Позакореневе підживлення озимої пшениці: азот і мікроелементи

Підживлення мікроелементами

Пшеницю озиму підживлюють мікродобривами зазвичай восени у фазу 3-5 листків і навесні — наприкінці кущення — фазу другого вузла на стеблі, поєднуючи з фунгіцидними обробками. Фунгіциди на озимій пшениці рекомендують застосовувати в такі періоди:

• Т0 — кущіння (ВВСН 20-29),
• Т1 — початок виходу в трубку (ВВСН 31-32),
• Т2 — поява (кінець виходу в трубку) та ріст прапорцевого листа (ВВСН 37-49),
• Т3 — початок-середина цвітіння (ВВСН 60-65),
• Т4 — молочна стиглість зерна (ВВСН 70-79).

Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на озимій пшениці:

• 1-разове внесення — прапорцевий листок (Т2),
• 2-разове — прапорцевий листок (Т2) + цвітіння (Т3),
• 3-разове — початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3),
• 4-разове — початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3) + молочна стиглість зерна (Т4).

Зазвичай першу Т1 — початок виходу в трубку (ВВСН 31-32) та другу фунгіцидні обробки Т2 — поява та ріст прапорцевого листа (ВВСН 37-49) поєднують з листковим підживленням мікроелементами (3 кг/га сульфат магнію) й азотом в амідній формі (5 кг/га карбаміду) (див. табл. 1).

У фазу першого вузла на стеблі / ВВСН 31 та у фазу верхівкового листка / ВВСН 37-49 або початку колосіння / ВВСН 51 проводять підживлення також такими мікродобривами: сульфатом міді (200 г/га) і сульфатом мангану (220 г/га) або хелатами цих елементів у розрахунку на 200 л робочого розчину.

Манган активізує окисно-відновні процеси, сприяє підвищенню вмісту цукрів у рослинах пшениці озимої, тим самим забезпечує вищі морозо- і зимостійкість, значно впливає на врожай та його якість. Найбільше рослини його засвоюють від фази кущення до колосіння. Крім нанесення на насіння, манган застосовують позакоренево до формування першого вузла на стеблі в дозі 1 кг/га. Це значно підвищує урожай і його якість.

Мідь має значний вплив на фотосинтез, формування генеративних органів, урожайність, синтез лігніну в клітинних стінках, підвищує стійкість до хвороб, вилягання, посухо-, жаро-, та зимостійкість рослин, сприяє ліпшому засвоєнню ними азоту. Найбільше міді рослини засвоюють у фази від кущення до колосіння.

Найбідніші на мікроелементи зональні ґрунти Полісся, а максимальний уміст валових і рухомих форм характерний для ґрунтів Степової зони. Вміст заліза, цинку, міді і кобальту знижується від ґрунтів легкого гранулометричного складу з підвищеним рівнем кислотності до ґрунтів важкосуглинкових і глинистих із нейтральною реакцією ґрунтового розчину, тоді як вміст мангану, бору і молібдену навпаки збільшується від ґрунтів малобуферних до ґрунтів високобуферних від Полісся до Лісостепу і Степу. Зменшення вмісту заліза, цинку, міді і кобальту на карбонатних ґрунтах Степу і Лісостепу пов’язано з фіксацією їх кальцієм. Дефіцит міді спостерігається на торф’яниках, молібдену — на кислих дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, бору і молібдену — на червоноземах, мангану, заліза і цинку — на карбонатних ґрунтах.

Важливим елементом живлення для озимої пшениці також вважається сірка, яка потрібна у співвідношенні 1/8 до загального виносу азоту. Сірку можна внести у вигляді сульфату магнію гранульованого Mg — 21%, S — 36% (прикореневе підживлення), кристалічного (листкове підживлення) або сульфату амонію (21% азоту і 24% сірки).

Нюанси позакореневого внесення азоту в різних ґрунтово-кліматичних зонах України

Серед різноманітних фоліарних препаратів доцільним є застосування в фазу виходу в трубку — колосіння листкового підживлення карбамідом 5 кг/га + сульфат магнію семиводний (16% Mg і 32% S) 3 кг/га на 200-250 л води робочого розчину. Внесення одночасно з карбамідом сірчанокислого марганцю у 5% концентрації зменшує небезпеку опіків від карбаміду та забезпечує ефективне використання азоту. Необхідно враховувати, що розчинення 20 кг карбаміду в 100 л води знижує температуру розчину приблизно на 9 °С. Дуже холодний розчин може спричинити термічний стрес рослин.

