Дмитро Єгоров: рентабельність вирощування жита становить 900-1200%

Проте, вже не одне десятиліття спостерігається тенденція зменшення посівів цієї сільгоспкультури. Завідувач лабораторії селекції та генетики озимого жита Дмитро Єгоров каже: Це парадокс! Тож у нашій розмові ми спробували проаналізувати, що спричинило цей парадокс.

Дмитре Костянтиновичу, чому, на вашу думку, в Україні, яка колись вважалась житницею Європи, площі посівів цієї культури нині невеликі?

Дмитро Єгоров: До «вбивства» жита свою руку колись приклав Йосип Сталін. На одному зі з’їздів комуністичної партії він заявив, що радянські люди повинні їсти білий хліб, так само як і європейці. Білий хліб виступив мірилом гарного життя. Чиновники дуже активно почали виконувати це бажання і звели посіви жита до мінімуму. Така ж ситуації і в Росії. Якщо раніше там вирощували 7-8 млн га, то зараз близько 2 млн.

Одним із недоліків, які гальмують збільшення посівів жита та виробництво житньої муки в Україні є нестача великих промислових млинів, вони спеціалізовані для жита. Тобто на млині, де мелють пшеничну муку, неможливо отримати високоякісне житнє борошно, тому ми її й купуємо у білорусів.

Умови для вирощування жита у Білорусії трішки гірші, ніж в Україні: там болотиста місцевість, там багато вологи, там багато «болячок», там якість самого житнього зерна гірша. Але наші чиновники вважають, що простіше придбати і привезти, ніж виростити своє. От і виходить, що довгі роки тримався так званий диспаритет цін, наприклад, коли пшениця коштувала 1000 грн/т, то жито коштувало тоді 200 грн/т. Тому фермери й не вирощували жито.

За останні три роки оцей диспаритет цін трішки зменшився. Якщо останні роки пшениця в середньому коштувала 2600 грн/т, то жито – 2300. З урахуванням того, що затрат на вирощування жита менше, ніж на вирощування пшениці, виходить, що собівартість однієї тонни жита дешевша, тому виробники зацікавилися цією культурою.

Найбільшими посівами жита може пишатися Чернігівська область. На вашу думку, чому саме там сіють багато цієї культури і чому відстають від Чернігівщини інші регіони?

Дмитро Єгоров: Тому що в цій області погодно-кліматичні умови не підходять для вирощування пшениці. Щоб отримати там добрий врожай пшениці треба добряче, як то кажуть, попрацювати в поті чола. Потрібно багато міндобрив, бо там піщані ґрунти. А це чималі фінансові затрати. Багато там негараздів з вологістю, з її нерівномірністю. Тому фермери там і віддають перевагу житу. У Чернігівській області сіють близько 70 тис. га, а от у Харківській, якщо порівняти, вирощується всього 3,5 тис. га озимого жита! За моїми розрахунками Харківська область, яка має 2 млн мешканців, повинна мати близько 150 тис. т товарного жита. Ми з трьох тисяч гектар навіть при добрій врожайності маємо 15 тис. т, тобто маємо десятикратний дефіцит. А як же ж хліб, який ми вживаємо? От він і не зовсім житній! Виробники наші трошки «махлюють», я так вважаю. Або ж вони закуповують білоруську житню муку, навіть не житнє зерно.

 Ви кажете що жито невибагливе у вирощуванні, тобто потребує мінімального догляду. Чому ж тоді фермери його не вирощують?

Дмитро Єгоров: Це парадокс! Наприклад, ми (Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН, — ред.) крім наукової діяльності ведемо ще й господарську. І ось у 2012 році ми засіяли 50 га жита — наш гібрид. Затрати на цих 50 га становили 50 тис. грн, навіть з урахуванням того, що на збирання врожаю ми задіяли орендовану техніку. Зібравши врожай, ми поповнили касу інституту на 328 тис. грн. От і порахуйте: затратили 50 тис., отримали — 328 тис. Рентабельно вирощувати жито? Чому б ні? Також варто врахувати, що міндобрив на це поле ми не вносили і засобів захисту рослин теж. А отримали чистий прибуток з гектара майже шість тисяч гривень.

