Антон Штадлер про весняне підживлення озимої пшениці та інтеграцію агровиробництва до вимог ЄС
В умовах європейського законодавства в галузі сільського господарства місцеві фермери стикаються з різного роду обмеженнями. Деякі стосуються забруднення ґрунтів і вод нітратами й фосфатами, що звужує можливості удобрення в європейських господарствах. І це безперечно позначається на якості зерна.
Про стратегію весняного підживлення озимої пшениці, про те, як вирішують питання підвищення врожайності і якості зерна у Німеччині та до чого готуватися українським аграріям у ході інтеграції агровиробництва до вимог ЄС розповів консультант з рослинництва Антон Штадлер.
SuperAgronom.com зібрав найцікавіші тези.
Як вирахувати потребу пшениці в азоті?
Спочатку потрібно підрахувати загальну потребу посівів в азоті з урахуванням потенційної врожайності, а також того рівня протеїну, який ми хочемо досягти. Потім від загальної суми азоту відраховуємо те, що отримуємо від попередника, а також те, що може забезпечити ґрунт. В результаті ми отримаємо об'єм азоту, який необхідно внести.
Далі слід розподілити отриману норму в залежності від стану посіву. Якщо посіви хороші з самого початку, вносити багато азоту недоцільно, щоб не стимулювати вегетативний розвиток. На такі посіви я б рекомендував спочатку внести 40-50 кг/га д.р. азоту в амонійній формі. Якщо ж ми говоримо про більш пізні посіви, то тут наша стратегія протилежна, адже такі посіви потрібно простимулювати. Зробити це можна за рахунок азотних добрив в нітратній формі, оскільки вони в організмі рослини стимулюють фітогормони цитокініни, які впливають на кущення. В іншому разі ми не отримуємо цільову кількість колосків на час збирання.
Добре розвинені пізні посіви потребують менше азоту, всього 40-50 кг/га. А слаборозвинені — 70-80 кг/га азоту: сульфат амонію і аміачна селітра для першого внесення, якщо ми працюємо потім у фазі виходу в трубку.
Крім того, не можна давати багато азоту рано, бо таким чином ми будемо стимулювати збереження непродуктивних бокових пагонів, які коштуватимуть рослині додаткових витрат енергії. У таких посівах я би рекомендував використовувати амідну та амонійну форми азоту. Якщо разом скласти перше і друге внесення азоту, то в сумі це 110 кг/га. Термін проведення удобрення — між 5 та 15 квітня. Для удобрення слабких більш пізніх посівів можна дати 40 кг/га азоту у формі селітри або сечовини на початку квітня.
Скільки азоту забезпечує ґрунт?
Якщо ми говоримо про органічний потенціал ґрунту, у нас є можливість самостійно розрахувати вміст гумусу як співвідношення карбону до азоту. Наприклад, чорноземи мають 1,4 г на 1 см ґрунту. Тобто, ми можемо для верхнього шару ґрунту від 0 до 30 см визначити скільки гумусу там міститься, або ми звертаємося до спеціальних лабораторій, які можуть нам цей показник визначити і те, скільки кілограмів азоту міститься в ґрунті. Якщо ми говоримо про хороші чорноземи, то з них можна вивільнити десь 150-200 кг/га азоту за належних погодних умов.
Також потрібно забезпечити рослини мікроелементами, зокрема, молібденом, цинком та бором.
Вміст білку в зерні пшениці: як підвищити
Потрібно, щоб рослина спожила якомога більшу кількість азоту до виходу колоса, бо чим вищим буде вміст азоту в рослині протягом цієї фази, тим вищою буде потенційна врожайність і вміст протеїну. Якщо ми говоримо про кінцеву врожайність, то можна сказати, що вміст протеїну в зерні десь на 70% забезпечується за рахунок перерозподілу азоту, накопиченого під час фази виходу в трубку. А потім під час наливу зерна — за рахунок щоденного засвоєння цього азоту шляхом перетворення амінокислот формується на 30% більше білку. Якщо ж ми хочемо ще підвищити якість зерна, тоді треба замислитись про третє внесення — десь 20-40, можливо 50 кг/га азоту в період від середини травня, залежно від вологозабезпечення ґрунту.
З появою законодавчого регулювання про скорочення доз азоту вміст білку в пшениці суттєво знизився, — каже Антон Штадлер
Підвищення вмісту білку — це зараз та тема, яка дуже хвилює нас у Німеччині. Тому що, з одного боку, за це добре платять, але з іншого боку певний негативний вплив має наша політика регулювання застосування добрив.
У Німеччині ми не можемо дати той обсяг азоту, який потрібен для досягнення високого рівня білку. Через це ми маємо вигадувати інші шляхи, залучати інші елементи живлення, зокрема, сірку, яка також позитивно впливає на вміст клітковини. Потрібно внести до 50 кг/га сірки, оптимально розподіливши на стартове внесення і на кінцеве. Важливо і те, в якій формі ви вносите сірку і в яких фазах. Ми її вносимо в сульфатній формі, зокрема, це сульфат амонію. Сульфат магнію доречний на ґрунтах, де є дефіцит магнію. Він сприяє збільшенню маси 1000 насінин.
