Родючість ґрунту: повернути втрачений потенціал
Цю статтю я назвав би ще так: «Повернемо втрачене, посіємо бажане, збережемо майбутнє!» Тобто повернемо втрачений потенціал і родючість ґрунтів. А посіємо віру в нашу мудрість, любов до рідної землі, професіоналізм і відповідальність. Збережемо майбутнє для наступних поколінь.
Мабуть, за теперішнього стану агросектору України нинішнє покоління не зможе, на жаль, отримати ґрунти, які були еталоном родючості ґрунтів всього світу і про це знав весь світ. Для відновлення родючості ґрунту потрібно не 10-50 років, а більше 100. Але сьогодні світ трансформується досить швидко, технології в аграрному секторі не поступаються технологіям в інших секторах господарювання. Головне змінити нашу ментальність і відчути небезпеку. А небезпека досить велика. Про це і будемо далі дискутувати.
Один із засновників агрохімії, відомий на весь світ німецький вчений Юстус фон Лібіх, аналізуючи багатовікову історію розвитку світового землеробства, у 1840 році зробив важливу заяву для наступних поколінь. «Причина занепаду націй полягає в одному і тому самому. Розкрадання (цікавий термін. — Авт.) родючості ґрунту зумовлює їхню загибель, підтримання цієї родючості — це їх життя, багатство і могутність».
У цьому контексті зупинимось на деяких цифрах, про які ви маєте знати.
Велика когорта науковців з різних наукових закладів України в Національній доповіді про стан родючості ґрунтів України вказують на причини падіння родючості ґрунтів, наводять тривожні дані про негативну динаміку, процеси дегуміфікації. Також надають хороші і професійні рекомендації, як призупинити цей негативний процес. Радимо Вам знайти час, детально прочитати і взяти на озброєння ці рекомендації.
З дозволу вчених, процитую один висновок із Доповіді: «Найбільші втрати гумусу відбулися в період 60-80 рр. минулого сторіччя, що зумовлено інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва за рахунок збільшення площ просапних культур, перш за все, цукрових буряків і кукурудзи. У цей період щорічні втрати гумусу сягали 0,55-0,60 т/га».
Агрономи, які працювали в часи Радянського Союзу, і сучасні агрономи, які допитливі і цікавляться історією, знають, що це часи, коли кукурудзою і цукровими буряками засівались значні площі — десятки мільйонів гектарів. Але в той час, друзі, вносилось в середньому по 9-10 т/га органічних добрив.
З тих пір пройшло 50-60 років. Це ціле покоління людей. Щось змінилось? Просапних культур у структурі стало більше, родючість ґрунтів знизилась ще більше, вміст гумусу зменшився, а органічні добрива вносяться тільки в окремих господарствах. І якщо це коректна цифра (статистика в останні роки не наводить таких даних), в середньому в Україні вноситься 0,4-0,5 т/га органічних добрив. А з Доповіді і літературних джерел ми знаємо, що для бездефіцитного балансу гумусу необхідно вносити від 9 до 14 т/га органічних добрив. Наприклад, як це роблять фермери в Нідерландах, Данії, Німеччині. Що це означає?
Це значить, що в цих країнах середня урожайність зернових становить від 6 до 8 т/га, а ми збираємо вдвічі менше. Маємо 3% гумусу — маємо середній показник 3 т/га зернових. Пощастить з опадами — 4 т/га. Урожайність озимої пшениці, озимого ріпаку, кукурудзи найнижча серед країн Європейського Союзу.
Сучасні авторитарні агротехнології, спонтанна монотонна сівозміна і структура, скорочення поголів’я ВРХ, надмірні кислотність і ущільнення, необдумані хімічні навантаження — ви хіба про це почули вперше? Ні. З кожним роком, як у відомому анекдоті, ще гірше. Які рішення? Чи є вихід? Що робиться сьогодні у світі?
Україна планує приєднатись до Європейського Союзу, рано чи пізно. Тож нам необхідно буде адаптуватись до місцевих аграрних традицій. Там майже всі фермери висівають сидеральні культури, як проміжні, так і основні. Не сумнівайтесь, у них вони не завжди сходять, але їх завжди висівають. Не в кожного фермера є можливість вносити органічні добрива, але сидеральні культури рятують від кризи. Відпрацьована не технологія, а ментальність і культура вирощування.
Взимку на всіх полях сидерати (там, де немає озимих). Якщо там комбайн збирає озимий ріпак, зернові, кукурудзу — на першому плані стоїть спосіб подрібнення соломи. В Ганновері, на аграрній виставці 2019 року, українські фермери робили селфі на тлі красенів — комбайнів, а німецькі — під комбайнами вивчали принцип подрібнення решток. Ми різні, але, на щастя, ми також вміємо вчитися і працювати.
Що сьогодні потрібно зробити, щоб слова пана фон Лібіха не були для України пророчими? Потрібно зняти з голови корону знатного агронома, побороти свої амбіції і консерватизм, розробити на 10-20 років у кожному фермерському господарстві чи агрохолдингу «Програму виходу з кризи в темі родючості грунтів».
Почнемо з простого. Якщо ви завтра посієте 5-10 га гірчиці чи редьки олійної (погода сприяє цьому), ви збережете кошти на придбання насіння цих культур. Але його можна влітку і придбати за незначні кошти. З 10 га зберете 10 т насіння (не обов’язково високих репродукцій) і посієте пожнивно 500-700 га сидератів (норма висіву сидератів від 15 до 20 кг/га). Якщо у вас щорічно буде висіватись по 10% від загальної структури сидеральних культур, ви не станете заручником пророцтва пана Лібіха. Отримайте 200-350 ц/га зеленої маси, яка замінить дорогоцінні і вже не доступні органічні добрива в еквіваленті 20-35 т/га.
Управляйте і відпрацюйте культуру роботи з рослинними рештками. Регулюйте подрібнювачі і слідкуйте за розміром решток. Застосовуйте рекомендовані на ринку продукти, які сприяють біотрансформації рослинних решток в гумус, які активізують мікробні угрупування ґрунту. Інвестуйте в хімічну меліорацію ґрунтів, вивчайте досвід успішних господарств. Щорічно робіть кроки для збереження родючості ґрунтів. Майбутні покоління Вам будуть вдячні. Тільки це потрібно зробити вже сьогодні. Правильне рішення, але прийняте з запізненням, вважається помилковим.
Олексій Сергієнко, незалежний експерт з агротехнологічних питань, кандидат біологічних наук
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
