Агрономова сім’я — складнощі перекладу (п’єса на три дії)
Уживатися в одній хаті свекрусі з невісткою — справа непроста та невдячна, скільки пісень, анекдотів та приказок про це складено мудрим українським народом! А надто складно уживатися, коли невістка – агроном, а свекруха не розуміє, де вона днями шастає та чим зайнята, що нема коли й борщу чоловіку наварити.
Отже, кілька замальовок з буденного життя подружжя агрономів та їхніх батьків. Десь у селі на Полтавщині.
Дія перша
Охайний двір з чепурним парканом, під парканом лавочка, на якій сидить Валентина Іванівна з сусідкою.
Валентина Іванівна: І ось, Катю, привіз він нам невістку. Каже «мамо, тату, це Таня, дружина моя, навчалися разом, дипломи разом отримували, а тепер і працювати разом приїхали». Боже, ми з чоловіком ледь не посивіли на порозі. Кажу «сину, рідненький, а як же ж весілля, чи ви так, як зараз модно ото – пожили як прийдеться та й розбіглися?»
Катя: І що?
Валентина Іванівна: Та що… Розписалися, каже, та й приїхали оце до вас, будемо працювати у сусідніх господарствах, вже й домовились. Жити, каже,будемо з вами, як не проженете.
Катя: А ти?
Валентина Іванівна: Так а що я… Чоловік каже — ну живіть, але ж без весілля тільки мухи й одружуються, треба б відгулять, як годиться. Сміються, остолопи.
Катя: Ну а невістка тобі як? Роботяща ж чи таке ото городське, що й не знає, з якого боку за сапу братися?
Валентина Іванівна: Ой, Катю, що й казать. Вже ж приїхали, посадили картоплю. «Ну, кажу дітям, тепер чекаємо, коли бур’яни полізуть та й за сапки братимемось. Ви ж допоможете?» А Таня ця мені «ой, Валентино Іванівно, ну навіщо так ото дідівськими методами». Зробимо, каже мені, якийсь там екран, то бур’яни і не лізтимуть. Якийсь горецидний, чи що. Кажу «Таня, город тобі не телевізор, який екран ще». Посміхається, каже — побачите.
Катя: І зробила?
Валентина Іванівна: Та щось там совалася, каже — покропила, тепер не ходіть на город кілька днів, щоб екран не зруйнувати. А мені ж цікаво, побігла, поки вони на роботі, дивитися, що там за екран такий. Походила — не видно нічого. То потім Таня на мене ще й сварилася, що я їй той екран зруйнувала і онде по моїх слідах усюди зілля виткнулося. Натякає, що я відьма, уявляєш?
Катя осудливо хитає головою.
Дія друга
Кухня, біля плити стоїть Валентина Іванівна, за столом сидить її син Андрій і похапцем снідає.
Валентина Іванівна: Сину, я оце хотіла тобі сказати… Та все чекала, доки Тані вдома не буде. Ти наглядай, сину, бо хоч би лиха не сталося…
Андрій: Що таке знову, мамо?
Валентина Іванівна: Ой, сину, відчуваю я біду. Ти ж знаєш, що Таня іноді уві сні розмовляє твоя? Ото колись підійшла тихенько, послухала, а вона бурмоче щось «ваточник сирійський… Мезотріон». Ой, дивися, сину, щоб ми потім онуків від того сирійця не няньчили.
Андрій (сміючись): Мамо, мезотріон — то ж гербіцид!
Валентина Іванівна: Та я вже з імені бачу, що не православний! Понаїдуть в Україну оті хасиди, гербіциди, прости Господи, а наші дурепи тільки роти роззявляють!
Андрій вже не криючись регоче.
Валентина Іванівна: Ага, посмійся, посмійся. А зранку по телефону комусь обіцяла «Приеду, сама все семяпроводы проверю там». Срамота яка! Кому вона там в сємяпроводи заглядає, поки днями вештається? І ночами теж, між іншим!
Андрій: Мамо, насіннєпроводи — то у сівалках, ну що ти ото починаєш. Все, поїхав, бувай. І не видумуй собі зайвого, бо ви ото як з сусідкою зберетеся, то чиста поліція з моральності. Якби ще розуміли до пуття, про що мова, ціни б вам не було!
Цілує матір у щоку та вибігає з хати.
Дія третя
Валентина Іванівна сама сидить за столом, підперши щоку долонею.
Валентина Іванівна (скрушно): Ой, Божечки праведний, дочекалася. Дочекалася невістки, називається. Цілими днями десь мотає, вдома й не живе. Сємяпроводи різним Мезотріонам розглядає. Тьху, страмно й вимовляти! Казали ж мені люди — оддавайте його на ветеринара вчитися, завжди при копійці буде. А я, дурна, собі думала «що то за робота — ветеринар, коровам, прости Господи, у піськи заглядать, так ще й не жениться ніколи, не дай Бог». А зараз думаю, краще б вже й не женився! І ветеринаром був, де там зараз ті корови, ходив би оно котам прививки робив раз на рік.
Заходить Андрій, розмовляючи по телефону.
Андрій: Так, думаю цього року брати Арісу, розмовляв з агрономами,то мужики кажуть — гарна, спробуй хоч.
Валентина Іванівна: І ти туди ж! Яку тобі Ларису, паскуднику? Ще цю Таню твою ледве звикли бачити, він вже нову тягне, паразит!
Андрій: Я передзвоню, вибачте. Мамо, Арісу, це соя така!
Валентина Іванівна (беручи до рук ополоника): і Арісу, і Ларісу, і всіх твоїх курвів я терпіти в домі не буду! Думаєш, виріс, то мати вже й по загривку не дасть?
Жене сина ополоником з кухні. З радіо лине натхненно і піднесено: «Агроном, син землі, творить дивні дива…»
SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
