Лучно-буроземні ґрунти

Лучно-буроземні ґрунти — це грунти, що утворились під лучною і деревною рослинністю на алювіальних відкладах. Вміст гумусу в їхньому верхньому шарі становить 3–5%, ці ґрунти використовуються як сільськогосподарські угіддя, сіножаті й пасовища.

Інтерактивна карта грунтів України

Характеристика грунтів

Буроземо-лучні ґрунти, проходять декілька стадій розвитку від примітивних і малорозвинутих до повнопрофільних глибоких, які відрізняються від інших ґрунтів відсутністю диференціації профілю. Примітивні та малорозвинуті ґрунти, що сформувалися на піщано-ріньововалунних алювіальних відкладеннях, характеризуються урізаним профілем (Hd+H+P, Hd+H+ P(h)+P), глибиною від 5 до 20 см. Більш розвинуті буроземно-лучні ґрунти за глибиною гумусового шару (Н+НР) поділяються на неглибокі – 20-50; середньоглибокі – 50-70 і глибокі >70 см. Усі вони на певній глибині оглеєні (Hd+H+HPgl+Phgl).

Лучно-буроземні ґрунти достатньо гумусовані (1,7-3,5% перегною у верхньому горизонті), мають низьку актуальну й обмінну кислотність, добре насичені основами (78-95%), так що практично не потребують вапнування, забезпечені рухомими формами поживних речовин, за ви­нятком фосфору. Для підвищення родючості ґрунти потребують удоб­рення органічними та мінеральними добривами, захисту від паводкових і повеневих вод. Однак у гірській частині області вони найкращі за родючістю та придатністю для обробітку. Використовують їх під основні зернові та технічні культури.