Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.
Нові, малопоширені та нетрадиційні бобові культури в Україні
Бобові культури ― важлива складова сівозміни та харчовий і кормовий ресурс. За останні десятиліття у вітчизняному рослинництві у видовому складі сегменту бобових відбувалися постійні зміни. Деякі культури з основних переходили в групу нішевих, а деякі, не вирощувані раніше, поступово набирали поширення. Загалом же в сімействі бобових є ще чимало «об’єктів», на які можна було б звернути увагу нашим аграріям.
Про деякі з таких перспективних культур розповів Джамал Рахметов, доктор сільськогосподарських наук, заступник директора з наукової роботи Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України, на IV Міжнародній конференції «Майбутнє бобових».
«Зміна клімату певною мірою сприяла тому, що деякі культури втрачають своє значення в агровиробництві, а деякі навпаки ― займають більші площі у сівозміні та підвищують обсяги виробництва. Скажімо, горох свого часу (десь у мої студентські роки) серед бобових був культурою №1. А наразі його площі упали, і в останні роки дуже знизилась рентабельність. Натомість сою у згадані часи взагалі не сприймали як вагому сільгоспкультуру. Зараз ― це одна з основних на вітчизняному ринку. Й у зв’язку з цим я хотів би звернути вашу увагу на те, що крім сої, нуту, гороху, є певні культури, які, можливо, сьогодні не настільки цінно актуальні для нас , але в контексті майбутнього вони мають право на існування та використання їхнього потенціалу», ― зауважив Джамал Рахметов.
Для початку ― деякі факти та цифри про бобові культури.
Родина бобових (Fabaceae) є другою за важливістю культурою після родини злакових (Poaceae). Зернобобові культури становлять 27% світового виробництва рослинництва і забезпечують 33% білка.
Динаміка посівних площ деяких бобових культур в Україні за останнє десятиліття:
Серед бобових найбільш поширені:
- соя ― в Китаї;
- квасоля, сочевиця, нут ― на Близькому Сході;
- арахіс, різні види вігни ― в Африці;
- соя та квасоля ― у Східній Азії;
- квасоля ― в Центральній та Південній Америці.
До Державного реєстру сортів рослин України внесено 308 сортів 7 видів зернобобових культур:
- Сої культурної ― 211
- Гороху посівного (зернового) ― 53
- Квасолі ― 19
- Нуту ― 15
- Сочевиці ― 7
- Чини посівної ― 2
- Гороху озимого ― 1
А також 185 сортів 21 виду кормових бобових культур; 90 сортів 6 видів овочевих та лікарських бобових культур.
З усього цього різноманіття Джамал Рахметов виділив декілька, які вважає досить перспективними й цікавими для вирощування в Україні.
Вігна
Рід Vígna налічує понад 150 видів. Їх вирощують у промислових масштабах у Мексиці, Колумбії, Китаї, Японії та у порівняно невеликих кількостях у США ― як овочеву, зернову, кормову та сидеральну рослину. Вігна містить до 25-28% білка, що складається з таких амінокислот, як лізин, триптофан, метіонін, цистин та інші. Вміст крохмалю становить близько 45-46%, є також вітаміни (тіамін, рибофлавін тощо), мінеральні солі, залізо, кальцій, калій, фосфор, йод.
Арахіс
Арахіс культурний, або земляний горіх (Arachis hypogaea) ― однорічна трав’яниста рослина. Арахісові боби їстівні і містять багато білків (25-37%), жирів (40-60%), вуглеводів (16-20%) та вітаміну В1. З арахісу виробляють цінну харчову олію, яку використовують у кондитерській, консервній, оліє-жировій промисловості. Стебла та листя арахісу ― хороший корм для великої рогатої худоби.
Урожайність з гектара ― 1,1-2,3 т/га бобів та 2,5-4,5 т/га сіна; в умовах поливу ― до 4,2 т/га бобів та 5,5 т/га сіна.
«Багато хто має типове уявлення про арахіс, знаючи лише один із його видів. Насправді їх є багато й різних. Деякі ― абсолютно відмінні від тих, які ми звикли споживати. Вважаю, що в Україні найближчі 5-10 років буде величезний розвиток в контексті використання потенціалу арахісу і введення його в культури», ― зауважив науковець.
Квасоля
Хоч квасоля ― начебто традиційна для України культура, але насправді її є дуже велике різноманіття форм і сортів. Вони істотно відрізняються за біологічними, морфологічними, екологічними особливостями, біохімічним складом та напрямами використання. Висота рослин квасолі різних сортів може сягати від 0,2 до 5 метрів. Вона є найбільш культивованим представником сімейства бобових.
Боби квасолі містять білки (25-35%), вуглеводи, азотисті речовини, флавоноїди, стероли та органічні кислоти, а також вітаміни В6, В5, В1, С.
Також, на думку експерта, варто розширити спектр вирощуваних бобових культур ― багаторічних трав.
«Вони є надзвичайно цінним екологічним фактором. Це безкоштовна мобілізація азоту, збагачення ґрунту, поліпшення його структури. Крім того, багато бобових трав ― чудові медоноси та кормова база не лише для бджіл, а й для інших комах-запилювачів. Зокрема, це еспарцет, астрагал, галега. Вони також можуть стати важливим компонентом органічного землеробства», ― наголошує Джамал Рахметов.
Астрагал
За словами науковця, ця культура має величезний потенціал як кормова, лікарська, медоносна й енергетична. Наприклад, надземна маса Astragalus galegiformis L. (астрагал козлятниковидний, астрагал лучний, вовчий горошок луговий) у період бутонізації (за певного способу вирощування) містить: 3,1% зольних залишків, 9% цукрів, 18,6% сухої речовини. Середня врожайність надземної маси цього виду астрагалу 107 т/га.
А середня врожайність надземної маси Astragalus ponticus Pallas (астрагал понтійський, астрагал причорноморський, астрагал понтичний, вовчий горошок понтійський) ― 52 т/га.
Галега (козлятник)
Представники роду Galega ― це і кормові культури, і лікарські, і медоносні. А ще вдалий варіант для поліпшення родючості ґрунту. За словами Джамала Рахметова, галега може залишати після себе у ґрунті від 400 до 600 кг азоту на рік. Наразі вітчизняні селекціонери уже створили декілька сортів кількох видів цієї культури. Зокрема, козлятника східного (Galega orientalis Lam.) зареєстровано сорти НБС-75, Ювілейний 35, Салют, Рябчик, Кавказький бранець. Козлятника лікарського (Galega officinalis L.) ― Гарант, Фламінго.
Оцінено також енергопотенціал використання соломи козлятника східного як сировини для виготовлення твердого палива: із зібраної з 1 гектара маси можна отримати 75,8 гігакалорій енергії.
«Додам також, що на найбільш еродованих ґрунтах ця культура на одному місці може вирощуватись протягом 10-15 років», ― зауважив експерт.
Також серед перспективних Джамал Рахметов назвав такі бобові трави, як гуньба блакитна (Trigonella coerulea (Desr.), конюшина, чина широколиста та інші. І наприкінці науковець зазначив, що це ― величезний резерв і великий масив уже проведених селекційних робіт. Варто лише пильніше придивитись до цих напрацювань і подивитися на своє агровиробництво більш широко і з прицілом на майбутнє. Особливо в контексті сучасних кліматичних змін.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com