Карантинні шкідники і хвороби: хто вони, як їх розпізнати і як боротися?

Якщо промоніторити новини на SuperAgronom.com навіть за останні кілька місяців, то впадає в око, що жоден тиждень не обходиться без декількох повідомлень про запровадження карантинів щодо шкідливих організмів у різних регіонах України. Складається враження, що шкідники та хвороби активізувались й оголосили війну посівам культур.

І це підтверджують офіційні дані від Держпродспоживслужби.

Загальна ситуація щодо карантинних організмів

Загалом до затвердженого Мінагрополітики «Переліку регульованих шкідливих організмів» серед тих, що виявлені в Україні, належать 2 види кліщів, 98 видів комах, 69 видів хвороб рослин, 12 видів нематод. А ще 38 видів бур’янів.

За даними моніторингу, який постійно проводить Департамент фітосанітарної безпеки, контролю у сфері насінництва і розсадництва Держпродспоживслужби, у 2018 році спостерігається зростання кількості та площі вогнищ карантинних організмів, які є обмежено поширеними на території України. Зокрема, було відмічено розширення площ, заражених американським білим метеликом, західним кукурудзяним жуком картопляною міллю, пасмо льону та ін. А згадані білий метелик та кукурудзяний жук ще й проявляли аномальну активність.

Більше того, як зазначено в коментарі для SuperAgronom.com, цього року, як і в минулому, державні фітосанітарні інспектори Держпродспоживслужби фіксували факти виявлення на вітчизняних полях раніше відсутніх в нашій країні карантинних організмів:

• неповірус кільцевої плямистості тютюну — в Житомирській, Рівненській, Хмельницькій областях;
• бактеріальне в’янення кукурудзи — у Вінницькій, Житомирській, Івано-Франківській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Чернігівській областях;
• південноамериканська томатна міль — в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях;
• бура гниль картоплі — в Житомирській області.

Найбільше (за площею) цьогоріч фіксується запровадження карантинного режиму на посівах кукурудзи (понад 19 тис. га) щодо західного кукурудзяного жука та бактеріального в’янення кукурудзи у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській областях. Причому найбільша площа запровадження карантинного режиму щодо карантинних організмів, а саме у зв’язку з виявленням західного кукурудзяного жука, зафіксована в  Миколаївській області — 13,6 тис. га.

Крім цього, спостерігається зростання кількості карантинних вогнищ по американському білому метелику. Цей шкідник поширений на лісових, плодових насадженнях та чагарниках. Карантинні режими встановлено в 20 областях України на загальній площі 49,3 тис. га. Цього року додатково було запроваджено карантинні режими по цьому шкіднику на площі 6,6 тис. га.

Who is who?

За інформацією Департаменту, станом на початок жовтня 2018 року карантинні режими, розпорядженнями районних державних адміністрацій та міських рад, запроваджувались 72 рази. З них найбільше за кількістю в таких областях: Одеська — 9, Рівненська — 8, Хмельницька — 7, Вінницька та Житомирська по 6.

Зокрема, «карантинними об’єктами» були такі шкідники і хвороби:

американський білий метелик — білосніжний, з шовковистим відливом. Іноді зустрічається з темними або жовтувато-коричневими цяточками на крилах. Пошкоджує понад 300 видів різних трав’янистих, кущових та деревних культур. Найбільш улюбленими культурами є шовковиця, клен американський, айва, бузина, вишня, груша, виноград, волоський горіх, слива, хміль, яблуня. Основна ознака пошкодження — наявність на деревах павутинних гнізд. Типове павутинне гніздо американського білого метелика сформоване з тоненької павутини, яка обплутує спочатку 1-2, а потім декілька верхівкових листків на гілці. У міру зростання гусені і нестачі їжі всередині гнізда, павутиною обплутуються все нові і нові листки. Згодом гніздом стає ціла гілка чи частина її розміром 1-2 м. Гусениці метелика починають шкрябати епідерміс листя. Їхнє життя триває 35-45 діб, але за цей час вони встигають завдати непоправної  шкоди рослинам. Повністю об’їдають листя на деревах, оповиваючи гілки павутиною. 6-8 гнізд шкідника на плодовому дереві здатні повністю його знищити.

 

південноамериканська томатна міль — метелик томатної молі невеликий, розміром приблизно 6 мм, з розмахом крил 10 мм, коричнево-сірого кольору. Гусениці невеликого розміру (0,5 мм), жовтуватого кольору. Доросла гусениця досягає розміру приблизно 9 мм, має рожевий колір. Цей шкідник швидко розмножується. Протягом року може дати 10-12 генерацій. Міль активна в нічний час, а вдень метелики ховаються в листі рослин. Головною рослиною-живителем південноамериканської томатної молі є томат, але вона може також пошкоджувати баклажан, картоплю та інші рослини з родини пасльонових. Гусениці шкідника можуть живитись на всіх частинах рослин томатів і пошкоджувати томати на всіх стадіях зростання. Вони утворюють великі плями на листі, так звані «міни», вигризають довгі ходи в стеблах і пагонах, зелених і зрілих плодах. Всередині «мін» перебувають як самі гусениці, так і продукти їх життєдіяльності (екскременти темного кольору). При сильному ушкодженні листя повністю відмирає. Пошкоджені рослини недостатньо розвиваються, спостерігається зупинка зростання. Плоди заражаються грибковими захворюваннями, які призводять до їх гниття. Втрати врожаю можуть досягати 50-100%. 

картопляна міль — вузькоспеціалізований шкідник, пошкоджує пасльонові рослини. Особливо страждають від неї тютюн і картопля. Але гусениця молі не гребує і плодами томатів та баклажанів. Розмножується як у полі, так і в теплих сховищах. На півдні утворює 4-5 генерацій. Метелик картопляної молі досить дрібний, з розмахом крил 1,2-1,6 см. Передні крила сіро-коричневі з жовтими лусочками і коричневими штрихами. Задні — з бахромою і втягнутими зовнішніми краями. Гусениці голі, з невеликими щетинками, досягають довжини не більше сантиметра. Мають сірувато-зелений або жовтувато-рожевий колір з поздовжньою смугою на спині. Гусениця виїдає 1/3 або 1/2 паренхими листка (поблизу вхідного отвору помітні екскременти, які підтримуються павутинкою), роблять міни, обплітають листки павутинкою. Характерна ознака пошкодження бульб картоплі гусеницями — скопчення на їх поверхні екскрементів. Шкірочка бульби над ними підсихає, зморщується, згодом осідає, на ній утворюється помітний рубець. 

золотиста картопляна нематода — основний паразит картоплі в умовах помірного клімату. Також нею уражуються томати, баклажани, інші види та гібриди родини пасльонових. Захворювання, спричинене нею, називається глободероз. Середні втрати врожаю картоплі від ураження рослин золотистою картопляною цистоутворюючою нематодою  становлять 30%, але за високого рівня чисельності нематод у ґрунті можлива й повна загибель рослин. Особливо великої шкоди завдає на полях, де картопля вирощується з порушенням сівозмін і повертається на попереднє місце вже на другий-третій рік. Специфічні ознаки захворювання рослин глободерозом відсутні. Хворі рослини за сильного ступеня ураження мають пригнічений вигляд, передчасно жовтіють, відстають у рості та розвитку, їхня коренева система набуває «бородавчастого» вигляду. На коренях рослин-живителів навіть неозброєним оком можна побачити численні цисти нематод. У зараженої рослини знижується рівень фотосинтезу, і як наслідок цього — зменшується її біомаса. Падає товарна цінність новоутворених бульб (співвідношення товарної та дрібної фракції), погіршується їхня якість — зменшується вміст сухої речовини, крохмалю, білку, вітаміну С. 

