Стійкість до гербіцидів виходить на новий рівень: науковці дали поради щодо стратегій боротьби

Сьогодні, 19:00

Фото: SuperAgronom.com

Амброзія в посівах сої

Протягом десятиліть стійкість до гербіцидів часто пов'язували зі змінами на одній цільовій ділянці рослини бур'яну. Сьогодні експерти Канзаського державного університету стверджують, що багато бур'янів розвивають стійкість не на цільовій ділянці — ширшу, складнішу форму стійкості, яка дозволяє рослинам виживати при застосуванні кількох груп гербіцидів та ускладнює прийняття управлінських рішень для виробників.

Про це повідомляє K-State Extension news service.

Вчений з Канзаського державного університету Пет Гейєр нещодавно відзначив 50-ту річницю першого задокументованого випадку стійкості до гербіцидів у штаті, простежуючи, як розвивалася стійкість до бур'янів і що це означає для сучасного управління бур'янами в сільськогосподарських системах Канзасу.

«Стійкість до гербіцидів виникає, коли популяція бур'янів виживає після застосування хімічної речовини, яка зазвичай її контролює, що часто зумовлено багаторазовим використанням гербіцидів з однаковим механізмом дії протягом багатьох сезонів. З часом природні генетичні варіації дозволяють деяким бур'янам виживати та розмножуватися, що призводить до поширення стійкості на полях та в різних регіонах», — сказав Гейєр.

Першим бур’яном, стійким до гербіцидів, підтвердженим у Канзасі, була кохія вінична у 1976 році, стійка до атразину, нагадав він.

Відтоді стійкість поширилася на широкий спектр груп гербіцидів та видів бур’янів. Сьогодні щонайменше 16 видів бур’янів у Канзасі підтвердили стійкість до одного або кількох механізмів дії гербіцидів, включаючи такі широко проблематичні види, як амарант Палмера та щириця горбкувата.

«Ці рослини викликають особливе занепокоєння, оскільки вони не тільки виживають після звичайних гербіцидних обробок, але й перехресно запилюються, прискорюючи поширення ознак стійкості», — сказав Гайєр.

Щоб допомогти виробникам вирішити цю проблему, вчені-гербологи штату Канзас наголошують на диверсифікованих стратегіях боротьби з бур’янами, які виходять за рамки залежності від одного гербіциду чи хімічного класу. Ці найкращі практики включають:

Чергування механізмів дії гербіцидів з метою зменшення селекційного тиску на популяції бур’янів.
Інтеграцію нехімічних інструментів та агротехнічних практик (таких як сівозміна та своєчасний обробіток ґрунту, де це доречно).
Регулярне спостереження та раннє виявлення стійких пагонів бур’янів до дозрівання у них насіння.
Використання діагностичних та допоміжних ресурсів для прийняття обґрунтованих рішень щодо вибору гербіцидів та управління стійкістю.

Експерти також зазначають, що розуміння механізмів стійкості — чи то зміни цільової ділянки, які запобігають зв'язуванню гербіцидів, чи то механізми нецільової ділянки, які обмежують переміщення гербіцидів або збільшують їхню детоксикацію — є критично важливим для розробки ефективних програм боротьби.

Оскільки стійкість продовжує створювати труднощі для виробників, дослідники працюють над наданням оновлених інструментів та інформації, включаючи діагностичні методи та карти підтвердження локальної стійкості, для підтримки адаптивних стратегій управління, адаптованих до окремих полів та видів бур'янів.