ЕПШ (економічний поріг шкодочинності) і СЕТ: точно визначаємо, коли проводити інсектицидні обробки у посівах

3 липня 2026, 09:00

221

Фото: SuperAgronom.com

Яйця клопа шкідливої черепашки на остюках пшениці

Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) визначає межу чисельності шкідників, бур’янів чи розвитку хвороб рослин, за якої доцільно проводити заходи захисту. Проте ЕПШ не завжди демонструє точну картину поширення шкідника у посіві.

Потепління клімату, яке в Україні в останні роки відзначається швидким наростанням суми ефективних температур рано навесні, призводить до стрімкої активізації шкідників у посівах сільгоспкультур. Тому, орієнтуючись лише на ЕПШ можна легко ввести себе в оману..

Точну інформацію про те, коли очікувати шкідників у посіві дає сума ефективних температур (СЕТ). Разом зі знанням видового складу шкідників поля це дозволить передбачити появу того чи іншого виду в посівах до досягнення економічного порогу шкодочинності.

Ранні шкідники зернових: коли чекати появу

Ранніми шкідниками зернових культур (пшениці, жита, ячменю тощо), які виходять з зимівлі як тільки температура сягне 8-10°C є хлібна жужелиця, злакові мухи (шведська, гессенська опоміза), цикадки, попелиці, п’явиці. Вони з’являються на рослинах озимих зернових незабаром після відновлення вегетації.

Пізніше, коли температура повітря сягне позначки 12-14°C, з’являються пшеничний трипс, клоп шкідлива черепашка, елія гостроголова і жук кузька.

Таблиця: ЕПШ і СЕТ для шкідників зернових культур

Шкідник	ЕПШ	Температурний поріг, °C	СЕТ, °C	Фаза розвитку комахи
Хлібна жужелиця	1–2 лич./м²	8–10	150–180	личинка (осіння/весняна активність)
Злакові мухи	30–50 яєць/100 стебел	8–10	150–180	відродження
Цикадки	50–100/м²	10	150–200	імаго (заселення)
Злакові попелиці	5–10% заселених стебел, або 2–3 шт./рослину навесні 10–15 особин/колос під час наливу зерна	10-12	180-220	крилаті самиці
Пшеничний трипс	10–15 імаго/колос	8–10	180–260	імаго
Пшеничний трипс	40–50 шт./колос	15-18	400–500	відродження личинок
Шведська муха	10% уражених рослин	10	180–200	імаго (літ)
Гессенська муха	5–10% уражених	10	180–220	яйцекладка (літ)
П’явиця червоногруда	10–15 личинок/м²	9–10	200–220	личинки
Клоп шкідлива черепашка	2–3 імаго/м² (весна)	10-12	200–250	імаго (вихід з діапаузи)
Клоп шкідлива черепашка	5–6 лич./м² (налив)	15-16	350–400	масовий розвиток
Елія гостроголова	3–5 імаго/м² навесні, або 5–8 личинок/м²	12-14	280–330	імаго (вихід з діапаузи)
Жук кузька	3–5 шт./м²	17-20	500–650	імаго

Ґрунтові шкідники: прихована загроза посівам

Велику увагу слід приділити ґрунтовим шкідникам, які несуть приховану загрозу посівам. Совки, дротяники, хрущі завдають клопоту ряду культур.

Якщо у полі ми бачимо симптоми відставання рослин у рості, раптового їх в'янення, випадіння в рядках у післясходовий період за відсутності абіотичних чинників та хвороб, варто починати розкопки на предмет шкодочинних комах.

Зазвичай розкопки проводять у два етапи: рано навесні для визначення кількості перезимувалих шкідників та під час вегетації культури.

Як правильно проводити розкопки

Стандарт:

50×50 см (0,25 м²)
8–16 ямок залежно від площі поля
шаховий або діагональний метод

На полі у шаховому порядку або вздовж двох діагоналей відбирають ділянки розміром 50 х 50 см (0,25 м²).

Якщо площа поля до 10 га, потрібно копати 8 ямок, тобто 2 м². Потім підрахувати кількість на кожну ямку, додати їх і поділити на два, щоб дізнатися середню кількість ґрунтових шкідників на 1 м².

Якщо площа поля від 11 до 50 га, потрібно викопати 12 ямок.

Якщо від 50 до 100 га — кількість ямок збільшується до 16.

Якщо площа понад 100 га, тоді на кожних наступних 50 га потрібно копати ще 4 ямки.

Така кількість ямок на одному полі потрібна для того, щоб нівелювати строкатість мікрокліматичних факторів, едафічних факторів, щоб дані були максимально релевантні.

Одне поле може бути представлене різними типами ґрунтів, що впливає на кількість ґрунтових шкідників. Наприклад:

Піщані та супіщані ґрунти легкі та швидко прогріваються, що створює ідеальні умови для пересування, розвитку та зимівлі багатьох ґрунтових шкідників як дротяники (личинки коваликів), личинки хрущів та нематоди.
Глинисті та важкі ґрунти довго прогріваються навесні та погано аеруються, що обмежує чисельність шкідників, але може сприяти розвитку інфекцій грибної етіології.
Торф'янисті ґрунти багаті на органіку, тому слугують чудовим середовищем для розмноження шкідників як лучний метелик, совки та дротяники.
Чорноземи завдяки високому вмісту гумусу та оптимальному рівню волого- і повітропроникності забезпечують ідеальні умови як для росту рослин, так і для активної життєдіяльності різноманітних шкідників (білани, личинки травневого хруща тощо).

За глибиною розкопки бувають:

мілкі — до 10 см (для виявлення пупаріїв мух та дрібних шкідників,
звичайні — 45-50 см (для більшості ґрунтових шкідників),
глибокі — на 65 см і глибше (такі проводять на хмільниках, цукрових буряках, де шкодять довгоносики, які вже локалізуються в глибоких шарах ґрунт).

