоген

Таблиця 3. Комбінація діючих речовин фунгіцидів, що використовуються на соняшнику

У складі багатьох комбінованих фунгіцидів в основному поєднуються діючі речовини профілактичної і лікувальної дії з різними механізмами впливу на патоген: стробілурини з триазолами, карбоксаміди з триазолами, триазоли з бензімідазолами. Це дозволяє розширити спектр активності фунгіцидів і дає можливість більш гнучко розподіляти час обробки.

Фунгіцид захисно-лікувальної дії з широким спектром і тривалим захисним ефектом (стробілурини + триазоли, карбендазими + триазоли) кращий для обробки в період зірочка-висування кошика (Т1 — ВВСН 51-55), оскільки такий фунгіцид дасть змогу згладити післядію помилок у виборі терміну першої обробки в період 2-4 пари листків (Т0 — ВВСН 14-18) і дасть час для аналізу фітосанітарної обстановки.

Стробілурини і карбоксаміди зазвичай застосовують профілактично в Т0 або в Т1 від листкових хвороб. Триазоли застосовують в Т1 або Т2, як правило, лікувально за досягнення ЕПШ листкових хвороб. За відсутності хвороб внесення триазолів зазвичай неефективне.

Своєчасне внесення фунгіцидів — в період вегетації соняшника — продовжує вегетацію і полегшує перенесення стресових факторів. Двократні обробки ефективніші однократних. Використання препаратів із двома діючими речовинами, ефективне використання однокомпонентних фунгіцидів. Першу обробку бажано проводити однокомпонентним препаратом з одною діючою речовиною, а для другої обробки внести фунгіцид для соняшника з двома діючими речовинами й іншими компонентами. У цьому випадку не виникне резистентності і спектр ураження буде максимальним.

Волога погода в період дозрівання великою мірою вимагає двократного внесення фунгіциду на соняшник. У суху погоду може бути достатньо й однієї обробки. Так, в областях України, для яких характерно 400 мм опадів і більше в рік, краще внести фунгіцид двічі: у фазі 10-12 листків і пізніше, перед цвітінням. Для соняшника в Західному регіоні нормою є 2-3 фунгіцидні обробки за вегетаційний період, хоча більш поширена 2-кратна обробка. На сході і півдні України може бути достатньо одного внесення в фазі 10-12 листків або в період зірочка-висування кошика (Т1 — ВВСН 51-55). На півдні України на соняшнику, який вирощують на богарі, зазвичай застосовують тільки одну фунгіцидну обробку. Проте, якщо спостерігаються часті опади в період вегетації, можливе збільшення кількості обробок до двох. Чим ефективніше вкрита робочим розчином листкова поверхня соняшника, тим краще вражається захворювання, тому 200 літрів робочого розчину є рекомендованою нормою виливу.

Cистема захисту рослин по фен-шую

У 2-4 пари листків (ВВСН 14-18) до 5-6 пари листків (10-12 листків) (Т0) на соняшнику рекомендується вносити Дерозал 1 л/га (карбендазим, 500 г/л), Парацельс 0,5 л/га (флутріафол, 250 г/л), Імпакт К 0,8 л/га (карбендазим, 250 г/л, флутріафол, 117,5 г/л), Бампер Супер 1 л/га (пропіконазол, 90 г/л, прохлораз, 400 г/л), Док Про 0,5 л/га (цимоксаніл, 300 г/кг, міклобутаніл, 200 г/кг). Важливо підкреслити, що карбендазим, який застосовують вже протягом пів століття в Україні, має низький ефект проти основних хвороб соняшника.

В стадію зірочка-висування кошика до розкриття бутона або появи крайових квіток, коли суцвіття ще закрите, а язичкові квіти видно між приквітниками ВВСН 51-59 (Т1) пропонується обприскувати рослини Рекс Дуо 0,6 л/га (епоксиконазол, 187 г/л, тіофанат-метил, 310 г/л), Імпакт К 0,8 л/га (карбендазим, 250 г/л, флутріафол, 117,5 г/л, ), Амістар Голд 0,7 л/га (азоксистробін, 125 г/л, дифеноконазол, 125 г/л), Аканто Плюс 0,7 л/га (пікоксістробін, 200 г/л, ципроконазол, 80 г/л), Абакус 1,3 л/га (піраклостробін, 62,5 г/л, епоксиконазол, 62,5 г/л). В період початок-кінець цвітіння — відразу після цвітіння (ВВСН 61-69-71) (Т2) рекомендується вносити Піктор 0,5 л/га (димоксистробін, 200 г/л , боскалід, 200 г/л).

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук

Від ред. Наступна частина статті буде присвячена гербіцидному захисту соняшника.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас