Підсумки агросезону 2021: здорожчання ресурсів, ринок землі, результати

Ресурси (добрива, ЗЗР тощо)

Тут можна було би просто обійтись одним висловом: усе дорожчає.

У цій царині значний вплив мали світова політика й економіка. Ключові ролі в яких зіграли Росія та Китай. Як відомо, для більшості азотних добрив навіть тих, що виробляються в Україні, сировиною є продукція з РФ. Санкції з нашого боку та економічний тиск з їхнього, зростання цін на газ, який становить до 80% собівартості виробництва добрив, — усе це спричинило дефіцит сировини та подальше підвищенням цін на кінцевий продукт.

Ближче до осінньої посівної українські аграрії з подивом та острахом слідкували за прайсами азотних добрив на ринку. Взагалі-то поступове зростання почалося ще в кінці 2020-го, але з весняною посівною ще якось упорались, а от у другій половині 2021-го цінові стрибки спостерігались мало не щодня.

У результаті, за деякими даними, упродовж року ціна на КАС зросла на 300%, на аміачну селітру на 240%, на карбамід на 210%, на сульфат амонію на 190%.

Під кінець року прайси по цих позиціях у середньому становили:

• карбамід — 32 000 грн/т,
• КАС 32 — 26 500 грн/т,
• аміачна селітра — 28 000 грн/т. 

Більші компанії, у яких завжди є вільні обігові кошти (плюс вони зазвичай закуповують гуртові партії), бачачи тенденцію, ще встигли закупитись заздалегідь. Але все одно замислювались над певним коригуванням технологій.

Для менших підприємств така ситуація, можна сказати, катастрофічна. Це добре ілюструють коментарі під постами про ціни на добрива на сторінці SuperAgronom у мережі Facebook. Дехто писав, що взагалі не вноситиме добрив. Дехто шукав інші способи живлення, коригував сівозміну. Але вже й так зрозуміло, що через різке здорожчання добрив в агросезоні 2022 аграрії внесуть їх значно менше. Як констатують фахівці Національної академії аграрних наук, ця ситуація призведе до зменшення валового врожаю щонайменше на 15%, а за несприятливих погодно-кліматичних умов — на 20%.

До певної міри схожа ситуація і на ринку ЗЗР. Тут уже «постарався» Китай. Країна, в якій виробляється вагома частина діючих речовин для пестицидів. Криза почала оберти ще з грудня 2020 року. За цей час відбулося декілька хвиль подорожчання у ланцюжку виробництва агрохімії. Й експерти прогнозують, що це неминуче призведе до ще більшого подорожчання ЗЗР та дефіциту в агросезоні 2022.

«На українському ринку попередні «хвилі» позначились не так сильно, у зв'язку із неспівпадінням агросезонів, відповідно, ми провели закупівлю в сегменті пестицидів раніше. Але потім першою подорожчала логістика, далі відбулося зміцнення юаня на 12-14%, а оскільки закупки відбуваються в доларовому еквіваленті, то це позначилось на ціні для нас. Потім скоротився видобуток жовтого фосфору. Він входить до багатьох продуктів, хоча переважно до добрив, але в деяких ЗЗР також міститься невеликий відсоток цієї речовини. Це спричинило третю хвилю здорожчання. І зрештою четверта хвиля — вереснева — спричинена підвищенням цін на енергоносії та скороченням виробництва в Китаї. От вона уже добре вдарила по нашому ринку», — зазначив Сергій Борисов, керівник хімічного напряму LNZ Group і бренду DEFENDA.

За його словами, деяких поставок, можливо, уже не буде, навіть законтрактованих. Але ті поставки, які все-таки будуть, то вони значно зростуть в ціні. При цьому певні продукти навіть задорого неможливо буде отримати, отже, утвориться дефіцит.

