Азотне удобрення озимого ріпаку: скільки, коли і в якій формі?
Озимий ріпак — стратегічно важлива і ліквідна культура для агросектору України, чудовий попередник для зернових колосових культур. Адже рано звільняє поле, сприяє розпушенню ґрунту за рахунок потужної стрижневої кореневої системи та сприяє накопиченню органічної речовини, залишаючи за собою порівняно велику масу рослинних решток в полі.
Посівні площі під ріпаком в Україні останні декілька років відносно стабільні і коливаються в межах 1,05-1,3 млн га. Навіть осіння посуха 2024 року, що в цілому призвела до скорочення прогнозованих площ на 200-250 тис. га, не мала суттєвого впливу на фактичний результат — майже 1,1 млн га під урожай 2025 року. В Україні вирощують також і ярий ріпак, проте, його потенціал урожайності суттєво нижчий і площі зазвичай складають не більше 10% від озимого. Тому поговоримо про стратегію азотного удобрення саме озимого ріпаку.
Скільки азоту потрібно ріпаку?
В період осінньої вегетації, на момент формування розетки з 8-10 листків за середньої густоти стояння 40-50 рослин/м² та діаметру кореневої шийки >12-15 мм, поле ріпаку засвоює 110-130 кг/га д.р. азоту та набирає 25-30 ц/га сухої речовини.
Норму азотних добрив в цей період необхідно планувати з урахуванням:
- вмісту органічної речовини ґрунту: кожен % гумусу еквівалентний 12-15 кг/га мінералізованого азоту за сезон,
- мінеральних сполук Nmin,
- маси залишених післяжнивних решток попередника, включаючи необхідну кількість азоту для пришвидшення деструкції,
- післядію внесених під попередника добрив.
На вказану сформовану розетку листків та густоту рослин, за вирощування на легко- та середньо-суглинкових грунтах з вмістом ОМ 1,8-2,5% це означатиме необхідність внесення 30-40 кг/га д.р. азоту, перед посівом під культивацію або по вегетації, до фази 4-6 листків.
Дефіцит та надлишок азоту в озимого ріпаку: як ідентифікувати
Азот, як елемент, що найбільше лімітує урожай і якість багатьох сільгоспкультур, є структурним компонентом амінокислот, нуклеїнових кислот, протеїнів, протеїдів, низки ензимів, хлорофілу та вторинних метаболітів.
Азот (нітрат-іони в ґрунті) стимулює синтез та активність фітогормону цитокініну, який відповідає за розвиток кореневої системи, галуження, закладання генеративних органів (стручків і насіння) та відновлення ростових процесів навесні.
Помірна нестача азоту проявляється у вигляді антоціанового забарвлення старих повністю розвинених листків, що викликане підвищенням вмісту глюкозних сполук в тканинах та не впливає на асиміляційну здатність листкової пластини. Різкий та тривалий дефіцит азоту призводить до блокування утворення хлорофілу (процесу фотосинтезу)і проявляється як світло-зелене і жовте забарвлення листя з червонуватим відтінком. При цьому старіші листки некротизуються і відмирають, нижні бічні пагони і бутони абортуються.
Надлишок азоту так само згубно впливає на врожай і якість ріпаку, як і дефіцит. За високої концентрації азотних сполук у ґрунтовому розчині провокується надмірний ріст листкової площі ріпаку — так проявляється його «капустяний» характер. В першу чергу це стосується нітратів, адже їхня концентрація в ґрунті зростає під час процесів мікробологічної трансформації (амоніфікація органічного азоту, нітрифікація амонію), за позитивних температур та наявності вологи (оптимально — на добре аерованих ґрунтах з рН ближче до нейтрального).
Окрім того, нітратний азот майже (як аніон, з негативним зарядом) не закріплюється в ҐВК та досить легко поглинається коренями масовим потоком з вологою, в процесі транспірації (тому за низької вологості повітря, коли випаровування інтенсивніше — поглинається більше нітратів).
Рослина ріпаку до фази 8-10 листків засвоює 100-150 мг азоту
Левова частка поглинутого азоту саме у формі нітратів, надлишок (за надмірного азотного удобрення) яких відкладається у вакуолях клітин листків, «сміттєвих баках» рослин, звідки цей азот вже не здатний до реутилізації у стебло, бутони і насіння, не використовується для формування амінокислот і білків та буде доступний наступній культурі у сівозміні після відмирання листя та повторної мінералізації решток. Засвоєння і накопичення нітратного азоту провокує збільшення поглинання вологи, інтенсифікацію вегетативного росту, тому, якщо очікується, що посіви «увійдуть в зиму» не раніше, ніж у фазі 8-10 листків, азотні добрива до фази 6-ти листків потрібно вносити лише у амонійній або амідній формах, щоб не спровокувати зниження морозостійкості та надмірну витрату пластичних речовин з коренів (кореневої шийки) на вегетативний ріст.
Ріпаку в цілому краще, коли більшу частину азоту він засвоює саме в амонійній формі. Процес трансформації NH4+ в амінокислоти та білки набагато менш енергозатратний (нітрат має в тканинах рослин спочатку перетворитися за допомогою ферменту нітратредуктази в амоній). До того ж амоній накопичується в корінні та нижній частині стебла, звідки транспортується в тканини, що ростуть — бутони, стручки і насіння. Нітрати, навпаки, рухаються по ксилемі в листки і там накопичуються. Надмірна концентрація нітратів призводить до підвищення чутливості рослин до вертицильозу, сірої гнилі, холодового стресу, ризику вилягання на полі через погіршення міцності стебла, нітратної/нітритної інтоксикації (збільшується потреба в молібдені, міді та сірці, що регулюють ферментну систему розщеплення нітратів).
Читайте також: Технологія вирощування озимого ріпаку: підготовка грунту, сівба, живлення та регуляція росту
Сірка — елемент, що впливає на якість білків. Є структурним компонентом амінокислот метіоніну, цистеїну, цистину. На кожні 3,5-4 кг д.р. поглинутого азоту рослину необхідно забезпечити 1 кг сірки. Сірковмісні добрива на ринку: тіосульфат амонію, окремо або в комбінації з КАСами (КАС+S), сульфат амонію гранульований, калімагнезія, сірка в комплексі з гранульованими NPK стартовими добривами.
Друге підживлення ріпаку — у фазу ВВСН 30-39 — визначає кількість закладених пагонів
Навесні, до настання повноцінної фази стеблування (від ВВСН 30-31 і далі до ВВСН 39, коли довжина стебла досягає 10 см), залежно від часу весняного відновлення вегетації і стану посівів, поле ріпаку засвоює додатково ще 30-50 кг/га азоту. Оптимальне мінеральне живлення в цей період визначає кількість закладених пагонів (з кожної пазухи сформованих листків зазвичай формується 1 пагін), що може досягати 10+ шт/рослину.
Перше регенераційне підживлення нітрат-вмісними добривами (аміачна селітра, хімічними сумішами аміачної селітри з сульфатом амонію, КАСами, ВАС тощо) навесні варто проводити на слаборозвинених посівах, які погано пережили зиму та абортували листя. Робити це слід до початку стеблування і за умови вмісту нітратних сполук у ґрунті (0-30 см) не більше 50-60 кг/га (аналіз грунту та потенціометрія) на середньо-суглинистих ґрунтах (темно-сірі, сірі лісові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові тощо). Таке підживлення стимулюватиме формування вегетативної маси та експресію цитокінінів в рослині, запобігатиме редукції нижніх галужень з квітковими бутонами.
На добре розвинених посівах перше підживлення варто здійснити, коли висота стебла досягла 10 см, амоній-вмісними добривами (сульфат амонію, аміачна вода, КАСи), карбамідом під дощ. Цей азот буде спожитий рослинами до фази бутонізації. Відсоток нітратів в добривах в цьому випадку має бути якомога менший. Надалі рослина використовує раніше накопичений азот у вегетативних органах (листя, стебла, коріння) та релокалізує його в насіння.
Третє підживлення озимого ріпаку до бутонізації
Від фази стеблування до бутонізації озимий ріпак споживає ще 60-80 кг/га азоту (20-25 днів вегетації), до цвітіння — 30-60 кг/га д.р. N сполук.
Після цвітіння і до моменту дозрівання насіння більшу частину азоту рослина реутилізує з вегетативних органів в генеративні, проте 40-50 кг/га азоту ще поглине з ґрунту.
На кожну 1 т насіння ріпак виносить 40 кг/га азоту. До фази цвітіння корекційні азотні підживлення можна проводити (залежно від погоди та стану рослин) у формі розчинів карбаміду, тіосульфату амонію тощо у нормі 15-25 кг/га д.р. азоту за період.
Гарних врожаїв та гідних цін!
Alex Feldman, автор інформ-порталу «Відверто про живлення рослин»
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
