Фосфорне живлення — ключовий елемент у системі удобрення — Господаренко

Сьогодні, 13:43

Фото: SuperAgronom.com

У багатьох країнах з розвиненим сільським господарством на одну одиницю азоту вносять у середньому 0,6 одиниці фосфору та 0,5 одиниці калію. В Україні ж переважають азотні добрива, тоді як фосфорних і калійних — дуже мало. Через це знижується ефективність азоту та загальна окупність внесених добрив.

Про це на конференції «Рослинництво 2026. Наука та магія» розповів Григорій Господаренко, вчений-агрохімік, ґрунтознавець, доктор с.-г. наук, професор, пише SuperAgronom.com.

Він зазначив, що вивозячи з полів велику кількість продукції, з нею ви возиться насамперед і фосфор. Тому на фосфорне живлення рослин потрібно звернути особливу увагу.

«За поверхневого обробітку добрива потрапляють лише у верхній шар ґрунту (0,5–1 см). Якщо цей шар пересихає — ефективність добрив знижується. Вони мають бути в зоні гарантованого зволоження, на глибині 15–20 см. Рухомими в ґрунті є лише сполуки азоту — але навіть азот влітку вже практично не переміщується по профілю. Фосфор же за рік рухається лише на 1–2 см, залежно від гранулометричного складу ґрунту», — наголосив науковець.

Приєднуйся до нас у Telegram

Він додав, що повністю зупинити дегуміфікацію ґрунтів немоджливо, але можна істотно її уповільнити. Для цього варто залишати на полі нетоварну частину врожаю. Щоб ці рештки не просто лежали, а розкладалися, віддаючи поживні речовини, потрібно додатково внести азот — у кількості від 5 до 15 кг на кожну тонну соломи (залежно від культури).

«Приріст урожаю від фосфорних добрив зазвичай становить 10–20%. За останні 15 років у зернових сівозмінах запаси фосфатів зменшилися приблизно на 30%. Ґрунт здатен щорічно забезпечувати лише близько 30 кг фосфору, тоді як ми виносимо 50–70 кг», — пояснив Григорій Господаренко.

Тому фосфорне живлення — ключовий елемент у системі удобрення.

Локальне внесення добрив є особливо ефективним, каже науковець. Його почали практикувати ще понад 150 років тому, коли добрива були надзвичайно дорогими. У зоні внесення pH тимчасово знижується до 3,0 (при зовнішньому pH ґрунтового розчину 8,0), що підвищує рухомість елементів живлення та створює комфортні умови для рослин.

«Якщо ви залишаєте нетоварну частину врожаю — особливо таких культур, як соя, соняшник, гречка, ріпак — зверніть увагу на стартове внесення добрив. Це — енергія проростання насіння», — підкреслив експерт.

При цьому додав, що надлишок добрив у рядок, особливо калійних, знижує схожість насіння.

«Часто говорять, що внесення мінеральних добрив підвищує вміст важких металів у ґрунті. Але 60-річні дослідження показують: навіть за регулярного внесення добрив перевищення ГДК не спостерігається. Проблем із цим немає», — зазначив науковець.

Він наголосив, що причини низького вмісту мікроелементів — жорсткі сівозміни, надмірне застосування макродобрив і, особливо, вапнування без корекції мікроелементного складу.

«Позакореневе (фоліарне) живлення рослин — це справжнє мистецтво агронома. Треба враховувати співвідношення елементів живлення, pH робочого розчину, сумісність із гербіцидами, температуру, вологість і точку розчинення добрив. І головне — не варто кидатися на кожне нове «чудо-добриво», — підсумував Григорій Господаренко.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com