Сівозміна, живлення рослин, генетика: основа стабільності в умовах посухи

Бердичівський район — це така собі межа між Поліссям і Поділлям. Ґрунти тут наявні різні, але ПП «Климчук» пощастило — на площах, які обробляє господарство, переважно — чорноземи. Наразі його земельний банк налічує 1700 га. І, за словами директора Миколи Климчука, цей обсяг «тримається» майже із самого початку.

«Маємо сталу площу 1700 га вже протягом майже 20 років. Перед собою не ставили мету збільшення земельного банку, у нас оптимальна відповідність техніки землі, відповідність землі техніці і трудовим ресурсам, так що ми знайшли золоту середину й не відступаємо від неї», — каже керівник.

Принципи сівозміни

На підприємстві більше уваги приділяють пошуку оптимальних технологій. Наприклад, як зазначає головний агроном Іван Дмитришин, визначаючи сівозміну, з одного боку, зважають на поточну рентабельність культур. А з другого, розглядають їх як попередників одна одній, причому саме комплексно в розрізі декількох сезонів. Так, незважаючи на маржинальність соняшнику, відмовились від цієї культури. Адже вигода від нього на один рік може нівелюватись недоотриманням врожаю наступної культури.

Загалом же за роки роботи підприємства в різні періоди сіяли досить широкий спектр культур. Наприклад, свого часу мали великий клин цукрових буряків, але також із часом від них відмовились.

«Цукровий буряк був рентабельною культурою, але досить енергозатратною. А потім і ситуація склалася на ринку така, що його стало невигідно вирощувати. Тому ми почали більше переходити на кукурудзу і сою. Але загалом сівозміну вибудовуємо відповідно до умов і наших спостережень стосовно кращих попередників для певних культур. Зокрема, три роки тому у нас була 3-пільна сівозміна: соя-кукурудза-пшениця. А зараз уже перейшли на 4-пільну. Додали ярий ріпак. Бо треба не лише рахувати гроші з гектара за один рік, а слід прорахувати хоча би за 2-3 роки, врахувавши вплив попередників. Тому що кожна культура може нести або хороші наслідки після себе, або погані, коли наступна впаде у врожайності. Тож треба знайти золоту середину, щоб і для землі було добре, і господарство з прибутком», — каже головний агроном підприємства Іван Дмитришин.

Запланували таку сівозміну: ярий ріпак, після нього іде озима пшениця, після озимої пшениці частина іде під сою, частина іде під кукурудзу. А далі кукурудза по кукурудзі як монокультура, і соя по сої як монокультура.

«Наука дозволяє, адже ці культури придатні для монокультури, тож проблем не має бути. Але ще сівозміну відшліфовуємо», — зазначає головний агроном.

За його словами, під сезон 2021 посіяли 362 га озимої пшениці, загалом же структура посівів розподіляється між культурами десь так: приблизно по 500 га кукурудзи і сої, та по 350 пшениці й ріпаку.

Ярий ріпак увели до сівозміни, бо шукали кращого попередника для пшениці, ніж соя. Певний час сіяли пшеницю після сої, намагалися задіяти різні елементи технології — добрива, захист тощо — але кращих врожаїв не досягали.

«Наприклад, у 2019 році, коли ми ще сіяли озимий ріпак, по ньому сіяли пшеницю, і збирали її 8-9 т/га. Тільки-но ріпак відійшов на 2-й план, а пішла соя, зразу урожайність пшениці стала 7-8 т/га, в середньому 7, а більше 8 т/га не досягали», — згадує Іван Дмитришин.

Вирішили повернутись до ріпаку, але оскільки озимий не «вписувався» за термінами сівби, спробували ярий.

Якраз минулого року застосували таку схему на частині полів і вже зараз видно, що озима пшениця на тих площах, де був ріпак, виглядає та вегетує краще. А там, де попередником була соя, — проявляється нестача азоту. Іван Іванович навіть повіз нас на таке поле, де хоч загалом пшениця була в доброму стані — достатньо розкущилася для входу в зиму, утворила 2-4 пагони, але деякі листочки були пожовклими. За словами головного агронома, це прояв дефіциту азоту.

