Війна в Україні знищує ґрунти — як врятувати мертві землі

У зв’язку з російсько-українською війною в стрічках новин став все частіше з’являтися порівняно новий термін — екоцид. До списку злочинів російської армії додалися ще й ті, що ставлять на меті викликати на українських теренах екологічну катастрофу.

У цьому матеріалі ми розповімо про вплив воєнних дій в Україні на ґрунти: дізнаємося, чому артилерійські обстріли скорочують посівні площі, ознайомимося як інші країни з аналогічним сумним досвідом вирішували проблеми забруднення ґрунтів та розповімо, які кроки для цього вже роблять в нашій країні.

Навіщо російський мілітаризм нищить екологію

На саміті «двадцятки» Володимир Зеленський підкреслив: «Ми повинні знайти спільні відповіді на всі екологічні загрози, створені війною. Без цього не буде повернення до нормального стабільного життя, а відлуння війни буде ще довго зберігатися — у вибухах мін, які будуть забирати життя дітей та дорослих, у забрудненні води, ґрунтів, атмосфери».

Екоцид — це форма ведення війни, метою якої є намагання нанести непоправних збитків екосистемі країни, проти якої здійснюється агресія, її флорі, фауні, природним ресурсам. Держава-агресор, яка здійснює екоцид, ставить на меті звести нанівець потенціал до відновлення країни, яка потерпає від агресії. Цей термін ввели в науковий обіг у 70-ті роки в якості відповіді на дії армії США у В’єтнамі, яка випалювала напалмом селища та використовувала хімікати для знищення тропічних лісів. Минулого року група міжнародних юристів розробила проєкт закону, який має визнати екоцид воєнним злочином. Відповідну заявку ініціатори подали в Міжнародний кримінальний суд 22 червня 2021 року. Мине 8 місяців — і Володимир Путін розпочне найбільшу війну в Європі після завершення Другої світової.  

Фактично, агресія РФ проти України може вважатися першим у нинішньому столітті випадком цілеспрямованого екоциду під час війни. За підрахунками робочої групи при Державній екологічній інспекції, з дня вторгнення станом на травень росіяни здійснили більше 200 злочинів проти екології. Лише за перші три місяці повномасштабної війни збитки українського довкілля сягнули 200 мільярдів гривень.

У 2022 році людство, на жаль, так і не винайшло ліків від раку та способу подолання голоду на планеті. Замість цього ми навчилися якомога ефективніше вбивати один одного. У багатьох збройних конфліктах минулих років знаряддя для вбивства лише вдосконалювалися. Агресія РФ зайвий раз підтвердила це. Українська земля перетворилася на жахливий полігон для випробування різних видів озброєння — від далекобійних гаубиць та систем залпового вогню до фосфорних бомб та крилатих ракет. Журнал Forbes підрахував у листопаді, що за добу Росія витрачає від 10 до 50 тисяч снарядів ($5,5 мільярдів за весь час). Протягом 9 місяців росіяни випустили по Україні близько 4 тисяч ракет (вартість однієї в середньому — $3 мільйони). Війна руйнує не лише людську долі та життя. Кожний вибух — це крок до деградації ґрунтів, удар по екології та сільськогосподарському потенціалу держави. Якщо не вдасться загарбати Україну (це вже очевидно), то окупанти намагатимуться створити тут умови, несприятливі для життя наступних поколінь. Ймовірніше за все, саме такої стратегії вони і притримуються.

Людина вбиває ґрунт. Ґрунт вбиває людину

Знищення верхнього родючого шару ґрунту, який формувався протягом століть, відбувається внаслідок вибухів ракет, артилерійських снарядів різних типів, фугасних авіабомб, безпілотників, снарядів різних типів РСЗО, «вакуумних» бомб тощо. Це при тому, що за останні 100 років вітчизняні ґрунти втратили близько 30% гумусу. Війна прискорює цей процес. Ґрунти втрачають родючість через зміну фізичних, хімічних та фізико-хімічних властивостей.

