Не ідеологія, а виважений підхід: знову про обробіток ґрунту

Важливі усі «складові пазла»: і обробіток ґрунту, і сівозміна, і час та якість проведення операцій, і терміни, і ще десятки подібних моментів. Але останнім часом найбільш гарячі суперечки точаться саме навкруги обробітку ґрунту, тож варто ще раз зачепити цю актуальну для багатьох тему.

Разом з водою вилили й немовля

Головна мета обробітку ґрунту — створити комфортні умови рослині, забезпечити їй ту зону комфорту, у якій вона буде найкраще рости й розвиватися, а також зберегти, утримати та накопичити вологу. Останніми роками саме волога є тим каменем спотикання, який визначає основні пріоритети у виборі способів обробітку.

От, наприклад, нещодавно Олександр Камінський, виконавчий директор агропідприємства «Україна-2001», сказав одну дуже розумну річ:

«Я думаю, що все-таки життя нас змусить звернути увагу на баланс вологи в сівозміні. Коли дощів достатньо, про це якось усі забувають, коли ж опадів недостатньо, згадують та бідкаються. Є вологолюбні культури, є такі, що потребують вологи менше. Наприклад, сої потрібно 500-600 мм вологи на сезон, ячменю лише 300 мм. Якщо більшість культур у сівозміні потребують велику кількість вологи, з часом баланс буде серйозно порушено. Потрібні ресурсозберігаючі технології, більш ефективні технології обробітку ґрунту».

Здавалося б, усе просто: думай про головну мету обробітку, шукай способи зберегти ту дорогоцінну вологу, працюй та й живи щасливо. Адже просто?

Але ж людина так влаштована, що вона любить «створювати собі кумирів» та шукати ідеали там, де потрібно просто підключити розум і працювати. Тож і технології обробітку у нас перетворюються на ідеології, прихильники яких радо сперечаються з опонентами. У палких суперечках між «вбивцями родючості ґрунту» та «навіженими розплідниками бур’янів» поступово губиться першочерговий сенс вибору технології: оптимізація вирощування та збереження й утримання вологи.

Одна дуже розумна людина зазначила колись, що не можна створювати собі ідеологію і дотримуватись її, незважаючи ні на що. Тож давайте будемо неупередженими та послідовними.

Оранка: благо чи «вбивця родючості»?

Оранка — споконвічний спосіб основного обробітку ґрунту та головний камінь спотикання у суперечках про різні технології. Проте однозначно вважати її благом або ж «убивцею родючості» таки не варто.

«От задають питання: оранка — це добре чи погано. Як на нього можна відповісти? Адже показують тут не всю проблему у комплексі, а невеликий її шматок. Ось ще таке питання – а що краще, КАС чи селітра? Я звідки знаю, що краще. Ну мені краще селітра, тобі може КАС, це ж все залежить від того, як він в тебе вписується в загальну технологію. Щоб коректно давати поради про такі речі, потрібно бачити ситуацію в цілому. От як з оранкою, наприклад. Хороший це технологічний прийом? Хороший. Тільки не весною і тільки не всюди, і ще кілька таких «тільки». Повинен же ж бути якийсь баланс», — каже Михайло Микитюк, консультант, що встиг «виростити» не один десяток агрономів.

Читати по темі: Михайло Микитюк: сьогодні триває протистояння «старої» та «нової» агрономічної школи

Позитивні сторони оранки:

• Збереження фізичного стану ґрунту з поліпшенням аерації та водно-повітряного режиму. Особливо актуально для важких ґрунтів зі вмістом фізичної глини 45% і більше, солонців, погано структурованих та схильних до переущільнення ґрунтів.
• Додатковий засіб боротьби з хворобами, шкідниками та бур’янами. Який же шкідник або збудник хвороби виживе, якщо його «зарити» в землю на 30 см без доступу повітря? Хіба що найзавзятіший.
• Оборот скиби найкраще відкриває ґрунт для акумуляції вологи, перерозподіляє частки ґрунту та поживні елементи в орному шарі.

Негативні моменти:

• Збільшення втрат наявної вологи.
• Інтенсивний вплив на структуру ґрунту, призводить до шкідливого ущільнення та виникнення так званої «плужної підошви».
• Інтенсифікація ерозійних процесів, особливо на фоні незбалансованого мінерального живлення.
• Порушення мікробіологічних процесів у ґрунті.

Глибоке рихлення як достойна альтернатива

Глибоке рихлення дозволяє позбавитися від більшості мінусів, притаманних для оранки, і в той же час розпушити ґрунт на потрібну глибину.

Плюси цього способу:

• Розущільнення ґрунту та запобігання водній ерозії.
• Формування більш розвиненої кореневої системи рослин.
• Стабілізація сприятливих агрофізичних властивостей та фізичного стану ґрунту, поліпшення аерації, теплового та поживного режиму. Підвищення мікробіологічної активності.
• Нормалізація азотного балансу ґрунту, краще засвоєння азоту, профілактика ураження культури шкідниками та хворобами, захід боротьби із бур’янами.
• Глибоке розпушення сприяє поглинанню вологи, запобігає її стіканню та зменшує капілярних рух води.

