Менеджмент кукурудзи, або якісні кадри — це не про фото

А от SuperAgronom.com вирішив придивитися до проблеми детальніше. Детально, але обережно — адже якщо ти починаєш пильно вдивлятися в безодню, безодня почне вдивлятися в тебе:)

Зрізали на старті

Про необхідність реформувати та модернізувати аграрну освіту говорили вже, і не раз. Сьогодні студенти аграрних вишів виходять зі стін своїх альма матер настільки ж необізнаними, як і прийшли туди. Про це завжди говорять досвідчені та «биті полем» агрономи. Але виходять ті студенти із небезпечним переконанням, що вони кваліфіковані фахівці. І поки їх від того переконання позбавиш, вони не одне поле спалять і не одну культуру замучать. Тому починати потрібно саме з освіти. Додавати до теорії практику (і не полуниці полоти чи яблука збирати у славу вишу, а проходити реальну польову практику за фахом).

Чи можемо ми на даному етапі якось вплинути на процес реформування освіти? Скажемо відверто — ні, не можемо. Тому усі поради «реформувати», «покращити», «переглянути» залишаються пустослів’ям, яке послухали — і пішли далі. Єдина практична порада, яку можна хоч якось втілити у життя – самоосвіта студентів. Вже з перших курсів потрібно працювати самостійно, і не лише в бібліотеках чи за комп’ютером, але й, за можливості, у полі. Важко? Так. Можливо? Так.

Польові стратеги

Якщо дивитися на агровиробництво збоку, то одразу здаться, що «ми й краще можемо», «що там думати — сій та збирай», «технологій багато, а я у мами такий розумний один». Тобто збоку завжди видно краще, ніж зсередини будь-якого процесу. Що там той агроном — посидів в полі, подивився на сівалки та й спати поїхав. Насправді ж той агроном, який буде просто сидіти та дивитись, надовго на робочому місці не затримається.

Але й досвідчені «польові зубри» роблять часто одну й ту саму помилку: вони окремі елементи технології вирощування, окремі технологічні рішення вважають самостійною технологією. Відсутність комплексного мислення – велика біда. Будь-який технологічний процес слід розглядати у розрізі головної мети підприємства. А мета ця — створення оптимальних умов для конкретної рослини, щоб ця рослина дала максимальну урожайність і, як наслідок, максимальний прибуток. При цьому створювати умови слід грамотно, але ощадливо: «закопати» у гектар поля 50 тис. грн., щоб отримати 30 тис. грн. за вирощену продукцію — не надто вдала ідея.

Тому головними моментами, на які слід звернути увагу, будуть: економічна доцільність, чітке планування технологічного процесу від А до Я, тобто починаючи не з оранки під культуру, а з попередників попередника; технічні можливості господарства, наявність робочих рук та необхідність ручної праці.

Агроном — це не просто «лікар рослини», «фахівець з рослинництва» чи якісь інші збиті визначення. Це аграрний менеджер, який вміє керувати не лише процесами на полі, а й процесами поза полем, часом власним і часом своїх співробітників. Пам’ятайте про це, будь ласка, коли їдете на поле «просто глянути на того скаженого тракториста, який 20 км/год по полю ганяє». Якщо він так ганяє — це помилка агронома. Не проконтролював, не пояснив, не поставив чіткого завдання, не передбачив методів покарання за самоправство. За все, що відбувається на полі, відповідальний агроном. Він же менеджер, не забули?

Легковажність та легковірність

Якщо для якогось продавця продовольчих товарів робота може бути «просто роботою», то для агронома це — спосіб життя, можливість (ба навіть необхідність) творити, необхідність приймати важливі рішення самостійно. Не можете? Не думали, що доведеться працювати саме так? Скоріше за все, вам слід подумати про зміну професії.

Але ж подивіться, як часто агроном стає легковірною здобиччю різних «ефективних маркетологів» та продавців щастя (вони ж — чудодійні ЗЗР і добрива). Чому комівояжери від агровиробництва так поширені та такі успішні? Тому, що на їхній товар є попит. Чому він взагалі є? Тому що деяким агрономам не вистачає освіти, досвіду та здорового глузду, щоб сприймати рекламу «чудес» критично. Ми не говоримо про усі компанії, які працюють на ринку насіння, добрив, ЗЗР. Але ж багато з вас добре пам’ятають «чудодійні сербські добрива» чи засоби захисту, що «лікують усе» і звільняють поле від усього на світі, у тому числі й від самої культури. Шахраїв повно у будь-якій сфері, але саме у агровиробництві вони виринають найчастіше. Подумайте про це.

Не сприймати на віру солодкі обіцянки — то один бік справи. Інший — не вірити у чудодійність будь-яких технологічних прийомів. Кожна технологія має право на існування і доречна за певних обставин, в певних умовах і у певному регіоні. Думайте, перш ніж сліпо вірити та бігти випробовувати.

Отож, справжній агроном вміє три речі: вчитися самостійно і постійно ,у тому числі на власних помилках; бачити ситуацію у комплексі, збирати пазл з окремих деталей та рішень; перевіряти усі твердження та обіцянки власноруч, перш ніж запровадити якийсь засіб чи прийом у виробництво. На щастя, таких агрономів у нас досить багато. На біду, не так багато, як хотілося б.