Системи живлення та стимуляції

До слова, про живлення. Стосовно основних добрив, то на схеми внесення значно впливає дефіцит вологи, який спостерігається у цих краях останніми роками. У господарстві вважають, що якщо її немає, то краще взагалі не вносити.

«Під оранку (основне живлення) акцент робимо на азотні й калійні добрива, а фосфор даємо в рядок при посіві. Під озимі азотне підживлення робимо переважно по мерзлоталому ґрунту. Раніше розкидали і по вегетації, але зараз немає вологи, то немає і сенсу його вносити, бо результату в таких умовах воно не дасть. Ми вже за 2 останні роки свою технологію відпрацювали, в принципі, вона працює і дає прибуток», — каже Іван Дмитришин.

Причому, під озиму пшеницю азот вносять за допомогою різних видів добрив таких як: сульфат амонію, карбамід та аміачна селітра.

Під кукурудзу ж вносять восени, під оранку, хлористий калій, азот у вигляді аміачної води і карбамід.

«Калій ми даємо по 100-120 кг/га в діючій речовині, азоту даємо по 120 кг/га в д.р., аміачна вода іде у нас по 520 кг/га і карбаміду даємо 220 кг/га. Такі обсяги вносимо, щоб виходити на планову урожайність. Але точні норми підлаштовуємо до кожного поля. Відповідно до даних аналізу ґрунту.

І додає, що в будь-якому разі серед основних завдань агронома мають бути заходи, спрямовані на ріст кореневої системи рослин. Адже чим більша коренева система, тим «ситніша» буде рослина, тим більше вона отримає макро- й мікроелементів, вологи, усі процеси в ній будуть проходити краще, швидше, і, відповідно, буде кращий врожай.

Саме з цією метою в ПП «Климчук» до своїх технологій вирощування культур додають в  обробку насіння біостимулятори та мікроелементи.

«У цьому напрямі ми досить плідно співпрацюємо з компанією «Ерідон», уже років 8. Закладаємо досліди, випробовуємо препарати, експериментуємо відповідно до їхніх рекомендацій та наших потреб. Наприклад, для обробки насіння давно вже використовуємо препарат БлекДжек. Це природний органічний біостимулятор, що містить ульмінові кислоти і гумусові сполуки. До схеми входить також препарат Ерайз — регулятор росту з мультикомпонентною формулою на основі фітогормонів», — розповідає Іван Дмитришин.

Агроном каже, що саме завдяки застосуванню згаданих засобів вдається навіть за складних умов отримувати результати, які дають змогу виходити в плюс із прибутками.

«Cкажімо, БлекДжек містить всі гумусові сполуки в незмінному стані та низку мікроелементів, хелатованих органічними сполуками гумусового походження. Вони краще засвоюються рослиною, на відміну від цих елементів у формі солей та простих хелатів тощо. Можливо, гумати дещо дешевші, але ми все-таки віддаємо перевагу БлекДжек за його органічність та ефективність, яку він незмінно показує на наших полях. Загалом схема поєднання двох препаратів, які діють в різних напрямах, — дуже ефективна. БлекДжек дає старт основному кореню, він заглиблюється у ґрунт, дотягуючись до вологи, якої не вистачає у поверхневих шарах. А препарат Ерайз розвиває кореневу систему в цілому, особливо стимулює ріст кореневих волосків, через які рослина живиться. І разом вони дають кращий ефект», — пояснює пан Іван.

Відпрацьовуючи свої схеми живлення, в господарстві не цураються і новинок. Наприклад, тільки-но у портфелі компанії «Ерідон» з’явилось складнозмішане добриво марки Росаферт від бельгійської компанії Rosier, його одразу взяли в роботу. Тут взагалі не бояться змінюватись, впроваджувати нове, але завжди спершу його перевіряють і не шкодують площ під експерименти. Ця звичка «передалась у спадщину». Адже свого часу господарство було так званим «елітгоспом» — вирощували насіння еліти для системи НААН. (Тож не дивно, що у розмові з Іваном Івановичем нам не раз довелося почути слово «наука», бо здавна звикли дивитись на своє виробництво «науковим» поглядом).

