Не сотвори собі доктрину: як перетинаються медицина та агрономія
Дуже часто агрономи самі себе називають «лікарями живої рослини», і назва ця підходить до їхньої роботи якнайкраще. Але, як ми всі знаємо, лікарі бувають «від Бога», посередні, «ні риба ні м'ясо» та такі, що успішно борються з перенаселенням планети, поступово скорочуючи людське поголів’я законними методами. Якщо порівнювати агрономію і медицину (а паралелей тут вистачає), можна вивести певні закономірності і подивитись, яких помилок слід уникати та де ж найчастіше помиляється середньостатистичний агроном.
Бабці-знахарки
Останні досягнення 21 століття, космос, освоєння Марсу, редагування геному людини, роботи та суперкомп’ютери – усе це поштиво відступає на задній план перед вірою людини у таємничі і всемогутні «сили природи». Випий зіллячко з насіння кропиви, відвару лівої лапи дохлої жаби та кінських кізяків – і рак та СНІД тікатимуть від тебе, полохливо хрестячись на бігу. Заодно усі друзі та знайомі повтікають, бо зіллячко пахне відповідно. Але ж скільки людей твердо вірить у силу «народних рецептів» із застосуванням тертого мила, скипидару та мозолів 10-річного віслюка!
В агрономії також є власні «знахарі». Вони надають перевагу «перевіреним» методам ведення рослинництва, що застаріли ще у момент своєї появи, замість Біблії тримають під рукою агрономічні підручники 60-х років випуску і натхненно, усіма силами душі, бояться жахливого ГМО, диференційованого внесення добрив та супутникового моніторингу. Їхній лозунг: «Працювали раніше без усіляких витребеньок і урожай мали ого-го».
Саме такі люди здебільшого люблять знайти собі авторитетний авторитет і вірно слідувати усім його заповідям, навіть якщо авторитет «дутий», а заповіді безглузді. Подібні агрономи зазвичай виходять зі студентів-любителів трьох З: завчив, здав, забув. У роботі вони також притримуються цього правила, але успіх чомусь вперто оминає їхні поля.
Дільничні терапевти
Задовбаний життям, безперервним потоком пацієнтів з нежиттю та забоями кінцівок, невеликою зарплатнею і прискіпливим начальством дільничний лікар – найкращий клієнт алкомаркетів. Навіть якщо він колись був здібним студентом, рутина та безпросвітність давно вже підкосили нещасного терапевта, і тепер він працює строго за приписами та наказами, намагаючись якнайшвидше виконати «норму денну» і всістися нарешті з баклагою пива перед телевізором.
Задовбані життям, рутиною та не найкращими умовами праці «дільничні агрономи» також працюють без ентузіазму та фантазії, вважаючи достатнім за свою невисоку зарплатню лише вряди-годи з’являтися на полі «про людське око на щоб начальство не лаяло». Рецепт тут тільки один – змінювати місце роботи або взагалі сферу діяльності, оскільки 2-3 роки такої рутини роблять агронома профнепридатним і не конкурентоздатним на ринку праці. Поки що агрономи у дефіциті і тому можна втриматися на плаву, але зміна вже підростає, і досвідом, якого фактично немає, її не переплюнеш.
Академіки
Ці шановані та поважні люди колись починали з посади дільничного терапевта, але надовго на ній не затримались: швидко поринули в наукову роботу, вправно розчиняючи ні в чому не повинних жаб та мишей. Відповідно, коли вони нарешті здобули високе наукове звання та встигли опублікувати з десяток праць на кшталт «Лікування нежитю у немовлят за допомогою відерної клізми і літру заспокійливого для матері», практичні навички давно й надійно забуто. Наукові теоретики зазвичай дуже відірвані від реальності і поради дають хоч і науково правильні, але складно виконувані на практиці.
Такі ж академіки є і в агрономічній сфері. Усілякі теоретики від науки та люди, що вже давно займають керівні посади і майже забули, як то воно – працювати в полі, безумовно приносять певну користь, проте часто їхні рекомендації просто відірвані від реальності. Вони мають сенс та могли б бути корисними, якби їх можна було застосувати у виробництві, але…
Молоді ентузіасти
Головний парадокс сучасного ринку праці: знайти гарну роботу і знайти гарних працівників однаково проблематично. І тут з’являються вони: молоді, активні, цілеспрямовані, ладні покласти життя, щоб рятувати людей від страшних хвороб або ж рятувати їх від голоду, вирощуючи високопродуктивні культури за найновішими методиками. Вони ладні день і ніч досліджувати, впроваджувати, раціоналізувати виробництво. Але з часом ентузіазм поступово вгасає: або роботодавець не оцінив натхнення молодого фахівця, або одразу не вийшло прославитись, або просто набридло бути тим, кому «більше всіх треба». В цілому ентузіасти нешкідливі, заповзятливі і можуть принести неабияку користь, якщо одразу спрямувати їхній запал у потрібне русло та всіляко його підтримувати. Головне – не дати їм «перегоріти», бо тоді від такого агронома буде більше шкоди, ніж користі. Якщо керівник не може дозволити собі підтримувати усі поривання молодого агронома, краще відпустити його на волю.
Гомеопати
Наостанок – найшкідливіша каста, гомеопати. Такі «лікарі» добре знаються на термінології, гарно розповідають та вміють переконати. Але лікувати вони категорично нездатні, а здатні лише шкодити. Якщо «лікар» обіцяє вилікувати рак або цироз печінки чудовим гомеопатичним засобом, рецепт якого «тонна цукру на 1 г миш’яку», його щонайменше потрібно гнати з медицини поганою мітлою.
Агрономів-гомеопатів не так вже й багато, але вони є. А здебільшого гомеопатів вистачає серед менеджерів з продажу. Чудове добриво, яке достатньо внести по 0,2 л/га, і все як зазеленіє, забуяє, як дасть небувалі врожаї. Прекрасний стимулятор, який з обідраного всохлого паростка зробить потужну здорову рослину. Чи фунгіцид, який тільки мимо поля пронести – і від грибків, а попутно також бактерій та вірусів, і сліду не буде. Знайомо, так? Якщо зійдуться «дві самотності»: агроном-гомеопат та менеджер-гомеопат, полям, на які будуть внесені усі вищеозначені дива, можна тільки поспівчувати. Тому слід було б пам’ятати: гомеопатія – це не наука, а довколонаукова маячня, призначена головним чином для здобуття грошей.
Але окрім цих розповсюджених груп є і ще одна досить велика група: фахівці, які просто добре виконують свою роботу і, будемо сподіватися, знають собі ціну. Хотілося б, щоб таких фахівців було якомога більше і щоб вони керувалися в роботі виключно здоровим глуздом та вірили власним очам і досвіду, а не доктринам розумних «академіків» чи, не доведи Лібніх, «гомеопатів».
Олена Басанець, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.