АгроЕкспедиція жито. День 4. Волинь: ТОВ ім. Лесі Українки та Агро-Захід

Господарство «Ім. Лесі Українки»

«Ім. Лесі Українки» – господарство, яке інтенсивно займається і рослинництвом, і тваринництвом. Оскільки географічно знаходяться біля Європи, інколи «підглядають» за іноземними колегами, переймають польський досвід, втілюючи нові ідеї у своєму господарстві. Основний вектор рослинництва «Ім. Лесі Українки» – зернові культури.

Жита зазвичай сіють 500 га, але орієнтуються не на площу, а на бажаний врожай.

«Кожного року в середньому ми маємо зібрати 1,5 тис. т жита. Щось на власні цілі, щось – для переробки на хліб. Цю культуру сіємо стабільно, тим більше для нашого регіону вона базова. Тому кожного року там, де нічого не росте, сіємо жито, яке навіть на суцільному піску дає непоганий урожай», – розповідає агроном господарства Микола Лозовицький.

Поля господарства розкинулися у радіусі 60 км. Всього ж земель у обробітку – 3,5 тис. га. У структурі посіву 70% площ відводять під зернові, що, може, не зовсім правильно з агрономічної точки зору. Але економічні умови змусили господарство обрати саме таку модель.

Технологія і особливості вирощування

Насамперед починаємо говорити про підхід до вибору насіннєвого матеріалу. Пошук гарного насіння жита змусив перепробувати і вітчизняні сорти, й імпортні гібриди.

«Гібриди набагато кращі в тому сенсі, що у них висока врожайність, а норма висіву маленька. Тому виходить досить вигідно. Але ми повернулися до вітчизняної селекції. Бо фінансово проінвестувати гібриди є можливість, а фізично – не вистачає часу: землі багато, а людей і техніки – мало. Та якщо будемо розвиватися далі так, як і зараз, мабуть, знову повернемося до імпортних гібридів», – розповідає агроном.

На усіх 500 га під жито – сорт польської селекції Данковський діамант. Кажуть, якщо тільки буде сильний вітер – вилягання не уникнути, бо така «слабина» цього сорту. Але, тим не менше, регуляторів росту не вносили, адже навіть враховуючи ризик вилягання, урожай, який отримають, влаштує господарство. Традиційно запитуємо і про попередник.

Попердником був льон. І такий попередник одразу ж дав результати. Цього року жито значно краще і вище.Кажуть, жито менше відчуває ґрунто втому і хвороби, а тому про цю культуру піклуються менше, ніж, наприклад, про пшеницю. Але ситуацію хочуть виправити і змінити підхід до вирощування жита на більш науково обгрунтованний.

Посіяти жито намагаються до 5 вересня. Норма висіву 180 – 220 кг/га, глибина – 2-3 см, залежно від строків посіву. Перед посівом вносять 150 кг/га нітроамофоски і аж весною підживлюють 2 ц/га селітри. Фунгіцидну обробку не здійснюють (більше уваги приділяють пшениці і ріпаку) — сподіваються на природну витривалість жита. Зі шкідниками не борються ніяк.

Планують використовувати протруйник насіння препарат Систіва, виробником та постачальником якого є компанія BASF. Реєструвати на жито його планують вже в 2017 році.

Тут зазначають, що загалом цей препарат позитивно показав себе при використанні на інші культури. Його застосування є економічно вигідним, адже за умови його використання перша та друга обробки фунгіцидами відпадають.

Перед посівом грунт не обробляють гербіцидом. Якщо час є, то цю процедуру здійснюють восени. Насіння обов’язково протруюють.

Якою буде ситуація зі збутом продукції цього сезону прогнозувати не беруться. Кажуть, жито може «вистрелити» раз на десять років. Минулого року його купували дуже погано, цього року – дуже добре. З урожайністю ситуація більш стабільна. Торік жито дало 40 ц/га. Тому цієї осені очікують – 35 ц/га.

Техніка у господарстві вся своя, тому орендувати не доводиться. Є як менш потужні вітчизняні, так і сучасні іноземні моделі.

Відміна спецрежиму ПДВ вплинула на «Ім. Лесі Українки», як і на інші господарства, де ми побували. Своїх коштів для розвитку аграрного бізнесу не вистачає, тому беруть кредити в банку.

Та навіть те, що під жито на «Ім. Лесі Українки» виділяють залишкові землі, не змінює життєвої філософії директора господарства.

«Землю не обдуриш. Тільки якісне насіння, тільки технологія, попередники. У землю потрібно вкласти, щоб потім з неї взяти», – резюмує директор господарства Сергій Герез.

АГРО-ЗАХІД

Друге господарство, яке ми відвідали — «Агро-Захід». Існує воно з 2010 року. А от жито тут сіють всього другий рік. Цю культуру один із власників вважає дуже перспективною. На його думку, її популярність безперечно буде рости, навіть пророкує в один із років її перевиробництво.

Але в «Агро-Заході» жито вирощують з іншої причини. На грунтах, які має господарство, кращої за жито культури навряд можна виростити.

«Можливо це не є ідеальна культура, але зараз є дефіцит жита і ми всього-на-всього користуємося моментом», — говорить співвласник ФГ «Агро-Захід» Павло Кушнір.

За словами представників господарства, їхні поля розташовані в перехідній зоні. Тут є і суглинок, і трохи торф’яника. Отже є всі умови, щоб експериментувати з сівозміною. Але краще за жито тут себе ніщо не показало. Крім того, в господарстві є такі «пляжі», що там крім жита нічого не росте, тому воно виступає монокультурою. Таких земель в ФГ близько 90 га.

«На таких грунтах потрібно одразу ж після жнив з соломи зробити перегній, внести деструктори, азот, і т. д. Але головне, щоб повністю розкласти її. І тоді монокультура буде те, що треба!», — радить пан Павло.

Співвласник пригадує, що минулого року жито в господарстві було більш-менш непогане. З посівною трохи спізнилися, але тим самим дали житу змогу докущитися весною.

«Минулого року жито показало хороший результат. Майже 70 ц/га отримали», — пригадує співвласник «Агро-Захід».

Технологія вирощування

За словами Павла Кушніра, оптимальні терміни посіву жита — 10-15 вересня. Тоді можна отримати гарне кущення в зиму, є можливість попрацювати з фунгіцидом (можливо й з гербіцидом, якщо є така необхідність).

«У нас попередник — соя. Ми мали спершу її зібрати, а тому жито на полі, де ми зараз знаходимося було посіяне 11-12 жовтня. Тоді вже ми нічого не робили, бо не було сенсу, хоча можна дати трохи азоту на зиму. Весною було підживлення селітрою (200 кг/га у фізичній вазі). Хтось можливо посперечався б, що карбамід треба було у першу чергу дати… Мерзлоталого не було, тому вирішили селітру, щоб швидше спрацювала, щоб жито швидше кущитися почало. Тоді гербіцид з фунгіцидом Дерозал та інсектицидом. Потім – регулятор росту Хлормекват-хлорид із фунгіцидом Бампер. Ну і ще одну фунгіцидну обробку зробимо вже по колосу», — розповідає про систему захисту Павло Кушнір.

Проте не обходиться і без проблем у вирощуванні жита. Основна, за словами Павла Кушніра, — це ріжки. Коли їх багато, вони можуть бути токсичними і на елеваторі, з великою вірогідністю, виникнуть проблеми при здачі врожаю.

Представник «КВС-УКРАЇНА» просить розповісти детальніше про цю проблему на прикладі гібрида ПІКАССО, що сіють у цьому господарстві.

«ПІКАССО пішов у нас другим класом. Хоч це був і F1, його єдиною проблемою були ріжки. Як буде цього року, не знаю. Треба старатися вносити регулятор, щоб не було підгонів. Ми помітили, що ріжки були саме на них. Якщо посіви будуть вирівняні, цієї проблеми буде менше. Цього року посіяли для порівняння F2. Якщо проблема буде ще більша, не будемо витрачати сили і гроші — купуватимемо гібрид», — розповідає пан Павло.

Якщо не буде ніяких катаклізмів, вважає співвласник «Агро-Заходу», то урожай буде не гірший ніж минулого року, навіть при таких запізнілих посівах.

Приїхавши в поле, помічаємо справді дуже гарне жито. Спеціалісти компанії «КВС-УКРАЇНА» одразу звертають увагу на стебла: вони міцні, однорідні та мають однакову висоту. Такою картиною завдячують правильно підібраним і вчасно внесеним регуляторам росту.

Вміння чекати принесло свої плоди

Що стосується збуту, то, за словами Павла Кушніра, в цьому році тільки давай.

«Усі телефонують — треба жито! Ми своє збули весною — дочекалися хорошої ціни. А раз ціна хороша і бідних земель додалось – усі порозробляли, то жито буде багато хто сіяти. Можливо, навіть, буде перевиробництво», — говорить співвласник «Агро-Заходу».

У цьому ж році, за його словами, на жито справжній ажіотаж, навіть насіннєвий матеріал купити проблематично.

«В минулі роки жито було вдвічі дешевше за пшеницю. Я розпитував у знайомих, які ним займалися. Восени воно було дуже дешевшим, а на весну ціна в рази зростала. Ніяка культура не дорожчала так, як жито. Воно могло стати дорожчим на 100%», — говорить Павло Кушнір.

Що стосується кредитування, то у господарстві з цим дуже обережні. Намагаються господарювати на власні кошти і не залазити у борги.

«Ми колись пробували, але кредити – це така слизька штука у нас, тому — ні», — говорить співвласник.

Плани на майбутнє

Що стосується планів, то збільшувати площі під посівами жита в господарства поки немає можливості.

«Жито – перспективна культура, але тільки на таких бідних землях як тут, бо там де є кращі землі, доцільніше вирощувати щось інше», — вважає Павло Кушнір.

У майбутньому господарство планує займатися картоплею, але для цього треба багато чого зробити: привести землі в порядок, підготувати інфраструктуру. Це все робиться поступово.

Наостанок запитуємо в пана Павла, що для нього сільське господарство. Він говорить, що хоча і вчився в сільськогосподарському ВНЗ, ніколи не бачив себе в аграрці, але в 1999 році поїхав на практику в Данію і зрозумів: якщо так робити, як люди роблять, то у нас можна навіть краще жити.

«Виявляється, сільське господарство – це престижна робота, благородна робота! Сільське господарство – це спосіб життя, патологія! Медицина безсила! А найкраще — що тут тільки від тебе залежить: якщо ти помилився, то і ти крайній і винуватий. Це твої боки, твої проблеми. Тому тут є де експериментувати і над собою, і над культурами», — впевнений Павло Кушнір.

На цих чудових та щирих словах ми завершуємо четвертий день АгроЕкспедиції. Попереду – останній ривок — поля Хмельниччини. Тож з нетерпінням чекаємо нових сюрпризів та приємних зустрічей!