Вибух снаряду будь-якого типу — це попадання низки токсичних сполук у ґрунт. За даними фахівців ГО «Екодія», під час детонації ракет та артилерійських снарядів утворюються чадний газ, вуглекислий газ, водяна пара, закис азоту, діоксид азоту, формальдегід, пари ціанистої кислоти, азот, а також велика кількість токсичної органіки. Ґрунтознавці відзначають систематичне перевищення в 6-8 разів показників ртуті, цинку та кадмію. За словами фахівчині в галузі геохімії ландшафтів Анастасії Сплодитель, на місцях обстрілів фіксують високий вміст міді, нікелю, свинцю, фосфору та барію.

Ці тенденції помічають ще з початку війни на Сході України у 2014 році. Аналітик правозахисної організації TruthHounds Марина Слободяник констатує, що в місцях бойових дій в районі Слов’янська в сотні разів перевищені гранично допустимі концентрації свиню, наявні також стронцій та титан, які нехарактерні для ґрунтів у значних кількостях.

«У своїх місіях і польових поїздках ми багато спілкувалися з місцевими жителями. І вони самі казали нам, наскільки погіршився стан тих же ґрунтів, наприклад, наскільки вони відчувають, що довкілля змінюється під впливом війни. Я вам навіть можу зараз зачитати. І ми цю цитату долучили до звіту: «Після обстрілів земля стає мертва. Після зимового снаряду всю городину влітку довелось викинути. Абрикоси стали малі, морщені», — розповідає вона порталу «ШоТам».

Зрозуміло, що вирощувати будь-що на таких ґрунтах буде неможливо протягом довгого часу. Після Першої світової посівні площі в Європі скоротилися на 22,6%. Яке скорочення чекає Україну після завершення воєнних дій, зараз ще важко прогнозувати.

Токсичні сполуки можуть проникати в ґрунт разом з опадами. Наприклад, сірка — компонент значної частини боєприпасів. Змішуючись з опадами вона перетворюється в ґрунті на небезпечну сірчану кислоту. В атмосфері оксиди сірки та азоту спричиняють кислотні дощі, які змінюють рН ґрунту та викликають опіки рослин.

Інший аспект — важкі метали. У місцях бойових дій важкі метали подекуди перевищують фонові значення у 30 разів. Небезпеку несуть і уламки боєприпасів. Артилерійські снаряди калібру 120 мм і 152 мм дають відповідно 1600-2350 та 2700-3500 уламків масою від 1 г. Чавун із домішками сталі є найбільш поширеним матеріалом для виробництва оболонки боєприпасів та містить у своєму складі не тільки залізо та вуглець, а й сірку, мідь та інші компоненти. Ці речовини потрапляють до ґрунту, мігрують до ґрунтових вод і в результаті потрапляють до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей. Тобто отруєний вибухами ґрунт буде повільно вбивати нас в перспективі.

Понівечені поля

Щоденний пейзаж фронтів Першої світової війни: вивернута навиворіт земля від сотень тисяч вибухів артилерійських снарядів, величезні вирви навкруги та кілометри траншей по обидва боки фронту.

«Понівечені поля були вкриті квітами, які пахнули жарко і дико. Зрідка по дорозі траплялися поодинокі дерева, під якими, мабуть, любили відпочивати колись селяни. Покриті білим, рожевим і темно-червоним кольором, вони були схожі на чарівні видіння, що загубилися на самоті», — згадував ветеран тієї війни, німецький письменник Ернст Юнгер на сторінках роману «В сталевих грозах». 

Нещодавно в мережі порівнювали чорно-білі фотографії битви при Пашендейлі (1917 рік) та боїв під Бахмутом на Донбасі: користувачі соцмереж знайшли дуже багато спільного. Ті самі окопи, ті самі вирви від вибухів, той самий «місячний краєвид». Можна тільки уявити щільність артилерійського вогню на лінії зіткнення.

Наприклад, на супутникових знімках Ізюмського району Харківської області на ділянці 1 км² знайшли 480 вирв від снарядів калібру 82 мм, 547 вирв від снарядів 120 мм і 1025 — калібру 152 мм. Вибухами на тій ділянці фронту вивернуто близько 90 000 тонн ґрунту. 250-кілограмова авіабомба, детонуючи, може залишити по собі вирву діаметром до 8 метрів і глибиною до 4 метрів і вивертає близько 375 м3 ґрунту.

