Лункування ґрунту

Лункування — спеціальний захід обробітку ґрунту з метою створення на його поверхні лунок-заглиблень місткістю по 20 - 25 л до 10 тис. на 1 га для затримки талої води. Здійснюють його водночас з оранкою. Лункування проводиться на зябу й парах спеціальним знаряддям, лункоутворювачем, або пристосованими для цієї мети дисковими лущильниками з ексцентрично встановленими на осі дисками. 

Лункоутворювач – пристрій до дискових лущильників для лункування ґрунту. Найпоширеніший лункоутворювач, дисковий причіпний (до трактора Т-74) гідрофікований ЛОД-10. Продуктивність 7,5 га/год.

Довжина лунок 110-120 см, ширина 35-50 см, глибина 12-15 см. На кожному гектарі утвориться до 13 тис. лунок загальною ємністю 250 м3 при куті атаки дисків а = 30°. Обсяг лунок зменшується при збільшенні крутості схилу й зменшенні кута атаки дисків. При утворенні лунок агрегат повинний працювати в напрямку, близькому до горизонталей, щоб забезпечити розташування лунок у тому ж напрямку щоб уникнути їхнього прориву.

Лункування ґрунту накопичує 250-300 м3 води на 1 га, підвищує врожайність зернових на 2,5-3 ц/га.