Таблиця. Максимальна концентрація водного розчину карбаміду для позакореневого (листкового) внесення (за A. Grzeskowiak, 2003)

Примітка: послідовність для змішування в оприскувачі: карбамід 7-11 кг/га, сульфат магнію 2-3 кг/га, інсектицид, фунгіцид, хелат міді 60-80 гр/га. Якщо використовується одноводний сірчанокислий магній (MgSO4 x Н2О), то концентрацію його зменшують до 3 %.

Часто у зоні Степу через швидке висихання ґрунту та нестачу вологи у ґрунті не вдається внести азот дробно в три строки, тому він вноситься у два і навіть в один період, що не відповідає інтенсивним технологіям вирощування пшениці і впливає на отримання низьких урожаїв з незадовільною якістю зерна. Від закінчення колосіння до достигання пшениця озима ще засвоює близько 80 кг/га азоту. Тому пізнє внесення азотних добрив (третє підживлення) має велике значення, тим більше, що високий вміст білка в зерні досягається лише таким шляхом. Для цього їх доцільно вносити перед початком колосіння, проте не пізніше за колосіння рослин. Внесення азотних добрив при появі колосу має вплив не на збільшення урожайності, а на покращення якості зерна. Тому це потрібно ураховувати при підживленні азотними добривами озимої пшениці. Якщо провести підживлення озимої пшениці до появи колосу, то підвищиться урожайність, а якщо внести азотні добрива під час появи колосу і пізніше, то покращиться якість зерна, проте не збільшиться урожайність. Чим пізніше проведено підживлення, тим менше азотні добрива впливають на величину урожаю і більше на якість зерна. Для встановлення доцільності його проведення використовують дані листкової діагностики. Пізні азотні підживлення підвищують показник седиментації, масу 1000 зернин і натуру зерна, проте зменшують вміст у ньому лізину, метіонину і цистину. Це відносне зниження якості компенсується підвищенням вмісту білка.

За нестачі азоту у фазу кущення озимої пшениці погано закладаються пагони; у фазу виходу в трубку — частина пагонів формується без колосків або з дрібним колосом; у період формування і наливання зерна — умови азотного живлення і погода чинять вирішальний вплив на озерненість колосу і крупність зерна. Крім урожайності зерна пшениці озимої азотні добрива значно впливають на такі його якості, як вміст білка, показник седиментації, об’єм хліба; помірно впливають на якість білка і клейковини та вихід борошна, пружність і поверхню тіста. Це змушує шукати шляхи підвищення урожайності зерна озимої пшениці і його якості.

У посушливих умовах Півдня України на важких глинистих і суглинистих ґрунтах, за недостатньої кількості опадів, вимивання азоту за межі кореневмісного шару ґрунту не виявлено. Він може переміщуватися в глибші шари, але не безповоротно. Із висхідними водами нітратний азот піднімається у верхній шар ґрунту і використовується рослинами. Тому в у мовах Степу важливе значення має осіннє внесення азоту, яке за багатьма даними є більш ефективним ніж весняне, особливо пізньовесняне. Проте якщо восени добрива не використовувати, внесення азоту рано навесні на вологий ґрунт сприяє збільшенню густоти стебел, особливо на зріджених чи недостатньо розвинутих посівах. При пересиханні верхнього шару ґрунту підживлення рекомендується проводити прикореневим або фоліарним способом по листку.

В умовах недостатнього і нестійкого зволоження у зоні Степу дробне внесення азоту у різні етапи органогенезу озимої пшениці не має практично ніякої переваги перед одноразовим його застосуванням перед сівбою або внесенням у поєднанні з ранньовесняним підживленням. За цих умов доцільне одноразове внесення азотних добрив восени до сівби, або до сівби і для підживлення по мерзлоталому ґрунті, чи для позакореневого підживлення. В умовах достатнього зволоження потребу проведення підживлень і дози азотних добрив коригують з урахуванням результатів ґрунтової та рослинної діагностики.

