Три складові успіху органічного вирощування на прикладі ПП «Агроекологія»

Читати по темі: Органічне рослинництво: головні питання та проблеми виробництва

Земельний банк господарства — 7300 га, також тут утримується 7000 голів худоби. Тваринництво повністю забезпечене екологічно чистими кормами власного виробництва. Підприємство сертифіковане як виробник молока для дитячого харчування, а також атестоване як племінний завод із розведення української червоно-рябої молочної породи ВРХ.

«Основу унікальної технології органічного землеробства у ПП «Агроекологія» було закладено ще в 70-х роках минулого століття. Тоді засновник підприємства Семен Свиридонович Антонець вирішив повністю відмовитися від пестицидів та запроваджувати ґрунтозберігаючі методи господарювання», — розповідає головний агроном господарства Сергій Козін.

1. Безплужний обробіток для покращення родючості

Безплужний обробіток у господарстві запровадили ще з 1975 року. На даний час ПП «Агроекологія» застосовує виключно безполицевий обробіток, який дозволяє зберігати структуру ґрунту, запасати продуктивну вологу, підтримувати температурний режим і створювати сприятливі  умови для життєдіяльності ґрунтової біоти.

Основами моделі органічного землеробства у господарстві Сергій Козін називає:

• відновлення природної родючості ґрунту;
• використання мінімального обробітку;
• застосування сидератів та органічних добрив;
• широке використання багаторічних бобових трав;
• збереження та накопичення вологи у ґрунті;
• восьмипільна сівозміна.

Усі вищенаведені заходи добре впливають на стан ґрунтів, що сьогодні дуже важливо. Адже збереження родючості українських чорноземів має першочергове значення і для успішного ведення сільського господарства, і для підвищення конкурентоспроможності країни на світовій арені.

Природне відтворення родючості ґрунту стимулюють шляхом широкого застосування органічних добрив. По-перше, тут вносять на гектар близько 90—120 т гною, який отримують із власних ферм. Щороку ферми підприємства виробляють понад 70 тис. т гною. По-друге, використовують сидерати. Бур’яни та пожнивні рештки не знищують за допомогою гербіцидів, а заробляють у ґрунт, отримуючи таким чином додаткову безкоштовну органіку, яка працює на його родючість.

2. Модель сівозміни

В «Агроекології» велике значення надають дотриманню сівозмін із використанням зернових і технічних культур, багаторічних трав тощо. Завдяки цьому ґрунт не виснажується, успішно проводиться захист посівів від бур’янів, шкідників та хвороб, підтримується біорізноманіття. Ось так виглядає модель сівозміни у господарстві:

• озима пшениця;
• соняшник;
• а) сидерати (гречка + вика), також як сидерати можуть використовуватись овес, жито, люцерна; б) зайнятий пар (вико-овес на сіно);
• озима пшениця;
• кукурудза на силос;
• ячмінь + еспарцет;
• озима пшениця.

З наведеної моделі видно, що сидерати у господарстві використовуються зокрема як найкращий попередник для озимої пшениці. У даному випадку сидерати виконують одразу кілька функцій: забезпечують накопичення легкодоступних макро- та мікроелементів, сприяють збереженню вологи й допомагають виконувати ефективний контроль бур’янів.

«Хоча в перший рік вирощування на початку вегетації бур’яни можуть обганяти в розвитку багаторічні бобові трави, використовувані як сидерати, вже після першого укосу ця проблема вирішується. Отава, котра швидко відростає, не дає можливості розвиватися бур’янам. Тому після багаторічних трав поле під посів наступної культури залишається чистим», — говорить Сергій Козін.

3. Особливості технології

Перед посівом озимої пшениці роблять дискування, потім, із розривом у 4—5 годин, — передпосівну культивацію. Далі йде мілкий посів, причому сівба відбувається в сухий ґрунт, якщо в оптимальні для висіву строки немає дощів. Звісно, це ризиковано, проте такий ризик вже давно прораховано у господарстві. Адже чекати дощів можна марно, та й невідомо, яких погодних «сюрпризів» у результаті можна дочекатися. А за надто ранньої сівби сходам не вистачить вологи для розвитку. Тому сіють у оптимальні строки, не дивлячись на погодні умови. Після танення снігу на пшениці проводять весняне боронування та регулювання водного балансу.

Перед посівом соняшника проводять закриття вологи, після посіву — регулювання кількості бур’янів механічним способом (міжрядний обробіток). Після збирання врожаю стебла соняшника валять за допомогою шлейф-труби та використовують як кулісу для затримання снігу. Окрім затримання снігу та вологи, яка утворюється за його танення, стебла соняшника виконують ще дві функції. А саме — покращують аерацію ґрунту за рахунок доступу повітря в його нижні шари через порожнини коренів, а також — сприяють заселенню сапрофітних грибів.

Далі у рештки соняшника виконується підсів сидератів. Після отримання достатньої вегетативної маси її заробляють у ґрунт дискуванням у 1,5 проходу. Якщо після соняшника у сівозміні планується зайнятий пар, сіють вико-овес на сіно. Після його збирання вносять органічне добриво (гній).

«Наступна культура у сівозміні — кукурудза на силос. Тут можливе внесення компосту (залежить від стану ґрунту в конкретний період). Виконується закриття вологи та боронування для знищення бур’янів у фазі білої ниточки. Далі проводять підготовку насіннєвого ложа та міжрядний обробіток після появи сходів», — розповідає головний агроном господарства.

При посіві ячменю з еспарцетом ячмінь використовується як покривна культура, глибина його висіву складає 3—3,5 см. Отримують врожай зерна, а ще — сіно та сінаж з еспарцету. На другий рік еспарцет дає максимальний врожай, за сезон можна зібрати 2—3 укоси, які використовують на зелений корм та сіно.

На третій рік стерня й отава культури використовується для накопичення снігу, потім придисковується як сидерат. Виконується така операція дисковою бороною методом «мілкого обробітку»: на 4 см, щоб не виривати з землі корінці, які добре структурують ґрунт. Важливо, щоб обробіток був рівномірним, тому агрегат потрібно налаштовувати дуже точно.

Після такого чудового попередника знову висівають озиму пшеницю. До речі, можна порівняти результати якості зерна пшениці, яке було отримане 2016 року в господарстві:

• середня урожайність склала 4,3 т/га;
• якщо попередником була кукурудза, вміст білка у зерні становив 13,5—14,6%, клейковини — 25—29%;
• якщо попередником був еспарцет, вміст білка у зерні становив 14—15,8%, клейковини — 28—32%.

Варто зазначити, що господарство має комплекс потужної техніки, яка дозволяє швидко та максимально точно виконувати будь-які технологічні операції. Крім того, тут триває робота над створенням ґрунтообробних агрегатів, які найповніше відповідали б потребам саме органічного землеробства.

Олена Басанець, SuperAgronom.com