Кліматичні зміни вже настали: посуха та втрата родючості є найбільшими ризиками для українських аграріїв

За її словами, Українські фермери стикаються з безліччю викликів.

«Окрім постійних ризиків, спричинених війною, таких, як втрата потужностей і скорочення робочої сили, агровиробники ще й відчувають дедалі більші загрози від зміни клімату. Так, в Україні вже з'явилися посухи, і вони досить масштабні, що є дуже нехарактерним, враховуючи розгалужену річкову мережу країни й достатні – поки що – водні ресурси».

Актуальна інформація про ситуацію на полях через спеку

Ця ситуація засвідчує складний і мінливий характер кліматичних ризиків у регіоні. Глобальний АПК споживає до 70% усієї прісної води, що робить виснаження водних ресурсів однією з найбільших загроз для галузі.

«Екстраполюйте це на Україну, і ви побачите, що проблеми з водою цілком реальні, особливо на півдні. Кліматичні ризики це не щось теоретичне, зміни вже настали, і до них залишається тільки адаптуватися та намагатися не посилювати», – каже Рамірез.

За її словами, приблизно 30% виробництва пшениці в Україні перебуває під загрозою посухи. У розрізі реакції на ці ризики існує різкий контраст між великими сільськогосподарськими компаніями та дрібними фермерами. Тоді як великі підприємства мають деякі можливості для пом'якшення цих ризиків, дрібні фермери стикаються з потенційно непереборною проблемою. Невеликим виробникам, які мають обмежені ресурси й часто утруднений доступ до кредитів, може бути дуже складно протидіяти посусі.

Читати по темі: Сервіс WEAGRO дає можливість невеликим фермерским господарствам отримати кредит під 0%

Крім посух, як кліматичні ризики для України Рамірез виділяє втрату поживних речовин у ґрунті.

«Велика частина українських земель – родючі. Але, якщо фермер не застосовує регенеративні практики і взагалі не націлений на стійке землеробство, втрата гумусу – неминуча, а це згодом призведе до значного зниження родючості ґрунтів», – зазначила вона. 

При цьому формується замкнене коло, оскільки в міру зниження родючості фермери схильні застосовувати більше добрив для підтримки продуктивності. Однак цей підхід збільшує викиди CO2 і далі погіршує здоров'я ґрунту, посилюючи проблему.

Попри ці проблеми Україна залишається однією з небагатьох країн із потенціалом для збільшення сільськогосподарської продуктивності на відміну від Європи, де «стелі» врожайності значною мірою досягнуто. Враховуючи посилювану глобальну кризу голоду, вкрай важливо реалізувати цей потенціал, зберігаючи при цьому здоров'я ґрунту.

Рамірез наголошує: «Здоровий ґрунт – наш основний ресурс для виробництва продуктів харчування. Ми повинні збалансувати зростання продуктивності з регенративними практиками для забезпечення довгострокової продовольчої безпеки».

Алла Гусарова, SuperAgronom.com