На жаль, як констатує Іван Іванович, працювати таким чином ставало дедалі складніше, тому від ролі «елітгоспу» відмовились, хоча досвід вирощування власного насіння є, але останнім часом купують посівний матеріал переважно в оригінаторів або дистриб’юторів ПП «Климчук» фактично 80% насіння закуповує саме в компанії «Ерідон».

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Вирощування сої

Хоч головний агроном і нарікає на сою як на не дуже добрий попередник для озимої пшениці, але ця культура займає значну частку у структурі посівів та у бізнесі підприємства. Вдало підібрані технології дають змогу отримувати з неї гарні прибутки.

А починається технологія з генетики і вибору сортів.

«Ми завжди приглядаємося до нових сортів/гібридів, але їх потрібно перевіряти. Зараз наука багато працює над удосконаленням властивостей, наприклад, над поліпшенням кореневої системи, стійкістю до хвороб тощо. Але як ці властивості проявляються в конкретних умовах — це вже треба випробовувати самим. Чи як вони пристосовуються до наших ґрунтів, застосовуваних технологій, різних попередників. Тут у мене своя зона, своє тепло, свої опади — тільки через попереднє випробування я зможу побачити усі переваги чи недоліки сорту або гібриду», — стверджує головний агроном ПП «Климчук».

Обираючи для випробувань і для включення у сівозміну сорти сої, в господарстві звертають увагу на декілька критеріїв. Зокрема, на терміни дозрівання. Коли сіяли сою як попередник до пшениці, брали зазвичай ранні сорти. На середні строки стиглості орієнтуються, щоб потім збирати із більш прийнятною вологістю. Адже в цьому регіоні нерідко бувають осінні дощі затяжні. А вже пізні сорти більше придатні в тому разі, якщо потрібно «розтягнути» жнива, бо іноді площі під соєю сягали понад 1000 га, а їх так швидко не збереш.

«Також для нас важливий показник — вміст білку та прогнозована врожайність. Разом з термінами стиглості це 3 критерії, які у сорт закладає наука. Решту ми забезпечимо своїми технологіями й методами вирощування», — каже Іван Дмитришин.

За його словами, зазвичай в товарних посівах щороку сіють по 3 сорти сої. Їх періодично оновлюють, коли «старі» вже не показують потрібних результатів чи не підходять до умов, які останнім часом змінюються.

Минулого року сіяли Галлек, Амадеа і ЕС Ментор. Кожен із них по-різному показав себе в умовах сезону. Новим відкриттям став ультраранній сорт сої Амадеа, що показав врожайність 3,2 т/га. Раніше сіяли сорт Кіото, але, змінивши сівозміну, від нього відмовились — це пізній сорт і його збирання збігається зі збиранням кукурудзи. Тож тепер більше приділятимуть уваги середньо-стиглим сортам. А за результатами випробувань головний агроном відзначив сорт Моцарт — це новинка у портфелі «Ерідон». «Привабили» у ньому: 42% білка, рівень стійкості до розтріскування і склеротиніозу, що мають 9-бальний показник.

Всі сорти сої, зареєстровані в Україні

Дивитись всі сорти сої

Змінюють не лише сортовий склад, а й технологію вирощування. Хоча при цьому намагаються максимально дотримуватись рекомендацій, які вказують селекціонери й виробники насіння.

«Кожен сорт має ще «свою» технологію. Один сорт стійкий до певних діючих речовин тих же гербіцидів, а інший може постраждати від них. Або ж фунгіцид на одному сорті добре спрацює, а для іншого буде неефективним. Деякі нюанси, які не завжди вказані в каталогах, перевіряємо ще на випробувальних ділянках. Зрештою підбираємо прийоми для кожного сорту, для кожного поля», — ділиться фахівець.

