В ІМК показали, як диференційоване внесення меліоранту зменшує витрати й підвищує врожайність

Про напрями досліджень окремих агрокомпаній ідеться у матеріалі «Як працюють R&D-центри МХП, ІМК, Західного Бугу, Контінентал та АГРОТРЕЙД. Стан агроосвіти та готовність до спільних досліджень» на Latifundist.com.

Зокрема, в ІМК R&D-відділ працює у кожному з п’яти кластерів. Ґрунти та погодні умови там різні, тому дослідження проводять у специфічних умовах кожного регіону присутності компанії. Відділ складається з начальника та провідних агрономів-дослідників на підприємствах, а також двох лінійних спеціалістів.
Щороку закладають демо-ділянки озимої пшениці, кукурудзи та соняшнику, де відбирають найкращі сорти й гібриди. Аналогічно тестують препарати та добрива, мікроелементи, ґрунтообробіток тощо.

«Це можуть бути як виробничі досліди, так і дрібноділянкові. Уся наша техкарта постійно вдосконалюється. Але щоб новий препарат, гібрид чи добриво увійшли в технологію, ми маємо підтвердити їхню ефективність за результатами досліджень. Тобто технологія змінюється тільки тоді, коли ми бачимо, що вона працює», — пояснює операційний директор компанії Богдан Кривіцький, більше про основні напрямки досліджень в ІМК він розповість 5 грудня на конференції «Агроінновації 2025».

Головний агроном ІМК Олексій Місюра навів реальний кейс, коли результати досліджень інтегрували у виробництво й отримали відчутну прибавку до врожайності. Він розповів, що в Чернігівській області компанія має значні площі з високою кислотністю ґрунту. В таких умовах макроелементи фактично не засвоюються рослинами.

«За зонами продуктивності ми сформували карту для відбору зразків ґрунту й переконалися, що у ділянках з найвищою кислотністю залишалося найбільше фосфору й калію. Тому провели меліорацію, створили карти диференційованого внесення меліоранту, протестували різні види меліорантів, використовували кілька методик визначення pH. Зрештою зупинилися на сольовому pH і на його основі сформували рекомендації», — зазначає Олексій Місюра.

Він пояснює, що без диференційованого підходу, коли поле, скажімо, має 100 га і середній pH низький, на всю площу вносять однакову норму, наприклад, 8 т бурякового дефекату чи крейди.

«Але якщо на одній частині поля pH понад 5 (слабо кисле або майже нейтральне), а на іншій — 3–4, потреби там абсолютно різні», — додає він.

Тож в ІМК на основі зон продуктивності та лабораторних аналізів визначили ті ділянки, які потребували меліорації, створили карту-завдання й завантажили її в техніку. Під це придбали агрегат, що здатен розкидати великі норми диференційовано. У результаті замість середніх 6–8 т/га на все поле фактична середня норма склала близько 3,5 т/га, бо вносили лише там, де це було потрібно.

Читати також: Дефекат — засіб, щоб вгамувати кислотність ґрунту та дефіцит кальцію

Економія меліоранту виходила подвійною, а інколи й потрійною. Водночас прибавка врожайності могла становити від 0,5 т до 2 т і більше, залежно від року й конкретного поля.

При цьому Олексій Місюра уточнює, що дефекат як меліорант не завжди дає ефект уже в перший рік. Реальна дія проявляється з другого сезону й триває кілька років, адже процес розкислення — довготривалий. Тому меліорація — це інвестиція, яку роблять раз на 4–5 років.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Хімічна меліорація грунтів: меліоранти та їх застосування

Карта елеваторів України

на Elevatorist.com

тепер за підпискою