Як не зіпсувати якісний гербіцид: експерт розповів про вплив води на ефективність ЗЗР

Сьогодні, 10:30

Фото: SuperAgronom.com

Агрономи, прагнучи розширити спектр дії, обирають бакові суміші. Багатокомпонентні продукти мають певну зручність у використанні. Проте фіксоване співвідношення діючих речовин в таких продуктах часто не дозволяє оперативно реагувати на реальний фітосанітарний стан поля.

Про це у коментарі для SuperAgronom.com розповів Ростислав Кирилюк, менеджер із розвитку агротехнологій «LNZ Group».

«Альтернативою є бакові суміші однокомпонентних продуктів, основном компонентом якої є вода. У сучасному рослинництві дедалі більше уваги приділяють вибору діючої речовини, нормі внесення та фазі розвитку бур’янів. Проте на практиці часто ігнорується один із ключових факторів успіху хімічного захисту — якість води, яка використовується для приготування робочого розчину», — зауважує фахівець.

Читати по темі: Приготування бакових сумішей однокомпонентних препаратів: алгоритми, можливості, застереження

Якісний, дорогий і перевірений препарат може втратити значну частину своєї ефективності ще до потрапляння в бак обприскувача. Причина — невідповідний pH, висока жорсткість або наявність домішок у воді. У результаті аграрій бачить слабкий контроль бур’янів, хоча препарат і технологія внесення були підібрані правильно.

«Вода — не «наповнювач», а активний компонент бакової суміші . У типовій баковій суміші вода становить 95–99% об’єму. Саме в ній розчиняється діюча речовина, і саме вода першою контактує з поверхнею листка», — наголошує Ростислав Кирилюк.

Неправильно підібрана вода може:

руйнувати діючу речовину;
зв’язувати молекули пестициду та знижувати їх доступність;
погіршувати проникнення препарату в рослину;
спричиняти нерівномірне покриття та втрати робочого розчину.

Більшість природних джерел води (свердловини, річки, ставки) мають pH 7,0–8,5, тобто є нейтральними або лужними. Для більшості гербіцидів оптимальний pH робочого розчину — 5,0–6,5.

«У воді з pH вище 7 відбувається процес лужного гідролізу — хімічне розщеплення молекул діючої речовини, як наслідок — частина препарату може руйнуватися ще в баку, зменшується кількість активної діючої речовини,а ефективність обробки може знижуватися до 50%. Важливо розуміти: проблема не завжди помітна візуально. Робочий розчин виглядає нормально, але бур’яни через 10–14 днів лише пригнічені або відростають повторно», — підкреслив експерт.

Жорстка вода — це вода з підвищеним вмістом розчинених мінеральних солей, насамперед іонів кальцію (Ca²⁺) і магнію (Mg²⁺). Саме ці елементи визначають жорсткість води й впливають на роботу гербіцидів та інших ЗЗР.

Іони кальцію і магнію зв’язуються з молекулами гербіцидів та утворюють малоефективні комплекси за рахунок чого знижують проникнення препарату в рослину. У жорсткій воді оригінальний препарат може працювати гірше, ніж генерик у правильно підготовленій суміші.

«Як наслідок ми отримуємо слабку дію препарату , він гірше проникає через листок та діюча речовина повільніше рухається в рослині , а на полі — часткове пригнічення бур’янів та необхідність повторної обробки(додаткові витрати)», — каже Ростислав Кирилюк.

Навіть за правильного pH і нормальної жорсткості вода може суттєво знижувати дію гербіцидів через наявність різних домішок. Часто саме цей фактор залишається поза увагою, особливо коли для обприскування використовується вода зі ставків, каналів або старих свердловин.

«Механічні домішки, такі як мул, глина та дрібний пил, найчастіше потрапляють у воду з відкритих водойм або забруднених резервуарів. Ці частинки мають велику поверхню і здатні адсорбувати на собі молекули гербіцидів. У результаті частина діючої речовини зв’язується ще у баку і фактично не бере участі в знищенні бур’янів. Органічні домішки, зокрема гумусові речовини, залишки рослин і водорості, також активно взаємодіють з діючими речовинами. Вони не лише зв’язують гербіцид, а й змінюють фізичні властивості робочого розчину, зокрема поверхневий натяг. Через це препарат гірше розтікається по листковій поверхні і повільніше проникає в рослину», — пояснив фахівець.

Окрему небезпеку, додав Ростислав Кирилюк, становлять домішки заліза та марганцю, які часто присутні у свердловинній воді або з’являються внаслідок корозії металевих труб і баків. Вони можуть вступати в хімічні реакції з діючими речовинами гербіцидів, прискорюючи їх окиснення та розпад.

Читати по темі: Ринок ЗЗР у сезоні 2025: вплив погодних та воєнних факторів

Окрім хімічного впливу, домішки погіршують і фізичний процес обприскування. Не очищена вода сприяє нерівномірному розпиленню, збільшенню розміру крапель і забиванню форсунок. У результаті зменшується покриття листкової поверхні, і навіть та частина гербіциду, яка не була зв’язана домішками, потрапляє на бур’яни у меншій кількості.

Отже, ефективність гербіцидів значною мірою залежить не лише від правильно підібраної діючої речовини, норми внесення чи строків обробки, а й від якості води, яка використовується для приготування робочого розчину. Воду слід розглядати як повноцінний елемент системи захисту рослин.

«Перш за все необхідно визначати pH робочого розчину, підтримуючи його в оптимальних межах для конкретного гербіциду, зазвичай на рівні слабокислої реакції. Не менш важливо котролювати жорсткість води використанням кондиціонерів води, які зв’язують небажані катіони та стабілізують діючу речовину. Особливу увагу слід приділяти чистоті води. Механічні, органічні та мінеральні домішки не лише зменшують кількість доступного гербіциду, а й погіршують якість обприскування. Саме тому чистота і підготовка води мають таке ж значення, як вибір препарату або дотримання норми внесення. Якісна вода дозволяє діючій речовині повністю реалізувати свій потенціал і забезпечити прогнозований та стабільний результат у полі», — радить експерт.