Лабораторія аграрної економіки Інституту рослинництва порахувала, що рентабельність вирощування гібридів жита становить 900-1200%. Якщо ми отримали прибуток до 6 тис. грн на кожну 1000 грн, то господарства у Вовчанському районі –4 тис. грн. Всі умови, щоб успішно вирощувати жито, є, але парадокс в тому, що дівати його нікуди.

Агрономи недооцінюють потенціал жита?

Дмитро Єгоров: Так! Усіх, хто до нас звертається за насінням жита, я запитую, для якої мети вони його будуть вирощувати. Тому що сфера використання цієї культури досить широка. Жито — універсальна культура! Воно може бути і сировиною для виготовлення біоенергетичних ресурсів, тобто для виробництва біогазу, крохмалю, солом’яних пелет, які стають все популярнішими завдяки розвитку джерел альтернативної енергії і т.д. В радянські часи з жита робили оцет, а зараз ця технологія померла.

Знову ж таки, справжній житній хліб не вражається пліснявою і хлібною паличкою. Також жито прекрасно підходить для відгодівлі тварин. У Німеччині та Польщі це нормальна практика. При врожаї 6 тон виходить 6 тон соломи з гектара. Можна робити пелети, ми готові надавати сировину, але ж ніхто в нас поки не цікавиться такими методами господарювання.

Найцікавіше, що у цьому ланцюжку від селекціонера жита до людини, яка вживає житній хліб або використовує його як сировину для виробництва альтернативної енергії, кожен буде заробляти гроші.

До речі, ми в Інституті нещодавно зробили для себе ще одне відкриття – з жита виходить дуже смачна, а головне дієтична крупа. Її особливо можуть оцінити жінки, які слідкують за фігурою, тому що житня крупа некалорійна, але дуже ситна.

До речі, а які ґрунти любить жито, і за яких умов воно дає найщедріші врожаї?

Дмитро Єгоров: Для вирощування жита підходить будь-який ґрунт. На легких ґрунтах потрібно корегувати норму посіву. Якщо це райони північні – треба правильно вибрати час для посіву. Якщо це бідні ґрунти, солончаки, то рекомендується застосування вапна, щоб ввести в ґрунт кальцій, який покращить його структуру. Жито взагалі саме по собі покращує структуру ґрунту.

Молотити жито теж легко, сучасні комбайні забезпечують 100% обмолот на маленьких оборотах, тобто навіть на обмолоті можна зекономити за рахунок пального.

Часто і селяни і аграрії жаліються на вилягання жита? Як вирішити цю проблему? Чи є сорти стійкі до вилягання?

Дмитро Єгоров: Вилягання – це дійсно проблема цієї культури, бо жито з’явилось близько 2000 років тому як засмічувач пшениці, тобто як бур’ян. І воно було значно вищим і невибагливим до умов. І вже багато років селекціонери намагаються цей недолік жита подолати. Висота – це біологічна особливість жита. Зараз ми вийшли з нашими гібридами і сортами на так звану оптимуму. Тобто це 125-130 сантиметрів висоти. Менше не можна, бо не буде того щедрого врожаю.

Жито може бути «карликовим». Його селекцією займався вже покійний відомий український селекціонер Віктор Скорик, але ці сорти не показали гарної врожайності. Але! Є вирощування сортів жита, а є — гібридів. Скажімо, 30 років тому існував такий генотип сортів, які потрібно було сіяти густо, бо вони слабо кущилися, і посів потрібно було проводити раніше. А от останні двадцять років ситуація змінилась. Якщо пшеницю в середньому сіємо до 250 кг/га, то рекомендуємо жито сіяти 100 кг/га, тобто вполовину менше. І це ще одна економічна перевага вирощування жита!

Проте, трапляється, що фермери сіють нові сорти і гібриди так, як сіяли колись – густо. Через це й виникає вилягання, тому що масивні рослини жита починають боротися між собою, тягнутися до сонця, колос важкий, соломина не витримує і полягає. Якщо дотримуватися технології сівби жита негусто, то все буде добре. Якщо ж поля парові, з дуже добрим ґрунтом, там можна сіяти взагалі 70 кг жита на гектар. Якщо ґрунти збіднені, то не більше 120 кг. Ми гарантуємо, що в такому випадку висота жита буде близько 120 см і воно не виляже.

А чи є у вашому арсеналі крупнозернисті сорти та гібриди?

Дмитро Єгоров: У нас на сьогоднішній день є два крупнозернистих сорти. Один із них – Хамарка, вага тисячі зерен якого досягає 42-44 грам, а стандарт в середньому 35 грам. Зараз проходить державні випробування сорт Наполеон, який взагалі має бути шедевром. Він справді крупнозернистий, його зерна досягають у вазі 52 грам в тисячі зерен. Якщо звичайні сорти мають в середньому з 100 грамів борошна 370-380 см кубічних об’ємний вихід хліба, то хлібець із борошна сорту Наполеон мав цілих 570 см кубічних. Також цей сорт дуже врожайний. Але, знову ж таки, якщо густо посіяти жито, то крупності зерен можна не отримати, тому що стеблу не вистачить вологи та мінеральних добрив, щоб ці зерна сформувались «на повну».

А наскільки жито стійке до хвороб?

Дмитро Єгоров: Жито менш уразливе хворобами, порівняно з пшеницею. Найпоширенішими його хворобами є снігова пліснява і ріжки. Вони виникають найчастіше через надто ранній посів, через засуху, або ж через дощову погоду. Якщо виявити ці хвороби на ранніх етапах, то вилікувати рослини допоможуть фунгіциди.

Що б ви порекомендували фермерам, які хочуть посіяти жито і отримати гарний врожай?

Дмитро Єгоров: Головні вимоги при вирощуванні жита – це вчасно посіяти. Для кожної зони – це різний час, наприклад, для Слобожанщини – це друга декада вересня, для Запоріжжя – це перша декада жовтня, якщо північніше, то раніше – кінець серпня. Чим нижче на південь – тим пізніше треба сіяти. По-друге, треба отримати дружні сходи. Це за рахунок нормальної сівалки. Бо є такі фермери у яких один сошник сіє на 10 см в глибину, а інший – по поверхні. І виходить ситуація, що одні сходи вже з’явились і розвиваються, а інші ще й не «думають» сходити. Потрібно 5 см глибини. Якщо забезпечити рівномірно таку глибину посіву, тоді будуть і сходи, і цвітіння, і дозрівання, і розвиток рослин рівномірними. По-третє, своєчасно зібрати. Наприклад, якщо фермер сіє більші площі пшениці, а клин жита маленький, то часто збирання врожаю жита залишають на потім, і через це втрачають його врожайність, бо воно намокає, вилягає і т.д.

А як щодо якості українського жита, чи конкурентоспроможне воно на європейському ринку?

Дмитро Єгоров: На мою думку, так, цілком. Основним показником якості зерна жита за ДСТУ є число падіння. Продовольче зерно ділиться на три класи: 200-180 секунд число падіння – перший клас жита, 180-140 – другий клас, 140-80 – третій клас, а менше 80 – це непродовольче зерно. Наші гібриди стабільно забезпечують 235-250 секунд падіння. Це навіть вищий показник, ніж необхідно. Наприклад, мука отримана із нашого гібрида Первістка, показала число падіння 300 секунд. Це в півтора рази краще.

