10 життєвих принципів агронома Василя Ткаченка

01 квітня 2022
413
10 життєвих принципів агронома Василя Ткаченка
1

До землі треба знань

Василь Ткаченко, головний агроном СФГ «Відродження», що на Вінниччині, добре знаний в агрономічних колах. Ми не раз були гостями в його господарстві, адже завдяки чималому досвіду та відкритості до інновацій у Василя Степановича завжди є чим поділитись із колегами. І не лише агрономічними ідеями, а й життєвими принципами.

«Родом я з села Мар’янівка Гайсинського району Вінницької області. Народився в квітні 1959 року. Батьки мої в селі  в колгоспі працювали. Батько був тривалий час бригадиром тракторної бригади. І я в селі працював із самого дитинства, фактично з 10 років. Це було звичайно — всі діти мого віку мусили щось робити.

Але щоб отримати вищу освіту сільськогосподарську, потрібно було добре вчитися. Як казав мій батько: «До землі треба знань». Це зараз мало не кожен може вступити до вузу аграрного. А в мої часи, коли я вступав, конкурс був 5 чи 6 чоловік на одне місце. Я от трошки тільки не дотягнув до золотої медалі у школі, й то з першого разу не вступив — пів балу не вистачило. Тож пішов в армію і вже потім з другої спроби нарешті вступив.

Потім повернувся до свого рідного села працювати і одразу на посаду головного агронома, бо з вищою освітою були в селі голова колгоспу та я, більше нікого.

До речі, за перші два роки моєї праці у нас в господарстві врожайність культур підвищилась удвічі.  Тож і головою колгоспу ще довелося попрацювати, поки не почався розвал».

Читати по темі: Василь Ткаченко: Ми беремо на озброєння інновації в агрономії, але й про традиції не забуваємо

2

Вирощувати культури й рости самому

«Загальний стаж мій агрономічний – практично 38 років. Але досі постійно набуваю знань. І це потрібно не лише в нашій професії, а у будь-якій. А агрономія особливо зараз розвивається. Тут не можна бути дилетантом. Треба набувати знань і зростати кожного дня: чомусь навчатися, читати, цікавитись».

3

Землю не обдуриш

«Будь відповідальним. Якщо ти взявся за роботу, то повинен довести її до кінця.

А головна філософія нашої роботи: землю не обдуриш. Мені це ще батько також казав. А ще потрібно мати терпіння, бути чесним з людьми та з собою».

4

Аналізувати і спостерігати

«В нашій професії, якщо ти не вмієш аналізувати і бути спостережливим, то тобі немає чого взагалі туди йти. Це обов’язковий критерій роботи».

5

Не зашкодь!

«Агроном до певної міри як лікар на полі. Культура, рослина — це ж живий організм, до нього потрібно підходити зі знаннями, не зашкодити своїми діями. Особливо в нинішні часи, коли з’явилось дуже багато нових хвороб, шкідників, про яких у ті часи, коли я вчився, навіть згадки не було. Тож на плечі агронома лягає відповідальність — чим і як лікувати. Від його рішення залежить — чи рослина буде жити і давати «плоди», чи загине».

6

Не можна планку опускати нижче

«Свого часу я був керівником трошки більшого рівня, мені довелося відбирати кадри, готувати кадри. Зараз мені також підпорядковані інженери, бригадири і три агрономи. І я добре розумію, що відбувається з професійною підготовкою агрофахівців. Я вже не раз казав, що дуже не задоволений, як зараз навчають спеціалістів у вузах.  Мені доводиться їх всіх перенавчати. «За мною» уже більше десятка агрономів. Я не хвалюся, але знаю принаймні двох, які прийшли до нас на роботу, лише щоб зі мною попрацювати, повчитися, а потім робити кар’єру власну. Я стараюся навчити тому, чого їм не дали у вузах. І щоб коли вони кудись потім підуть і скажуть, що в нас працювали, то щоб їх взяли з радістю, мовляв: «О, це будуть гарні фахівці!»

Скажу вам по секрету, мої «випускники» раз на тиждень здають мені іспит з фізіології рослин, технології і т.д. Бо вони повинні відповідати певному рівню, щоб казати, що зі мною працювали. А я вже не можу планку нижче опустити».

7

Технологія — це диктатура

«Були й інші випадки. Коли мені доводилось прямо примушувати належно ставитись до роботи. Мені казали, що я жорсткий, великі вимоги ставлю.

Але розумієте, тут демократії не може бути. Технологія – це диктатура, крок вправо чи вліво – то погибель.

Звісно, експерименти — то інша справа. Ми їх обов’язково проводимо, але це випробовування на невеликих площах. Із 3,5 тис га загальної площі наших земель, на яких сіємо основні культури — пшеницю, соняшник, кукурудзу. І десь по 5 га відводимо під кожну культуру для експериментів.  Вивчаємо сорти/гібриди, технології, вчимося, по суті. Аналізуємо помилки, від яких ніхто не застрахований. Але й тут не хаотично все це робимо, а в рамках розуміння, як працює той чи інший препарат, який потенціал у сорту, які умови конкретного року тощо.

А на виробничих площах застосовуємо тільки перевірені технології, яких потрібно чітко дотримуватись».

8

Сучасні технічні новації — це лише інструмент для фахового агронома

«Якщо порівняти той час, як я прийшов працювати агрономом, то зараз, звісно, все інакше. Зараз взяв телефон, чого не знаєш — «загуглив» і маєш інформацію. Щоб налаштувати на потрібну систему сівби ту ж сівалку, її  ще з зими раніше готували. А зараз спеціальна програма сама все робить за хвилину — задай лиш потрібні параметри. І механізатор — то вже оператор.  У нього в кабіні 2-3 монітори, комп’ютери, які відповідають і за сівалку, і за трактор.

І начебто легша робота, але й відповідальність більша, адже техніка дорожча. Й агроном також мусить усі ці технологічні нюанси знати, пояснити.

У помічниках у нас зараз і супутники, й інтелектуальні технології, але без роботи агронома рішення прийняти комп’ютер не може.

Якщо порівнювати знову з лікарем, то навіть за «розумним» скальпелем стоїть людина, яка ним керує. І найкращі найсучасніші ліки також людина призначає, яка розуміє організм конкретного пацієнта.

Тож нехай би якою суперсучасною не була агротехніка, це лише інструмент в руках фахівця-агронома, який у її застосуванні спирається на свої знання, досвід та навіть інтуїцію».

9

Треба повертатись до багатопільної сівозміни

«Я взагалі-то по натурі людина активна. Зокрема, чотири скликання був депутатом районної ради і до минулого року весь час був депутатом сільської ради і займав таку активну позицію, що без мене на тій території, де я живу, не має хтось щось вирішувати. І мене зараз хвилює знаєте що? Ми тут в Україні відійшли від сівозміни. І зараз в основному вирощуємо 4 культури: ріпак, соняшник, пшениця, кукурудза. Ще дехто сою вирощує. Тим часом можемо і знаємо, як вирощувати ті ж горох, гречку та ще низку культур — щонайменше на 8-пільну сівозміну.

Звісно, бізнес, попит диктують набір культур. Але при цьому не враховується, що чималі кошти через короткі сівозміни ми витрачаємо на захист.

І ніхто не думає, що залишиться нашим нащадкам на цій землі, що буде через 20 років. Цю землю, яку Бог дав нам  щедру й родючу, її ж потрібно зберігати, вона повинна ще багато років годувати людей!»

10

Треба працювати. Наша робота потрібна завжди

«А зараз нам потрібно думати не лише про далеке майбутнє. Війна нам болить. Але ми на місці. І треба працювати. У нас робота творча. Тобто ми творимо, вирощуємо хліб. Війна — не війна, а хліб потрібен завжди. Тож виходьмо у поле, що б там не було».