Мікориза у боротьбі з ґрунтовими бактеріозами і гнилями

Високий рівень інфекційного фону в наших ґрунтах — це наслідок поєднання цілої низки факторів. Передусім слід назвати насичення сівозмін такими культурами, як кукурудза і соняшник, рештки яких стають гарним прихистком для збудників хвороб. Ситуація «посилюється» тим, що якщо раніше агротехнологія передбачала максимальне очищення ґрунту від пожнивних решток, то зараз навпаки — стерня та рештки після обмолоту зазвичай залишаються на полі.

Прийом виправданий з погляду збереження вологи та підвищення родючості ґрунту. Але при цьому додається клопоту, зокрема, в боротьбі із хворобами. Адже саме рештки є джерелом поширення багатьох інфекцій.

Крім того, активне застосування хімічних фунгіцидів призводить до резистентності збудників хвороб.

Свій внесок у накопичення інфекцій у ґрунті додають і погодні умови. Особливо це стосується озимих культур. Теплі зими, без промерзання ґрунту, створюють сприятливі умови для їх перезимівлі й подальшого розвитку та ураження посівів.

Кореневі гнилі уражають «основу» рослини, шкода від них може сягати від 15% до 30% врожаю.

Найпоширеніші з їх видів:

• фузаріозна,
• гельмінтоспоріозна,
• церкоспорельозна,
• офіобольозна,
• ризоктоніозна.

За словами Миколи Сучека, керівника відділу R&D агрохімічної компанії «VITAGRO PARTNER», найбільш шкодочинними можна назвати перші три у цьому переліку.

Фузаріозна гниль

Збудниками є недосконалі гриби з роду Fusarium. Хвороба проявляється побурінням первинних і вторинних корінців, підземного міжвузля й основи стебла. У вологу погоду на уражених органах утворюється рожевий наліт.

Через ураження фузаріозними кореневими гнилями можна отримати зріджені сходи. Озимі гірше перезимовують. Падає врожайність, адже знижується натура зерна і маса 1000, нерідко виникає пустоколосість та вилягання. Якість зерна погіршується.

Гельмінтоспоріозна (звичайна) коренева гниль

Збудник — недосконалий гриб Bipolaris sorokiniana Shoem. Першими ознаками хвороби є побуріння колеоптилю (першого після сім’ядолі листка злакових), пожовтіння та деформація листків. Далі відбувається загнивання, почорніння кореневої системи, вузлів кущення. На листках утворюються світло-бурі плями, які далі зливаються у видовжені уздовж листка та оточені хлорозами плями.

Як наслідок — фізіолого-біохімічні процеси в рослині порушуються, її ріст затримується, а мінеральне живлення послаблюється. Усе це призводить до зниження врожайності та погіршення якості зерна. Недобір урожаю зерна від звичайної кореневої гнилі може сягати 5-10%. У посушливі роки шкодочинність хвороби значно зростає.

Церкоспорельозна коренева гниль

Збудник — недосконалий гриб Pseudocercosporella herpotrichoides. Хвороба викликає почорніння коренів, підземного міжвузля й основи стебла. На першому, а подекуди й на наступних міжвузлях утворюються довгасті овальні плями з розпливчастою бурою або рожевою облямівкою. Цю хворобу ще називають «очковою плямистістю», адже часто всередині цих плям утворюється темна строма і тоді вони дещо нагадують «очі». Ураження може з’являтися і на листкових піхвах.

Сильне ураження може викликати безладне вилягання рослин та ламкість стебел біля основи. Загалом хвороба може спричиняти зниження продуктивності не лише через вилягання, а й через ураження провідної тканини. Втрати врожаю можуть сягати до 30%.

З бактеріальними інфекціями ще важче. Різноманіття збудників досить широке, специфічних високоефективних засобів проти них практично немає. Більшість із них поширюються із зараженим посівним матеріалом, при цьому добре почуваються у ґрунті та у рослинних рештках. З бактеріями борються зазвичай антибіотиками. Але вони, як відомо, вбивають усе — не лише шкідливу, а й корисну мікрофлору.

Звісно, зараз навряд чи знайдеться господарство, яке сіє непротруєне насіння. Але з переліченими проблемами зможуть впоратися не усі протруйники. Одним із сучасних інноваційних способів захисту посівів від грибкових та бактеріальних хвороб є використання властивостей мікоризних грибів у препаратах на їх основі.

Як відомо, мікориза це симбіоз рослини і гриба, за якого відбувається заселення кореневої системи грибницею. У мікоризній взаємодії міцелій гриба колонізує органи рослини-хазяїна внутрішньо- або зовнішньоклітинно. Якщо це коріння, то гриб фактично стає його продовженням й утворює відростки-гіфи, які густо розростаються. У цьому симбіозі відбувається такий собі «обмін». Рослина дає грибу цукор, який утворює під час процесу фотосинтезу, бо у гриба немає хлорофілу, тож накопичення цукрів у ньому не відбувається. А гриб навзаєм значно (практично 100-кратно) збільшує площу живлення рослини та в разі посушливих умов «дотягується» до глибших шарів, у яких міститься волога. І так вони один одного «підтримують і підтягують».

«Чим краще розвинена рослина-хазяїн, тим швидше і глибше розвивається гриб. При цьому гриб «свою» рослину, з якою він увійшов у симбіоз, захищатиме. Тим більше, що він у такій взаємодії розвивається значно інтенсивніше і щільніше у ґрунті», — пояснює Микола Сучек.

В одному см³ може міститись до 40 м гіфів. Вони тонші за людське волосся і навіть здатні проникати в тріщинки ґрунтових піщинок.

Варто сказати, що є 2 види мікоризних грибів: ектомікоризні й ендомікоризні. Як видно із назв — перші розміщуються зовні кореневих відростків, утворюючи покриття, «мішечки» навколо них. Це також симбіоз, але не такий, як у випадку з ендомікоризою. Тут вже йде зрощування господаря і гриба. Він проростає у провідну систему рослини, в міжклітинний простір. А іноді навіть і у клітину. Утворюються клубки відростків, які називаються арбускулами. І саме через них відбувається більш активна взаємодія. У деяких із видів грибів на гіфах ще утворюються здуття, що наповнюються ліпідними речовинами. Уся ця «конструкція», система спрямована на збільшення площі й обсягу симбіозу і, відповідно, на більш ефективну взаємодію.

Одним із видів грибів, що має арбускулярно-везикулярну дію, є Glomus intraradices. На його основі створено, зокрема, інокулянт МікоФікс (MycoFix).

Якщо говорити про фунгіцидні властивості гриба, то з одного боку, він суто механічно, завдяки розгалуженій мережі власних гіфів, не підпускатиме патогени безпосередньо до рослини. А з другого боку, він ще й виділяє фітоалексини — природні антибіотичні речовини, які посилюють імунітет рослини і протистоять інфекціям. І це ще не всі можливості гриба (відповідно, і препарату на його основі) у запобіганні хворобам.

Наприклад, фузаріозна гниль. У ґрунті ця інфекція перебуває у вигляді хламідоспор. Вони «сплять», поки не складуться сприятливі умови. Або ж поки не «відчують» появу речовин-ексудатів, які виділяє насіння під час проростання. Ці речовини є сигнальними для довколишньої мікрофлори, і водночас «дороговказом» для хламідоспор, які «просинаються», починають проростати у бік зернини й уражують її. Однак, якщо насіння оброблене мікоризним інокулянтом, відповідні процеси не запускаються. Адже гриб Glomus intraradices має здатність блокувати виділення ексудатів. Тож спори збудника так і залишаться в анабіозі, поки не закінчиться термін їх життєдіяльності. А культурна рослина вільно проростатиме.

Єдине застереження — якщо насіння уже заражене внутрішньою фузаріозною інфекцією, то тут усе значно складніше. Тому як би не було важко аграріям у нинішніх умовах, а якісний, здоровий посівний матеріал — це перший крок до майбутнього врожаю.

«Від зовнішніх, навіть бактеріальних, інфекцій мікориза допоможе захиститись — завдяки своїм фітостимулюючим виділенням вона підвищить імунітет господаря, що дасть змогу рослині самій протистояти бактеріальним гнилям. Тому ми й рекомендуємо, зокрема, насіння озимої пшениці обробляти мікоризним грибом. У крайньому разі, якщо вже не пощастило і посівмат виявився зараженим, то краще спочатку обробити насіння будь-яким  простим протруйником на основі триазолів. Вони на мікоризу мало впливають. І з більшістю фунгіцидних протруйників МікоФікс сумісний. Та все ж таки важливо переглянути інформацію на упаковці — там зазначено, до яких саме діючих речовин Glomus intraradices стійкий», — зауважив Микола Сучек.  

Мікоризні гриби — велика підмога і в органічному виробництві. Там, де про хімічні протруйники і мови бути не може, високоефективний біологічний захист від поширених і шкодочинних хвороб — саме те, що потрібно.

Отже, посівна озимих зернових уже незабаром. І, судячи з тенденцій останніх років, умови для розвитку ґрунтових інфекцій залишатимуться сприятливими. Тож варто замислитись про пролонгований захист насіння і сходів. Бо нинішній сезон і так складний, не варто віддавати ще й наступний урожай на поталу хворобам. Мікориза вам у допомогу.

©Алла Гусарова, SuperAgronom.com, 2020 р.