Для запилення фундука радять використовувати дику ліщину

Таку пораду в статті журналу «Садівництво по-українськи» дав Володимир Меженський, доктор наук кафедри садівництва НУБіП України.

У ній зазначається, що у богарних умовах кущовий фундук вирощують з площею живлення 6 × 4–6 м, за зрошення застосовують схеми садіння до 6 × 8 м. Більшість сортів є самостерильною, тому для перезапилення висаджують кілька сортів з різними алелями несумісності. 

«Поряд, по периметру плантації, можна розмістити запильники з кущів дикої ліщини, у них морозостійкіші чоловічі квітки», — порадив він.

Формування полягає у створенні куща із 8–10 стовбурцями. Кущам слід регулярно видаляти кореневу парость та омолоджувати їх, заміщаючи старі стовбурці новими. Штамбові одностовбурні рослини та кущі з 3–5 стовбурцями можна розміщувати щільніше, на відстані 2–4 м в ряду та із міжряддями завширшки 5–6 м. Крони таких рослин краще освітлені й дають більші врожаї. Щоб запобігти утворенню парості у штамбових рослин, ґрунт біля штамба вкривають міцною плівкою (круг діаметром 30–35 см), краї плівки пригортають ґрунтом, штамб обмотують плівкою на висоту 4–6 см над кореневою шийкою. Врожайність щільних насаджень зі штамбовим формуванням є найвищою. Дикорослі зарості ліщини можна поліпшити проріджуючи і очищаючи від інших зайвих кущів та дерев.