західний кукурудзяний жук (діабротика) — один із найнебезпечніших карантинних організмів для кукурудзи. Рослинам шкодять як личинки, так і жуки. Дорослі комахи мають розміри 2,2-6,8 мм. Тіло видовжене, жовтувато-коричневе. Надкрила з трьома  темними поздовжніми смугами на жовтувато-зеленому тлі, які в самців можуть зливатися. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього падає врожайність. Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до значного зменшення кореневої маси та полягання рослин кукурудзи, за якого неможливий механізований збір урожаю. Жуки та личинки є переносниками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи. Найбільша шкoдoчиннicть зaxідного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. Уперше західного кукурудзяного жука в Україні виявили років 15 тому. Певний період шкідник обмежувався лише однією-двома західними областями країни. Але впродовж останніх років спостерігається поступове поширення небезпечної комахи на схід і зараз зустрічається вже і в Центральній Україні.

бактеріальне в’янення (вілт) кукурудзи — типово судинна хвороба, яка уражує всі органи рослини — листя, стебла, корені, волоті, качани й насіння. Її збудник — бактерія Erwinia stewartii (Smith) Dye. Хвороба починається зазвичай з появи на нижніх листках молодих рослин повздовжньої штрихуватої плямистості. Спочатку плями світло-зелені, потім жовтіють, засихають, іноді зливаються разом, вражаючи, таким чином, значну частину поверхні листя. Швидко поширюючись по судинних пучках, інфекція переходить в стебло, а по стеблу — з нижнього листя на верхнє. На ураженій тканині листя і стебел часто виступає ексудат. Судинні пучки бувають настільки переповнені бактеріями, що на поперечному зрізі стебла виступає бактеріальна маса у вигляді жовтих крапель слизу. Сильно уражені рослини засихають і гинуть навіть за наявності достатньої кількості вологи у ґрунті. Ті рослини, які не гинуть, стають карликовими, передчасно викидають волоті характерного білого забарвлення. Розмножуючись і поширюючись по судинах, бактерії проникають в качани і у внутрішні тканини зерен. Ексудат, який виступає на внутрішній поверхні обгорток, заражає насіння з поверхні.

 рак картоплі, його збудником є гриб Synchytrium endobioticum. Оптимальна температура для розвитку гриба — 16,6-17,7°С, максимальна 21,1°С. Збудник належить до вологолюбних організмів. при уражені картоплі раком утворюються нарости на бульбах, столонах, кореневій шийці, а за значного розвитку захворювання — на стеблі, листках і квітках. За зовнішнім виглядом нарости нагадують плоди цвітної капусти. Розмір нароста буває різним — від дрібної горошини до величини, яка перевищує розмір бульби. Нарости, які формуються в ґрунті, білого кольору на надземних частинах рослин — зелені. До закінчення вегетації картоплі нарости темнішають і загнивають. Ракові нарости розвиваються на бульбах і сховищах, якщо врожай вирощено на зараженій ділянці. Корені картоплі ніколи не уражаються. Потрапляючи на поле, збудник швидко накопичується в ґрунті й через 2-3 роки уражує більшість рослин картоплі.

Окрім перелічених організмів, у цьому році карантинні заходи запроваджувались щодо пасма льону, неповірусу кільцевої плямистості тютюну, амброзії полинолистої, повитиці польової, гірчака повзучого (степового), сорго алепського (гумай).

Причини поширення карантинних організмів

Фахівці Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю у сфері насінництва і розсадництва Держпродспоживслужби стверджують, що поширенню карантинних організмів сприяють насамперед кліматичні фактори. Зокрема, спекотна погода влітку та відносно тепла зима. Свою роль відіграє занадто низька активність аграріїв щодо боротьби з карантинними організмами, які поширені на оброблюваних землях. Крім цього, зазначає директор Департаменту, Андрій Челомбітко, свій негативний вплив на збільшення вогнищ зробив і встановлений в останні роки мораторій на перевірки, тобто на «проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю)».

