Червона гниль кореневої шийки сої: нова хвороба, що стрімко шириться країнами вирощування культури
Червона гниль кореневої шийки, Red Crown Rot (RCR) — грибна хвороба сої, вперше зафіксована в Іллінойсі у 2018 році. Ця хвороба зараз стрімко поширюється як у межах штату, так і в цілому в США. Враховуючи швидкість її розповсюдження та шкодочинність, українським аграріям варто знати хворобу «в обличчя» та бути готовими до появи червоної гнилі сої і на наших полях.
Зокрема, Syngenta закликає аграріїв у США готуватися до 2027 року, оскільки червона гниль кореневої шийки поширюється на нові території вирощування сої.
У 2026 році червона гниль коренів (Red Crown Rot, RCR) поширилася на нові регіони вирощування сої в Сполучених Штатах, що викликало занепокоєння щодо втрат урожаю через цю нову хворобу. Оскільки ефективних методів лікування під час вегетації не існує, період після збирання врожаю є важливим часом для аграріїв: саме зараз варто виявити уражені поля та врахувати отримані дані при плануванні агротехнічних заходів на 2027 рік.
Станом на сьогодні, у 2026 році випадки RCR на сої були зафіксовані у 35 нових округах у 8 штатах, зокрема вперше — в Айові та Алабамі. Лише протягом одного сезону RCR з’явилася в тих районах, де багато аграріїв раніше з нею не стикалися. Оскільки ефективних засобів для порятунку посівів від RCR не існує, ключовими факторами для зниження ризику втрати врожаю та захисту майбутньої продуктивності сої є своєчасне виявлення, грамотне управління посівами та стримування поширення хвороби.
Факти та цифри
- Збудник: Calonectria ilicicola — небезпечний фітопатогенний ґрунтовий гриб із відділу аскоміцетів (Ascomycota), який викликає гнилі коренів, кореневої шийки та плямистість листя у багатьох сільськогосподарських і декоративних культур
- Тип ураження: Ґрунтова грибна хвороба
- Уражені частини рослини: Корені та нижня частина стебла; симптоми на листі є вторинними
- Час появи симптомів: Фази розвитку R3–R4 (початок репродуктивного періоду)
- Діагностичні ознаки: Забарвлення тканин у червоний або темно-червоний колір, поява червоних перитеціїв біля основи стебла
- Втрати врожаю: 15–80% (залежно від умов на полі; на Середньому Заході США типовими є втрати 20–50%)
- Збереження збудника: Мікросклероції можуть зберігатися в ґрунті протягом 5–7 років
- Сприятливі умови: Перезволожений ґрунт, поганий дренаж, ущільнення ґрунту, стресові стани рослин
- Географічне поширення: Південний схід США (ендемічне); Середній Захід США (станом на 2026 рік хвороба поширилася щонайменше у семи штатах), Японія та інші країни Азії, що культивують сою
- Рекомендований підхід: Вибір препаратів для обробки насіння має ґрунтуватися на історії поля та рівні інфекційного навантаження
- Доступні рішення: Протруювання насіння фунгіцидними протруйниками з діючими речовинами циклобутрифлурам, підифлуметофен, флуопірам із класу SDHI, з біологічних протруйників можливим рішенням може стати натаміцин (Натаміцин (природна біологічна молекула, яку продукують ґрунтові бактерії).
Діагностика червоної кореневої гнилі
Ознаки червоної гнилі кореневої шийки часто вперше стають помітними в зоні кореневої шийки — ділянці безпосередньо під поверхнею ґрунту, де коріння переходить у стебло. Коренева шийка та нижня частина стебла можуть набувати червонуватого відтінку; також на них з’являються грибкові утворення — білі плями або крихітні кулясті тіла цегляно-червоного кольору (перитеції), в яких утворюються спори.
Хвороба може вражати рослину на ранніх етапах розвитку, зберігаючись або посилюючись протягом усього сезону. У сої вже на вегетативних стадіях (починаючи з фази V2) стебло може набувати червонуватого відтінку, проте симптоми на листі зазвичай проявляються лише в репродуктивні фази — найчастіше в період між стадіями R3 та R5. Розвивається хлороз (пожовтіння) між жилками, що згодом призводить до некрозу — відмирання тканин листка. У разі сильного ураження врожайність може знизитися на 60–70%.
Ця хвороба може викликати симптоми на листі, майже ідентичні проявам інших, більш поширених хвороб — таких як синдром раптової загибелі (Sudden Death Syndrome, SDS), бурої стеблової гнилі та раку стебла. Подібні ознаки можуть виникати навіть внаслідок фітотоксичної дії деяких фунгіцидів, наприклад, із групи тріазолів. Ймовірно, саме це заважає багатьом аграріям виявити хворобу на ранній стадії. Орієнтуючись лише на зовнішні ознаки на листі, можна помилково прийняти її за щось інше, тоді як насправді це червона гниль кореневої шийки.
Читати також: Розпізнавання дефіциту елементів живлення на сої та проявів хвороб, етапи інсектицидного захисту — поради АгроЗнавців
Оскільки симптоми на листі дуже нагадують прояви інших хвороб, а характерні структури гриба (перитеції) часто стають помітними лише наприкінці сезону, вкрай важливо проводити лабораторну діагностику всіх підозрілих рослин.
У межах одного господарства рівень ураження хворобою може суттєво відрізнятися на різних полях.
Точна діагностика вимагає польового спостереження приблизно на стадіях росту сої від R3 до R4. У цей час рослини слід викопати та оглянути біля верхівки. Виробники повинні звертати увагу на характерне червонувате знебарвлення та дрібні червоні грибкові структури, відомі як перитеції, біля основи стебла. Однак ці ознаки не завжди можуть бути помітними через час стадії росту або умови вологості.
Спостереження особливо складне з середини липня до середини серпня, оскільки симптоми часто розсіяні та ледь помітні. Заражені рослини можуть виглядати як окремі хлоротичні, некротичні або в'янучі особини, а не як великі, очевидні польові візерунки. До кінця серпня та вересня заражені рослини часто мертві та сильно розкладаються, що ускладнює діагностику та викликає симптоми, схожі на генералізовану чорну гниль.
Проблема ускладнюється тим фактом, що на одних і тих самих рослинах часто виникає кілька хвороб, а мікросклероції можуть поширюватися через вітер, воду, птахів та сільськогосподарську техніку. Ці фактори ускладнюють своєчасну діагностику та вимагають від агрономів наголосити на практичному спостереженні та лабораторному підтвердженні під час надання рекомендацій щодо управління.
Боротьба з червоною кореневою гниллю сої
Контролювати RCR складно, оскільки дослідники все ще вивчають так званий «трикутник хвороби» — взаємодію між збудником, рослиною-господарем та навколишнім середовищем, що сприяє розвитку захворювання. Часто поза увагою залишається той факт, що Calonectria ilicicola має дуже широкий спектр рослин-господарів. Альтернативними господарями можуть бути люцерна, конюшина, арахіс та деякі деревні рослини. Крім того, в Іллінойсі можуть існувати й інші, поки що не ідентифіковані рослини-господарі, які сприяють збереженню та поширенню інфекції.
Польові випробування Університету Іллінойсу, що підтримуються фінансуванням Асоціації сої Іллінойсу, демонструють, що ефективність обробки насіння фунгіцидами проти RCR значно варіюється залежно від вибору продукту та умов навколишнього середовища.
Серед зареєстрованих на даний момент обробок насіння підифлуметофен постійно забезпечував найефективніше пригнічення хвороб та найсильніший захист врожаю на полях, заражених RCR. Флуопірам та натаміцин також забезпечили вимірні переваги, хоча ефективність значно відрізнялася залежно від умов поля.
Агровиробникам слід уникати сівозмін з використанням альтернативних культур-господарів, таких як конюшина та люцерна, оскільки ці види можуть збільшити рівень інокуляту патогенів у ґрунті. Окрім моніторингу посівів і лабораторного аналізу рослин із симптомами хвороби, вкрай важливо запобігати перенесенню інфікованого ґрунту в межах поля або між полями, а також проводити висів на полях, де вже зафіксовано інфекцію, в останню чергу. Також науковці радять проводити санітарну обробку техніки при переході з одного поля на інше.
Сівозміна з кукурудзою може зменшити тиск хвороб, але не знищить патоген, який може виживати роками в ґрунті. Дослідження з використанням супутникових та безпілотних знімків показали, що RCR часто розвивається в низинних районах та неоднорідних зонах полів. З часом поширення хвороби по полю може бути обмежене завдяки методам безоранкового обробітку.
Читати також: Соя в монокультурі. Рекомендaції aмерикaнських фaхівців
Оскільки хвороба процвітає у вологих ґрунтах, рекомендується покращити дренаж поля. Патоген потенційно може поширюватися через птахів, тварин, техніку та рух води, що робить санітарну обробку обладнання важливим профілактичним заходом.
Коли умови навколишнього середовища сприяють розвитку хвороби, тяжкість симптомів часто зростає, коли соя зазнає стресу через інші фактори, такі як ущільнення ґрунту. Тому наполегливо рекомендується мінімізувати стрес рослин.
Дослідження взаємодії між RCR та цистоутворюючою нематодою сої (SCN) тривають, очікуються додаткові польові результати.
Оцінки біологічних продуктів, проведені в дослідженнях у камерах вирощування та теплицях, показують, що самі по собі біологічні обробки не можуть надійно контролювати RCR або замінити перевірені хімічні обробки насіння. Хоча деякі продукти продемонстрували обмежену активність, жоден з них не забезпечував постійного значного захисту, окрім стандартної фунгіцидної обробки насіння. На полях з історією RCR (рецидивні спалахи хвороби), виробникам слід продовжувати надавати пріоритет хімічній обробці насіння, розглядаючи біологічні продукти лише як потенційні добавки, якщо майбутні продукти продемонструють значні переваги.
Заглядаючи в майбутнє, найбільші можливості можуть виникнути завдяки технологіям редагування генів та розвитку справжньої сортової стійкості. Наразі не існує високостійких сортів сої, хоча між сортами спостерігаються відмінності в толерантності.
Також необхідні додаткові дослідження для кращого розуміння епідеміології хвороби та визначення альтернативних видів-господарів, які можуть сприяти виживанню та поширенню патогенів.
Переклад SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