Мінуси:

Фахівці зазначають, що із завданням накопичення вологи чизель справляється дещо гірше, ніж плуг, особливо у південних регіонах країни. До того ж не завжди такий обробіток здатен забезпечити сталий прогнозований урожай.

No-till: імпортоване диво

Перш за все потрібно зазначити, що експерти називають No-till «іншою філософією землеробства». Головна мета цієї системи – створити передумови для підвищення родючості ґрунтів, покращення їхнього стану, запобігання ерозії різних видів та збереження вологи.

Проте за низької культури землеробства, яку в нашій країні можна спостерігати досить-таки часто, No-till не є ефективним, адже часто призводить до негативних наслідків. До того ж слід врахувати, що за переходу на No-till від класичного обробітку без великої кількості пестицидів не обійтися, адже механічного знищення бур’янів не буде, а їхній видовий склад на полі зміниться і урізноманітниться.

Світові тенденції до зменшення кількості ґрунтообробних операцій або відмови від більшості з них зумовлені насамперед можливістю управління ґрунтотворними процесами та можливістю вийти на відтворення родючості ґрунту, яке за постійної оранки є малореальним.

Аграрії сподіваються підштовхнути розвиток процесів саморегуляції ґрунтів, накопичення у верхніх шарах достатньої кількості органічних речовин. Проте потрібно пам’ятати, що лише відмовою від глибокого обробітку обмежуватися не можна, потрібно також подбати про адаптовані сівозміни, ефективне управління рослинними рештками та адаптовану систему захисту сільськогосподарських культур.

Плюси технології:

• Підвищення родючості ґрунту, зменшення ерозійних процесів.
• Накопичення достатньої кількості органічних речовин у верхніх шарах ґрунту.
• Розвиток процесів саморегуляції та самовідтворення.
• Можливість керування ґрунтотворним процесом.
• Можливість отримувати сталі врожаї навіть у перші роки застосування.

Мінуси:

• Необхідність у застосуванні великої кількості гербіцидів, що підвищує вартість вирощування, а також дотримання чітких термінів внесення ЗЗР.
• Необхідність оновлення технічного парку, зокрема, придбання сівалок прямого висіву.
• За неврахування особливостей ґрунтів у конкретному господарстві технологія може не дати очікуваного ефекту.

Strip-till: і назва гарна…

Щадна технологія , яка також «прибула» до нас з США та Канади, передбачає смуговий обробіток із залишенням приблизно двох третин поля у необробленому стані. Вона має і досить плюсів, і кілька вагомих мінусів, тож їх треба врахувати перед тим, як розпочинати «працювати по-новому».

Позитивні моменти:

• За один прохід виконується повний обробіток, що заощаджує ПММ та ресурси техніки.
• Можливість вносити добрива на оптимальну глибину, безпосередньо під корені рослини.
• Можливість виконувати одночасно обробіток ґрунту, внесення добрив та сівбу.
• Близько двох третин поля залишаються «під паром» і мають змогу зберегти природну родючість.

Негативні моменти:

• Технологія є досить складною у запровадженні та потребує певного рівня кваліфікації від агрономів. Втім, як і будь-яка технологія, якщо підходити до неї розумно.
• Необхідність оновлення технічного парку та придбання спеціальної техніки і тракторів більшої потужності.
• Для більш точного та ефективного господарювання потрібна система навігації.
• Технологія непридатна для важких та перезволожених ґрунтів.

А ще ж існує і мінімальний обробіток, який створює найкращі умови для швидкої мінералізації пожнивних решток, коштує недорого, однак може бути застосований лише за наявності гарно структурованих глибших шарів ґрунту на полі.

Багато фахівців говорять про те, що не варто акцентуватися лише на одному способі обробітку ґрунту, найкращим рішенням буде комбінувати їх відповідно до типу та стану ґрунтів і потреб конкретного господарства. Але певна кількість аграріїв воліє застосовувати лише якесь одне рішення, зневажаючи усі інші методи.

І ось, напевне, саме їм потрібно зрозуміти таке. У агровиробництві, втім як і у всіх інших галузях виробництва, існує два головних питання: що робити і як саме робити. І універсальних відповідей на ці питання просто не існує. Немає рішень, які б однаково добре пасували геть усім. Тож потрібен здоровий глузд, вміння мислити, вміння враховувати та прораховувати деталі, передусім думати, що та як ти робиш і з якою метою, зрештою, ти взагалі це робиш. Ми ж не у церкві, де потрібно просто беззастережно вірити, ми на полі, а тут вже треба задумуватись і вміти критично ставитись до будь-яких рішень.

Олена Басанець, SuperAgronom.com