Амброзія полинолиста (Амброзия полыннолистная)
Біологічні особливості
Однорічні ярі. Сходить наприкінці березня-в травні. Цвіте з другої половини липня по жовтень. Плодоносить у вересні-листопаді. Глибина проростання не більше 8 см. Життєздатність насіння в ґрунті до 40 років. Максимальна плодючість 88 тис. сім’янок. Температура проростання мінімальна +6...+8°С, оптимальна +20...+22°С, максимальна +30...+32°С.
Поширення
Поширена в південно-східних областях України (Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій). В інших є карантинним бур’яном. Засмічує посіви всіх польових культур, трапляється в садах, на узліссях, присадибних ділянках, узбіччях доріг.
За різними даними, амброзія в Україні вперше з’явилася в 1914 році на Одещині, у Бессарабії, куди вона, ймовірно, потрапила з насінням конюшини. Тому поширена вона переважно південно-східних областях (Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій), тоді як в інших областях вважається карантинною рослиною.
Читати по темі: Амброзія полинолиста: є проблема — є і рішення
Втім, наразі присутність амброзії полинолистої фіксують у 21 області, у тому числі у північних як Сумщина, Чернігівщина, Київщина.
В області, вільні від амброзії, рослина потрапила разом із насінням та продовольчим зерном, комбікормами, сіном, соломою, силосом, з підстилкою у вантажних автомобілях тощо. Справа в тому, що насіння амброзії полинолистої дуже дрібне і легке, а тому очистити від неї зерно культурних рослин дуже складно.
Інший спосіб поширення амброзії — природний шлях, за допомогою вітру, птахів, водних потоків.
Життєздатність насіння амброзії полинолистої зберігається протягом 40 років, а тому якщо рослині в цьому році не пощастило поширитися за межі поля, лісосмуги тощо, то в наступні роки цей шанс може з’явитися у її нащадків.
Заходи боротьби
Метод провокації насіння до проростання в післяжнивний період і знищення проростків наступними обробітками, досходове і післясходове боронування посівів пізніх ярих культур.
Життєздатність насіння амброзії полинолистої зберігається протягом 40 років, а тому якщо рослині в цьому році не пощастило поширитися за межі поля, лісосмуги тощо, то в наступні роки цей шанс може з’явитися у її нащадків.
Найважливіше у контролі амброзії полинолистої — не дозволяти вегетувати до цвітіння і прибрати її з поля якомога раніше. А тому найбільш дієвим методом залишається поєднання хімічного і механічного способів захисту.
Побороти амброзію без хімічних засобів захисту наразі складно, хоча певні дослідження вказують на перспективність біологічного контролю із використанням амброзієвої совки і амброзієвого листоїда. Однак достеменно не вивчено питання контролю популяцій цих комах в Україні.
Оскільки основний спосіб поширення амброзії — насіннєвий, механічний контроль має бути спрямований на провокацію насіння до проростання з послідуючою культивацією. Робити це потрібно після жнив культури. Навесні необхідно провести досходове і післясходове боронування посівів.
Читати по темі: Амброзія полинолиста — смаколик давньогрецьких богів та справжня біда для аграріїв: як боротися?
За потреби і можливості провести міжрядну культивацію, щоб не допустити цвітіння амброзії. А на узбіччях та біля лісосмуг, які межують з посівами культурних рослин, зробити скошування. Оптимальні терміни скошування — друга половина липня – початок серпня у період утворення бутонів. Адже скошування амброзії у період активного росту призведе до утворення в 2-3 рази більше пагонів, ніж знищено.
Хімічний метод із застосуванням гербіцидів найкраще спрацьовує, коли амброзія знаходиться у фазі до 2-4 справжніх листків. У більш пізніх фазах розвитку амброзії ефективність дії хімічних препаратів суттєво знижується.
Слід пам’ятати про те, що амброзія є середньочутливою до гліфосатів. Тож для її знищення слід використовувати максимальні норми в найбільш уразливу фазу розвитку.
Щодо інших груп препаратів, ефективними проти амброзії полинолистої є сульфонілсечовини трибенурон-метил, тифенсульфурон-метил. А також їхнє поєднання з тіадіазининами як, наприклад, бентазон. Ця комбінація рекомендована для боротьби з амброзією у посіві сої. На кукурудзі рекомендоване поєднання 2,4-Д з нікосульфуроном.
Також добре поєднувати трибенурон-метил із триазолпіримідинами як флорасулам, флуметсулам.
Стебло: високе (до 200-250 см), пряме, розгалужене у верхній частині, міцне, опушене.
Листки: верхні чергові, темно-зелені, одноперисті, нижні подвійноперистороздільні з лінійно-ланцетними частками, супротивні, знизу опушені.
Суцвіття: квітки зібрані в роздільностатеві зелені кошики. Чоловічі в колосо- або китице- подібних суцвіттях, розташовані на кінцях стебел та гілок. Жіночі розміщені по одній в пазухах листка або під чоловічими суцвіттями. Квітколоже щетинистоплівчасте.
Корінь: стрижневий, розгалужений, заглиблюється в грунт до 4 м і більше.
Плід: сім’янка. Форма насінини сім’янка без обгортки, яйце- або горішкоподібна, з одним виступом зверху і 5-6 коротшими по боках, якщо сім`янка в обгортці то має обернено- яйцеподібну форму. Колір зеленувато-сірий чи зеленувато-бурий. Розмір: довжина 1,5-2,3, ширина і товщина 0,81-1,5 мм. Маса 1000 насінин 1,5-2 г.