Україна зобов'язалась адаптувати своє законодавство до європейських вимог і ті обмеження, які діють в Німеччині, рано чи пізно будуть діяти тут. Наш уряд практично прописує нам як проводити удобрення відповідно до потенційного врожаю. Наприклад, якщо цільова врожайність 10 т/га із вмістом протеїну 13%, то ми отримаємо прописаний показник в 230 кг/га діючої речовини азоту, від якого відраховується обсяг азоту, який може нам дати ґрунт. Таким чином, нам прописують скільки добрив ми маємо право вносити. Якщо ж ми знаходимося в регіоні, який вважається таким, що потерпає від надмірного рівня нітратів, то від цього прописаного показника відраховується ще 20%. І можете собі уявити наскільки важко в таких умовах забезпечити удобрення пшениці, щоб отримати урожай високої якості.
У Німеччині є підприємства, які протягом багатьох поколінь працювали і активно вносили на своїх землях органічні добрива у вигляді сухого або рідкого гною. Таким чином, доволі стало вони нарощували вміст гумусу в ґрунті. І зараз ці підприємства, не дивлячись на нові законодавчі норми щодо удобрення, все ще можуть отримувати зернові дуже високої якості. Тоді як підприємства, які протягом багатьох років працювали на оптимальному рівні удобрення і особливо, якщо вони працювали у місцевості з підвищеним ризиком вимивання поживних речовин (через високий рівень залягання поверхневих підземних вод), вони фактично використовують свої запаси гумусу і все більше зіштовхуються з проблемою низького вмісту білку.
Я дуже сподіваюся, що український уряд добре подумає перш ніж запроваджувати норми щодо використання добрив. Однак, якщо в Україні не буде виявлено високого нітратного навантаження на внутрішні водойми, то, можливо, вам не потрібно буде впроваджувати таке регулювання.
Фосфорно-калійне живлення пшениці
У Німеччині під пшеницю восени ми не маємо права вносити фосфорні добрива. Проблема осіннього застосування моноамоній фосфату — це ризик ерозії ґрунту, бо фосфор малорухливий і коріння рослин в ґрунті має до нього дотягнутися, щоб його вхопити. Таким чином, добрива як діамоній фосфат і моноамонійфосфат взагалі виключаються зі схеми. Відповідно, ми намагаємося вносити достатній обсяг фосфору протягом сівозміни.
Залежно від культури рівень фосфору може коливатися від 70 до 90 кг/га. Наприклад, дуже позитивно реагує на фосфор кукурудза. А у разі, якщо господарство має обмежені фінансові можливості, вони застосовують певні технологічні підходи як депоновані добрива, що вносяться в стрічку на глибину.
Калій у Німеччині більше вносять під кукурудзу, цукровий буряк або під картоплю. І тут теж ми працюємо з добривами, які розміщується на глибині. Ми повинні пам'ятати, що на обмін протеїну в організмі рослини впливають усі поживні речовини. Калій та інші елементи живлення безперечно відіграють важливу роль, але погодні умови є вирішальними для проходження процесів синтезу протеїну і його перерозподілу в рослині. Накопичення протеїну відбувається протягом перших 30 днів від початку наливання зерна. Перші 20 днів є вирішальними для накопичування. Для цього потрібне сонячне опромінення.
Читайте також: Способи внесення стартових фосфорних добрив та фактори, які впливають на ефективність їх засвоєння
Роль стробілуринів у перерозподілі поживних речовин та ризики обробок
Для перерозподілу поживних речовин з листа в насіння ми повинні сприяти тому, щоб дозрівання відбувалося природним способом. Тобто, щоб у рослин було достатньо часу для перерозподілу асимілянтів. Для цього ми обробляємо їх стробілуринами.
Щодо ризиків подовження вегетації після обробки стробілуринами, я бачу їх тільки на пізніх фазах, коли рослини починають активно дозрівати через спекотні дні, а ми даємо їм високий об'єм стробілурінів. За такого сценарію солома довго залишається зеленою і ми збираємо менший об'єм врожаю нижчої якості. Дослідженнями, які проводили в Університеті прикладних наук Вайнштефан-Триздорф, доведено, що чим пізніше внесені стробілурини (наприклад, по колосу), тим більшим було ураження фузаріозом. Таким чином, якщо ви працюєте з більш пізніми посівами, слід обережно використовувати стробілурини у фазі BBCH 31-32.
Загалом підвищити рівень азоту в ґрунті можна також за рахунок попередника будь то ріпак, соняшник чи горох. Але це вимагає від вас знань про його ґрунти, щоб ви розуміли на що можете розраховувати. Зокрема, це дані про ущільнення. Бо там, де присутні ущільнення, ви будете втрачати врожай.
Підготувала Меланія Несмачна, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
