Місія майже неможлива: два агрономи під одним дахом

Під час візиту до LNZ Hub нас зацікавили не лише демонстраційні та експериментальні ділянки кукурудзи, але й агрономи, що цими ділянками опікуються. Анатолій та Єлизавета Даценко встигли створити і міцний професійний тандем, і власну родину.

«Службовий роман» по-лебединськи

Молода випускниця сільськогосподарського технікуму Ліза Барвінок прийшла працювати на Лебединський насіннєвий завод лаборантом. Здібна та старанна дівчина усього за рік встигла і досвіду певного набути, і проявити себе активним співробітником, що привернуло увагу керівництва. Лізі запропонували спробувати себе у роботі на експериментальних ділянках помічником агронома.

«Я ніколи свідомо не прагнула працювати у сільському господарстві, а про професію агронома і взагалі не думала. Уявляла себе на якійсь «типово жіночій» роботі: у кабінеті, біля комп’ютера, бухгалтером наприклад або економістом. Але зараз можу впевнено сказати, що у кабінеті сидіти надто нудно, та й важче це, аніж на свіжому повітрі, постійно в русі, постійно в робочих завданнях. Взимку, коли доводиться досить багато часу проводити за комп’ютером і таки в кабінеті, завжди з нетерпінням чекаю, коли ж «справжня робота» розпочнеться», — розповідає Єлизавета Даценко.

Два роки роботи «в полі» переконали Лізу, що вона обрала правильний шлях, тож зараз дівчина паралельно з роботою отримує вищу агрономічну освіту та планує працювати агрономом і надалі.

«Ліза спочатку працювала лаборантом, але вона постійно проявляла свої навички, ми бачили її здібності, зрозуміли, що вона здатна на більше і запропонували спробувати працювати агрономом, тим більше, що вона здобуває фахову освіту. Саме тоді я звернув увагу на неї не лише як на працівника, але й як на дівчину. Ну і от, через півроку після цього ми одружились», — згадує з посмішкою Анатолій Даценко.

Мінуси в родині — плюси в компанії

Молода родина практично увесь час проводить разом: на роботі майже завжди разом, вдома разом. Єдиний проміжок часу, який молодята змушені проводити окремо — це відпустка. Адже якщо обидва агрономи, що відповідають за дослідні ділянки, одночасно вийдуть з робочого процесу хоча б на кілька днів, робота постраждає.

«Провести разом відпустку нам лише мріяти доводиться. Щоправда, цього літа таки вдалося разом поїхати відпочити на тиждень. Ну як відпочити, працювали з відпустки «віддалено», за комп’ютером. А взагалі одночасно піти у відпустку ми не можемо, хтось повинен залишатися «на господарстві» і дбати про наші посіви, спостерігати за ними», — розповідає Анатолій Даценко.

А Єлизавета додає, що вдома поза роботою часу на спілкування у них теж небагато: адже господарювати, доки подружжя на роботі, нікому.

«Приїздимо пізно увечері і беремося до хатніх обов’язків: приготувати, випрати, прибрати. І хоч на роботі Анатолій мій керівник, вдома ми рівноправні і обов’язки намагаємося розділити порівну. Чоловік розуміє, що я також стомилася, і береться допомагати. А я розумію, що стомився він, і намагаюся зробити все швиденько сама. Вдома про роботу намагаємося не розмовляти. Але не завжди це в нас виходить, буває так, що і доробити якісь розрахунки доводиться, і порадитись мені з керівником потрібно, а він же поряд, то чому не зараз?», — посміхається Ліза Даценко.

Пара розповідає, що своє життя будує таким чином, щоб робота не впливала на особисті стосунки, а особисті стосунки — на роботу. Звісно, так виходить далеко не завжди. Лізі, «як рідній», дістається за будь-які огріхи набагато більше, ніж іншим співробітникам. Та й вона, щоб не підвести чоловіка, працює старанно, на совість. Адже кожна помилка Лізи — то проблеми у її керівника і за сумісництвом чоловіка.

«Плюси в роботі очевидні: ми не обманюємо одне одного, Єлизаветі ніколи не спаде на думку написати звіт «з голови», не перевірити ретельно усі цифри, показники. Вона знає, що відповідальним за помилки на дослідних полях буду я, тож намагається зробити усе на відмінно. Ну і керівництво для агронома Єлизавети доступне, вважайте, цілодобово — завжди можна порадитись, запитати щось, поділитися ідеями. Ми довіряємо одне одному і працюємо на совість, і для роботодавця це безсумнівно лише в плюс», — зазначає Анатолій.

Він розповідає, що далеко не всі власники агропідприємств дозволяють працювати разом родичам, але у даному випадку керівництво компанії пішло назустріч молодому подружжю. І не прогадало. Як фахівцям агрономам цікаво розвиватися, вирішувати нові задачі та ставити перед собою нові виробничі завдання. Як родині їм важливо працювати з повною віддачею, щоб довести і колегам, і самим собі: вони гідні довіри.

«Недарма за кордоном воліють працювати у агробізнесі родинно. Саме з тими, кому найбільше довіряють, кому можна передати усі «секрети» та напрацювання. Ми намагаємося створити подібну схему у себе: повна довіра і особиста відповідальність дуже корисні для роботи. Інша річ, що для особистого життя в нас залишається не так вже багато часу», — сміється Анатолій Даценко.

Майбутнє покаже?

Звичайно, молода пара у майбутньому планує мати дітей. З їхньою професією це буде складно, але ж не неможливо.

«Думаю, Ліза у такому випадку піде у коротеньку декретну відпустку, а потім вже будемо просити бабусь допомагати з нащадком. Надовго роботу вона не залишатиме, допомагатимемо усією сім’єю. А підросте дитина — братимемо із собою в поле. Можливо, також зацікавиться роботою на землі, тож матимемо вже перші паростки агрономічної династії», — мріє Анатолій.

Ліза ж лише загадково посміхається. Вона як ніхто знає, наскільки мало вільного часу має агроном. Навіть у суто жіночих справах — до перукаря та на манікюр — молода агроном має відпроситися заздалегідь і подбати про те, щоб ніяких нагальних справ на заплановану дату не лишилося.

Отак і живуть. Десь важко, десь весело, десь поспішаючи, але завжди — цікаво та з оптимізмом. І дивлячись на сяючі посмішки молодят, можна вірити, що все їм вдасться, і в роботі, і в подружньому житті.

Олена Басанець, SuperAgronom.com