Також аграріїв зачепила і ситуація з ціною на газ. І не лише з точки зору собівартості добрив. У першій частині підсумків ми вже згадували про те, що зміщення термінів сівби соняшнику та кукурудзи та холодна дощова осінь призвели до того, що чимало виробників змушені були збирати урожай (передусім це стосується кукурудзи) з дещо вищою вологістю зерна. Не у всіх була можливість чекати, поки кукурудза скине вологу. Ці 2 проблеми наклались одна на одну і відповідно зросли тарифи на послуги сушіння (так само дорожче обходилась ця процедура й тим, хто сушив зерно сам).

«Для того, хто займається кукурудзою, це питання було дуже актуальне. Собівартість 1 тонно-процента виросла в 3-4 рази. Якщо порівнювати, у 2020-му ціна була в межах 35 грн, а в 2021 році доходила до 120 грн за тонно-відсоток», — розповів Тарас Корнієнко, заступник головного агронома агрогрупи «Агрейн».

Напевно, у цей розділ можна ще додати ситуацію, що склалася під час жнив зі здачею врожаю.

Знов-таки одним із факторів були погодні умови, коли терміни збирання були порушені, тож поетапно й почергово жнивувати не вдавалось, відповідно наявної техніки не вистачало, часто важко було знайти в найм як комбайни, так і вантажівки, а на елеваторах утворювались величезні черги, бо вони не встигали приймати зразу таку кількість продукції.

Як вважає Олексій Сергієнко, засновник агроконсалтингової компанії «Art FieldS», проминулий сезон добре висвітлив організаційно-виробничі проблеми у нашому агросекторі. Експерт взагалі вважає, що у 2021-му наші аграрії недоотримали щонайменше 30% врожаю, при тому, що загалом результат начебто був і непоганий, та через багато системних і технологічних помилок не вдалося досягти показників, на які потенційно були цілком спроможні. Про один із факторів, а саме належний захист рослин, ми вже згадували у першій частині підсумків. Але на думку пана Олексія, не менш вагомий чинник — це втрати при збиранні.

«Проблема в Україні наболіла. Ми сьогодні пшеницю починаємо збирати у липні, а закінчуємо у вересні. Наприклад, на Волині пшеницю цьогоріч збирали пшеницю до середини вересня. Почали з показника 6 т/га, а закінчили 4,5 т/га. Тобто втрати сягали до 1,5 т/га.  По ріпаку не краща ситуація. Виникає питання, а хтось робив аналіз комбайнового парку, автомобільного парку, наявність машин, їхню якість, їхню потребу взагалі? Так само і на півдні. Там дощі не давали змоги зайти вчасно у поля, багато посівів вилягло, а в перервах між ними просто не встигали збирати потрібні площі — не вистачало потужностей. Бо у нас же як планують жнива? Зазвичай 50% своєї техніки, 50% — найманої.  І всім треба одночасно, тож по найманій у багатьох плани луснули. На наш погляд, через це на півдні втрати по пшениці були на рівні 0,5 т/га. Це, як ви розумієте, величезні кошти. По соняшнику втрати сягали 0,3-0,5 т/га. Десь так само й по ріпаку. А ще врахуйте, скільки кукурудзи цьогоріч залишилося в полі зимувати… Я вважаю, що таке затягування зі збиранням — це дуже велика проблема на рівні країни. Я б назвав це навіть питанням національною безпеки. Думаю, нашому профільному міністерству потрібно робити висновки. Тому що ми вирощуємо хліб, а він потім залишається у полі у вигляді падалиці…», — відверто наголошує експерт.  

До певної міри наших аграріїв у перелічених тут проблемах врятувало те, що закупівельні ціни на врожай основних культур також були вищими, ніж у попередні роки. Та все ж прикро, коли можна було отримати кращі результати, а навіть більші прибутки зрештою змушені витрачати на дорожчі засоби виробництва.

Загалом про результати сезону розповімо трохи далі, а 2021 рік ознаменувався ще однією знаковою подією.

Мінеральні добрива

Вся інформація про мінеральні добрива

Відкриття ринку землі

Ця подія начебто агрономії не стосується, але вона зачіпає весь агросектор і зрештою вплине на агровиробництво загалом.

З 1 липня 2021 року набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», який скасував мораторій на продаж сільгоспземлі. У документі зазначено, що з 1 липня 2021 року і до 1 січня 2024 року купувати землі сільгосппризначення зможуть тільки фізичні особи-громадяни України. У перші два роки одна фізособа зможе придбати тільки 100 га землі.

За підсумками року (тобто пів року) експерти вважають, що ринок землі в Україні таки стартував успішно. За даними Держгеокадастру, станом на 1 грудня в Україні було продано понад 45 тис. земельних ділянок, з яких 19,4 тис. — це паї, тобто земельні ділянки для товарного с/г виробництва, і 23 тис. — ділянки для ведення особистого селянського господарства. Сукупна площа всіх проданих ділянок досягла майже 107 тис. га.

Що стосується цін, то вони поступово «вимальовуються», вже помітно, де земля більш «цінна». Середній діапазон вартості товарної землі становить 31-34 тис. грн/га. У Хмельницькій, Вінницькій, Полтавській та Черкаській областях ціни коливаються у межах 37-40 тис. грн/га. А першість веде Київська. Тут в середньому платять 67,8 тис. грн/га.  

Результати та ціни на продукцію

Насправді, рік 2021-й, якщо порівнювати з 2020-м, виявився значно кращим. Практично по всіх культурах валовий збір та середня врожайність були вищими. Звісно, це завдячуючи передусім наявності вологи упродовж вегетації.

За даними інтерактивної карти УрожайОнлайн 2021, обсяги продукції по основних культурах отримано такі:

• пшениця — 32,44 млн т (у 2020 р. — 25,10 млн т),
• ячмінь — 9,88 млн т (7,77 млн т),
• кукурудза — 40,01 млн т (29,8 млн т),
• соняшник — 16,29 млн т (13,13 млн т),
• соя — 3,43 млн т (2,76 млн т),
• ріпак — 2,90 млн т (2,55 млн т),
• цукровий буряк — 10,62 млн т (9,15 млн т).

При цьому середня врожайність цих культур по країні, за даними Держкомстату, становила:

• пшениця — 4,59 т/га,
• ячмінь — 4,0 т/га,
• кукурудза — 7,47 т/га,
• соняшник — 2,51 т/га,
• соя — 2,68 т/га,
• ріпак — 2,86 т/га,
• цукровий буряк — 46,99 т/га.

Це середні показники, і звісно, у передових господарств цифри зовсім інші.

«Близько 60% площ під кукурудзою в агрогрупі «Агрейн» припадає на Чернігівську область. Середню врожайність культури ми отримали тут на рівні приблизно 10,5 т/га на круг, в тому числі з урахуванням піщаних ґрунтів півночі області. Але ми вже другий рік поспіль інтенсивно впроваджуємо елементи точного землеробства, використовуємо сівалки точного висіву, проводимо роздільне підживлення кукурудзи. Здійснюємо міжрядний обробіток новими культиваторами з незалежним веденням по рядках, тобто з додатковим гідравлічним приводом, що дає змогу трактору працювати максимально оптимально, не пошкоджуючи рядки з рослинами. Так само і з обприскувачами. І в цьому сезоні на наших піщаних ґрунтах отримали досить пристойні результати — там кукурудза показала в межах 11-12 т/га з вологістю 25-26%», — розповідає заступник головного агронома Тарас Корнієнко.

За його словами, по соняшнику середня урожайність в агрогрупі (з урахуванням проблемних умов Харківщини) становила 3 т/га, а по озимій пшениці — 5,9 т/га.

Як зазначає Тарас Корнієнко, з цього сезону було зроблено певні висновки. І на наступний робитимуть коригування по групах стиглості гібридів кукурудзи, зробивши акцент на ФАО 280-320. Також компанія планує перехід на strip-till, передусім у Харківській області. Це дасть змогу зекономити на мінеральних добривах, а також оптимізувати технологію в умовах дефіциту вологи.

