Григорій Опанасенко: Хороший агроном завжди повинен думати та сумніватися

SuperAgronom.com розпитав Григорія Петровича про деякі важливі моменти стосовно живлення рослин — адже саме ця тема найбільш актуальна для агронома навесні.

SuperAgronom.com: Григорію Петровичу, ви говорили, що при внесенні добрив та розрахунку їхньої кількості потрібно враховувати також і тип кореневої системи рослини, чи не так?

Григорій Опанасенко: Так, у тому числі потрібно враховувати й кореневу систему рослини. Взагалі грамотне внесення добрив та підживлення рослин має багато нюансів, одним з яких є саме наявність у рослини того чи іншого типу кореневої системи. Наприклад, коли пшениця має мичкувату кореневу систему, а вузол кущення залягає на глибині біля 2,5 см, то вона добре реагує на поверхневе внесення добрив. На цьому й базується внесення азотних добрив поверхневим способом по фазам росту рослини. Якщо ж ми маємо рослину з стрижневим коренем, наприклад, сою чи цукрові буряки, то там зона кореневих волосків розміщена на глибині 15-17 см і поверхневе внесення добрив, за виключенням деякої частини азотних, не дає жодного результату. Це і є головною помилкою наших агрономів, які весною під передпосівну культивацію під сою дають фосфорно-калійні добрива, а потім говорять, що добрива не спрацювали.

SuperAgronom.com: А чи є ще якісь нюанси, на які агрономи не дуже звертають увагу?

Григорій Опанасенко: Ну, наприклад, кислотність ґрунтів. Для того щоб добрива нормально працювали, реакція ґрунтового середовища повинна бути нейтральною або близькою до нейтральної, тобто рН від 6 до 7,2 приблизно. Якщо це не так, потрібно робити вапнування. Кальцій у даному випадку допомагає, але потрібно розуміти, що кількість повинна розраховуватися не абияк, а за певною формулою. Гідролітичну кислотність ґрунту на конкретному полі множимо на коефіцієнт 1,8, отримуємо кількість 100%-го кальцію, який треба внести.

Наприклад, кислотність 2,5, розраховуємо: 2,5х1,8=4,5. Тобто 4,5 тонни 100% кальцію потрібно внести. У нас немає 100% кальцієвих розкислювачів, тому потрібно розраховувати норму внесення відповідно до вмісту кальцію. Якщо в дефекаті його 50%, то множимо на 2, отримуємо 9 тонн. Раз на 5 років потрібно таку кількість вапновмісних речовин внести.

Я зустрічав багато господарств, які розраховують кальцій саме по такій формулі, дефекат отримують на цукрових заводах і вносять у грунт, вирівнюючи таким чином реакцію ґрунтового середовища і добиваючись гарного засвоєння добрив рослинами.

SuperAgronom.com: Як ви ставитеся до того, що деякі господарства починають вносити азотні добрива під посіви озимих уже зараз?

Григорій Опанасенко: В чому суть внесення по мерзлоталому азотних добрив? Вночі земля підмерзає і ми маємо можливість зайти на поле і внести добрива. А вдень температура вища, земля розмерзається, утворюючи на поверхні грунту деяку кількість води. Добрива в ній розчиняються та потрапляють до кореневої системи рослини. Причому цієї води недостатньо для того, щоб добрива кудись з поля стікали, а за рахунок того, що у пшениці коренева система знаходиться біля поверхні ґрунту, азот дуже швидко надходить до неї та сприяє швидшому розвитку рослини і відновленню вегетації.

Коли зараз вносяться добрива, то це внесення відбувається по сніговому покриву та у інших несприятливих умовах: тиждень тому були дощі, потім після них мороз, утворилася щільна льодова кірка. Добрива при розкиданні попадають на цю кірку, залишаючись на ній, потім частково розчиняються. А потім, коли кірка починає танути, вода разом з розчиненими в ній добривами потрапляє у ґрунтові води і забруднює їх. Через те, що більшість наших полів має складну конфігурацію, вода також стікає в яри та попадає в річки. Це негативний вплив на екологію. Ефекту від такого внесення дуже мало, тому що безпосередньо в зону кореня практично нічого не попадає, це економічно неефективне внесення.

SuperAgronom.com: А чому господарства так поспішають, яка є потреба у ранньому внесенні добрив, на вашу думку?

Григорій Опанасенко: Багато хто — просто від безграмотності, я зустрічав у деяких господарствах відсутність кваліфікованих агрономів, або керівники економлять гроші на агрономах. Просто є можливість — вносять, але це від безграмотності.

Раніше кожну зиму проводились навчання для агрономів, я особисто очолював центр наукового забезпечення у Київській області по цукрових буряках. І ми всю зиму їздили, навчали головних агрономів, читали лекції, розповідали, на що потрібно звернути увагу. Зараз проводяться деякі семінари, але найчастіше влітку. Проводять фірми та компанії, але вони більше звертають увагу на свої продукти, тобто навчання є однобоким.

SuperAgronom.com: Ми зустрічали таку думку від самих викладачів аграрних вузів, що зараз великою проблемою є недостатній рівень підготовки агрономів, а програма вже застаріла та не дає змоги підготувати дійсно грамотного фахівця.

Григорій Опанасенко: Наші вузи не мають сучасної техніки, що вони можуть навчити на застарілих комбайнах? Зараз зовсім інший рівень. Хоча, хто бажає вчитися, той може навчитися. Головні принципи роботи техніки залишаються, потрібно їх лише зрозуміти, а потім «перенести» на більш сучасну техніку. Але це потрібно глибоко вникати не в саму техніку, а в механізм роботи. Викладачі повинні донести до студентів, що в першу чергу потрібно розглядати об’єкти виробництва – у агронома це земля та рослина. І коли рослина вимагає, щоб ти при сівбі її насіння поклав на тверде посівне ложе на глибині 3 см, то не має значення, як ти це забезпечиш: чи культиватором за 20 тисяч гривень, чи за 20 тисяч євро, чи прямою сівбою — основне, щоб ти зробив це якісно.

Інший приклад: добрива, самі по собі розкидані по поверхні ґрунту, мало що дають. Їх потрібно вносити в гербакритичний період для рослини. Найбільше зернова культура потребує азоту, наприклад, у фазу наливу зерна. В цей час потрібно повністю її забезпечити азотом. У цукрового буряка найбільша потреба в калії наступає у той час, коли у нього іде відтік цукру від листка до коренеплоду. Самі по собі добрива потрібні у певний період росту рослини і всі ці нюанси агроном мусить знати.

SuperAgronom.com: Зараз стан грунтів залишає бажати кращого. Потрібно більше уваги приділяти органічним добривам, але тваринництво вже нездатне забезпечити повністю органічними добривами. Що ви думаєте з цього приводу?

Григорій Опанасенко: Дійсно, тваринництва майже немає, тому потрібно солому не спалювати, а подрібнювати і приорювати. Замість того, щоб викидати гроші на вітер при спалюванні, чи продавати ту солому за кордон (до Польщі, наприклад, часто везуть), можна забезпечити підживлення власних полів. Сидерати — це також дуже важливо, вони дійсно дають ефект. Але у нас такі погодні умови, що в той час, коли потрібно сіяти сидерати, може не бути вологи в ґрунті. Тому підхід повинен бути дуже зважений: коли ми збираємо озиму пшеницю, у верхньому шарі ґрунту певний запас вологи ще є. І тут потрібно комплексно підійти: зібрати пшеницю, придискувати пожнивні рештки та посіяти сидерат, щоб отримати нормальну зелену масу, яку потім можна буде приорати. Це дуже важливо, тому що ми втрачаємо гумус. Сидерація — потрібний та важливий елемент сівозміни. А от до гуматів особисто я відношуся з недовірою, їхня ефективність дуже перебільшена виробниками.

SuperAgronom.com: Якщо зайшла мова про пожнивні рештки, то закономірно виникає питання: а як ви ставитесь до деструкторів решток?

Григорій Опанасенко: Жодної прибавки врожайності від них я не бачив. Я пробував, але жодного ефекту я не побачив. Достатньо внести 30 кг діючої речовини азоту, щоб прискорити дію бактерій, які б розкладали ці рештки. Я поки не зустрічав таких деструкторів, які б дали достовірну прибавку урожаю. Так само, як і мікродобрива по листковій поверхні. Люди вірять, але ж потрібно мати здоровий скептицизм та сумніватися, як говорив Сократ.
Ми маємо багато прикладів, що це просто маркетингова стратегія — рекламувати, розповідати, а в дійсності ефекту не дає.

SuperAgronom.com: А що ви скажете про стимулятори росту рослин, які останнім часом також дуже популярні?

Григорій Опанасенко: Я 25 років працював в науці, і зараз працюю скоро вже три роки в австрійській компанії. За цей час я не бачив жодного стимулятора росту, який би дав дуже велику прибавку. Тобто достовірну прибавку: щоб дійсно це були досліди проведені у різних ґрунтово-кліматичних умовах у 3-4 разовій повторності, я такого не бачив. Коли ми по макродобривах отримуємо прибавку 30%, то ми радіємо, а по стимуляторах 30-50% - це дурниці. Це пряме протиріччя і біології, і фізіології рослини. Лист не придатний для живлення, він потрібен для фотосинтезу, дихання та терморегуляції. Всі ці стимулятори росту — це інтерес продавців, а не практиків. Ось інокуляція бобових — це дійсно ефективний метод, який дозволяє фіксувати азот з повітря.

Ще один «слизький» момент. Коли рослина під стресом, деякі виробники рекомендують вносити амінокислоти. Але ж подивіться на формулу будь-якої амінокислоти, там дуже міцні молекулярні зв’язки, там крупна молекула. Як розірвати ці зв’язки? При розчиненні вони розриваються, але ж утворюються нові, зовсім інші речовини. Велика молекула не може потрапити всередину листка, так само, як людина не може просто взяти і ковтнути ціле яблуко, його ще потрібно подрібнити зубами та розчинити шлунковим соком, так, приблизно, відбувається і в рослині.

Найпростіший приклад — хлористий калій. Щоб рослина його засвоїла, його потрібно розкласти на катіони калію та аніони хлору окремо, і лише після цього добриво засвоюється рослиною. А ціла велика молекула ніколи не попаде в рослину.

Я раджу агрономам завжди сумніватися, думати, аналізувати, дивитися на практиці.

Дякуємо за цікаву та змістовну розмову!