Екологи зазначають, що величезні воронки, риття окопів та траншей, будівництво фортифікаційних споруд, рух важкої техніки — все це призводить до жахливих змін ландшафту. Внаслідок цього відбувається деградація рослинного покриву, посилення вітрової та водної ерозії. З аналогічними проблемами зіткнулися в Бельгії та Франції сто років тому. В Європі досі існують проблеми із ґрунтами після Першої світової війни, адже швидкість відновлення ґрунту становить приблизно 0,06 мм/рік.

Забруднення ґрунтів паливно-мастильними матеріалами та іншими нафтопродуктами відбувається внаслідок руху та пошкоджень сухопутної військової техніки. Фахівці констатують, що в ґрунтах, просочених паливно-мастильними матеріалами, знижується водопроникність, витісняється кисень, порушуються біохімічні та мікробіологічні процеси. Внаслідок цього погіршується водний, повітряний режими та колообіг поживних речовин, порушується кореневе живлення рослин, гальмується їх ріст і розвиток, що спричиняє загибель.

Небезпеку несе і знищена військова техніка. Вона перетворюється на тонни металобрухту. А це канцерогенне сміття. «Коли війна завершиться, утилізація такої кількості металобрухту стане ще одним викликом. Переробка військового брухту є більш складним і трудомістким процесом», — зазначає Євгенія Засядько з ГО «Екодія».

Ще одна проблема — шахтні води. Більшість шахт на Сході України внаслідок бойових дій затоплюється ґрунтовими водами, перетворюючись на шахтні води, які потім підмивають ґрунт. «Ця вода або вимиває ґрунти, від чого відбуваються провали або навіть землетруси техногенні, як у Макіївці, наприклад. Там люди скаржаться на підземні поштовхи постійно. Особливо небезпечне затоплення шахти «Юнком», відомої завдяки сумнозвісному підземному ядерному вибуху 1979 року», — розповідає Марина Слободяник.

Інші моторошні аспекти проблеми ґрунтів — поховання вбитих та мінування полів. У листопаді голова Луганської ОВА Сергій Гайдай повідомив, що через стихійні поховання вбитих окупантів Луганщина «перетворюється на один великий могильник». Очевидно, що вирощувати сільськогосподарські культури на такій землі буде в подальшому суворо заборонено. За даними панельного дослідження «Омнібус» (КМІС, травень 2022 року),мінування сільськогосподарських земель та лісових насаджень найбільш критичним наслідком для держави вважають 39,5% опитаних українців. На розмінування українських територій, за прогнозами ООН, знадобиться, у кращому випадку, від 5 до 7 років за умови використання новітніх супутникових систем ідентифікації мін. Наприклад, Польщі після Другої світової війни знадобилося близько 12 років, щоб розмінувати території країни. Понад 80 тисяч квадратних кілометрів території України потребують очистки від мін та вибухонебезпечних залишків. Згідно даних ООН, Україна — одна з найбільш замінованих країн світу поруч з Афганістаном, Сирією та Боснією.

В Україні вже зараз шукають вихід

Беручи до уваги всю серйозність та небезпеку ситуації, що склалася, в Україні вже шукають шляхи вирішення проблеми забруднення ґрунтів внаслідок війни. Фахівці зайняті розробкою інструментарію та механізмів, впровадження яких дозволить мінімізувати наслідки воєнних дій у подальші роки.  

Навесні при Державній екологічній інспекції створили робочу групу, яка розробляє методики визначення шкоди та збитків, завданих природним ресурсам та довкіллю внаслідок збройної агресії Російської Федерації. До її складу увійшли понад 60 фахівців, науковців, експертів, у тому числі співробітники Національної академії аграрних наук України. На даному етапі члени робочої групи досліджують міжнародний досвід зі збору доказової бази та практики розгляду міжнародними інстанціями злочинів з екологічною складовою. Для кожного з випадків екоциду збирають необхідні вихідні дані та розраховують остаточні суми збитків. Зокрема, відібрано понад 50 проб ґрунтів та проведено інструментально-лабораторні дослідження. Члени робочої групи, співробітники ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Анатолій Кучер та Максим Солоха найближчим часом розроблятимуть методичні документи і порядок визначення завданої шкоди ґрунтам внаслідок бойових дій.