Також експериментують, наприклад, із густотами. Скажімо, головний агроном каже, що планує цьогоріч сорт Моцарт сіяти з трьома нормами висіву — 500, 600 і 700 тис./га. І вже за кінцевим результатом обере оптимальну норму на наступний сезон.

«Що стосується міжряддя, то спершу ми сіяли суцільним посівом. Потім, коли використовували сівалку Great Plains, то там була можливість сіяти на 35 см — це найбільш ідеальне міжряддя. Зараз же у нас нова сівалка Pöttinger, яка може сіяти на 25 см. І в принципі, це нормальний показник також», — каже Іван Дмитришин.

Насіння сої обробляють уже згаданим препаратом БлекДжек. А також інокулянтом ХайКот Супер і протруйником Стандак Топ.

За словами головного агронома, останніми роками стало важко визначити оптимальні терміни сівби сої. З одного боку, не варто поспішати, щоб посіви не потрапили під приморозки — а вже досвід показує, що в регіоні десь 5-10 травня почали повертатись холоди. А ще в цей час починаються суховії, і бажано, щоб сходи під них не потрапили. Але, з другого боку, і зимово-весняну вологу не можна втрачати. Як один зі способів її збереження застосовують внесення перед сівбою гліфосатів — щоб культурі не довелося конкурувати за вологу з бур’янами.

Також після сівби вносять ґрунтові гербіциди. Тут уже діючі речовини залежать від сорту. Бо, наприклад, той же метрибузин не для всіх підходить.

«Соя боїться бур’янів, конкуренції, вона може винести невелику спеку, її можна трохи припалити гербіцидом, деякі інші стреси вона може витримувати, але якщо буде конкуренція бур’янів, то вона просто не виживе. Бур’ян, як головний конкурент, легко забере у сої і поживу, і вологу. Тому для сої найголовніше — знищити бур’ян на ранніх стадіях. Потім — захистити її від шкідників (бо зараз дуже багато різноманітних шкідників сої), від хвороб (тієї ж склеротинії), і дати мікроелементи. Бо у ґрунті-то вони є, але не в тій кількості, в якій соя потребує. Той же бор для закладання генеративних органів; молібден для бульбочки, яку ми нанесли інокулянтом, — щоб вона краще розвинулась, і т.д.», — пояснює Іван Іванович.

Також він додає, що соя боїться також переущільнення ґрунту, тому всі операції з його підготовки потрібно робити з осені. А навесні поменше «кататись по полю». Якщо ґрунт переущільнений, то бульбочка гірше формуватиметься — їй не вистачатиме кисню для розвитку. Також відповідальний момент — глибина сівби. 4-5 см — це вже забагато. Соя буде довго сходити, втратить енергію, не розвиватиметься корінь. Мілкий посів (2-3 см) — теж не кращий варіант, бо якщо потрапить під спеку, вітри і посуху, то будуть проблеми з вологозабезпеченням. За словами головного агронома, найоптимальніша глибина — 3-4 см.

«Ми на таку хорошу сівалку тому й не пошкодували коштів, що вона добре витримує цю глибину і точно кладе насінину в потрібне місце», — каже він.

При посіві вносять добрива, які крім азоту та калію, містять фосфор та сірку. Усі ці елементи потрібні сої. Агроном додає, що цьогоріч звернули увагу на добриво Росаферт, яке їм запропонували для випробовування, саме завдяки вмісту в ньому різних форм фосфору, що забезпечує пролонговану дію. Причому посіють із ним не лише сою, а й кукурудзу та ярий ріпак.

До страхової схеми гербіцидного захисту сої входить 2 л/га Базаграну, а далі ще вносять Корум у нормі 1,6 л/га.

Фунгіцидну обробку проводять препаратами Пропульс і Піктор. Головна мета — проти склеротинії. Для зняття стресу у рослин додають також препарат Терра-Сорб Комплекс (це набір амінокислот та мікроелементів, який діє не лише як антистресант, а й допомагає закладати рослинам генеративні органи). І в кожну обробку — обов’язково інсектицид. Бо шкідники не так завдають шкоди сої безпосередньо, як допомагають потрапити до рослин хворобам.