Читати також: Аграріїв навчать створювати ефективні системи живлення навіть за умов обмежених ресурсів

При внесенні літаком розчину карбаміду застосовують 2 варіанти його концентрації:

1. При виготовлені 39% робочого розчину карбаміду у 100 л води розчиняють 65 кг карбаміду. Вилив літаком проводиться на рівні 100 л робочого розчину на 1 га. При цьому на 1 га вноситься 17,9 кг азоту д. р.
2. При отриманні 30% робочого розчину карбаміду 65 кг сечовини розчиняють у 150 л води, отримуючи 215 л розчину на 1 га (на 1 га вноситься 30 кг азоту д.р.).

Важливо розуміти, що авіатехнологія внесення карбаміду і засобів захисту по листку малими дозами виливу робочого розчину 25, 50-100 л/га відрізняється від внесення КАС і засобів захисту самохідним обприскувачем, де вилив робочого розчину становить 100-200 л/га. Позакореневе внесення розчину карбаміду літаком важливо проводити після дощу і при росі з 4 до 8 годин ранку. У цих випадках восковий захисний шар листя рослин стає пористим — і добриво проникає через нього, що особливо важливо у зоні недостатнього зволоження для ефективної роботи добрива. Крім того, на 1 га поля у ранкові часи утворюється до 30-60 т/га роси, яка покращує при внесенні літаком покриття рослин малими дозами виливу робочого розчину 50-100 л/га

Навпаки, при внесенні самохідним обприскувачем не можна вносити КАС під час дощу і при росі. У цих випадках восковий захисний шар листя рослин стає пористим — і добриво проникає через нього і викликає опіки. Існує правило при роботі самохідним обприскувачем, що за наявності роси на листі рослин — обробка засобами захисту не проводиться. Таких вимог необхідно дотримуватися при обробці гербіцидами на основі гліфосату, клетодиму, бетанальної групи та деяких інших діючих речовин, для високої ефективності яких необхідна відповідна концентрація робочого розчину. Обприскування по росі призведе до істотного зниження концентрації діючих речовин і відповідно до зниження ефективності обробки. Також такі обробки проводять з урахуванням випадіння роси за 2-3 години до обприскування посівів.

Проте, за обробки більшою кількістю фунгіцидів як літаком, так і самохідним обприскувачем, за незначної присутності роси, що не стікає з рослин при їх коливанні від вітру або проходу техніки, може навпаки підвищити ефективність обробки через більш рівномірний розподіл препарату листком та через довше перебування на листі у зволоженому стані.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Особливості позакореневого внесення карбаміду

Загальноприйнятим прийомом у системі удобрення пшениці озимої є 1-ше азотне ранньовесняне підживлення по таломерзлому ґрунту або під час танення (напровесні) після танення снігу в початковій фазі весняного кущення. Азот із добрив засвоюватиметься пшеницею в період відновлення вегетації, оскільки навесні вона починає відростати за температури 5 °С, тобто через 2-3 тижні після танення снігу. Висока ефективність внесених напровесні азотних добрив (традиційно — це аміачна селітра) пояснюється тим, що після перезимівлі пшениця буває слабкою і потребує посиленого азотного живлення для інтенсивного відростання і формування надземної маси. В ґрунті у цей час недостатньо накопичено мінеральних сполук азоту.

Важливим прийомом підвищення урожайності і якості зерна внаслідок зміни азотного підживлення є 2-ге (у фазу початку виходу рослин у трубку ) і 3-тє (колосіння) позакореневе підживлення, яке залежить від форми добрив. Сульфат амонію, аміачна вода, аміачна селітра, КАС хоча й поліпшують якість зерна, проте обпікають листки і колоски пшениці, внаслідок чого зменшується її врожай. Найліпшим азотним добривом для позакореневого підживлення є карбамід, але його поступово через маркетинг витіснив КАС, який за ефективністю в підживленні по листку поступається карбаміду. На відміну від інших форм азотних добрив, розчин карбаміду у воді має нейтральну реакцію навіть за підвищених концентрацій (20-30 і навіть до 40%), він не обпікає листків, добре засвоюється рослинами, тоді як 2-5% розчин аміачної селітри спричинює на них сильні опіки. Карбамід концентрацією понад 5%, надійшовши в клітини, зумовлює плазмоліз, що не супроводжується некрозом тканини.

Амідна форма азоту карбаміду поглинається клітинами листків не лише після попереднього розщеплення з вивільненням аміаку під дією ферменту уреази, а й унаслідок прямого включення цілих молекул у цикл перетворення речовин до діамінокислот. Він є не тільки джерелом азотного живлення, а й фізіологічно активною речовиною, яка інтенсифікує процес фотосинтезу і розщеплення білків у листках, сприяє повнішому відтоку азотних речовин і сірки.

Швидкість поглинання карбаміду листками та його засвоєння дуже варіюють залежно від виду рослин та багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Для поглинання 50% внесеного карбаміду потрібно від 1-4 до 12-24 год. У рослинах карбамід високорухливий і вже через 2 доби після обприскування його азот входить до складу білка рослин.

Процес проникнення розчину карбаміду крізь кутикулу листка має певні особливості. Якщо у звичайну погоду розчин карбаміду нанести на поверхню листка вдень, його краплі висихають через 10-15 хв. При цьому на поверхні листка утворюються кристалики карбаміду, які зберігаються до випадання вечірньої роси. Вночі вони адсорбують вологу з повітря і листки знову вкриваються тонкою плівкою розчину, що створює умови для дифузії карбаміду в тканини листка. Такий процес може тривати кілька діб. Тому для ефективного поглинання карбаміду листками дуже важливо забезпечити добре розпилення розчину, оскільки великі краплі під час висихання утворюють осколки кристалів, які не утримуються на поверхні листка й обсипаються на землю. Проте занадто малі краплі розчину карбаміду можуть переноситися потоком повітря і втрачати вологу ще до потрапляння на поверхню листка.

Ефективність позакореневого підживлення озимої пшениці азотом

Для позакореневого підживлення пшениці озимої оптимальною дозою азоту є 30-45 кг/га у вигляді 10-30%-го розчину карбаміду. Істотно збільшується вміст білка (в абсолютних величинах на 1,5-2,0%) й клейковини в зерні та його скловидність переважно за підживлення рослин у період колосіння–на початку молочної стиглості зерна, який зазвичай триває 10 діб. Засвоєний у цей час через листки азот уже не може бути використаний на утворення вегетативної маси рослин, тому повністю витрачається на формування якості врожаю. Підвищення врожайності при цьому незначне — 1,5-3,0 ц/га, переважно завдяки збільшенню маси 1000 зернин. Це пов’язано з тим, що до початку колосіння всі елементи структури врожаю пшениці озимої вже сформовані. Під час цвітіння пшениця чутлива, тому застосування хімічних препаратів необхідно припинити до його початку, щоб не зашкодити запиленню й закладанню зерен.

Ефективність позакореневого підживлення пшениці озимої азотом залежить від вмісту його в листках, впливу різних кліматичних чинників, запасів у ґрунті рухомих сполук елементів живлення під час формування зерна та неоднаковим ступенем реутилізації азоту рослинами різних сортів.

Азот карбаміду найліпше засвоюється листками рослин уночі за високої вологості повітря. Тому позакореневе підживлення пшениці озимої найдоцільніше проводити вранці та ввечері. У прохолодну й похмуру погоду цю роботу можна виконувати впродовж усього дня. Однак підживлювати рослини за температури понад 20 °С й низької відносної вологості повітря у сонячний день не рекомендується, оскільки з’являється небезпека опіків поверхні листків.

Слід зазначити, що часткове побуріння країв листків, пожовкнення верхньої частини листкової пластини та поява незначних плям від опіків після підживлення негативно не впливають на врожай пшениці озимої завдяки поліпшенню азотного живлення. Карбамід — фізіологічно активна речовина, яка посилює гідроліз азотовмісних органічних сполук у вегетативній масі, сприяє реутилізації азоту з листків у зерно. Тому позакореневе підживлення ефективне за високих агрофонів. Краплі мають бути розміром не більше 50-100 мкм, бо крупніші стікають, а дрібніші — не досягають рослин. Великі краплі розчину також значно сильніше обпікають листки, ніж дрібні.

Позакореневе підживлення можна поєднувати із застосуванням пестицидів лише тоді, коли доведено їхню сумісність. В іншому разі їх використовують окремо. Під час обприскування пшениці озимої в різні фази розвитку вміст карбаміду в робочому розчині не має перевищувати:

• початок кущіння — 15-20%,
• кінець кущіння — 16-18%,
• початок виходу в трубку — 10-12%,
• кінець виходу в трубку — 6-8%.

Внесення за потреби одночасно з карбамідом сульфату магнію зменшує небезпеку опіків від карбаміду та сприяє ефективнішому використанню азоту. Розчин карбаміду (15-20%) згубно діє на попелиць і на клопа шкідливу черепашку, знищує або пригнічує розвиток деяких бур’янів, що поліпшує умови збирання врожаю.

Сеникація й десикація озимої пшениці

Особливістю мінерального живлення пшениці озимої є те, що після завершення росту вегетативних органів до збирання врожаю вона має засвоїти близько 30% загальної кількості азоту, поглиненого за весь період вегетації, який переважно використовується на формування якості зерна. Вирощування зерна пшениці озимої з високим вмістом білка можливе лише внаслідок повної реутилізації азоту з вегетативних органів. Створити такі умови можна за допомогою сеникації.

Сеникація — це безпестицидний, повністю екологічний процес, що прискорює дозрівання, який полягає в обприскуванні стебел та листків сільськогосподарських культур (гречки, проса, сої, зернових, картоплі, буряків) за 2-3 тижні до збирання. При правильному проведенні сеникації є можливість збільшити урожайності на 15-30%.

Сеникація ефективна за середньодобової температури нижче 18°С і вологості повітря вище 70%, при 18-20°С і 65-70% вологості — доцільна, вище 20°С і вологості нижче 65% — недоцільна. Витрати на сеникацію сульфатом амонію окуповуються при вмісті азоту в листках не менше 2,3%.

Цей прийом ефективний тільки за вмісту азоту в листках рослин пшениці озимої не менш як 2,5%. Зі збільшенням його вмісту ефективність сеникації підвищується.

Фізіологічна суть сеникації — дія на рослини іонів амонію, що містяться в добриві, які пришвидшують процеси старіння і достигання. Ця дія виявляється в ослабленні процесу синтезу та посиленні гідролізу високомолекулярних сполук на прості й рухомі, що сприяє енергійнішому і повнішому відтоку їх у зерно. Через невелику концентрацію іонів амонію в розчині процеси старіння і підсихання відбуваються повільно і послідовно: спочатку в листках, потім у стеблах і в останню чергу — в зерні. Таке послідовне зменшення обводненості тканин сприяє повнішому переміщенню пластичних речовин із вегетативних органів у зерно.

Оптимальним строком сеникації є фаза тістоподібного стану зерна. Обприскувати посіви потрібно в денні години. За середньодобової температури понад 19 °С і вологості повітря нижчої від 65% для належного ефекту достатньо 25 кг/га сульфату амонію, а в роки з прохолоднішою і вологою погодою — 50 кг/га, розчиненого в 200-300 л води. Сеникація сприяє зростанню скловидності зерна, вмісту в ньому білка і клейковини. Підвищення при цьому врожайності пшениці озимої на 2-3 ц/га пояснюється поліпшенням умов збирання прямим комбайнуванням унаслідок підсушування вегетативної маси рослин, що пришвидшує настання строків достигання і збирання зерна.

Десикацію пшениці слід проводити за 10-15 днів до збирання врожаю з фази середина воскової стиглості ВВСН 85, при цьому культура має дозріти щонайменше на 80%, а вологість має бути не більше 30%. Для визначення оптимального часу внесення препарату використовують дуже простий метод. Приблизно за 14 днів до звичайної дати жнив, визначають стан зерен в центральній частині колосу пшеницi за допомогою нігтя великого пальця. Пiд його тиском на поверхнi зернин повинні залишатися вiдбитки. Якщо текстура насіння нагадує віск, а ніготь «ріже» їх поверхню, то таке поле можна обробляти гліфосатом. Зазвичай вологість такого зерна не перевищує 30-35%. Якщо зерна м’які, а їх вміст водянистий, то обробляти не можна.

Внесення десикантів на основі гліфосату чи диквату на посівах озимої пшениці відбувається за 2 тижні до збирання. Зазвичай його проводять, якщо сильно забур’янені поля, великий підгін. Але десикація різко призупиняє налив зерна. Її проводять в тому разі, якщо вологість зерна на полі близько 20-30%. Натомість сеникацію проводять, коли вологість зерна приблизно 40-45%. Тому різниця між сеникацією і десикацією дуже велика.

Десиканти можна використовувати в суміші з 15% розчином карбаміду — в такому разі без зниження ефективності препарату зменшують на 25% норму їх витрати.

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас