Віктор Бурлов: Імпортне насіння — це майже як наркотрафік

Про себе та свою роботу, українську селекцію соняшнику і можливі її перспективи Віктор Бурлов розповів SuperAgronom.com.

SuperAgronom.com: Розкажіть для початку про себе: де навчались, працювали, як прийшли у селекційну науку?

Віктор Бурлов розповідає про результати спостережень на ділянці диференціаторів рас вовчка

Віктор Бурлов: За фахом я агроном. У 1961 році закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, отримавши кваліфікацію вчений агроном. Після цього 6 років я працював на виробництві, саме агрономом. У 1967 році вирішив вступати до аспірантури Всесоюзного селекційно-генетичного інституту, а вже у 1971 році став спочатку виконуючим обов’язки, а потім і завідувачем відділу селекції та насінництва олійних культур. Розробив і втiлив у селекційну практику метод практичного використання ефекту гетерозису на культурі соняшника. Захистив кандидатську дисертацію по генетиці, майже 40 років пропрацював у Інституті. 

Моїм вчителем у селекції соняшнику був Патріс Леклерк, його ще називають батьком гібридного соняшнику. Якщо соняшник як культуру створив Пустовойт, то перший у світі гібрид — Леклерк.

SuperAgronom.com: Чому вирішили залишити Інститут та працювати далі самостійно?

Віктор Бурлов: Так вже склалося, що у нас немає такого чіткого поняття, як інтелектуальна власність. Тобто теоретично воно є, а на практиці ніхто не рахується із цим поняттям. Теоретично, якщо працювати за законом, мені мали б виплачувати 10% роялті за використання створених мною гібридів. На практиці ж я роялті ніколи не отримував, його отримувало за мене керівництво. І коли я почав ввічливо запитувати, чому так, став дуже незручним співробітником (посміхається).

SuperAgronom.com: А взагалі було за що очікувати роялті? Мали якісь особисті напрацювання?

Віктор Бурлов: Почнемо з того, що я першим вивів у СРСР гібридний соняшник. До цього гібридів не було, сіяли лише сорти. Перший мій гібрид називався Рассвєт, і спочатку доводилося пояснювати навіть своїм колегам-науковцям, що гібриди нам таки потрібні. Коли я робив перші гібриди і доповідав про це на наукових семінарах, конференціях, мені взагалі казали «это одесские штучки, они тут никому не нужны». У подальшому, коли вже розібралися, що гібриди таки потрібні, я співпрацював з деякими закордонними компаніями. Зокрема, з компанією Рустіка, зараз це Євраліс Семенс. Був автором батьківських ліній гібридів Урсус, Медальйон, Імперіум. Вони були зареєстровані у Франції, там і вирощувались. Зрозуміло, роялті від них я так і не побачив.

Мої батьківські лінії, без перебільшення, відомі на весь світ. Усі фахівці знають, що це Віктор Бурлов, що це Україна. Міжнародна асоціація соняшника (ISA) в 2008 році визнала мене одним з найуспішніших селекціонерів світу і нагородила мене золотою медаллю ім. Пустовойта. Це єдина така нагорода в Україні, а можливо і на території усього колишнього СРСР. Для мене це найвища відзнака з усіх можливих.

SuperAgronom.com: Можете пригадати свої найбільш вдалі гібриди, найкращі, якими б найбільше пишалися?

Віктор Бурлов: Я свій найкращий гібрид ще не створив. Ще потрібно попрацювати, аби його створити (сміється). З тих, що було створено, кращими були гібриди Одеський 121, Одеський 122, Одеський 123. Найбільш відомий у нас і в Європі гібрид другого покоління — Згода. З сучасних зареєстрованих в України найбільш вдалим вважаю гібрид Флорімі, що має стійкість до імі-гербіцидів, 7 рас вовчка соняшникового, несправжньої борошнистої роси, фомопсису. Найпершим моїм стійким до гербіциду ЄвроЛайтнінг гібридом був Ліміт, він також непоганий, але я йду далі і створюю вже більш прогресивні гібриди.

SuperAgronom.com: Над чим працюєте зараз?

Віктор Бурлов: Незабаром буде зареєстровано мій новий гібрид Трибют, високоолеїновий, стійкий до вовчка, фомопсису, несправжньої борошнистої роси та одразу двох груп гербіцидів — імідазолінонів та трибенурон-метилу. Він успішно пройшов випробування і вже з наступного року, думаю, буде доступний для придбання аграріями. Працюю далі над гібридами, шукаю найоптимальніші комбінації, тож маю надію зареєструвати ще не один успішний гібрид соняшнику.