Збирають прямим комбайнуванням флексі-жаткою. Маючи власний один комбайн, обов’язково наймають іще один.

«Наймаємо чому? Бо сою починаємо збирати не рано, а після обіду. Бо зранку вона може мати 14-15-16% вологості, а вже на 1-шу годину дня — тих самих 12-13%, що нам потрібно. Намагаємося сушарку не використовувати. Бо вона може пошкоджувати зерно. А соя вона така — як жінка: на неї треба дивитися і не чіпати зайвий раз, бо будеш мати проблеми)», — жартує головний агроном.

Чому ярий ріпак?

Розмовляючи з директором підприємства та головним агрономом, не могли не спитати про ярий ріпак. Адже ця культура не така поширена, як озимий.

«Сам по собі ріпак — культура рентабельна. І в рік вирощування від нього є хороший економічний ефект. Але у нас він ще виконує важливу функцію попередника під озиму пшеницю. Бо в такій сівозміні, яку ми практикуємо, крім ярого ріпаку, інших варіантів, які б підходили, не було», — зазначає Микола Климчук.

А Іван Дмитришин додає, що у господарства є досвід вирощування як озимого ріпаку, так і ярого. Правда, це було років із 15 тому, а на той час іще не були відпрацьовані технології, та й гібридів гарних на вітчизняному ринку не було.

«Тоді також ми сіяли ярий, щоб не порушувати сівозміну. Але урожайність дуже відрізнялась від озимого. Якщо останній давав 4,5-5 т/га, то ярий 2,5 т/га максимум. Зараз наука, селекція зробила великий крок уперед. І, наприклад, минулого року — з важкими, несприятливими умовами, ми ярий ріпак зібрали в середньому по 3 т/га. Що для того сезону досить непоганий результат», — каже головний агроном.

За його словами, ярий ріпак себе і в сівозміні непогано проявляє. Не так виснажує ґрунт, залишає щось і після себе. А найголовніше — це терміни збирання. Для підготовки ґрунту під озиму пшеницю залишається цілий місяць. Є шанс, що волога накопичиться, можна встигнути механічне знищення бур’янів провести, і пшеницю вчасно посіяти, спокійно обрати найбільш оптимальні терміни.

Звісно, озимий ріпак теж має переваги. Принаймні, вищу врожайність, але і в нього є свої нюанси. Тому в ПП «Климчук» не вважають перехід до ярого ріпаку «безвихідним» кроком. Завжди можна знайти переваги, якщо підходити з розумінням і досвідом.

А тим більше, що зараз уже і гібриди ярого ріпаку є достойні.

«У 2019-му ми сіяли гібрид Міракель і ще взяли на пробу гібрид Ланція від DSV. Він трохи пізніший, але нас це не лякає. Були деякі питання по ураженню склеротинією, але тоді не дуже вдалий був підбір фунгіциду. А минулого року ми змінили схему захисту і, знявши питання по хворобах, уже дивились на врожайність. Ланція дав на 0,2 т/га більше — а саме 3 т/га. По Міракелю отримали 2,8 т/га. Тож на наступний сезон, тобто на 2021, уже закупили в компанії «Ерідон» насіння гібриду Ланція на заплановані 365 га», — зазначає Іван Дмитришин.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Усе змінюється — природа, погода, ринок, життя. Ловити вітер цих змін — дуже важливо. Інакше програєш. Не боятися експериментувати і впроваджувати ці зміни у виробництво. А ще важливо мати надійних партнерів. Які не просто постачатимуть якісну продукцію і вчасно, а й фахово підкажуть, порадять, допоможуть у прийнятті рішень. Такі висновки ми зробили після розмови з Миколою Петровичем Климчуком та Іваном Івановичем Дмитришиним. Загалом же, думаємо, що ми ще якось повернемося до досвіду підприємства і поділимося з вами цікавими моментами.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com