У ТОВ «Захід Агропром» висновки із сезону зробили не лише за товарними посівами, а й за результатами експериментів, які компанія проводить в рамках свого проєкту «Аграрний Полігон». За словами Олега Фурманця, технолога з агрономії компанії, у 2021-му на Рівненщині найбільш вдало спочатку умови складались для озимих культур. У період їх збирання також умови були більш-менш нормальні. А от у період достигання вони потрапили під теплові стреси, попідгорали. Тож і пшениця, і ріпак не сформували того врожаю, якого очікували. Ці культури значно просіли по врожайності відносно потенціалу, які показували. Як зауважив пан Олег, візуально картина була одна, а по факту інша.

«Водночас для ярих культур сезон був досить сприятливий. Для кукурудзи все було загалом добре, крім ціни на газ. Це зіпсувало економіку вирощування культури. Осінь в нас була суха, ми аналізували з колегами — за період жнив соняшника та кукурудзи ми жодного разу не зупинялися з причин непогоди. Зернову ми зібрали до снігопадів, хоча багато підприємств в нашому регіоні ще й у грудні мали на полях кукурудзу, іноді — на досить великих площах», — каже  агроном.

На наступний сезон у компанії на основі дослідного проєкту будуть впроваджувати у виробництво певні нововведення. Зокрема, по термінах сівби. За словами Олега Фурманця, сезон 2021 показав, що не варто дивитись на календар, а треба дивитись на умови, на стан поля. Бо зараз клімат змінюється і календарні прив’язки не працюють.

В агрохолдингу A.G.R. Group, власником якого є Місак Хідірян, також загалом результатами року задоволені. Хоч були певні проблеми на деяких площах через погодні умови, зокрема, ранні вересневі заморозки. Сою, наприклад, у заліковій вазі закрили на рівні 2,3-2,35 т/га. Кукурудза в заліковій вазі вийшла по 8,2 т/га, це з урахуванням, що значна частина посівів у Сумській та Чернігівській областях розміщена на піщаних ґрунтах. У південному кластері, на Херсонщині, де сою та кукурудзу вирощували на поливі, показники вищі. Хоч там кукурудза отримала водний стрес.

«Проте ми на загал результатом задоволені. Навіть з урахуванням залитих ділянок. Також на деяких полях підприємство, яке господарювало тут до нас, раніше сіяло соняшник, іноді навіть по 2 роки поспіль. Відповідно, на цих площах урожайність кукурудзи дещо нижча, але все одно десь на рівні 12 т/га. Тоді як на кращих полях ми отримуємо 14 т/га. Тож поки що середній показник виходить до 13 т/га», — поділився керівник агрономічного відділу компанії Олександр Аракелян. 

За  його словами, висновки з сезону 2021 в агрохолдингу також зробили. Наприклад, будуть дещо зменшувати ФАО кукурудзи в північних областях, трохи відкоригують сівозміну, зокрема, вводитимуть подекуди соняшник. А також оптимізуватимуть норми висіву та системи живлення на пісках.

Як би там не було, але ціни на врожай у сезоні 2021 аграріїв радували. Особливо відзначилась у цьому плані кукурудза. Крива ціни на культуру поповзла вгору з вересня. Певні коливання, звісно, були, але  вектор спрямування був незмінним. Пік припав на 30 листопада, коли в портах України за кукурудзу давали 7707 грн/т (у Миколаївському) та 7714 грн/т (В Одеському). Далі вже ціни почали знижуватись і станом на 31 грудня у Миколаївському порту ціна на кукурудзу становила 7394 грн/т, але, як кажуть експерти — то через наступні свята, а далі знову має бути підвищення.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Отже, сезон 2021 року вже відійшов в історію. Але, як бачимо, він дав багато приводів для роздумів, багато факторів у скарбничку досвіду, але й залишив багато запитань, відповіді на які доведеться шукати вже у наступному сезоні — 2022-му.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com