Сучасні нюанси вибору гібридів цукрових буряків: від цукристості до типу листової розетки

Галузь буряківництва найближчим часом може вийти на новий рівень свого розвитку. В останні роки до цього підштовхує кон'юнктура світових цін, свій внесок внесли й умови поточного року: погодні катаклізми можуть позначитися на врожайності та продуктивності цукрових буряків.

Окрім спеки, на початку сезону відзначалися заморозки, суховії, через які подекуди змістилися терміни сівби. Пізні терміни сівби можуть позначитися на врожайності, крім того, це додаткові витрати сільгосппідприємств.

У собівартості виробництва цукрових буряків багато складових, що впливають на результат, а відповідно, і багато можливостей для зниження витрат: це і валютна складова (коли гривня «слабшає», витрати на гектар зростають швидше), і вихід цукру з 1 га посівів, при зростанні якого собівартість знижується. Діапазон собівартості в різних регіонах та компаніях настільки широкий, що назвати середню цифру абсолютно непоказово: наприклад, різниця вкладень на 1 га та віддачі цукру з 1 га у різних кліматичних умовах може відрізнятись у півтора-два рази.

«Ми розуміємо, що цукровий буряк вже не найбільш маржинальна культура. Ми це кажемо відверто і чесно. Вона конкурує з 2-3 культурами в нашій зоні, на яких можна заробляти. І ми не кажемо, що треба сіяти «трьохпілку»-«чотирьохпілку». Але раз в 7-10-12 років цукровий буряк гарно почуває себе в сівозміні з ріпаком і соняшником. І маючи до 10% в сівозміні цукрового буряку, ви мінімізуєте свої ризики. Бо де одна культура «просіла», інша — «вистрілила», — каже Олександр Гавріш, заступник генерального директора з розвитку партнерських програм «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО».

У випадку з цукровим буряком навіть за несприятливих погодних умов можна зібрати пристойний урожай і не піти «в мінус», хоча й на космічну маржу розраховувати не треба, додає він.

Насіння цукрового буряка

На SuperAgronom.com

Резерв для зростання рентабельності, на думку багатьох практиків, саме в нескінченному відточуванні технологій — це вибір гібридів, способів обробітку ґрунту, робота з добривами, сівозміна, боротьба з хворобами та шкідниками.

Урожайність уже не головне

Технологія вирощування цукрових буряків — найвитратніша у рослинництві. Незалежно від площі під цю культуру, сучасний буряковод шукатиме шляхи зниження собівартості виробництва солодких коренеплодів. Один із них — це правильно обрані гібриди, які дозволять зменшити витрати на пестициди, транспортування сировини та зберігання на заводах.

Читати по темі: Чи буде солодко від цукрових буряків агроному, залежить від технології вирощування

Нині ринок насіння цукрових буряків характеризується досить великим різноманіттям гібридів цукрових буряків, кожен має свій набір господарських характеристик, і агроном має всі необхідні умови для усвідомленого вибору того чи іншого гібриду з урахуванням його особливостей для даного поля.

При цьому всі гібриди цукрових буряків, представлені на ринку, можна розділити за трьома напрямками.  Це терміни дозрівання (ранні, середні, пізні), здатність накопичувати цукор (цукристі, врожайно-цукристі, врожайні), розподіл за зонами районування.

Як правило, виробники обирають набір гібридів таким чином, щоб у ньому були представлені цукристі (ранні), врожайно-цукристі (середні) і врожайні (пізні) гібриди.

Вибір залежить від зони, де розташовані бурякові поля. Зазвичай частка цукристих (ранніх) гібридів у господарствах займає 10–20%; врожайно-цукристих (середніх) 50-60% і врожайних (пізніх) 20-30%. Розподіл часток залежить від довжини вегетаційного періоду, чим він довший, тим більша частка середніх і пізніших, чим коротше, тим більша частка ранніх і менше пізніх гібридів.

Читати по темі: Технологія вирощування цукрових буряків із усіма підводними каменями від АПП Золота нива

Багато виробників, прагнучи отримати високий прибуток, воліють сіяти переважно врожайні гібриди. Однак це невірний підхід, запевняють фахівці насіннєвих компаній. Цукрові заводи повинні працювати з постійним завантаженням, а щоб була можливість досягти її, необхідно сіяти щонайменше 20% цукристих гібридів, потім переходити до нормальних і лише під кінець висівати врожайні гібриди. Крім того, така модель дуже негативно впливає на стан грунту. Урожайні гібриди зазвичай вимагають внесення великої кількості добрив, неодноразової обробки у процесі визрівання. У такому режимі можна працювати рік-другий, після чого родючу землю доведеться відновлювати десятиліттями.

За оцінками виробників насіння, оптимальний набір гібридів у господарстві може виглядати так: 40% — нормально-врожайні гібриди, 35% — нормального типу та 25% — нормально-цукристого та цукристого типів. У цьому випадку збирання цукрових буряків буде зручним, за принципом конвеєра. При виборі ж конкретних гібридів необхідно враховувати їхню генетичну стійкість до патогенів: наприклад, гібрид, що пізно збирається, повинен мати більш високу захищеність, ніж гібрид, що прибирається на ранніх стадіях.

Читати по темі: Фази розвитку цукрових буряків

Європейські фермери зараз поступово відмовляються від вирощування суперурожайних гібридів, оскільки процес отримання цукру з таких буряків є досить трудомістким. Для оцінки виходу кінцевого продукту використовується так звана Брауншвейзька формула: врожайність помножити на цукристість мінус патокоутворюючі речовини = вихід чистого цукру. Що вище підсумкова цифра, то ціннішим вважається гібрид. Ось чому нині селекціонери роблять ставку на виведення високоцукристих гібридів з мінімальним накопиченням патокоутворюючих речовин.

Проте подбати про цукристість потрібно не лише при виборі гібриду, а й на полі, кажуть в Інституті живлення рослин.

«Ефективність накопичення цукру у коренеплодах (головний показник якості вирощування цукрового буряку) відчутно залежить від кількості сонячних днів у другій частині вегетації, кінець літа — початок осені. Гарна освітленість сприяє покращенню якісних та кількісних характеристик врожаю. Занадто щільний посів, або поява бур’янів дуже нашкодить цукровому буряку, адже буде «красти» таке необхідне світло. Також вирощування цукрового буряку потребує чималу кількість рідини, тому слід подумати про необхідність поливу. Після закінчення утворення цукру у листку, він починає переміщуватись у корінь. Саме для інтенсифікації цього процесу культурі й потрібна волога, проте не слід забувати, що надмірна кількість рідини знизить цукристість коренеплодів, а значить, негативно повпливає на якість врожаю. Також потрібно подбати про достатню кількість калійних добрив. Оскільки у цукровому буряку накопичується дуже велика кількість вуглеводів, легко пояснити його потужну потребу у калію. Калій підвищує здатність рослини утримувати вологу, а також інтенсифікує фотосинтетичну діяльність. Цей елемент також, виступає таким собі профілактичним засобом, який знижує ризик ураження хворобами», — зазначають науковці Інституту.

Клімат змінюється — приходять нові хвороби

Зміни клімату вже призвели до появи нових хвороб сільгоспкультур, тому зусилля селекціонерів також спрямовані на створення стійких до хвороб типів.

Так, останніми роками позначилася тенденція збільшення інтенсивності розвитку та поширеності церкоспорозу цукрових буряків. В усьому винні ряд причин: потепління клімату, збільшення опадів у весняно-літній час, занесення більш агресивних рас патогену, а також загальна тенденція просування мікозів з півдня на північ. Використовувані технології збирання цукрових буряків (без винесення бадилля з поля) сприяють накопиченню інфекції, у зв'язку з цим хвороба досягає максимального ступеню розвитку, що спричиняє зниження врожайності та цукристості.

Довідник хвороб

Довідник хвороб сільськогосподарських культур

Вологість у поєднанні з високою температурою призводить до парникового ефекту, а він провокує розвиток хвороби. В результаті з'являються коричневі крапки, знищується листовий апарат буряків, відмирає бадилля. Щоб уникнути втрати врожаю, потрібно кілька обробок посівів фунгіцидами. Стійкі гібриди можуть успішніше протистояти збуднику хвороби, дочекатися обприскування.

«Перший раз з кореневими гнилями ми зіткнулися в 2019 році, але тоді були інші умови, кореневі гнилі були спричинені надмірною вологістю навесні, і прояви ми вже бачили в червні. В цьому році ми почали спостерігати масово кореневі гнилі уже в серпні, через посушливе літо було скидання листового апарату буряка, буряк мав сонячні опіки і на поверхні буряка утворювались мікротріщини, через які проникав збудник, що спричинив кореневі гнилі. Якщо такий буряк буде лежати довго в кагаті, він буде спричиняти кагатну гниль. Прямих методів боротьби проти кореневих гнилей не існує. Але враховуючи те, що за останніх 5 років ми маємо вже другий раз таку проблематику, необхідно дотримуватися превентивних методів. А саме: дотримання сівозміни, збалансоване живлення, підбір гібридів, стійких до збудників кореневих гнилей, додаткова обробка насіння, внесення стробілурінової групи фазу линьки буряків, за необхідності проведення міжрядного обробітку для підтримання оптимального повітряного режиму, ці поради допоможуть запобігти проявам кореневих гнилей та зберегти урожай», — розповів Роман Волошин, керівник відділу агроконсалтингу «Укрпромінвест-Агро».

Крім того, вирощування стійких гібридів загалом дозволить заощадити 1–2 фунгіцидні обробки в системі захисту цукрових буряків.

Агроном господарства «Волинь-Зерно-Продукт»  Богдан Ковальчук каже, в сезоні-2023 стикалися зі стандартними проблемами у вирощуванні буряків — біла лобода і церкоспороз, осередками кореневі гнилі.

«Стандартна схема захисту передбачала застосування препаратів: Бетанал Експерт (1 л/га), Голтікс (1 л/га), Еко Ойл Спрей (0,7 л/га). Для другого внесення Бельведер Форте (1,3 л/га), Еко Ойл Спрей (0,7 л/га), Голтікс (1,2 л/га). Для третього і четвертого внесення: Бельведер Форте. З добрив вносили калій хлористий, амофос, карбамід і вапнякову селітру», — розповів він.

Витрати на вирощування цукрових буряків порівняно з минулим роком зросли на 15-20%, кажуть у «Волинь-Зерно-Продукт», проте посівні площі під урожай 2024 року збільшили.

Інша серйозна хвороба — ризоманія, або «бородатість» коренів цукрових буряків. Вперше з'явившись в Італії, вона поширилося по всій Європі та за її межами приблизно за 15 років. Масштаби ураження виявилися такими, що в Киргизії, наприклад, в 90-ті роки протягом приблизно десяти років взагалі не вирощували цукрові буряки. Тому створення гібридів, не схильних до ризоманії, також входить до пріоритетних завдань світової селекції.

Якщо проаналізувати закупівлі насіння основних цукрових холдингів та агрохолдингів, які мають свої власні цукрові заводи, то минулими роками врожайні гібриди займали левову частку, а сьогодні вони поступово поступаються гібридам нормально-цукристого та цукристого напрямків, які мають комплексний захист проти різних збудників хвороб листя та коренеплоду.

Читати по темі: Оптимальна норма азоту для цукрових буряків у цьому сезоні — рекомендації британських аграріїв

Останніми роками великою загрозою буряківникам стає втрата врожаю від кореневих гнилей. Оскільки збудники хвороби можуть залишатися в ґрунті досить довгий час, тільки однією сівозміною цю проблему не вирішити. Для нівелювання впливу збудників хвороб коренеплодів Polymyxa betae, Fusarium spp., Rhizoctonia solani, Macrophomina phaseolina, Actinomyces spp. слід вирощувати стійкі гібриди.

Зі зростанням концентрації виробництва цукрових буряків зазвичай спостерігається тенденція до звуження бурякових сівозмін, що у свою чергу веде до висування нових вимог у виробників. Тому основним попитом, за даними селекціонерів, користуються гібриди з комплексною стійкістю до різних грибкових, вірусних та інших хвороб.

Головний агроном господарства «Агрокрай», що на Хмельниччині, Василь Косюк, каже, цукровий буряк — є дороговартісною культурою у вирощуванні. Економити на насіння та ЗЗР немає сенсу, бо можна легко програти у врожайності. Єдиний варіант економії, який в господарстві бачать перспективним — зменшення норм мінеральних добрив за рахунок вирощування сидератів.

«На полі цукрових буряків після збирання попередника був сидерат, який торік дав досить непогану вегетативну масу. Ми встигли її мілко заробити дисковими боронами до викидання стручків, з одночасним внесенням 5-7 кг діючої речовини азоту, для того щоб працювали азотфіксуючі бактерії, які ми вносимо з деструктором. За рахунок цього ми зменшили норму мінеральних добрив на 30%», —розповів він.

Сіють під цукрові буряки сидерати і в ПАП «Агроінвест» Тернопільської області, для цього попередником буряків сіють ячмінь, щоб раніше звільнити поле. Сидеральні суміші роблять самостійно.

Лежкість гібридів: правда чи міф?

Важливою для буряків характеристикою є і такий показник, як лежкість гібридів. Для вітчизняного ринку насіння характерна потреба в насіннєвих лінійках гібридів, які мають підвищену лежкість. Це пов'язано зі специфікою переробки. У США та Європі переважає тенденція на прискорену переробку буряків. У цих регіонах розташовані заводи, середня потужність яких становить 20 тис. т на добу. Підприємства, що переробляють менше 15 тис. т, вважаються неконкурентоспроможними. У нас досі працюють заводи з помітно меншими потужностями переробки, до того ж власне кількість заводів значно скоротилася за останнє десятиліття. Це означає, що сезон переробки  має починатися дуже рано і закінчуватись уже взимку. Тому високий попит на гібриди пізнього дозрівання та тривалого зберігання.

Проте, скоріше за все, згодом цей тренд змінюватиметься, оскільки практично дуже складно поєднувати дві протилежні характеристики — цукристість та лежкість. При вирощуванні буряків тривалого зберігання не можна зловживати добривами. При перепадах температур гібриди, що містять багато азоту, «загоряються». Тому перед селекціонерами постає непросте завдання: створити гібриди для особливої ​​стратегії обробітку, що дозволяють одночасно мінімізувати кількість хімії, що застосовується, і в той же час досить лежкі, невибагливі до умов зберігання.

Читати по темі: Ефективність гербіцидів на буряках та оптимальні норми внесення

Гібриди цукрових буряків не мають групи стиглості, як інші культури, найголовніше, щоб на момент збирання коренеплід був технологічно стиглим для більш оптимального вилучення цукру на заводі. Існують різні думки щодо тривалого зберігання буряків різних селекцій. Спостереження з практики: технологічно правильно вирощений буряк, який представлений однорідними коренеплодами без травм при збиранні та за відсутності кореневих хвороб, довше зберігатиметься в будь-якому випадку.

Основна помилка під час вирощування — це порушення термінів збирання. Гібриди нормально-врожайного та врожайного типів не можна збирати на початку та середині сезону жнив. Коренеплоди, які не досягли технічної стиглості, характеризуються низьким вмістом цукру, високою кількістю патокоутворюючих речовин і, як наслідок, вони менш технологічні при переробці та гірше зберігаються в кагатах.

Нюанси мають значення

Сучасна селекція пріоритетну увагу приділяє створенню таких гібридів, які були б захищені від хвороб, а також отримували максимальну кількість необхідних для зростання речовин ще на етапі насіння.

Акцент робиться на якісній обробці насіннєвого матеріалу. Такий підхід виявився дуже ефективним. Якщо ще в 90-х роках ми сіяли буряки кілограмами, то тепер рахунок насіння йде на одиниці.

Якщо ж аналізувати умови для вирощування буряків загалом, традиційно лімітуючим фактором є вологозабезпечення. Тому важливо враховувати такі нюанси, як морфологічні ознаки: прямостояча листова розетка, особливості форми коренеплоду. Тип листової розетки впливає на посухостійкість гібридів, їх чутливість до зрошення, а форма коренеплоду сильно впливає як на легкість вилучення з грунту при збиранні, так і на показник забрудненості.

Важливою відправною точкою при виборі гібрида є рівень агротехніки.

За високої культури землеробства не обов'язково вибирати гібриди, які мають стійкість до максимальної кількості збудників. Перевагу варто віддати гібридам, які мають найбільш напівпряму розетку. Такий тип листової розетки підходить для інтенсивних умов, гібриди максимально реалізують свій генетичний потенціал, використовують усі умови водної забезпеченості. Господарствам із середньою та низькою культурою землеробства слід звернути увагу на генетичну стійкість і толерантність гібридів до хвороб.

Вподобання аграріїв останнім часом змінюються у бік гібридів нового покоління, які більше відповідають конкретним умовам регіону обробітку. Такі гібриди, як правило, показують стабільно високий вихід цукру і характеризуються комплексною стійкістю до кореневих гнилей (насамперед афаноміцентної та фузаріозної) та хвороб листового апарату (церкоспороз). Гібриди нової селекції більшості великих компаній характеризуються технологічною формою коренеплоду та компактним прикріпленням листового апарату, що дозволяє проводити збирання коренеплодів з мінімальними втратами та забезпечувати більш довгострокове зберігання.

Висока залежність рентабельності буряківництва від курсу валют частково зумовлена ​​переважною часткою імпортних гібридів на ринку. Проте деякі фахівці переконані, що вітчизняні селекційні напрацювання є цілком конкурентоспроможними порівняно з іноземними.

Імпортні гібриди можна охарактеризувати як «вирівняні за морфологічними ознаками, з підвищеним вмістом цукру та високими врожаями». Ці ознаки виявляються яскравіше за сприятливих погодних умов і на полях з високою культурою землеробства. Але у менш сприятливих умовах переваги іноземної селекції знижуються. Вітчизняні гібриди характеризуються високою стійкістю до кореневих і кагатних гнилей і більш пластичні за несприятливих умов вирощування.

АгроЕкспедиція 2024

АгроЕкспедиція 2024: реальна картина в різних регіонах України

Олена Басанець, SuperAgronom.com