Загалом серед чинників, які мають найбільш вагомий вплив на розширення площ під карантинними організмами,  у Департаменті назвали такі:

• недотримання сівозміни (напр. вирощування кукурудзи в монокультурі у випадку західного кукурудзяного жука);
• заборона на перевірки виробників впродовж останніх 4 років;
• недостатня ефективність використання пестицидів;
• сприятливі кліматичні умови для розвитку карантинних організмів;
• відсутність природних ворогів;
• перевезення забрудненої ґрунтообробної сільськогосподарської техніки (з якою можуть поширюватись яйця комах, збудники хвороб рослин та насіння бур’янів);
• низька свідомість виробників сільськогосподарської продукції та пересічних громадян щодо небезпеки поширення карантинних організмів та недотримання ними законодавства з карантину рослин.

Як боротися?

На те вони й карантинні, ці організми, що у боротьбі з ними часто доводиться застосовувати радикальні заходи. Щоб їх не допустити на свої поля чи позбутися, якщо вже таке трапилося, потрібно докладати зусиль. Загальне правило — дотримуватись культури агротехнологій. Що ж до конкретних карантинних шкідників і хвороб, то у підходах до кожного є свої нюанси.

Американський білий метелик. Знищення   шкідника проводять шляхом обрізання та спалювання гнізд із личинками першого віку та знищення лялечок. Хімічні засоби застосовують на початку відродження гусениць та після їх виходу з павутинних гнізд — 2-3-кратними обробками гусені 1-2-го поколінь, інсектицидом з інтервалом 7-10 днів. Зокрема, препаратами з д.р. лямбда-цигалотрин.

Для біологічної боротьби використовують підвиди Bacillus thuringiensis та препарати на основі грибів Beauveria bassiana і B. globulifera, яйцевого паразита трихограми (Trihogramma dendrolimi) і нематоди.

Південноамериканська томатна міль. З агротехнічних заходів ефективними можуть бути глибока оранка на 25-30 см, своєчасне знищення рослинних решток та бур’янів родини пасльонових, які можуть служити місцем резервації шкідника. Зберігати плоди пасльонових культур краще в умовах відбитого світла та аерації (повна темрява сприяє розвитку шкідника). Для своєчасного виявлення варто проводити обстеження в період вегетації і зберігання плодів томатів та інших пасльонових культур. Застосовувати феромонні пастки для своєчасного виявлення шкідника.

Перші обробки рекомендовано проводити після початку льоту метеликів. Подальші обробки проводять з інтервалом в 10-15 днів. Досить дієвим є використання інсектицидів разом з поливною водою при крапельному зрошенні. За рекомендаціями закордонних фахівців, хімічні препарати застосовують при потраплянні більше 10 метеликів за тиждень в одну феромонну пастку, при меншій кількості — слід обмежуватися застосуванням біологічних заходів (наприклад, біологічним препаратом лепідоцид з інтервалом 8-10 днів). Ефективність щодо цього шкідника проявляють інсектициди на основі таких д.р., як імідаклоприд і дельтаметрин. Однак потрібно пам’ятати, що використання засобів цього ряду обмежене застосуванням тільки на листках томатів, оскільки їх накопичення в тунелях, зроблених личинками в плодах, може завдати шкоди здоров’ю людини.

Картопляна міль. Застосування агротехнічних заходів рекомендується таке: дотримання сівозміни, не допускати повторних посадок на одному місці протягом 3 років; знищення бур’янів сімейства пасльонових, які є резерваторами шкідника; знищення бадилля картоплі після збору врожаю, з наступним дискуванням; дотримання температурного режиму зберігання у сховищах 3-4°С.

