Виробництво компосту й управління відходами — галузь у ступорі через неузгодженість законодавства

В чому проблема? Відповідно до Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною», прийнятого у 2015 році, утворювач має право зберігати, обробляти та вносити в поля органічне добриво без додаткових дозвільних документів. Але йому суперечить ст. 2 Закону України «Про управління відходами», прийнятого у 2022 році.

У цій статті зазначено, що дія закону не поширюється на побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, крім тих, до яких застосовуються операції спалювання, захоронення або які використовуються для біогазу та компосту. Відповідно, гній, який використовується для компостування або виробництва біогазу, тепер стає відходом, і на нього розповсюджуються всі вимоги закону про управління відходами.

Тобто для того, щоб легально виготовляти компост із гною, тепер потрібно оформлювати дозвіл на обробку відходів, а отримання цих документів може затягнутися приблизно на рік та орієнтовно коштуватиме 1,5 млн грн. Тож із 9 жовтня, коли документ набув сили, виробники, які не оформили дозволу, опинились поза законом.

Слід визнати, що нововведення прийняті у рамках синхронізації з європейськими правилами й ідеологічно вони загалом правильні. Але в умовах війни дотримання цих норм може загальмувати розвиток цього сегменту українського ринку, з одного боку, а з другого — зведуть нанівець зусилля аграріїв, які включили використання компосту до своїх агротехнологій і піклуються про біологізацію свого виробництва.

Тому ми звернулись до екологів, відповідних міністерств, самих аграріїв та фахівців зокрема органічного ринку з проханням прокоментувати ситуацію.

Думки виявились різними. Хоча думку держорганів ми поки не дізнались — зазвичай там відповідають протягом місяця, а тема нагальна. Тому якщо ми таки отримаємо офіційні відповіді, то поділимось пізніше. Також галузеві організації взяли паузу щодо коментування, бо намагаються достукатись до відповідних установ та органів і є шанс, що їм підуть назустріч.

Отже, наразі — думки екологічної організації, аграрія, який використовує і сам професійно виробляє різні види компосту, а також експерта з органічного виробництва та європейського законодавства.

Людмила Циганок, президентка Асоціації професіоналів довкілля (PAEW), гендиректорка «Офісу сталих рішень»:

Ризики, спричинені неузгодженням в законодавстві

Однією з найбільших екологічних проблем сільськогосподарських ферм ще до війни було утворення великої кількості гною та посліду внаслідок життєдіяльності тварин.

Багато років поспіль фахівці довкілля популяризували і закликали до стимулювання компостування гною та виробництва біодобрив (крім загальновідомої користі для ґрунтів, — це ще і складова стратегії декарбонізації нашої країни). Відомо, що ще у Стародавньому Римі використовували метод компостування для виробництва якісних добрив, що було важливо для отримання урожаю на бідних ґрунтах Італії. Саме сьогодні, коли якісні компости потрібні нашим ґрунтам найбільше, вітчизняні сільгоспвиробники мало переймаються цим питанням. Зазначимо, що з точки зору економічного ефекту від застосування компостів та гною результат приблизно однаковий, але агрономічний ефект зовсім різний: якщо з гною ґрунти (а з ними й рослини) отримують лише калій, азот і фосфор у певних кількостях, і всі забувають про патогенні мікроорганізми й життєздатне насіння бур’янів, які так само надходять у ґрунт зі свіжим гноєм, то з компосту, окрім поживних речовин, рослини і ґрунт отримують ще й якісну органічну складову, підтримку життєдіяльності корисних мікроорганізмів. Звісно, вибухового ефекту не буде, проте стабільна урожайність та вища якість врожаїв – це вагомий аргумент за використання компостів.

Колізія, яка виникла в законодавстві в звʼязку з реформою управління відходами, може призвести до того, що обсяги компостування значно скоротяться та аграрії будуть знову тимчасово зберігати гній та вносити його в поля.

Чому це тривожить?

Майданчики для зберігання гною в більшості випадків не облаштовані твердим покриттям, що призводить до забруднення ґрунтів та підземних вод рідкою фракцією гною.

Тобто замість посилювати зелений порядок денний в Україні, реформатори необачно його гальмують. Це в той час, коли ґрунти потребують відновлення, коли війна і ворог руйнує їх на багато десятків років, коли компостування — більш екологічно чистий спосіб поводження з гноєм, «реформа» ставить рух до органічних добрив під загрозу. Це ж треба кожному, хто формує тексти ПЗУ, заглибитись в кожну сферу, щоб уникати таких колізій…За рахунок переробки бактеріями, гній втрачає свої шкідливі властивості набагато швидше. Тому, якщо не внести зміни в законодавство та не усунути колізію, ми будемо мати великі ризики скорочення обсягів компостування та збільшення обсягів використання мінеральних добрив.

Не буду давати оцінку стосовно професійного підходу реформаторів, але приймати такі закони під час війни, створювати безліч колізій та вимагати від бізнесу дотримання нових, часом незаконних, непродуманих вимог — це здирництво.

Прикро вражає, що реформатори вкотре зосереджуються не на створенні програм стимулювання органічного виробництва, не на правилах, що запускатимуть екологічні проєкти, а на дозволах та ліцензіях. Стан довкілля вже четвертий десяток незалежності в Україні лише погіршується.

Який наразі вибір у бізнесу?

Отримання всіх дозвільних документів для суб’єкта господарювання — це щонайменше 2 млн грн та рік часу. Не отримання — це кримінальна та адміністративна відповідальність, яку планують посилювати саме в сфері управління відходами.

Наступний очікуваний крок – скасування мораторію на перевірки і будемо мати набагато менше не лише органічного виробництва, а й бізнесу в Україні загалом.

Вже зараз закордонні компанії не хочуть починати бізнес на території України не стільки через війну, скільки виключно через ускладнений та корумпований процес отримання дозвільних документів.

Досвід ЄС

Після підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у 2014 році, Україна зобов’язана адаптувати національне законодавство, зокрема й у сфері поводження з гноєм від діяльності сільськогосподарських комплексів.

Європейський Союз задля підтримки продбезпеки прагне зменшити залежність сільського господарства від хімічних добрив, збільшити використання компосту з гною та зосередитись на ефективності. У ЄС започатковують проекти з відновлення ґрунтів органічним компостом. Досвід ЄС — це спрощена процедура отримання дозволу або виведення з під дії дозволу процесу компостування. Це заохочення фермерів компостувати та додаткові пільги.

Які шанси на зміну ситуації і що можна зробити

Досі народні депутати екологічного комітету ВРУ не підтримували будь-які зміни до ЗУ «Про управління відходами» попри його численні «пробіли» та недосконалості, котрі руйнують економіку України під час війни, жодним чином не вирішуючи колапс сфери відходів.

Міністерством також не планується врегулювання ситуації, їх позиція наступна: гній, який використовується для компостування – це відходи, — відповідно потрібно отримувати дозвіл на обробку, а для отримання дозволу потрібно отримувати Висновок з ОВД (оцінки впливу на довкілля).

Є офіційне роз’яснення від них (додано)

На нашу думку, слід внести зміну в ЗУ «Про управління відходами» та виключити зі ст. 2 п 5. формулювання «крім тих, до яких застосовуються операції спалювання, захоронення або які використовуються для біогазу та компосту».

Втім, як ми переконались з офіційної відповіді Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, якихось змін у цьому напрямі очікувати не варто.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Леонід Центило, д. с.-г. н., член-кореспондент НААН України, директор ТОВ «Агрофірма «Колос»:

Вводити ці правила в такий важкий період я вважаю неправильним рішенням. Так, лад у галузі навести потрібно, але при цьому навпаки — стимулювати виробників компосту. Бо насправді постраждають саме професійні виробники. Бо тих, хто там десь той гній скидав у посадку чи гноярку — їм за це як не було нічого, так і не буде. Але якщо виробник підходить технологічно, професійно, то й відповідальність на них і з них можна щось «стягнути» — або виплату якусь або ж хабар.

Компостування будь-яких органічних відходів — рішення дуже правильне. Я вам скажу, що цей закон зачепить і виробників біогазу. Бо при його виробництві також утворюються органічні відходи, але вони ще й токсичні. І найкращий вихід — їх також піддати компостуванню, тобто ферментації за допомогою бактерій та допоміжних речовин, залежно від кінцевого продукту, який ви хочете отримати в результаті.

Ускладнюючи можливість отримання, зокрема, й органічного добрива з органічних же відходів, таким чином законодавці аж ніяк не сприяють екологізації чи зменшенню шкоди довкіллю. Я вбачаю в цьому непрофесіоналізм у підходах тих посадовців, які приймають рішення. Не порадившись з фахівцями, учасниками ринку, науковцями, не вникнувши в суть проблеми. Немає широкого обговорення. Міністерський клерк чи там помічник депутата щось десь прочитав, десь щось почув, щось там написав-сформулював бюрократичною мовою і видають як данність, і щиро вважають, що зробили правильно.

Як цей закон буде працювати, поки що незрозуміло. Виконати його більшість виробників не в змозі. Але певні моменти можна спрогнозувати відповідно до типової у нас практики. От, наприклад, знають, що ти займаєшся там тваринництвом, або є розробником певних органічних добрив там, або маєш ще якимось чином підпадаєш під дію закону і тобі загрожує якийсь штраф тощо, то до тебе обов'язково прийдуть і «натякнуть» як можна вирішити проблему. Поки і на суди не можна сподіватись, бо немає прецедентів. Тому всі в очікуванні. Але є ще така наша специфіка, що під кожне сумнівне рішення знайдуться підприємливі «бізнесмени» або фірми-прокладки, які вже чомусь готові до таких нововведень і решті не залишається вибору, як звертатись до їхніх послуг. Іноді складається враження, що вони й пишуть ці законодавчі норми під себе, і залишається лише здогадуватись, чи діляться потім прибутками з законодавцями…

Тим часом, якби держава створила сприятливі умови для розвитку компостування, це був би великий стрибок у вирішенні дуже багатьох проблем.

Скажімо, за деякими даними, в нас країна продукує щорічно близько 10-12 млн тонн сміття. І в усій цій масі є десь 60% органіки (я це знаю, бо маю відношення до вирішення проблеми сміттєзвалищ у Львові — також шляхом компостування). Тобто 6-7 млн т. Тож у нас є унікальна можливість всі ці відходи перетворювати на добрива, які поліпшать і продовольчу безпеку, і наблизять до біологізації сільського господарства і вирішать екологічну проблему.

Але для цього потрібно, щоб хтось про це подумав у владних кабінетах, сформував цю політику, констатував, що це наш єдино правильний шлях.

За статистикою, ми сьогодні вносимо в середньому лише 0,4 т/га органічного добрива (гною). Тоді як на піку виробництва тваринництва в 1990 році в Україні вносилось 8,6 т/га. І це була науково обґрунтована норма.

А ми ще ж говоримо про вуглецеве землеробство, бідкаємося про втрату родючості ґрунтів. Якщо вставляти палиці в колеса тим, хто легально, професійно щось робить в цьому напрямку, то чи багато досягнемо?

Упорядкування має приносити прогрес, а не заганяти в тінь або ж знищувати галузь, розумієте?

Микола Биков, національний експерт з ґрунтозберігаючого землеробства ФАО (2021-23 рр.), дорадник з агрономії:

З питанням про управління відходами я зіткнувся ще років 10 тому, коли компанія, де працював, мала намір сертифікуватись по GlobalG.A.P. І тоді я зрозумів, що за кілька десятиліть культура управління відходами в Україні так і не з’явилась, у цій сфері залишався все такий же «совок». Зараз теж не багато чого змінилось.

Що стосується органічних добрив і гною, то наразі багато залежить від рівня технологічності компанії загалом. Великі технологічні компанії здебільшого слідкують за цим, бо до них приїжджають і штрафують, тобто система кнута якось працює. Звісно, і менеджмент сам зацікавлений в культурі виробництва. Зазвичай на великих фермах є спеціальні місця для зберігання гною та інших відходів тваринництва. Але й вони не завжди відповідають вимогам і не завжди відповідно облаштовані. До того ж нерідко вони не мають систем ферментування. Що вже й казати про менші господарства. В яких гній зазвичай складується десь недалеко від ферми, трохи відлежується, а потім в такому вигляді, не повністю ферментований, гній розвозиться і вноситься на поля. Через це погіршується екологічна ситуація і на самому полі, і погіршується повітря навколо, і відбувається забруднення ближніх водойм.

Ситуація досить поширена. Спричинена зокрема й тим, що у нас немає належної державної системи контролю, або незалежної сертифікації, що пов’язані саме з тваринництвом.

І друга проблема — правильна утилізація не приносить бізнесу грошей. Це затрати, які виробник включає у вартість молока чи м’яса. І вони не можуть дозволити собі великі капіталовкладення на дорогу систему управління відходами, бо швидко не окупиться. Тому в більшості існує така собі «напів система» управління органічними відходами.

Навіть якщо встановлена біогазова установка, вона переробляючи сам гній, все одно продукує певні відходи, які потрібно далі знешкоджувати, а це ще затрати.

А про менші господарства годі й казати — там усе ще діє «радянська» система відлежування гною з-під корів у якихось лагунах. Воно, може, трохи й ферментується природним шляхом, але цей процес недостатній і не підлягає технологічному контролю як виробничий процес.

Розвиток системи управління відходами треба швидко розвивати, щоб відповідати вимогам. Поки не буде підтримки, це буде складно розвиватися, тільки за власні кошти виробників. Потрібна фінансова підтримка, програми, дешеві кредити. Без такої підтримки бізнес буде шукати можливості ухилятися від значних капітальних вкладеь, шукати шляхи обходу законів.

Тим не менше, без кнута, тобто без закону, без правил, теж нічого не буде.

Можливо, варто взагалі жорстко зробити: якщо виробник не має правильної системи поводження з відходами, треба взагалі заборонити продавати виготовлену продукцію. Так, це призвело б до певного струсу в галузі та привести до скорочення виробників, але може спонукати до прогресу, і залишаться ті підприємства, які вміють адаптуватись. А адаптуватись потрібно, бо рух до Євросоюзу і його правил неминучий.

Важливо шукати спільних рішень, де будуть задіяні виробники, асоціації та уряд. Варто шукати оптимальне рішення, домовлятися з урядом, розробляти програми підтримки чи встановлювати поступову систем розвитку та відтермінування дії закону. 

Варто працювати за стандартами ХХІ століття, рухатися до практик ЄС, як би це складно не було.

П.С. Тему не полишаємо, дочекаємось відповідей із міністерств і, можливо, деяких виробників, бо вважаємо її важливою.

 Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Дивитись також: Компост: як створюють органо-мінеральні добрива в Агрофірмі Колос