SuperAgronom.com: Наскільки складно створювати нові гібриди, чи багато часу це займає?

Віктор Бурлов: Насправді селекція проста, як пісня. Потрібно просто правильно і чітко поставити перед собою завдання: що саме ти хочеш отримати. І далі вже все дуже просто. Селекціонера, як і вовка, ноги годують, бо йому окрім роботи головою потрібно ще й добряче побігати, оглянути, проконтролювати, оцінити усі ділянки, проаналізувати отримані дані і знову йти оглядати. Тож світла голова та міцні ноги — ознака гарного селекціонера. 

Якщо стоїть чітке завдання, що саме потрібно отримати від нового гібриду і мені скажуть: «ось він нам отакий потрібен», я післязавтра дам аграріям цей гібрид. Що потрібно від соняшнику у загальних рисах? По-перше, щонайменше 1-1,5 т/га олії, тобто олійність має бути принаймні 50%. По-друге, гарний потенціал урожайності щоб таки отримати ту кількість олії. По-третє, стійкість до хвороб та вовчка соняшникового, бо це серйозний лімітуючий фактор для соняшнику.  Ну і придатність до вирощування за новітніми технологіями також важлива. І також я вважаю, що потрібно створювати саме високоолеїнові гібриди, бо вже через кілька років традиційні будуть цікавити аграріїв набагато менше. А селекціонер повинен бачити хоча б на 5 років вперед.

SuperAgronom.com: Як ви оцінюєте свої сучасні гібриди, наскільки вони конкурентоспроможні на ринку?

Віктор Бурлов: Думаю, що в галузі селекції соняшника ми можемо впевнено конкурувати з найкращими світовими компаніями. Наші гібриди мають чудовий потенціал та високу витривалість до шкодочинних факторів. Але, бачите, тут теж така досить цікава ситуація. Будь-яка країна, що поважає себе та дбає про своїх громадян, захищає свої внутрішні ринки. Наприклад, візьмемо Туреччину. Туди заборонено завозити гібриди F1, якщо гібрид дійсно гарний і користується попитом — можна завезти батьківські лінії і вже з них створювати гібрид. Це дає можливість місцевій селекції конкурувати із закордонною, допомагає створювати робочі місця в країні та отримувати податки до місцевого бюджету. В Україні такого, на жаль, немає. Деякі компанії вже дійшли до того, щоб вирощувати насіння тут, на місці, але ж і завозити гібриди F1 вони також можуть безперешкодно.

Причому близько 80% того насіння, що до нас завозиться, нічим не краще від нашої селекції. Тобто Україна виступає одним з найбільших інвесторів закордонних компаній-виробників насіння. можна навіть зробити приблизний підрахунок. Якщо ми вирощуємо десь до 5 млн га соняшнику цих фірм, це 2-2,5 млн посівних одиниць, грубо кажучи, помножте на 100 доларів, це щорічно щонайменше 200 млн доларів. Перше місце за обсягами продажів та оборотних коштів — це наркотики і алкоголь, третє місце — це насіння.

SuperAgronom.com: І як, на вашу думку, можна змінювати цю ситуацію?

Віктор Бурлов: Змінювати її потрібно однозначно. Але, розумієте, один у полі не воїн. Я неодноразово пропонував нашим можновладцям найвищого рангу ввести певні квоти на постачання імпортного насіння, заборонити ввозити готові гібриди F1. Але це питання не лише селекції та насінництва, а й корупції, тож маємо те, що маємо. До того ж більшість українських селекціонерів наразі – це штатні співробітники державних наукових установ, які не зацікавлені у кінцевому результаті. Вони не отримають з того нічого, тому ентузіазму особливого не проявляють. Ті співробітники сидять, отримують свої виплати з безробіття, яку в нас гучно величають зарплатнею, і перспектив своєї роботи не вбачають. Власне, саме через те я і вирішив йти своїм шляхом та працювати як приватний підприємець, а не державний селекціонер.

Насіння соняшнику

Насіннєвий матеріал соняшнику

SuperAgronom.com: Бажаємо успіхів та дякуємо за цікаву розмову!

Олена Басанець, SuperAgronom.com