Серед хімічних засобів ефективними можуть стати препарати на основі таких д.р., як циперметрин, фозалон, диметоат (такі як Бі-58 новий)

Золотиста картопляна нематода. З агротехнічних заходів рекомендуються такі: карантинне інспектування посадок картоплі (маршрутні обстеження) доцільно проводити в період масового цвітіння рослин. Для подальшого нематологічного аналізу відбирають зразки ґрунту. У разі виявлення зараження обов'язкове знищення посівів і посадок радикальним методом із негайним спалюванням викопаних рослин та дезінфекцією засобів інвентарю. До основних винищувальних заходів відносять також — дотримання агротехніки, використання в сівозміні культур, які не уражуються картопляними нематодами (бобові, зернові, технічні культури, багаторічні вави та інші), внесення добрив, знищення бур'янів, вирощування нематодостійких сортів картоплі. Має бути просторова — 1 км — ізоляція насінницьких посадок картоплі від виробничих та присадибних ділянок.

Наразі найбільш ефективним засобом у боротьбі з золотистою картопляною нематодою є використовування нематодостійких сортів.

Можливе і застосування нематоцидів (фумігантів або системних препаратів). Однак спеціалізованого препарату для цього шкідника в Україні поки не зареєстровано.

Західний кукурудзяний жук. Важливим фітосанітарним заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).

Ефективним агротехнічним заходом проти діабротики є сівозміна, що включає зернові, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища цього шкідника, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняють висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування полицевої оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання грунту і спричинюють часткову загибель яєць шкідника. По периферії висівають стійкі сорти та гібриди, яким властиві глибоке залягання коріння та регенеративна здатність швидко відновлювати його.

Щодо хімічних заходів, то проти діабротики можна застосовувати препарати на основі імідаклоприду, хлорпірифосу, лямбда-цигалотрину.

Бактеріальне в’янення (вілт) кукурудзи. Для виявлення хвороби посіви кукурудзи обстежують протягом вегетації в три терміни: у фазі сходів (3–4 листки), у період викидання волоті та за 10–15 днів до збирання врожаю. Якщо в господарстві виявлено вогнище бактеріального вілту кукурудзи, на полях зі значною ураженістю скошують і спалюють всі рослини, за слабкої  — скошують і використовують у господарстві на силос і фураж. На зараженій території проводять знищення пожнивних решток і глибоку оранку грунту, впроваджують сівозміну з поверненням кукурудзи на попереднє місце не раніше, ніж через 3 роки. На господарство, де виявлено захворювання, накладається карантин терміном 3 роки.

Профілактика та захист від бактеріального вілту в зарубіжній практиці забезпечується вирощуванням стійких сортів і гібридів, протруєнням насіння, видаленням з поля пожнивних залишків та шляхом інсектицидного контролю чисельності комах-переносників.

Рак картоплі. Основними заходами захисту від хвороби є дотримання сівозміни, вирощування стійких сортів. Потрібно також приділяти увагу очищенню робочих органів машин. Для знезараження грунту від раку картоплі рекомендується застосовувати карбамід (100 г/м²) під ракостійкі сорти або рідкий безводний аміак — 1 т/га або 0,5 т/га аміаку в суміші з інгібіторами нітрифікації (2% за масою від рідкого аміаку). Очистити грунт від подразника захворювання здатне мінеральне живлення і компост, перегній. А також знезаразити грунт можна, посіявши на полі, де була картопля, кукурудзу.  Виділення її коренів сприяють виходу зооспор. Крім того добре чистять грунт жито і бобові (горох, квасоля, люпин). Знезаразити бульби можна спеціальною обробкою, зануривши на півгодини в 1% суміш фундазолу. З профілактичних заходів — висадження картоплі стійких до збудника раку сортів.

Що ж, у всьому світі аграрії, навіть володіючи найсучаснішими технологіями, так і не змогли позбутися загрози нашестя карантинних організмів на свої поля. Україна — тим більше не виняток. Але якщо знати відповіді на запитання — що? коли? і як? — можна постаратися уникнути зустрічі з ними, або принаймні зменшити шкоду.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com