Щоб забезпечити якість жита, треба вчасно зібрати його врожай. Тому що в момент збирання буває дощ, а якщо зерно намокне, це може понизитись його клас. Якщо сухо, вчасно зібрали збіжжя, не дали йому намокнути, потім зігрітися, 225 секунд число падіння я вам гарантую. І виробникам також. Наші гібриди і сорти неодноразово демонструвалися європейській аграрній спільноті в рамках конгресів EUCARPIA і показували гідні результати.

На українському аграрному ринку присутні також гібриди закордонної селекції. Чим вони відрізняються, наприклад, від гібридів селекції Інституту рослинництва імені Юр’єва?

Дмитро Єгоров: Зараз активно в реєстр входять закордонні гібриди німецької та польської селекції. У них перші гібриди з’явились десь на десяток років раніше, ніж у нас. Перевагами наших гібридів – є зимостійкість, стійкість до низьких температур. У нас є два сорти, які витримують до 22 градусів морозу на рівні вузла кущення. На сьогоднішній день серед однорічних злакових – пшениці, тритикале і т.д., подібних стійких рослин більше немає. Наші сорти добре переносять найнижчу температуру на рівні вузла кущення. Це їх плюс. А от переваги і мінуси німецьких гібридів і сортів – вони мають вищу врожайність, але не зимостійкі. Тобто, якщо вдарять дуже сильні морози, є велика ймовірність, що посіви жита загинуть. Вони також менше полягають, але, знову ж таки, вони потребують обережнішого відношення до себе, ніж наші – внесення добрив, застосування засобів захисту рослин, тобто це додаткові витрати. Найпопулярніший серед наших гібридів – це другий наш гібрид Юр’ївець. Засіяні ним площі – це близько 7 тис. га по всій Україні. Звичайно, це не порівняти з соняшником, посіви якого займають вже мільйони гектарів, але для гібридів жита це добре.

До речі, більше селекцією гібридів в Україні не займається ніхто! Ми унікальна установа. Зараз ми пропонуємо 4 сорти і 7 гібридів. У 2002 році наш інститут став першим серед подібних установ країн СНД, який створив гібрид озимого жита, і цей гібрид став третім серед європейських країн. Ми цим дуже пишаємось! У 2010 році ми зареєстрували перший в Україні трьохлінійний гібрид озимого жита — Харлей. На сьогодні він у реєстрі такий один. Всього на нинішній рік у нас в реєстрі 7 гібридів озимого жита. Але, на превеликий жаль, гібриди сьогодні дуже мало використовуються у сільгоспвиробництві. Хоча, на сьогоднішній день, жито – це найекологічніша культура. Не треба ні хімічних добрив, ні засобів захисту рослин, дуже рідко буває, що їх потрібно використовувати. У більшості випадків ніяких додаткових витрат на вирощування жита не потрібно. Крім того, жито є фітосанітарною рослиною, яка «виганяє» з полів бур’яни: пирій, осокору, молочай… Жито їх «задавлює» свою потужною кореневою системою, воно відбирає у них вологу, затіняє, і бур’яни гинуть.

Після цікавої розмови із науковцем Дмитром Єгоровим, який не одне десятиліття присвятив селекції жита, знає про нього практично все, вболіває душею за те, щоб посіви цієї сільськогосподарської культури збільшились, робимо висновок: фермерам, які вирощують жито потрібна державна підтримка, адже це справді традиційний український продукт, також дуже потрібні нові млини, які б могли забезпечувати споживачів якісним житнім борошном, щоб на столах українців корисний для здоров’я, справжній житній хліб був на рівні із білим хлібом.

Дмитро Костянтинович бідкається, що перспективи вирощування жита у нашій державі дуже недооцінюються, але помітно, що він має надію на те, що ситуація зміниться на краще. А ми дякуємо йому за цікаву розмову і сподіваємось, що Україна поверне собі статус житниці Європи. Адже народна мудрість каже: Жито годує всіх, а пшениця на вибір…

Людмила Лутицька