Фунгіциди на пшеницю: діючі речовини, фази внесення, хвороби до колосіння

Вибір фунгіциду базується на відомостях про джерела первинної і вторинної інфекції, часу зараження і швидкості наростання інфекції. При обґрунтуванні вибору фунгіциду слід ретельно проаналізувати видовий склад збудників захворювань і зупинитися на препараті, який пригнічує патоген, що викликає найбільші втрати врожаю. Фунгіцид захисно-лікувальної дії з широким спектром і тривалим захисним ефектом кращий для першої обробки, оскільки такий фунгіцид дозволить згладити післядії помилок у виборі терміну першої обробки і дасть час для аналізу фітосанітарної обстановки.

Хвороби озимої пшениці можна умовно розділити на три групи:

1. хвороби кореневої системи (кореневі гнилі);
2. хвороби листя і стебел (септоріоз, бура і жовта іржа, піренофороз, борошниста роса);
3. хвороби колоса (летюча сажка, фузаріоз колоса, септоріоз).

Хворобою озимої пшениці, які можна виявити в посівах ранньої весни при випріванні після танення снігу і тривалого перебування під глибоким сніговім покривом за температури ґрунту від +2 до + 4 °С, є снігова пліснява. Іржа, борошниста роса, септоріоз, плямистості, фузаріоз колоса — для цих хвороб характерними фазами розвитку є вихід в трубку, поява прапорцевого листка і до середини фази цвітіння. Зараз серед плямистостей листя пшениці септоріоз займає одне із перших місць за шкідливістю та поширенням і є одним із найбільш прогресуючих захворювань культури в Європі та світі. Одним із точних методів визначення захворювання листя є тримання їх у вологій камері (у чашках Петрі на зволоженому фільтрувальному папері) з подальшим визначенням під мікроскопом мікроструктур гриба.

Фунгіциди на озимій пшениці рекомендують застосовувати в такі періоди:

Т0 — кущіння (ВВСН 20-29),

Т1 — початок виходу в трубку (ВВСН 31-32),

Т2 — поява та ріст прапорцевого листа (ВВСН 37-49),

Т3 — початок-середина цвітіння (ВВСН 60-65),

Т4 — молочна стиглість зерна (ВВСН 70-79) (рис. ).

Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на озимій пшениці:

1-разове внесення — прапорцевий листок (Т2),

2-разове — прапорцевий листок (Т2)+цвітіння (Т3),

3-разове — початок виходу в трубку (Т1)+ прапорцевий листок (стробілурин) (Т2)+цвітіння (Т3),

4-разове — початок виходу в трубку (Т1)+ прапорцевий листок (стробілурин) (Т2)+цвітіння (Т3)+ молочна стиглість зерна (Т4) (див. рис.).

Таким чином, перша основна інсектицидна обробка проводиться або в Т1, або в Т2. Додаткові обробки застосовують в осінній період або навесні в Т0 залежно від рівня розвитку хвороб, або Т3 у фазу початку цвітіння для захисту від фузаріозу колоса та Т4 у період молочної стиглості зерна.

Оптимальна температура для фунгіцидів зазвичай становить від 12 до 20 °С. Деякими контактними препаратами можна працювати від 5 °С, а системними — тільки понад 10-12 °С. За низької температури менше 10 °С застосовують обробку фунгіцидами з д.р. карбендазим із класу бензимідазоли (мінімальна температура застосування від 5 °С). За середньодобової температури понад 10 °С рекомендується застосовувати фунгіциди з системною дією. Залежно від хвороби та її ступеня розвитку використовують лікувальні препарати, що містять триазоли 1 імідазоли: протіоконазол, пропіконазол, епоксиконазол, метконазол, прохлораз та їх комбінації.

Захворювання кореневими гнилями проявляються під час осінньої вегетації, поширюються в період весняного кущення і прогресують до молочно-воскової стиглості. У різних регіонах України трапляються їхні різні види. Так, в Степу найбільш поширеними є звичайна (гельмінтоспоріозна), фузаріозна, осередково офіобольозна, церкоспорельозна, в Лісостепу і Поліссі, крім вищезгаданих, змішані фузаріозно-гельмінтоспоріозна та фузаріозно-церкоспорельозна кореневі гнилі. Ареал офіобольозної кореневої гнилі поступово розширюється, проявляється у вигляді осередкового або розсіяного розвитку білоколосості та щуплозерності здебільшого в Лісостепу та Поліссі, подекуди в Степу.

Першу фунгіцидну обробку рекомендується проводити за повної появи третього листка пшениці в Т1. Зазвичай ця фаза збігається з фазою другого міжвузля культури (ВВСН 31-32). Як правило, агрохімічні компанії обробку в фазу виходу в трубку радять проводити для контролю кореневих і прикореневих гнилей різної етіології, снігової плісняви, борошнистої роси, початкових проявів септоріозу. На низькому рівні більшістю фунгіцидів по листку контролюються снігова пліснява, сітчаста плямистість, фузаріоз колосу, альтернаріоз. Зокрема, за наявності кореневих гнилей та дощової погоди рекомендують використовувати препарати, що містять прохлораз (імідазоли). Проте ніякий фунгіцид при обробці по вегетації не захищає та не лікує від кореневих гнилей (фузаріозу, ризоктоніозу, офіобольозу, гельмінтоспоріозу) через те, що жодна діюча речовина, яка зареєстрована на колосових як фунгіцид, не пересувається рослиною згори донизу (від місця нанесення до коріння). Деякі з видів прикореневих гнилей (церкоспорельоз), що проявляються на першому-другому міжвузлі, можна контролювати фунгіцидами по вегетації з фази виходу в трубку, деякі прикореневі гнилі не контролюються взагалі (гібелліноз), а певні кореневі гнилі знищуються обробкою насіння (фузаріозна, гельмінтоспоріозна, пітіозна). Ризоктоніозна, офіобольозна кореневі гнилі обробкою насіння не контролюються взагалі. Визначити без лабораторного аналізу види гнилей прямо у полі не можливо. Гнилі на пшениці можна розділити на кореневі (фузаріозна, гельмінтоспоріозна, пітіозна) та прикореневі (ризоктоніозна, офіобольозна, фузаріозна, гельмінтоспоріозна, гібеллінозна, церкоспорельозна).

