Зернобобові культури

3410

Зернобобові культури — це рослини з родини бобових, які вирощують для отримання продовольчого та кормового зерна, збагаченого білком.

Зернобобові культури (горох, квасоля, соя, сочевиця, чина, кормові боби, нут, люпин) відзначаються найвищим вмістом білка у насінні (від 25 до 50% і більше). Висока харчова і кормова цінність зерна гороху, квасолі, сочевиці та інших зернобобових пояснюється ще й тим, що в його складі є близько 50% вуглеводів, до 2-6% жиру, значна кількість мінеральних речовин і багато вітамінів.

Читати по темі: Технологія вирощування сої на прикладі господарств різних регіонів

Зважаючи на особливості проростання, зернові бобові поділяються на дві групи: до першої належать ті, в яких при проростанні насіння на поверхню ґрунту виносяться сім'ядолі підсім'ядольним колінцем (так зване надземне проростання); до другої — ті, в яких сім'ядолі не виносяться (підземне проростання) і на поверхні ґрунту відразу з'являються перші справжні листки. Першу групу становлять зернові бобові культури, які утворюють пальчасті та трійчасті листки — люпин, соя і квасоля (крім багатоквіткової та адзукі, які не виносить сім'ядолей); другу — які мають парно- та непарнопірчасті листки — горох, сочевиця, чина, кормові боби, нут.

Зернобобові культури мають велике агротехнічне значення у підвищенні родючості ґрунту: вони зв’язують вільний атмосферний азот за допомогою бактерій, що знаходяться у бульбочках на головному і бокових корінцях.

Зернобобові рослини мають наступні морфологічні особливості.

Листя складається з двох або декілька листочків. В залежності від способу розміщення та кількості листочків розрізняють листя трійчасте (соя, квасоля), перисте (горох, нут) і пальчасте (люпин).
Коренева система бобових рослин стрижнева, глибоко проникає в ґрунт: в однорічних рослин до 1,5 – 2 м, а у деяких багаторічних трав до 10 – 15м
Стебла трьох типів: прямостоячі - у люпину, сої, нуту; слабкі – у гороху і чини; виткі у деяких видів квасолі.
Квітки у бобових мають форму метелика. Зацвітають квітки бобових поступово знизу догори, і тому період цвітіння й достигання збільшується, що призводить до ускладнення вибору оптимальних строків збирання врожаю.
Суцвіття зернобобових рослин – пазушна китиця і тільки в люпину – верхівкова.
Плід – біб коробочкоподібний, простий, одногніздний, одно- або багатонасінний.
Насіння складається з насіннєвої оболонки та зародка, до складу якого входять зародковий пагін і корінець.

Зернобобові мають велике агротехнічне значення, т.я. підвищують родючість ґрунтів, особливо дерново-підзолистих, піщаних та супіщаних. Ці культури характеризуються підвищеною здатністю зв’язувати вільний азот повітря за допомогою бульбочкових бактерій, велика кількість яких розвивається на їх корінні. Після заорювання кореневих та післяжнивних залишків грунт збагачується азотними сполуками. Дослідженнями встановлено, що на 1 га під зернобобовими залишається до 50-100 кг азоту та значна кількість органічної маси, особливо там, де їх вирощують на зелене добриво / що відповідає 15-20 т гною/. Зернобобові поліпшують структуру ґрунту, збагачуючи орний шар на фосфор, калій, кальцій. Саме тому вони є одним з найкращих попередників для зернових та технічних культур у сівозміні.