Скільки коштує 1% врожайності? Моделювання окупності рішень в агрономії

Класична логіка «чим більше — тим краще» в агросфері дедалі частіше дає збій. Надмірне внесення добрив чи засобів захисту може призвести не до зростання врожайності, а до перевитрат, які не лише не окупаються, а й зменшують загальний прибуток. Саме тому економічна доцільність повинна стати головним критерієм при ухваленні кожного агротехнічного рішення.

Ця стаття покликана змінити фокус агрономічного мислення — від інтуїтивних дій до моделі окупності кожного відсотка приросту врожайності. Розглянемо, як у конкретних цифрах оцінити ефективність будь-якого агроприйому, і відповімо на ключове запитання: «Скільки насправді коштує 1% врожаю — і чи варто за нього боротись?».

Скільки коштує 1% врожайності — і чому ця цифра змінює все

Сергій Хаблак, д.б.н., агроном-експерт, Інститут харчової біотехнології та геноміки

Управління сучасним агровиробництвом дедалі більше потребує не лише агрономічної обізнаності, а й фінансової точності. У добу зростаючих витрат і коливань ринку ключовим критерієм ефективності стає не врожай як такий, а економічна цінність його приросту. Адже навіть невелике підвищення врожайності — лише на 1% — може стати джерелом істотного додаткового доходу. За умови, що ми вміємо це точно прорахувати.

Формула розрахунку проста, але показова: 

1% приросту врожайності × площа поля × ринкова ціна культури = додатковий дохід 

Іншими словами, кожен додатковий відсоток урожаю з гектара — це конкретна кількість продукції, яку можна реалізувати за ринковою ціною. Чим дорожча культура — тим ціннішим стає цей один відсоток. І навпаки: при низьких цінах або високій собівартості додатковий врожай може виявитися економічно неефективним.

Розглянемо приклад. Поле площею 150 гектарів засіяне кукурудзою. Середня врожайність — 10 тонн з гектара, а ринкова ціна становить 5 500 грн за тонну. Приріст лише на 1% означає +0,1 т/га, або 15 тонн додаткового зерна з усього поля. В грошовому еквіваленті: 0,1 т/га × 150 га × 5 500 грн/т = 82 500 грн. Тобто лише один додатковий відсоток урожайності може дати понад 80 тисяч гривень доходу. І це без змін площі, без купівлі нової техніки — лише завдяки одному вдало прийнятому рішенню.

Попри простоту формули, вартість 1% врожайності — величина змінна. Вона формується під впливом низки ключових факторів:

• Ціна культури. Чим вища ринкова вартість продукції, тим значимішим є навіть мінімальний приріст урожаю. У високорентабельних культурах, як-от ріпак, соя чи пшениця 1 класу, один відсоток може додати тисячі гривень на гектар.
• Собівартість приросту. Отримати більше — ще не означає заробити більше. Витрати на агрономічне рішення мають бути економічно обґрунтовані. Якщо, скажімо, фунгіцид коштує 1 000 грн/га, а додатковий урожай дає лише 800 грн прибутку — агроприйом збитковий, хоч і «працює».
• Канал збуту. Той самий врожай може мати різну фінансову віддачу залежно від ринку реалізації: внутрішній, експорт, спеціалізовані програми або преміальні контракти. Приріст урожайності — це не просто тонни, а потенційно — інша маржа.
• Технологічний контекст. Те, що ефективно спрацювало на одному полі, може виявитися неактуальним на іншому. Грунтові умови, рівень вологи, попередник, кліматичні фактори — усе це впливає на результативність технологічних рішень. Тому кожна інвестиція в агроприйом повинна супроводжуватися прогнозом її окупності.

Перед тим як вносити фунгіцид, добриво чи біопрепарат, варто відповісти собі на одне просте питання: «Який додатковий прибуток я отримаю з цієї інвестиції — і чи перевищить він її вартість?» Усі агрономічні дії мають оцінюватися не лише в агрономічних одиницях типу «+5% урожаю», а в конкретних грошах. Бо лише тоді можна ухвалювати рішення не «на автоматі», а з чітким розумінням ефективності кожної гривні вкладень.

Читати також: EBITDA на гектар. Як агроному порахувати EBITDA?

Отже, 1% — це не просто дрібна частка врожаю. Це конкретна грошова величина, що відображає баланс між витратами та прибутком. Це стратегічна одиниця виміру, яка дозволяє оцінювати доцільність кожного аграрного кроку. І саме завдяки таким підрахункам агровиробництво перестає бути сферою інтуїції — і перетворюється на прогнозований, керований бізнес.

ROI в агрономії: як рахувати, щоб заробляти

У сучасному аграрному бізнесі прибуток більше не визначається лише кількістю зібраного врожаю. Справжня ефективність господарювання — це вміння раціонально розпоряджатися ресурсами та чітко оцінювати доцільність кожного вкладення. Саме для цього й використовується показник ROI (Return on Investment) — рентабельність інвестицій.

Цей індикатор відповідає на ключове питання: чи принесе витрачена гривня віддачу, і яку саме? Чи виправдає себе внесення дорогого фунгіциду? Чи окупиться використання біостимуляторів? Чи варто платити більше за посівний матеріал з високим генетичним потенціалом? Всі ці рішення потребують не інтуїції, а чітких розрахунків.

Читати також: Позакореневе підживлення озимої пшениці: азот і мікроелементи

Формула проста, а цінність — стратегічна. ROI (%) = ((Додатковий дохід – Витрати) / Витрати) × 100. Ця формула дає змогу швидко оцінити ефективність будь-якої інвестиції — від захисних заходів до технологічних інновацій. Позитивне значення ROI вказує на прибуток, негативне — на збитки. Це дозволяє аграрію приймати рішення не "наосліп", а з опорою на економіку.

Хоча в українській практиці ROI часто прирівнюють до рентабельності, ці показники мають різні акценти. ROI — це оперативний інструмент для оцінки ефективності конкретних інвестиційних рішень, тоді як рентабельність — загальний показник прибутковості всього господарства або культури. Іншими словами, ROI — це точка прицілу, рентабельність — панорама.

Практичний приклад: ROI фунгіциду. Господарство обробляє 100 гектарів пшениці фунгіцидом. Загальні витрати — 900 грн/га, тобто 90 000 грн. Після обробки врожайність зросла на 0,3 т/га, при ціні реалізації 6000 грн/т — це додатковий дохід у 180 000 грн. ROI = ((180 000 – 90 000) / 90 000) × 100 = 100%. Це означає, що кожна вкладена гривня принесла ще одну — інвестиція була повністю виправдана.

Але якщо приріст становив лише 0,1 т/га (додатково 60 000 грн), тоді: ROI = ((60 000 – 90 000) / 90 000) × 100 = –33%. У такому випадку господарство втратило 30 000 грн — технологія виявилась збитковою. Саме завдяки ROI такі помилки можна передбачити або вчасно виявити.

Одне з головних переваг ROI — можливість розрахувати мінімальний приріст урожайності, необхідний для того, щоб інвестиція хоча б "вийшла в нуль". Це дозволяє проаналізувати ризики ще до початку застосування нової технології, добрива чи ЗЗР.

У час, коли кожна витрачена гривня має значення, ROI перетворюється з простої формули на повноцінний інструмент управління прибутковістю. Він дає змогу аграрію:

• прогнозувати ефективність ще до внесення інвестиції;
• порівнювати альтернативи та вибирати найбільш вигідні рішення;
• виключати збиткові практики зі своєї технологічної карти;
• гнучко планувати бюджет та перерозподіляти ресурси.

Таким, чином, ROI — це не просто цифра в таблиці. Це підхід до прийняття рішень, заснований на економічній доцільності, а не "традиціях" чи "сусід так робив". Той, хто навчився рахувати ROI, працює розумно, приймає стратегічно обґрунтовані рішення та вибудовує прибуткову модель агробізнесу навіть в умовах ринку, кліматичних ризиків і коливань цін. У сучасному сільському господарстві рахувати — значить вигравати.

Чому агрономічно правильне — не завжди економічно виправдане

В агровиробництві нерідко трапляються ситуації, коли з наукової точки зору рішення є бездоганним, проте з фінансової — збитковим. Це одна з головних пасток, у яку потрапляють навіть досвідчені господарства: інвестуючи у «технологічно правильні» дії, вони іноді отримують нульовий або навіть від’ємний економічний результат.

На перший погляд, додаткове внесення фунгіциду, підвищені дози добрив, дорогі мікроелементи чи біопрепарати — усе це виглядає як грамотна агрономічна стратегія. Проте, коли такі дії не супроводжуються ретельним економічним розрахунком, виникає ризик перевитрат, які не компенсуються приростом урожайності. Наприклад, застосування мікродобрив на полях із низьким агрофоном часто не дає відчутного ефекту. Використання інокулянта у вологий та прохолодний рік на бобових культурах може виявитися марним. Навіть гербіцидна обробка на слабо забур’янених площах здатна стати зайвим навантаженням на бюджет господарства.

У господарській практиці важливо пам’ятати: не кожна технологічна операція, навіть ідеально обґрунтована в підручнику, приносить прибуток. Визначальним орієнтиром стає показник ROI (Return on Investment) — реальний індикатор ефективності вкладених коштів. Ось кілька поширених прикладів, коли агрономічно правильні дії виявляються економічно недоцільними:

• Слабкі ділянки поля. Зони з низькою родючістю, поганим дренажем або ущільненими шарами ґрунту часто не відповідають на технологічні втручання очікуваним результатом. Наприклад, навіть внесення 200 кг/га КАСу може дати лише символічне +0,1 т/га пшениці — економічна віддача такого кроку буде від’ємною.
• Несприятлива погода. Жодна технологія не може компенсувати погодні ризики. У посушливий сезон, коли фітопатогенний тиск низький, профілактичне внесення фунгіциду перетворюється на марну витрату.
• Ігнорування специфіки зон. Технологія, ефективна на окремій ділянці, може бути непридатною для іншої. Масове застосування біопрепарату без зональної адаптації призводить до того, що половина площ не дає результату — кошти витрачені, прибутку немає.

Одна з найпоширеніших помилок — впровадження єдиної технологічної моделі для всіх полів чи культур без урахування їхнього стану, агрохімічного фону, погодних умов року чи кон’юнктури ринку. Такий «універсальний» підхід зручний у плануванні, але може знищити рентабельність. Кожне поле потребує індивідуальної стратегії — лише так можна досягти справжньої ефективності.

Агрономія — це не лише наука про рослини, а й про економіку. В реальному полі «правильне» — не завжди прибуткове. Саме тому використання ROI та інших економічних індикаторів стає критично важливим. Вони допомагають відсіяти непотрібні витрати та зосередити інвестиції там, де вони приносять реальну віддачу.

Моделювання рентабельності: як приймати економічно зважені агрорішення

Сучасне агровиробництво потребує не лише глибоких агрономічних знань, а й чіткої економічної аналітики. У господарській практиці рішення часто ухвалюються «на око» — за інтуїцією, під впливом реклами чи порад продавців. Але такий підхід призводить до ризику зайвих витрат без гарантії віддачі. Щоб уникнути фінансових втрат, варто впроваджувати просте, але дієве моделювання рентабельності.

Кожне втручання — підживлення, захист, обробка чи внесення біопрепарату — має оцінюватися не лише за технологічною доцільністю, а й за економічною ефективністю. І тут у нагоді стає ключовий показник — ROI (Return on Investment), або ж рівень повернення інвестицій.

Читати також: Як дістати азот з повітря: промисловий процес, залучення бактерій і врахування атмосферного азоту у визначенні норми

Щоб розрахунок був точним і реалістичним, потрібно враховувати такі показники:

• Вартість агротехнології (грн/га): включає не тільки ціну препарату чи матеріалу, а й супутні витрати — логістику, технічну обробку, паливо, амортизацію й оплату праці.
• Очікуваний приріст урожайності (т/га): базується на даних досліджень, результатах попередніх сезонів, моделях або сценарних прогнозах.
• Ринкова ціна продукції (грн/т): фактична або прогнозована вартість реалізації продукції.
• Базова собівартість вирощування (грн/т): дозволяє зіставити додатковий прибуток із витратами.

Формули для розрахунку. Чистий економічний ефект (прибуток) = (Приріст урожайності × Ціна продукції) – Вартість втручання. ROI (%) = [(Чистий ефект) / Вартість втручання] × 100%. Що показує ROI у реальному полі? ROI > 0 — технологія дала прибуток. ROI < 0 — втручання виявилося збитковим. Низький ROI навіть при прибутку — сигнал, що є ефективніші альтернативи.

Поріг окупності (точка беззбитковості) — коли технологія «вийде в нуль». Щоб оцінити, за яких умов інвестиція хоча б не принесе збитків, визначають поріг беззбитковості: Поріг урожайності (т/га) = Вартість втручання / Ціна продукції. Це проста формула дозволяє швидко зрозуміти: скільки мінімально повинен дати додатковий урожай, щоб технологія себе виправдала.

Приклад: Якщо агрозахід коштує 1100 грн/га, а ціна пшениці — 6000 грн/т, поріг приросту = 1100 / 6000 = ≈ 0,18 т/га. Тобто, якщо приріст буде меншим — витрати не окупляться.

Візуалізація рентабельності. На графіку рентабельності (рисунок 1) зелена крива показує зміну прибутку залежно від приросту урожаю. Червона вертикальна лінія — точка беззбитковості. Все, що ліворуч — збиток, все, що праворуч — прибуток. Такий підхід дозволяє чітко бачити межу доцільності інвестицій.

Моделювання — це не привілей аналітиків, а невід’ємна складова сучасного та ефективного агровиробництва. Воно дає змогу не лише уникати зайвих витрат, а й раціонально використовувати ресурсний потенціал культури та ухвалювати рішення на основі фактів, а не припущень.

У наведеній таблиці представлено приклад економічного аналізу ефективності агротехнологічних втручань. Розрахунки показують, що фунгіцид А і добриво В демонструють позитивну рентабельність (ROI), але з різним рівнем ефективності. Водночас біопрепарат С виявився економічно невиправданим — його витрати не окупаються за поточних умов. Це свідчить про потребу в перегляді рішення: або зменшити вартість препарату, або забезпечити вищий приріст урожайності, щоб вийти на рівень прибутковості.

Таблиця 3. Моделювання рентабельності агрозаходів

Як видно, не всі препарати однаково вигідні: рішення повинні базуватись не лише на технології, а й на цифрах. Агрономія не є агроекономікою. Моделювання рентабельності — це не «бюрократія», а ключ до стійкого прибутку. Воно дозволяє: відсіювати неефективні рішення; планувати інвестиції точно; уникати зайвих витрат; максимально використовувати потенціал культури. Технології повинні працювати не лише в теорії, а й у реальному економічному середовищі. Саме тому кожне рішення варто «пропускати» через ROI — щоб обрати те, що дійсно працює на результат.

Практичні рекомендації: як зробити агрономічні рішення економічно ефективними

Сучасна агрономія — це не лише про технології вирощування, а й про економіку господарювання. Кожне агрономічне рішення має прямий вплив на фінансові результати підприємства. Щоб уникнути необґрунтованих витрат і досягти максимальної віддачі від вкладених ресурсів, важливо застосовувати системний, прорахований підхід до впровадження технологій. Нижче подано ключові практичні поради, які допоможуть підвищити ефективність та рентабельність агровиробництва.

1. Розрахунок ROI — основа обґрунтованого рішення.

Перед впровадженням будь-якої технології (фунгіцид, добриво, біопрепарат тощо) слід обов’язково оцінити рентабельність інвестицій (ROI). Такий розрахунок дозволяє визначити, чи будуть витрати виправдані очікуваним приростом урожаю та доходу. ROI — це не просто економічний показник, а ключ до прийняття раціональних рішень. Він допомагає уникнути витрат, які не принесуть прибутку, і зосередитися на найбільш доцільних агрономічних заходах.

2. Зональний підхід: рішення залежно від потенціалу поля.

Поля — неоднорідні. Навіть в межах одного масиву можуть бути ділянки з різним виробничим потенціалом. Картографування ефективності дозволяє розділити поле на зони й обирати для кожної з них найбільш доцільну стратегію управління. У зонах із високим потенціалом урожайності варто застосовувати потужні, але дорожчі технології — вони принесуть максимальний результат. У зонах із низьким потенціалом логічніше зменшувати витрати або навіть відмовитися від окремих втручань, якщо вони не принесуть окупності. Зональний підхід дозволяє точніше адаптувати агротехнології до конкретних умов, що знижує ризики та підвищує загальну ефективність.

3. Бюджетування: плануйте не «на господарство», а на ділянки (неоднорідності) на полі або поля у цілому як бізнес-одиниці («портфеля полів»).

Щоб реально оцінювати прибутковість, варто перейти від загального бюджету господарства до агрономічних бюджетів на рівні ділянок або окремих полів. Такий підхід дозволяє бачити картину в деталях: розраховувати витрати на кожну технологію, оцінювати потенційний дохід та планувати фінансові потоки.

Агрономічний бюджет включає: повну структуру витрат (на препарати, добрива, обробіток, паливо тощо), прогнозований урожай та ринкову вартість, розрахунок рентабельності для прийняття обґрунтованих рішень. Це особливо важливо для великих господарств, які працюють з широким портфелем полів, різними ґрунтово-кліматичними умовами й агротехнічними системами.

4. Приріст урожайності не є автоматичний прибуток.

Навіть незначне підвищення врожайності (1–2%) може здаватися позитивом. Але економічна доцільність має оцінюватися не за фактом приросту, а за його окупністю. Якщо технологія дає прибавку в 0,1 т/га, але її вартість перевищує дохід від цієї прибавки — рішення є збитковим. Головне правило: не варто витрачати 2000 грн, щоб заробити лише 1000. Кожна інвестиція має бути не лише агрономічно виправданою, а й економічно обґрунтованою.

Підсумок: агрономія як наука про ефективність

Аграрний бізнес вимагає поєднання агрономічної точності з економічною доцільністю. Успіх полягає не в тому, щоб використовувати всі доступні технології, а в тому, щоб використовувати ті, які дають найбільшу віддачу при мінімальних ризиках.

Агрономія має розвиватися як інтегрована наука, що базується на польових знаннях, аналітиці та фінансових розрахунках. Тільки такий підхід дозволить досягти стійкої рентабельності, оптимізувати витрати та забезпечити конкурентоспроможність господарства.

Сергій Хаблак, д.б.н., агроном-експерт, Інститут харчової біотехнології та геноміки

Читати також: За нинішніх умов ідеться про те, щоб урятувати врожай і додати прибавку до врятованого — Микола Сучек про складну весну 2025