Гуміфікація рослинних решток

Основним показником родючості ґрунту є наявність у ньому органічних речовин і основного їх складника – гумусу. Органічні речовини ґрунту утворюються в результаті розкладання післяжнивних решток польових культур під дією ґрунтових мікроорганізмів та мезофауни, які використовують ці рештки як субстрат для своєї життєдіяльності.

Читати по темі: Родючість ґрунту: повернути втрачений потенціал

Гумус позитивно впливає на агрофізичні властивості ґрунту, збільшуючи кількість структурних агрегатів, надає орному шару оптимальної будови та щільності, підвищує його водопроникність і водоємність, при цьому ґрунт стає стійкішим проти ерозії. Крім того, до складу гумусу входять фізіологічно активні речовини, які стимулюють ріст рослин, позитивно впливають на водообмін. Органічні сполуки, утворені під час гуміфікації, стимулюють формування в рослинах коренів, особливо на ранніх стадіях їхнього розвитку. У процесі розкладання гумусу культурні рослини також забезпечуються вуглекислим газом, необхідним для фотосинтезу.

Процес розкладання органічних решток поділяють на мінералізацію та гуміфікацію. В результаті мінералізації виділяються вуглекислий газ, мінеральні сполуки азоту, фосфору, калію та інші макро-­ й мікроелементи. При гуміфікації відбувається консервація органічних речовин у формі відносно стійких проти розкладання гумусових кислот, що акумулюють в собі значні запаси елементів живлення та енергії. Регулювання запасів органічних речовин ґрунту значною мірою залежить від виду вирощуваних культур та ступеня загортання їх решток у ґрунт. Провідними чинниками збереження та підвищення кількості гумусу в ґрунті є використання органічних добрив (гній) і рослинних решток вирощуваних культур.

Читати по темі: Підхід до покращення ґрунтів по-американськи

У процесі систематичного інтенсивного використання чорноземи суттєво втратили свою природну родючість за рахунок зниження рівня саморегуляції гумусного, фізико­хімічного та біологічного стану; агрофізичних властивостей, газово-­температурного, поживного, окисно-­відновного і водного режиму, що призвело до їх морфогенетичної деградації та зниження вмісту гумусу. При недостатньому надходженні в ґрунт біомаси за полицевого обробітку спостерігається неухильне зниження гумусового потенціалу, відбувається мобілізація сполук азоту, які містяться в гумусі.