SHARE
Алла Гусарова
Технологія вирощування винограду
Сьогодні виноградарство і виноробство в Україні переживає не найкращі часи. Тим не менше, галузь ця досить перспективна. Тим паче, що наразі держава начебто звернула на неї увагу і запроваджує програми з підтримки. Основними моментами технології вирощування цієї культури в умовах України поділилися науковці й фахові експерти.
Виноградарство — особливий напрям у сільському господарстві, виробництво цієї культури має багато нюансів.
Для ефективного вирощування врожаю винограду потрібні певні кліматичні умови, в Україні найбільш підходящі — в південній частині, хоча своїм виноградарством славиться і Закарпаття.
Для ефективного вирощування врожаю винограду потрібні певні кліматичні умови, в Україні найбільш підходящі — в південній частині, хоча своїм виноградарством славиться і Закарпаття.
Виноградники Chateau Chizay (Берегово, Закарпатська обл.)
За оцінками експертів, в Україні налічується 15 природно-виноградарських макрозон і 58 мікрозон, що дає можливість виробляти унікальні різновиди винопродукції.
Значні площі (близько 20 тис. га) було втрачено після анексії Криму. Й зараз загальні площі виноградників становлять приблизно 40 тис. га (за даними Держкомстату, в 2019-му було 41,8 тис. га, у 2020-му 39,1 тис. га). Найбільші припадають на Одеську (понад 27 тис. га), Миколаївську (майже 6 тис. га), Херсонську (близько 5 тис. га) та Закарпатську (понад 3 тис. га) області.
Значні площі (близько 20 тис. га) було втрачено після анексії Криму. Й зараз загальні площі виноградників становлять приблизно 40 тис. га (за даними Держкомстату, в 2019-му було 41,8 тис. га, у 2020-му 39,1 тис. га). Найбільші припадають на Одеську (понад 27 тис. га), Миколаївську (майже 6 тис. га), Херсонську (близько 5 тис. га) та Закарпатську (понад 3 тис. га) області.
Виноградники ВАТ «РадСад» (Миколаївська обл.)
Вибір сортів
Зараз у державному реєстрі сортів та гібридів України міститься близько 60 сортів столового та технічного винограду, а також сортів-підщеп. За офіційною статистикою, найбільші площі відведено під сорт столового винограду Ізабелла.
Сорт винограду Ізабелла
«Вибір сортів винограду на сьогодні величезний. Це й сорти української професійної селекції, це інтродуковані сорти інститутів та селекціонерів інших країн, це великий блок аматорської селекції. Доступні також високотехнологічні сорти американської та ізраїльської селекції. Новинки різноманітні за забарвленням та формою ягоди, смаковими особливостями та рівнем адаптивності до умов вирощування», — зауважує Людмила Герус, кандидат с.-г. наук, завідувачка лабораторії генетичних ресурсів винограду відділу селекції, генетики та ампелографії Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова».
За її словами, найбільшого поширення в Україні набули класичні європейські технічні сорти Каберне Совіньйон, Аліготе, Трамінер рожевий, Совіньйон білий та зелений. Останнім часом набуває популярності сорт Тельті курук, один з найдавніших, завезених на територію України. Серед класичних столових виноградарі продовжують вирощувати сорти Карабурну, Італія, але низький рівень стійкості проти збудників хвороб грибної етіології знижує їх популярність. Набув поширення також сорт аматорської селекції Лівія, закладаються насадження американського сорту Юпітер.
Із сортів селекції ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» добре себе зарекомендували технічні сорти Одеський чорний та Сухолиманський білий та столові сорти Аркадія, Оригінал, Одеський сувенір.
Із сортів селекції ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» добре себе зарекомендували технічні сорти Одеський чорний та Сухолиманський білий та столові сорти Аркадія, Оригінал, Одеський сувенір.
«Серед новинок інституту можна назвати перспективними технічні сорти Загрей та Ароматний, столові — Загадка, Комета, Одісей, Кишмиш таїровський. За багаторічні дослідження ці сорти проявили стабільність за показниками продуктивності та якості продукції. Крупна ягода, нарядні грона, високі смакові властивості у поєднанні з високою адаптивністю до несприятливих умов навколишнього середовища роблять ці сорти перспективними для поповнення регіональних сортиментів винограду. А нове покоління сортів технічного напрямку має ексклюзивні смако-ароматичні властивості вина та високий рівень екологічної пластичності. Це сорти Ярило, Іскорка, Одеський жемчуг. Столові сорти нового покоління Заграва, Персей, Кардишах таїровський мають високі показники товарності, ексклюзивні тони у смаку ягід — наприклад, чайна троянда у сорту Кардишах таїровський та біла шовковиця у смаку сорту Персей. Нові сорти відзначаються високою технологічністю, зокрема збір сорту Персей можна провести за два підходи»
Експертка зауважує, що ефективність вирощування винограду надзвичайно залежить від умов вегетаційного періоду. Генетичну основу показників якості продукції більшості сортів винограду складають ті, що належать до сортів виду Vitis vinifera, які походять із регіонів з помірним кліматом. Це зумовлює їх слабку адаптивність до від'ємних температур та збудників хвороб грибної етіології. Зміни клімату, що спостерігаються в останні роки, також впливають на виноградну рослину. Йдеться про більш різкі коливання температури, зокрема, збільшення максимальних значень літніх температур та нерівномірність розподілу опадів протягом вегетаційного періоду. Цим і зумовлені зміни у сортименті — виноградарі надають перевагу комплексно-стійким сортам, що витримують і від'ємні температури, і посуху, стійкі проти збудників поширених хвороб грибної етіології не нижче відносного рівня. А головне — показують стабільність показників продуктивності та якості продукції, незалежно від умов вегетаційного періоду.
«На нашу думку, краще віддавати перевагу сортам української селекції, створеним саме для мінливих умов виноградарських регіонів України з використанням у схрещуваннях складних інтродукованих та власної селекції генотипів, які за багаторічні дослідження підтвердили стабільність високого рівня прояву основних господарсько-цінних показників та екологічну пластичність»
Способи розмноження
Виноград — вегетативно розмножувана культура. Розмноження насінням використовують хіба що у селекційному процесі для отримання нового сорту. Найпоширеніший спосіб розмноження — щеплення одновічкових чубуків культурного сорту на 50-сантиметрові чубуки підщепного сорту.
«Ще одним зі способів розмножування є вирощування мікроклонів винограду на поживному середовищі в умовах in vitro. Це доволі затратний спосіб, але має низку переваг — можна швидко розмножити невелику кількість вихідного матеріалу, а також він використовується для отримання безвірусного садивного матеріалу»
Підготовка ґрунту і закладання виноградника
Як зауважує Людмила Герус, виноград дуже пластична культура, може рости на різних типах ґрунтів, навіть непридатних для інших культур. Успішно росте і на чорноземних, і на піщаних і на кам'янистих ґрунтах, однак на таких легкопроникних ґрунтах потребує більшої уваги до удобрення, поливу та захисту від морозів.
Також добре росте на чорноземних багатих гумусом ґрунтах, при цьому вважається, що такі ґрунти сприяють отриманню більш насиченого за смако-ароматичною характеристикою вина, що більше притаманне винам з темнозабарвлених сортів, а на легких піщаних та супіщаних ґрунтах можна отримати високоароматні, зі складним структурованим букетом світлозабарвлені вина з білих сортів винограду.
Також добре росте на чорноземних багатих гумусом ґрунтах, при цьому вважається, що такі ґрунти сприяють отриманню більш насиченого за смако-ароматичною характеристикою вина, що більше притаманне винам з темнозабарвлених сортів, а на легких піщаних та супіщаних ґрунтах можна отримати високоароматні, зі складним структурованим букетом світлозабарвлені вина з білих сортів винограду.
«Глибока коренева система сприяє доброму пристосуванню рослини до ґрунтових умов. Не можна не наголосити, що більшість насаджень винограду на сьогодні закладені щепленими саджанцями, отже, необхідно цілеспрямовано підбирати підщепний сорт. Наукове обґрунтування підбору сорто-підщепної комбінації підвищує, окрім філоксеростійкості, соле- та хлорозостійкість рослини, запобігає вимерзанню коренів на легких піщаних ґрунтах та впливає на загальну життєздатність рослини»
Експертка додає, що найкращою локацією для виноградного насадження буде південно-західний пологий схил, це дасть змогу забезпечити рослину теплом та світлом упродовж тривалого часу. З тієї ж причини ряди розміщують у напрямку південь-північ. Оскільки виноград теплолюбна рослина, не рекомендовано закладання виноградників у балках та біля основи схилу, де підвищена заморозко- та морозонебезпечність.
Вибравши ділянку під виноградник, насамперед потрібно очистити її від усіх видів рослин. Якщо на ділянці ростуть дикорослі дерева або чагарники, а також залишки попередніх багаторічних насаджень, їх викорчовують, видаляють каміння, пні, залишки великих коренів. Потім поверхню ділянки вирівнюють за допомогою бульдозера або скрепера. На ділянках, засмічених злісними багаторічними бур'янами, проводять боротьбу методами механічного знищення і застосуванням гербіцидів.
«Виноград, як і більшість рослин, починає період вегетації з настанням так званого «біологічного нуля», який для винограду дорівнює 10°С. Саме при такій температурі рослини, в тому числі й саджанці, виходять з періоду спокою і починають вегетувати. Календарно сприятливий період для садіння винограду — кінець квітня — початок травня. Допустиме садіння винограду восени, але слід враховувати період для укорінення саджанців і перехід через «біологічний нуль». Календарно, наприклад, для Одеської області це кінець вересня — початок жовтня»
Як зазначає Олексій Олефір, к. с.-г. наук, завідувач лабораторії агротехніки відділу виноградарства ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова», основними умовами доброї приживлюваності саджанців винограду та зрештою створення високопродуктивних насаджень є ретельне і своєчасне проведення плантажної оранки, висока якість саджанців і відповідна їх підготовка до висаджування.
«Перед садінням саджанці, що відповідають ДСТУ 4390:2005, треба добре (не менше двох діб) вимочити у воді. Приріст слід обрізати на два вічка, а корені вкоротити на довжину, що відповідає способу садіння. При посадці саджанців під гідробур їхні корені обрізають коротко (до 1-2 см). На етапах посадки і догляду за насадженнями необхідно суворо дотримуватись строків та вимог до виконання агротехнологічних операцій»
Науковець додає, що сьогодні на переважній більшості промислових виноградників України висадка саджанців здійснюється за допомогою гідробурів ГБ-35, що агрегатуються із трактором. При цьому одночасно проводиться полив і підживлення саджанців. Зараз у багатьох господарствах Західної Європи використовують виноградопосадочні механізми сучасних брендів, агрегатованих з тракторами із GPS-навігацією для прямолінійності рядів.
«Після висадки виноградних саджанців основними роботами, яким потрібно приділити особливу увагу, є встановлення шпалери, здійснення формування, обробіток ґрунту та захист від хвороб і шкідників. Як швидко насадження почне плодоносити, залежить від типу обраного формування кущів і способу його виведення»
Принципи формування лози
У перший рік після садіння виноградника обов'язковим прийомом є проведення катарування кущів (видалення поверхневих коренів). Основною метою проведення цієї процедури є розвиток глибокої та потужної кореневої системи рослин і недопущення росту з прищепної частини кущів поверхневих коренів, які до того ж є уразливими до кореневої форми філоксери, посухи, морозу тощо.
«Під час катарування коренештамб розкопується на глибину 20-25 см і секатором повністю видаляються усі корені. До 4-річного віку цей прийом проводиться двічі на рік (у червні й серпні), причому після останнього катарування лунку навколо куща не засипають. До настання стійких холодів важливо провести підгортання ґрунту навколо голови кущів, щоб не допустити їх підмерзання, за допомогою механізованих знарядь. Навесні ґрунт розгортають вручну, одночасно знищуючи бур'яни»
Формування виноградних кущів у вигляді горизонтального двостороннього кордону є найбільш поширеними на промислових насадженнях виноградарських господарств України. Зазвичай, кущі формують із одним або двома штамбами. Фахівці кажуть, що таке формування найбільш придатне для виконання ручних операцій із догляду за кущем та збирання врожаю.
Штамб — це стовбур, вертикальна багаторічна надземна частина стебла куща винограду від поверхні ґрунту до першого його розгалуження. Він є продовженням підземного стовбура і несе постійні рукава (плечі). Створюється він штучно. Штамб надає стійкості кущу винограду, визначає зовнішній його вигляд, форму.
Як пояснює Олексій Олефір, формування винограду за типом двостороннього горизонтального кордону триває 4-5 років:
Штамб — це стовбур, вертикальна багаторічна надземна частина стебла куща винограду від поверхні ґрунту до першого його розгалуження. Він є продовженням підземного стовбура і несе постійні рукава (плечі). Створюється він штучно. Штамб надає стійкості кущу винограду, визначає зовнішній його вигляд, форму.
Як пояснює Олексій Олефір, формування винограду за типом двостороннього горизонтального кордону триває 4-5 років:
- У перший рік висаджені саджанці лишають вільно рости.
- Навесні другого року вегетації кущі обрізають на два вічка та протягом сезону із розвинених пагонів формують майбутні штамби та рукава, підв'язуючи їх до приштамбових кілків.
- Навесні третього року вегетації кущі підрізають залежно від стану розвитку пагонів, рукава кущів вкорочують на довжину, що дорівнює половині відстані між кущами. Влітку під час обламування на кожному із рукавів кущів лишають три прямі пагони (майбутні ріжки) на відстані 20-25 см один від одного.
- На четвертий рік починають формувати ріжки кордону, для цього пагони обрізають на 2-3 вічка.
- Наступного, тобто п'ятого року, на ріжках кордону формують плодову ланку (сучок заміщення і плодову стрілку). Для цього нижній пагін обрізають на 2-3 вічка, це буде сучок заміщення; верхній пагін слугуватиме плодовою стрілкою і його обрізають на довжину, яка властива конкретному сорту.
На насадженнях столових сортів, залежно від величини грона, слід залишати від 65 до 80 тис. пагонів на гектар.
«Формування кущів за типом Гюйо є менш поширеним на виноградниках України, проте воно має низку переваг перед кордонними формуваннями — прискорення виведення кущів та вступу їх у плодоношення, а також полегшення догляду за насадженнями»
Системи живлення
Науковці наголошують, що під час садіння винограду обов'язкове внесення комплексного добрива. Водночас надмір добрив (особливо азотних) на початкових етапах формування куща позначиться негативно, оскільки викличе інтенсивний ріст пагонів, що стануть основою штамбу та рукавів. Подовжені міжвузля порушать архітектоніку куща, і при формуванні на рукаві 3-4 плодових ланок рукави сусідніх кущів будуть переплітатися.
«Як правило, проводячи плантажну оранку ґрунту, попередньо вносять норму калійних і фосфорних добрив, що забезпечує оптимальний ріст рослин винограду ще протягом подальших 3-4 років, тобто до вступу у плодоношення. При цьому враховують рівень родючості ґрунту та рекомендовані норми добрив. Після встановлення системи крапельного зрошення доцільно вносити добрива разом із поливною водою (фертигація). За відсутності крапельного зрошення необхідну норму підживлення молодого виноградника добривами щорічно вносять одночасно з обробітком ґрунту, або при поливі під гідробур»
Загалом же, за словами експерта, зрошення молодих виноградників у комплексі з підживленням та вчасним виконанням зелених операцій значно прискорює швидкість виведення формувань кущів та сприяє створенню більш потужних рослин, порівняно з богарними умовами.
«Основним типом зрошення на виноградниках на сьогодні є крапельне. Трубки крапельного зрошення із водовипусками відповідно до схеми садіння, як правило, монтують одразу після встановлення шпалери, прикріплюючи їх до нижнього дроту останньої. У перший рік після садіння виноградника можливим є облаштування на ділянці крапельного зрошення із нещільними стрічками. Норма поливу становить приблизно 70-90 м3/га, кількість поливів залежно від умов зволоження року і стану ґрунту встановлюють в межах 5-8»
Захист виноградників від бур'янів
Поки триває формування кущів, а їхні штамби ще не здерев'яніли, боротьбу з бур'янами у рядах здійснюють виключно механічним способом, як правило, вручну. Надалі, коли вже повністю на усіх кущах буде виведено штамби, можна вести боротьбу з бур'янами за допомогою гербіцидів.
Загалом обробку міжрядь варто проводити одночасно з обробітком ґрунту в ряду на глибину 10–12 см.
Цьогоріч запас вологи у ґрунті достатній, тому боротьбі із бур'янами слід приділити особливу увагу, оскільки за таких умов вони можуть завдати відчутної шкоди. Водночас висока вологість ґрунту на виноградниках підвищить ефективність внесення гербіцидів.
Для захисту виноградників від бур'янів у ранньовесняний період фахівці НААНУ рекомендують застосовувати, наприклад, гербіцид ґрунтової дії для досходового і післясходового контролю бур'янів Люмакс 537,5 SE (д.р. метолахлор, тербутилазин, мезотріон) у нормі 3,5-4,0 л/га.
Цьогоріч запас вологи у ґрунті достатній, тому боротьбі із бур'янами слід приділити особливу увагу, оскільки за таких умов вони можуть завдати відчутної шкоди. Водночас висока вологість ґрунту на виноградниках підвищить ефективність внесення гербіцидів.
Для захисту виноградників від бур'янів у ранньовесняний період фахівці НААНУ рекомендують застосовувати, наприклад, гербіцид ґрунтової дії для досходового і післясходового контролю бур'янів Люмакс 537,5 SE (д.р. метолахлор, тербутилазин, мезотріон) у нормі 3,5-4,0 л/га.
Захист виноградників від хвороб
Весняні опади також сприяють поширенню шкідників і хвороб. Зокрема провокують активізацію збудників хвороб, які відразу розповсюджуються на пагони і молоде листя, а підвищення температури понад 10-15 °С у поєднанні з вологою сприяє проростанню спор, їх активному розвитку та ураженню рослин.
«В Україні за останні роки внаслідок зміни кліматичних умов відчутну шкоду багаторічним насадженням винограду завдають такі захворювання, як оїдіум, мільдью, чорна плямистість та сіра гниль»
Володимир Воєводін
менеджер з маркетингу напрямку спеціальних культур компанії BASF
За словами фахівця, побудова ефективної системи захисту можлива лише за умови дотримання таких основних принципів:
- точне прогнозування появи та інтенсивності розвитку патогену;
- фітосанітарний моніторинг плодоносних насаджень протягом усього періоду вегетації винограду;
- забезпечення якісного нанесення фунгіцидів на рослину (препарат повинен покривати всю поверхню вегетативних і генеративних органів виноградного куща) шляхом використання сучасних обприскувачів та створення оптимальних конструкцій; також слід пам'ятати, що застосування препаратів у нормах менших, ніж є летальними для патогену, прискорює розвиток резистентності;
- раціональна ротація пестицидів, яка включає антирезистентні системи захисту від патогенів, тобто необхідне розумне поєднання системних фунгіцидів з різних груп із контактними
Експерт зазначає, що хвороба проявляється у роки зі спекотним літом. Гриб уражує всі зелені частини рослини. На листі спочатку з'являються дрібні світлі плями, які поступово покриваються попелясто-сірим борошнистим нальотом. На пагонах формуються темно-коричневі розпливчасті плями, які після здерев'яніння набувають червонувато-коричневих чітких контурів.
«Під час ураження зелених ягід на їх поверхні з'являються коричневі дрібні плями з борошнистим нальотом, ягоди припиняють ріст і розвиток, темнішають, твердіють та засихають, а у вологу погоду — загнивають. У спекотну погоду уражені рослини мають запах гнилої риби. Серед пропонованих компанією BASF ефективно спрацьовують проти оїдіуму такі препарати, як Колліс®, Вівандо®, Кумулюс® ДФ, Стробі®. А для захисту від мільдью — Орвего® та Акробат® МЦ»
Володимир Воєводін
менеджер з маркетингу напрямку спеціальних культур компанії BASF
Воноград, уражений оїдіумом (Фото: Wikipedia)
Також експерт додає, що система захисту технічних сортів винограду базується на боротьбі насамперед з оїдіумом та гроновою листокруткою (проти цього шкідника застосовують препарат Номолт®). А в захисті столових сортів окрім оїдіуму, мільдью та листокруток необхідно звернути увагу на підготовку ягід до зберігання та транспортування. Слід використовувати препарати для боротьби з такою хворобою, як сіра гниль.
Збудником хвороби є гриб-поліфаг Botrytis cinerea (телеоморфа — Botryotiana fuckeliana). Хвороба проявляється на ягодах під час достигання у міру збільшення цукристості соку.
В умовах високої вологості розвивається на листках, їхніх черешках, пагонах і суцвіттях, на зелених ягодах, а також на саджанцях під час їх зберігання. На листках з'являються бурі плями — відмерлі частини, які у вологу погоду вкриваються грибним нальотом. Під час дозрівання ягоди буріють, покриваються сірим пліснявим нальотом, розм'якшуються.
Збудником хвороби є гриб-поліфаг Botrytis cinerea (телеоморфа — Botryotiana fuckeliana). Хвороба проявляється на ягодах під час достигання у міру збільшення цукристості соку.
В умовах високої вологості розвивається на листках, їхніх черешках, пагонах і суцвіттях, на зелених ягодах, а також на саджанцях під час їх зберігання. На листках з'являються бурі плями — відмерлі частини, які у вологу погоду вкриваються грибним нальотом. Під час дозрівання ягоди буріють, покриваються сірим пліснявим нальотом, розм'якшуються.
«В умовах же сухої спекотної погоди уражені ягоди всихають, їхній сік набуває специфічного запаху, цукристість його підвищується. У цьому випадку сіра гниль розвивається за типом «благородної гнилі». Із сусла такого врожаю можна отримати високоякісне вино. Сіра гниль розвивається на гронах під час їх зберігання та транспортування»
Володимир Воєводін
менеджер з маркетингу напрямку спеціальних культур компанії BASF
А за словами Олексія Олефіра, протягом вегетації молодого виноградника потрібно обприскувати рослини проти хвороб 5-7 разів за сезон, не допускаючи значних пошкоджень листового апарату. З метою економії використання робочого розчину пестицидів на молодих виноградниках експерт рекомендує верхні розпилювачі на обприскувачах блокувати.
У свою чергу, Сергій Мотрук, регіональний представник компанії FMC Україна в Одеській області, зазначає, що сезон 2021 у цій області відрізняється від двох попередніх більшою кількістю вологи, а отже, і вищим ризиком поширення хвороб.
У свою чергу, Сергій Мотрук, регіональний представник компанії FMC Україна в Одеській області, зазначає, що сезон 2021 у цій області відрізняється від двох попередніх більшою кількістю вологи, а отже, і вищим ризиком поширення хвороб.
«У другій декаді травня за 3-4 дні випало близько 60 мм — це для нашого регіону чимало. А далі, враховуючи підвищення температури, стає зрозуміло, що 4 обробками від оїдіуму, як у попередні роки, не обійдешся. Тому ми радимо виноградарям пильнувати ситуацію, і, профілактично, до цвітіння, застосувати препарат Імпакт Т з д.р. тебуконазол. І далі добре продумати схеми захисту»
Сергій Мотрук
регіональний представник компанії FMC Україна в Одеській області
Захист виноградників від шкідників
Як зазначає Олексій Олефір, група ґрунтових шкідників (личинки хрущів, дротяники, капустянки та інші) дошкуляє рослинам винограду найбільше саме у молодому віці. Це пояснюється ще недостатнім розвитком кореневої системи та замалою листково-стеблевою масою рослин.
«Найбільш небезпечним, з огляду на масштаби пошкоджень, що вони завдають, є личинки хрущів, які здатні перегризати навіть коренештамби кущів. Також великої шкоди молодим насадженням можуть завдавати гусениці озимої совки. Ховаючись вдень у верхніх шарах ґрунту, вони лишаються не поміченими, але здатні за короткий період пошкодити майже усю надземну частину кущів»
Гронова листокрутка (Фото: economiaynegocios.cl)
Наступна загроза для винограду — гронова листокрутка. За спостереженнями науковців НААНУ, цьогоріч залежно від агрокліматичних умов регіонів України початок льоту гронової листокрутки було зафіксовано з 30 квітня по 3 травня. Такі терміни вважаються пізніми і пов'язані з несприятливим температурним режимом квітня як для активації розвитку шкідника. Як правило, льот листокрутки першого покоління розтягується на місяць і більше, оскільки відродження гусениць відбувається не одночасно.
Фахівці зауважують, що дату обробки треба встановлювати згідно з феромонним моніторингом, на 7–10-й день після дати масового льоту шкідника. Далі обробку слід планувати в період після цвітіння винограду, календарно це може відбутися 17–22 червня. Високу технічну ефективність щодо обмеження чисельності гусениць гронової листокрутки другого покоління мають препарати з неонікотиноїдної групи інсектицидів на основі д.р. клотіанідину, тіаметоксаму, імідаклоприду, ацетаміприду та тіаклоприду, які характеризуються системними властивостями, що дасть змогу захистити виноградні рослини від комплексу сисних шкідників (цикад і трипсів).
Фахівці зауважують, що дату обробки треба встановлювати згідно з феромонним моніторингом, на 7–10-й день після дати масового льоту шкідника. Далі обробку слід планувати в період після цвітіння винограду, календарно це може відбутися 17–22 червня. Високу технічну ефективність щодо обмеження чисельності гусениць гронової листокрутки другого покоління мають препарати з неонікотиноїдної групи інсектицидів на основі д.р. клотіанідину, тіаметоксаму, імідаклоприду, ацетаміприду та тіаклоприду, які характеризуються системними властивостями, що дасть змогу захистити виноградні рослини від комплексу сисних шкідників (цикад і трипсів).
«Підприємства, з якими ми співпрацюємо, безкоштовно забезпечуються феромонними пастками, тому що дуже важливо слідкувати за ситуацією на виноградниках і вчасно застосовувати захисні заходи. Наприклад, коли йде літ метелика гронової листокрутки (але до моменту яйцекладки), рекоменуємо вносити препарат Кораген. Це системний засіб, завдяки якому можна отримати надійний захист від шкідника на 2-3 тижні»
Сергій Мотрук
регіональний представник компанії FMC Україна в Одеській області
Спеціаліст також підтверджує, що, цьогоріч гронова листокрутка, зокрема на Одещині, «літала» нестабільно. У перший літ в середньому в пастках було до 20 особин. Після зниження температур літ шкідників припинився, але потім знову відновився як тільки температура підвищилась. Тому той, хто спрацював інсектицидами раніше, захистив свої насадження краще.
Взагалі ж, як зазначають науковці НААНУ, першу обробку винограду проводять наприкінці квітня або на початку травня, поки бруньки ще залишаються закритими. Фахівці радять для першої профілактичної обробки використовувати мідьвмісні препарати, дотримуючись при цьому температурного режиму обробок (не нижче +5-8 °С). При цьому вони не радять застосовувати залізний купорос при весняних обробках винограду, оскільки він затримує розкриття бруньок.
Другий раз обробляють виноград при появі на лозі 3–5 молодих листків, використовуючи контактні препарати. Науковці зазначають, що особливо важливо в цей період використовувати засоби із вмістом сірки, що можуть діяти профілактично щодо збудника оїдіуму і водночас ефективно знищувати рослиноїдних кліщів (зудня, брунькового, листового та ін.).
Другий раз обробляють виноград при появі на лозі 3–5 молодих листків, використовуючи контактні препарати. Науковці зазначають, що особливо важливо в цей період використовувати засоби із вмістом сірки, що можуть діяти профілактично щодо збудника оїдіуму і водночас ефективно знищувати рослиноїдних кліщів (зудня, брунькового, листового та ін.).
Третю обробку проводять за 5-10 днів до цвітіння баковою сумішшю із використанням інсектициду проти першого покоління гронової листокрутки. З фунгіцидів використовують контактно-системні препарати з тривалою захисною дією, для ефективного захисту на весь період цвітіння винограду. За рекомендацією науковців, у боротьбі з гроновою листокруткою можна застосовувати кілька варіантів з урахуванням хімічної групи і механізму дії препаратів.
Перший варіант — це використання таких препаратів, як згадані вже Кораген, к.е., Номолт, к.с. та ін.) у період масового льоту листокрутки, обробляючи рослини до відкладання яєць шкідника. Другий варіант — застосування піретроїдів (наприклад, Талстар, к.е., Ф'юрі, Децис f-Люкс та ін.) та фосфорорганічних (зокрема, Данадим® Мікс, Фуфанон® та ін.) інсектицидів у період активного відродження гусениць листокрутки. Третій варіант — використання половинної норми препаратів з першого і другого варіантів у баковій суміші. Актуальним залишається використання комплексних інсектицидів з кількома діючими речовинами на період початку відкладання яєць та початку відродження гусениць.
Перший варіант — це використання таких препаратів, як згадані вже Кораген, к.е., Номолт, к.с. та ін.) у період масового льоту листокрутки, обробляючи рослини до відкладання яєць шкідника. Другий варіант — застосування піретроїдів (наприклад, Талстар, к.е., Ф'юрі, Децис f-Люкс та ін.) та фосфорорганічних (зокрема, Данадим® Мікс, Фуфанон® та ін.) інсектицидів у період активного відродження гусениць листокрутки. Третій варіант — використання половинної норми препаратів з першого і другого варіантів у баковій суміші. Актуальним залишається використання комплексних інсектицидів з кількома діючими речовинами на період початку відкладання яєць та початку відродження гусениць.
Фактори врожайності
За словами Олексія Олефіра, у разі виконання усіх агротехнічних вимог із догляду за виноградними насадженнями, їх врожайність на незрошуваних ділянках залежно від сорту може досягати 8-12 т/га.
Водночас, основним негативним погодним чинником в умовах півдня України для виноградних насаджень є критично низькі температури взимку.
Водночас, основним негативним погодним чинником в умовах півдня України для виноградних насаджень є критично низькі температури взимку.
«В результаті зниження температур до критичних відбувається загибель передусім найбільш плодоносних, центральних бруньок, що значною мірою позначається на зменшенні урожаю. Сорти винограду, залежно від походження, по-різному реагують на зниження температури. Незважаючи на те, що виноград є багаторічною культурою, посушливі періоди також завдають великої шкоди. Зазвичай критичні посухи спостерігаються на півдні України раз на 30-40 років, їхньою ознакою є зниження вологості ґрунту в метровому шарі до 70%НВ на початку вегетації, як, наприклад, сталося минулого 2020 року»
Загалом настання стиглості врожаю для столових сортів визначається набуттям ягодою кольору та розміру, характерного для сорту, гармонійного поєднання цукрів та кислот у смаку.
«Найточніший спосіб визначення рівня стиглості для столового сорту винограду — органолептичний. Збирання столового винограду здійснюють вручну, зрізані грона очищають від пошкоджених ягід, сортують за категоріями та пакують у ящики в один шар, щоб запобігти пошкодженню нижніх ягід»
Столовий виноград, призначений для транспортування на значну віддаль, краще збирати тоді, коли він ще не досяг кондиції споживчої стиглості, але набрав у ягодах достатньо гармонійне співвідношення цукрів, кислот та комплексу ароматичних речовин. Для закладання на тривале зберігання його треба збирати за досягнення повної споживчої стиглості, але не перестиглим. Адже у разі зберігання недостиглого, як і перестиглого, винограду збільшується кількість відходів.
За словами Людмили Василівни, для технічних сортів рівень стиглості визначається вмістом цукрів та кислот, що титруються, а також набором смако-ароматичного комплексу, характерного для сорту.
За словами Людмили Василівни, для технічних сортів рівень стиглості визначається вмістом цукрів та кислот, що титруються, а також набором смако-ароматичного комплексу, характерного для сорту.
«Для білих сортів це 17-19 г/дм3 цукрів, для темнозабарвлених — 19-21 г/дм3. Оптимальний вміст кислот, що титруються, 6-7 г/дм3 — і для забарвлених, і для білих сортів. Названі дані оптимальні для сухих вин. Якщо мова йде про ігристі вина, збирання проводять за цукристості 15-16 г/дм3 та кислотності 8-9 г/дм3. Для десертних вин вміст цукру в соку ягід не може бути нижчим за 23-24 г/дм3. Для виробництва коньячних виноматеріалів вміст цукрів має бути не нижчим за 24-25 г/дм3»
Україна має сприятливі умови для вирощування як європейських, так і автохтонних сортів винограду, яких ніде в світі більше немає. При цьому, як стверджують фахівці, урожайність цієї культури, яку отримують вітчизняні аграрії, значно нижча ніж та, яку можуть забезпечувати родючість ґрунту та потенційні можливості рослин.
Аби поліпшити ситуацію, варто закладати нові насадження виключно кращими сортами нової селекції (для отримання ексклюзивної локальної продукції) та клонами поширених класичних сортів, адаптованих до місцевих умов, що пройшли випробування в конкретному регіоні, та дотримуватись усіх рекомендованих технологій.
Аби поліпшити ситуацію, варто закладати нові насадження виключно кращими сортами нової селекції (для отримання ексклюзивної локальної продукції) та клонами поширених класичних сортів, адаптованих до місцевих умов, що пройшли випробування в конкретному регіоні, та дотримуватись усіх рекомендованих технологій.
Выполнено с помощью Disqus