Таким чином, кореневі та прикореневі гнилі (окрім церкоспорельозу) фунгіцидними обробками по вегетації рослин не контролюються.

Важливо згадати фізико-хімічні властивості молекули діючої речовини у фунгіцидах. Саме ці властивості визначають те, як розподілятиметься по рослині той чи інший фунгіцид. Існує кілька найважливіших показників, що визначають поведінку д.р. (його поглинання та транспортування по рослині), в першу чергу це коефіцієнт розподілу (LogP). Він описує ліпофільність молекули фунгіциду, її здатність розчиняються в ліпофільних (не водних) розчинах, що дозволяє їй проникати крізь біологічні мембрани рослини, але обмежує подальший транспорт усередині рослини. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про гідрофільність молекули, і відповідно більш вільне пересування всередині рослини, але і про певні проблеми при проникненні в саме рослину через воскову кутикулу. Іншим не менш важливим показником, що характеризує просування молекули фунгіциду всередині рослини, є константа дисоціації кислоти (рКа). Значення рКа для молекули визначає рН, при якому вона є нейтральною. За більш високих значень рН будуть заряджатися кислотні групи, тоді як за більш низьких значень рН будуть заряджатися основні групи. Кількість і розподіл зарядів на молекулі впливає на її розчинність у воді. Чим нижчий цей показник, тим сильніші кислотні властивості й тим вища розчинність. На рис., представленому нижче, ці показники представлені у вигляді певної графічної моделі, розробленої на початку 1990-х років, і названої на ім'я її творця модель Бромілова.

На горизонтальній осі розташовані значення коефіцієнта розподілу LogP, чим вищий цей коефіцієнт, тим менш мобільна молекула всередині рослини, і відповідно чим нижчий, тим більше мобільність і вищі системні властивості фунгіциду. Показник 3,2 умовно характеризує «водорозділ» між системністю та контактністю. Показник вище 4 визначає яскраво виражені ліпофільні властивості, а нижче 0 відповідно гідрофільні. Між 0 і 4 умовно розташовується основна кількість інсектицидів і фунгіцидів, які характеризуються як акропетальні або ксилем-мобільні. На моделі видно що, незважаючи на те, що елементи з групи триазолів розташовані у відносно невеликому діапазоні, їх рухливість, а відповідно і системність коливається від флутріафолу, який володіє хорошою системністю і лікувальними властивостями, до практично нерухомого локально системного тебуконазолу.

За характером функції, що виконують, фунгіциди за діючою речовиною можна розділити на 4 групи: профілактичні, лікувально-профілактичні, лікувальні та викорінюючі. Лікувально-профілактичні фунгіциди ефективні в усі фази розвитку патогена. У своєму складі вони містять речовини з групи стробілуринів і триазолів, карбендазиму і триазолів. Ними працюють до появи симптомів хвороби. Лікувально-профілактичні препарати захищають рослини до 28 днів. Лікувальні фунгіциди ефективні в прихований період розвитку інфекції і при появі перших симптомів хвороби (триазоли). Захисний ефект таких фунгіцидів становить 14-20 днів. Викорінюючі фунгіциди — це лікувальні препарати, що глибоко проникають в тканини листка і швидко зупиняють розвиток захворювання (як правило, поєднують 2 препарати лікувальної дії).

Основним етапом застосування фунгіцидів є Т2 (прапорцевий листок — колосіння). Внесок в урожай верхніх трьох листків у колосових культур становить близько 75-80%. Якщо в Т2 використовуєте лікувально-профілактичний фунгіцид, то обприскування потрібно проводити при симптомах хвороби на рівні ЕПШ на третьому знизу листку. Це означає, що гриб вже увійшов в другій листок, але симптоми захворювання ще не проявилися, на прапорцевому листку почався період зараження. Якщо симптоми з'явилися на другому листку, працюйте лікувальними фунгіцидами. В разі ураження прапорцевого листка застосовуйте препарати, що викорінюють хворобу.

В табл. 1 наведені терміни проведення спостережень, фази розвитку та економічні пороги хвороб, які мають умовний характер і змінюються через постійну зміну вартості препаратів та інших затрат при вирощуванні культури. По факту в сучасних системах захисту озимої пшениці від хвороб ЕПШ не дотримуються та працюють більше профілактично або за біологічних порогів, що вказують на необхідність проведення обробок (табл. 2). Поняття ЕПШ для кореневих гнилей не застосовується через те, що рослини вилікувати від них неможливо.

ЕПШ, що розроблені 15 років тому, не можна зараз без коригування використовувати на озимій пшениці. Є необхідність перегляду цих показників, в тому числі їх коригування для кожного року і сезону.

Таблиця 1. Спостереження за хворобами на зернових культурах

 Таблиця 2. Сучасні економічні пороги шкодочинності хвороб

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки