Зимуючий горох: як зберегти посіви взимку й отримати сильного попередника для пшениці

Без снігового покриву надземна частина рослин часто гине вже за −8…−12 °C, тоді як під шаром снігу 5–15 см окремі сорти витримували −18…−22 °C. Тому результат визначає стан, у якому рослини входять у період стійкого похолодання.

Яка фаза входження гороху в зиму оптимальна

Практичний орієнтир, якого дотримуються багато господарств: рослини мають увійти в зиму компактними, у фазі 4–5 справжніх листків, без витягнутих міжвузлів (орієнтовно до 10 см заввишки), з розвиненою кореневою системою та нижніми вузлами стебла й бруньками відновлення, захищеними шаром ґрунту.

У фаховій літературі діапазон дещо ширший: за даними досліджень, найвищу зимостійкість рослини мають у фазі 3–4 листків, інші рекомендації орієнтують на 5–6 листків за невеликої висоти рослин. Фаза 4–5 листків – виважений компроміс між цими підходами.

Усі джерела сходяться в одному: небезпечні обидві крайнощі. Недорозвинені рослини (1–2 листки) мають слабку кореневу систему й не встигають пройти загартування. Перерослі, з витягнутими міжвузлями, гірше загартовуються, а навесні частіше уражуються кореневими гнилями, зокрема фузаріозом. Це засвідчив і сезон 2025/26: там, де горох зійшов рано й через теплий листопад увійшов у зиму, не припинивши росту, втрати були значно більшими, ніж на пізніших посівах.

Для формування 4–5 листків потрібно 25–40 діб осінньої вегетації, але без тривалого теплого періоду після цього. На півдні цей інтервал зазвичай триває від середини жовтня до середини грудня, у центральних областях – від кінця вересня до середини листопада.

Де зимуючий горох найперспективніший

Найвища агрономічна доцільність – у Південному Степу: Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та південь Дніпропетровщини.

1. Весняна посуха тут частіше знижує врожай ярого гороху, ніж морози шкодять зимуючому. Зимуючий горох розвивається на 2–3 тижні раніше за ярий і завершує цвітіння до настання червневої спеки.
2.  Зими м'якші, ніж у Лісостепу й на Поліссі. У дослідженнях Херсонського ДАЕУ зимостійкість сортів НС Мороз та Ендуро у сприятливі роки становила 79–91%.
3. Збирання на півдні зазвичай припадає на третю декаду червня, а в окремі роки розпочинається й із середини місяця. Озима пшениця після зимуючого гороху отримує більше часу на підготовку ґрунту, збережену вологу й азот, що залишається після бобового попередника.
4. За вдалої перезимівлі в посушливих умовах зимуючий горох здатен перевищувати ярий за врожайністю.

Друга за перспективністю зона – південь і центр Лісостепу (Кіровоградська, Черкаська, Полтавська області, південь Вінниччини). Ризик вимерзання тут вищий, тому площі під культурою залишаються обмеженими. Північ Лісостепу, Київщина, Сумщина, Чернігівщина та західні області – зона обережного випробування: без стійкого снігового покриву й на перезволожених полях зимуючий горох поступається ярому через вищий ризик повної загибелі посівів.

Строки сівби гороху після зими 2025/26

Осінь 2025 року була теплою й затяжною, а зима – з різкими перепадами температур навіть на півдні. За виробничими спостереженнями, краще перезимували пізніші посіви, зокрема листопадові, де сходи з'явилися вже взимку. Це не суперечить орієнтиру 4–5 листків: насіння, яке встигло набубнявіти й прорости, але ще не зійшло, захищене шаром ґрунту й переносить морози значно краще, ніж рослини з 1–2 листками на поверхні.

Та розраховувати на такий сценарій щороку не варто – це радше вдалий збіг обставин теплої осені. Проте сіяти якомога пізніше теж ризиковано: якщо одразу після сівби настають безсніжні морози, слабко розвинені рослини гинуть. Тому строк варто визначати не за календарем, а відраховуючи від очікуваної дати припинення активної вегетації.

Південні області

Оптимальний період – II декада жовтня – I декада листопада. У класичних дослідах на півдні оптимальним строком визначено 15 жовтня. У виробництві під урожай 2026 року сіяли переважно в другій–третій декадах жовтня, а за теплої осені – наприкінці жовтня – на початку листопада. Вересневі строки в теплі роки створюють ризик переростання.

Центральні області

Оптимальний період – III декада вересня – II декада жовтня. За тривалої теплої осені, як-от 2025 року, доцільніше зсувати сівбу ближче до 15–25 жовтня.

Практична перевірка для конкретного поля: якщо до стійкого похолодання залишається 30–35 діб, у шарі 0–8 см є продуктивна волога, а прогноз не передбачає затяжного тепла понад цей період, можна сіяти. Якщо вологи немає, краще дочекатися опадів або загорнути насіння глибше, у вологий шар.

Норми висіву гороху

Для зимуючих сортів норма висіву, як правило, нижча, ніж для ярих. Трирічні досліди Одеського ДАУ із сортами НС Мороз, Ендуро та Балтрап показали, що в Південному Степу оптимальною часто була норма близько 0,7 млн схожих насінин/га. Її збільшення до 1,1–1,3 млн/га не окуповувалося й навіть знижувало врожайність через внутрішньовидову конкуренцію. У виробництві на півдні частіше висівають 0,8–1,0 млн/га – із запасом на зимові втрати.

Таблиця 1. Орієнтовні норми висіву зимуючого гороху

Фактичну норму в кг/га розраховують за масою 1000 насінин і лабораторною схожістю з поправкою на польову. За пізньої сівби норму збільшують на 10–15%, оскільки частина рослин не перезимує. У посушливих умовах загущені посіви конкурують за вологу, швидше витягуються й гірше загартовуються, тому норму знижують. У зоні достатнього зволоження вища норма компенсує зимові втрати й дає змогу раніше зімкнути посів, стримуючи бур'яни.

 Підготовка насіння

Насіння зимуючого гороху тижнями перебуває в холодному вологому ґрунті, тож інфекції та шкідники діють довше, ніж на ярих посівах. Базові операції:

1. Документи на партію. Лише сорти зимуючого типу, внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Ярий горох, проданий під виглядом зимуючого, взимку майже напевно загине.
2. Посівні якості. Лабораторна схожість, енергія проростання, чистота, заселеність гороховою зернівкою. Норму висіву розраховують за фактичною схожістю.
3. Калібрування. Вирівняне насіння забезпечує рівномірну глибину загортання й дружні сходи.
4. Фунгіцидний протруйник, зареєстрований для гороху (наприклад, на основі флудіоксонілу, металаксилу-М), – проти кореневих гнилей і пліснявіння насіння. Осінні холод і волога сприяють розвитку Fusarium і Pythium.
5. Інсектицидний компонент – лише за потреби, за даними моніторингу поля (дротяники, паросткові мухи, бульбочкові довгоносики, личинки яких пошкоджують бульбочки).

Інокуляція та азотне живлення

Горох утворює симбіоз із бульбочковими бактеріями Rhizobium leguminosarum. За добре розвиненого симбіозу вони забезпечують біологічним азотом більшу частину потреби культури, а частина цього азоту після збирання залишається в ґрунті для наступної культури. Проте на полях, де горох не вирощували 4–5 років, після соняшнику та на кислих ґрунтах природне утворення бульбочок часто слабке. Осіння сівба ускладнює завдання: бактерії мають заселити коріння в прохолодному ґрунті, а активна азотфіксація розпочнеться лише навесні. Тому обробка насіння інокулянтом – повноцінний елемент технології.

Читати по темі: Зимуючий горох: сівба і захист. Вдале рішення для сучасних кліматичних умов

Для цього використовують спеціалізовані інокулянти для гороху, наприклад WEALTH-N. Варто враховувати, що дитіокарбамати (зокрема тирам) і каптан знижують виживаність ризобій. Надійна схема – протруїти насіння заздалегідь, дати йому просохнути й нанести інокулянт у день сівби останнім шаром. Інокульоване насіння захищають від сонця й тепла.

Стартове мінеральне живлення в рядок має бути помірним: орієнтовно 30–40 кг/га д. р. у сумі, з акцентом на фосфор і калій. Високі дози азоту восени спричиняють переростання й пригнічують утворення бульбочок: рослина переходить на мінеральний азот і не розвиває власного джерела. До того ж азот, внесений восени «про запас», до весни значною мірою втрачається. Весняне азотне підживлення планують після оцінки перезимівлі та стану бульбочок: за добре розвиненого симбіозу потреба в ньому мінімальна.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Київщина: чи варто сіяти

Сіяти можна, але робити культуру базовою в сівозміні ще зарано. Клімат тут суворіший, ніж на півдні: частіші безсніжні морози, льодова кірка, перезволожені важкі ґрунти, пізніше відновлення вегетації. Вирощування доцільне за одночасного виконання кількох умов:

•  поле на підвищенні, добре дреноване, без западин, де застоюється тала вода;
• сорт із підтвердженою зимостійкістю;
• строк сівби – ближче до пізньої межі для центральних областей, щоб уникнути переростання;
• норма висіву – близько 1,0 млн/га, із запасом на зимове зрідження;
• площа – дослідна (десятки, а не сотні гектарів), а ярий горох залишається основним.

 Глибина загортання гороху

Горох має підземний тип проростання – сім'ядолі залишаються в ґрунті, тому культура добре переносить глибше загортання. Для перезимівлі це принципово: нижні вузли стебла з пазушними бруньками, з яких рослина відростає навесні навіть після загибелі надземної частини, мають перебувати в шарі ґрунту, а не біля поверхні.

Таблиця 2. Глибина загортання насіння залежно від умов

 Мілке загортання (2–3 см) у посушливій зоні створює два ризики одночасно: насіння не набубнявіє, а бруньки відновлення зимуватимуть майже на поверхні. Надто глибоке (9–10 см) на важких ґрунтах виснажує проростки, і посіви зріджуються ще до зими. Після сівби в сухий шар поле прикочують кільчасто-шпоровими котками: це поліпшує контакт насіння з ґрунтом і зменшує кількість повітряних порожнин, через які ґрунт глибше промерзає. На перезволожених важких ґрунтах коткування може надмірно ущільнити рядок.

Що перевірити перед сівбою гороху

• Сорт – зимуючий, із документами та підтвердженою лабораторною схожістю 
• Строк – за 25–40 діб до припинення вегетації; після теплої осені – ближче до пізньої межі
• Стан перед зимою – 4–5 справжніх листків, компактні рослини орієнтовно до 10 см
• Норма висіву – 0,7–1,0 млн/га на півдні, 0,85–1,1 млн/га в центрі.
• Глибина – 4–6 см, у посушливих умовах 5–7 см, на важких ґрунтах 4–5 см
• Насіння – протруєне заздалегідь та інокульоване в день сівби
• Живлення – помірне стартове з акцентом на фосфор і калій; рішення щодо азоту навесні – за станом бульбочок.

Висновки

Переваги зимуючого гороху – не в рекордній урожайності, а в ефективному використанні зимово-весняної вологи й ранньому звільненні поля для пшениці. Головний ризик – неправильна фаза входження в зиму, і сезон 2025/26 це переконливо підтвердив: пізніші, компактніші посіви перезимували краще, ніж ранні й перерослі.

Інокуляція не компенсує помилок у виборі сорту чи строків сівби, але саме ефективний симбіоз забезпечує головну перевагу гороху як бобової культури: азот, який рослина отримує з повітря, а не з мінеральних добрив, і який частково залишається для пшениці. За правильно побудованої технології це відчутно зменшує потребу в мінеральному азоті – і для самого гороху, і для наступної культури сівозміни.

Павло Маменко, к.б.н., головний спеціаліст з живлення і захисту рослин ТОВ «Санагро Україна»