Одним із варіантів відродження постраждалих ґрунтів може бути створення «червоних зон» на територіях, де велися інтенсивні бойові дії. Таку ініціативу пропонують спеціалісти з Української Природоохоронної Групи  (UNCG). За їхніми словами, це дозволить виконати вимоги законодавства України з консервації земель та запобігання опустелюванню, а також Європейської стратегії захисту біорізноманіття до 2030 року (виведення з обробітку 30% усіх сільськогосподарських земель).

Фахівці UNCG наводять приклад Франції, де після Першої світової були створені «червоні зони», а люди звідти переселені. Площа понад 1200 км родючої землі в районі Верденської битви (1916 рік) була визнана французькою владою як «повністю розгромлена»: було введено сувору заборону доступу та ведення сільськогосподарських робіт там. Згодом шляхом очищення площу критично ураженої зони вдалося знизити до 100 км. Протягом довгих років без антропогенного впливу територія відновлюється, а воронки від вибухів стають частиною ландшафту. В’єтнамці після виводу американських військ творили у кратерах від авіаційних бомб водойми для розведення риб. Демілітаризація зон колишніх воєнних дій — часта практика в Європі. В Бельгії, Нідерландах, Данії їх включають до екологічного проєкту Natura 2000 — мережі охоронних ділянок, які виступають територією біорізноманіття. Аналогічним шляхом пішли в Південній Кореї після війни 1950-1953 років.

9 грудня 2022 року в Україні відбудеться  III конференція «Національний виклик: Деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості?», присвячена проблемі деградації ґрунтів та пошуку шляхів її вирішення в Україні. Цього року фокус обговорення зосереджений саме на деструктивному впливі воєнних дій на ґрунти. Організаторами заходу виступають компанія БТУ-ЦЕНТР і  ГС «Органічна Україна», конференцію підтримує проєкт «Німецько-українська співпраця в галузі органічного сільського господарства». Захід відбудеться у партнерстві з FAO, асоціацією «Українське ґрунтове партнерство», Global 100% RE Ukraine, МХП і Міжнародним інститутом бізнесу.

«Це вже третя конференція з теми відновлення деградованих ґрунтів. Проте вперше ми зіткнулися з новим випробуванням — повномасштабним військовим вторгненням. Світ змінився і разом з ним змінюємося і ми. Але незмінними залишаються принципи: популяризація проблеми ґрунтів, синергія держави, науки, бізнесу та освіти, активна громадянська позиція. Наша мета — не лише привернути увагу до проблеми деградації ґрунтів, але й спільними зусиллями запропонувати конкретні кроки для її вирішення», — підкреслює кандидат с.-г. наук, генеральний директор БТУ-ЦЕНТР та голова Комітету з відродження родючості ґрунтів ГС «Органічна Україна» Владислав Болоховський.

Щорічно конференція збирає понад 300 учасників. Цьогоріч перед аудиторією виступлять 15 спікерів, серед яких посол з особливих доручень МЗС України Ольга Трофімцева, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький, президент «МХП Еко Енерджі», голова правління Global 100% RE Ukraine Олександр Домбровський, керівниця проєктів R&D у Kernel Катерина Шаванова, завідувач лабораторії інструментальних методів досліджень ґрунтів, стандартизації та метрології ННЦ «Інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського», доктор с.-г. наук Максим Солоха, заступниця генерального директора з наукової діяльності ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», кандидат с.-г. наук Світлана Романова, вітчизняні та закордонні аграрії-практики з відродження деградованих ґрунтів.

Таким чином, провідні фахівці вже зараз шукають варіанти відновлення постраждалих ґрунтів, намагаються об’єднати можливості та експертизу науковців, освітян, аграріїв, представників агробізнесу та громадських організацій. Тому що критичні проблеми післявоєнного майбутнього в Україні потребують спільних зусиль для їх подолання.  

Експерти БТУ-Центр

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас