Водний стрес рослин

Водний стрес рослин — це негативна реакція рослин на дефіцит вологи. Це може пригнічувати проростання насіння шляхом уповільнення надходження в нього води, впливаючи на мобілізацію поживних резервів насінини чи безпосередньо впливаючи на структурну організацію чи синтез білків зародком, що проростає.

Реакцію рослин на водний стрес частково можна пояснити порушенням мінерального живлення. Фактично, дефіцит води може затримати або, навіть, зупинити засвоєння іонів, що призводить до відхилення від норми співвідношень іонів у певних тканинах. Ця тенденція проявляється через симптоми дефіциту іонів у рослинах.

Перш за все, в клітинах знижується вміст вільної води, одночасно зростає концентрація клітинного соку, білків-ферментів і, як наслідок, їх активність. Особливо різко знижується активність ферментів, які каталізують процеси синтезу. Водночас, активність ферментів, які каталізують процеси розпаду, зростає. Розпочинається в’янення рослин, що збільшує активність протеолітичних ферментів. Вміст білкового азоту різко знижується, а небілкового – зростає. Розпад білків під час зневоднення буває настільки значним, що рослина може загинути. 

Читати по темі: Водний стрес рослин. Новий тренд супутникового моніторингу посівів

Негативний вплив водного стресу в пізніших фенофазах менше виражений, оскільки в рослин добре розвинена коренева система та листовий апарат, який повністю покриває ґрунт. Добре розвинена коренева система збільшує ефективність вилучення та засвоєння води, в результаті чого підвищується стійкість до водного дефіциту. Перші ознаки водного стресу зазвичай спостерігаються на листках. При незначному погіршенні водного потенціалу, що може спричинити значне скорочення загальної площі листя. Низький водний потенціал стимулює появу нових листочків та прискорює старіння вже розвиненого листя.