Ґрунт під час проведення розкопок потрібно викинути на брезент або поліетиленову плівку і ретельно перебрати кожну грудку, записуючи видовий і кількісний склад шкідників.

За потреби вказувати стадію та вік личинки.

Варто відмітити, що для ґрунтових шкідників характерна сезонна міграція між шарами ґрунту, коли на зиму вони опускаються в глибші шари ґрунту, а коли настає тепло, вони піднімаються у верхні шари ґрунту.

Таблиця: Сума ефективних температур та ЕПШ ґрунтових шкідників

Озима совка: коли вона небезпечна

Озима совка в Україні формує дві генерації. Самиця відкладає від 470 до 2200 яєць, з яких через 10 діб відроджуються гусениці. Через 11-14 діб після заляльковування починається масовий літ шкідника.

Зимують гусениці VI віку на глибині 10-25 см, витримуючи температури до -11°C на поверхні ґрунту. Розкопки на виявлення озимої совки рекомендовано проводити з квітня перед фазою кущення озимих зернових, фіксуючи гусениць, які перезимували у верхніх шарах ґрунту.

ЕПШ для озимої совки становить 2-3 гусениці/м². два-три екземпляри на метр квадратний.

Осінні розкопки озимої совки слід проводити у вересні-жовтні для визначення кількості шкідника, який йде на зимівлю.

Дротяники і хрущі: багаторічний цикл розвитку

Особливість:

цикл 3–4 роки,
шкодять постійно в ґрунті,
складно контролюються інсектицидами.

Формування одного покоління у дротяників триває 3-4 роки. Протягом всього цього періоду личинки в ґрунті проходять три віки, пошкоджуючи кореневу систему рослин.

Економічний поріг шкодочинності дротяників

для озимої пшениці — 5-8 екз./м²,
для соняшника — 3-5 екз./м²,
для сої — 4-8 екз./м²,
для цукрових буряків — 1,5-2 екз./м²,
для картоплі і для томатів — 5 екз./м²,
для кукурудзи — 3 екз./м².

Осінні розкопки дротяників рекомендовано проводити тричі: у передпосівний період, у фазу 2-5 листків на кукурудзі, після збирання врожаю.

Травневий хрущ також має багаторічну генерацію, коли формування одного покоління відбувається за чотири роки. Личинка проходить чотири віки. Імаго виходить на поверхню ґрунту за суми ефективних температур 250–350 °C.

Економічний поріг шкодочинності травневого хруща:

для озимої пшениці — 1-3 екз./м²,
для кукурудзи та соняшника — 2-5 екз./м²,
для цукрових буряків — 0,5-1 екз./м²,
для картоплі — 1-2 екз./м²,
для суниці — 0,5-1 екз./м².

Характерною особливістю хрущів є те, що їхні личинки надають перевагу ґрунту із більш лужною реакцією (pH 6-8), а їхній масовий літ спостерігається за температури ґрунту на глибині 10 см 9-14°C.

Шкідники кукурудзи: критичні фази розвитку

Фази ризику:

1–3 листки — сходові шкідники,
3–8 листків — активне живлення,
викидання волоті — генеративні шкідники.

Ранні шкідники сходів кукурудзи — це сходова (паросткова) та шведська мухи, появу яких варто очікувати за суми ефективних температур 120-180°C. Найбільшу загрозу вони становлять рослинам, які знаходяться у фазі 1–3 листків. Велику шкоду у початкових фазах розвитку також завдають дротяники, попелиці та цикадки.

У фазі активного росту (3-8 листків) найбільше шкодять злакова попелиця, кліщі, цикадки та західний кукурудзяний жук.

Таблиця: ЕПШ і СЕТ для шкідників кукурудзи

Бавовникова і кукурудзяна совки, стебловий метелик і західний кукурудзяний жук завдають шкоду у генеративних фазах розвитку кукурудзи від викидання волоті до формування качанів.

Коли вносити інсектицид по кукурудзі

Орієнтир:

120–200°C СЕТ — перші шкідники сходів,
250–400°C — личинки ґрунтових шкідників,
500+°C — діабротика (масовий розвиток).

Західний кукурудзяний жук: особливості циклу розвитку та моніторинг

Цикл розвитку діабротики частково проходить у ґрунті. Зимує жук у фазі яйця, а його відродження починається в травні-червні.

Для моніторингу імаго шкідника можна використовувати жовті клейові пастки (у кількості 12 штук) або феромонні у розрахунку 1 пастка на 5 га посіву.

Для моніторингу личинкових стадій кукурудзяного жука застосовуються розкопки, але більш специфічні, ніж для дротяників чи хруща.

Щоб виявити в ґрунті діабротику, потрібно викопати по одній рослині в 10 місцях і ретельно оглянути кореневу систему. Личинки локалізуються біля ризосфери.

Ефективний захист посівів неможливо побудувати лише ЕПШ. У сучасних умовах точне планування інсектицидних обробок має базуватися як фактичній чисельності шкідників, так і на температурному розвитку шкідників (СЕТ) із допомогою регулярного моніторингу полів.

FAQ

Як визначити появу шкідників у полі?

Через суму ефективних температур і регулярні польові обстеження (розкопки, пастки).

Що таке ЕПШ?

Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) — це ступінь чисельності шкідників, що показує який ступінь заселеності посівів може призвести до втрат врожаю, що перевищує вартість захисних заходів.

Що таке СЕТ?

Сума ефективних температур, або СЕТ — це показник тепла, накопичений за певний період, що вираховується як сума середньодобових температур, зменшених на значення біологічного мінімуму (порогу розвитку) для конкретної культури або комахи.