Біологічний поріг шкодочинності

Біологічний поріг шкодочинності - щільність популяції або ступінь розвитку шкідливого організму, що призводить до мінімальних статистично достовірних втрат продукції рослинного походження.

Економічний поріг шкідливості, ЕПШ - щільність популяції або ступінь розвитку шкідливого організму, при якій економічно доцільно застосовувати захисні заходи.

При встановленні порогів шкодочинності шкідливих організмів виникає ряд труднощів, пов'язаних з питанням про економічно значних втрат врожаю. Багато дослідників вважають за доцільне орієнтуватися не на окупність витрат (економічні пороги шкодочинності), а на господарсько відчутні втрати врожаю (біологічний поріг шкідливості). В області хвороб рослин найчастіше ми використовуємо біологічний чи економічний поріг шкодочинності, бур'янами - біологічний, в області шкідників - економічний поріг шкодочинності.

Концепція порогів шкодочинності є наріжним каменем сучасної практики захисту рослин. Використовуючи пороги (як біологічні так і ЕПШ), можна оптимізувати вже сформовані системи захисту окремих сільськогосподарських культур, знизити гальмівну дію засобів захисту рослин на навколишнє середовище і рослини. Наведені показники порогів шкодочинності є орієнтиром для визначення доцільності проведення хімічних обробок. Вони прив'язані до основних одиниць обліку, прийнятим в системах моніторингу шкідливих об'єктів. В даний час в нашій країні пороги шкодочинності для більшості шкідливих видів в посівах сільськогосподарських культур вже розроблені.