АгроЕкспедиція 2024: Миколаївщина — від спеки рятує ноутіл та нішеві, Кіровоградщина — час переймати досвід південних областей

Насправді, як розповів нам Юрій Чадай, регіональний менеджер Кіровоградської, Миколаївської областей компанії BASF, незважаючи на те, географічно відстань між двома областями не дуже велика, але і погодні умови, і загалом сільгоспвиробництво відрізняється.

«Наприклад, такі культури, як кукурудза і соя на Миколаївщині уже багато років не актуальні, без поливу їх вирощувати фактично неможливо. Відповідно сівозміна у миколаївських аграріїв зазвичай вужча. Тут вирощують горох, соняшник, ріпак, ячмінь, пшеницю, навіть льон», — пояснює експерт.

Втім, як ми переконалися, кліматичні ризики все ж змушують миколаївських фермерів проявляти кмітливість та шукати будь-яких шляхів для успіху навіть за таких умов.

Про інші регіони АгроЕкспедиція 2024:

• Приморозки, вітри та спека. Яким був агросезон 2024 на Хмельниччині та Тернопільщині
• Чим далі в Полісся, тим різноманітніші сівозміни. АгроЕкспедиція 2024 в Київській та Житомирській областях

Миколаївська область

ФГ «Аннушка» (Первомайський р-н)

Керівник ФГ «Аннушка» Максим Максименко називає себе фермером у другому поколінні, адже у витоків підприємства були його батьки, які заснували його у 1991 році і стали одними із перших фермерів в Україні.

Нині господарство обробляє близько 3 тис. га, з них 1 тис. га під зерновою групою — пшеницею та ячменем (використовують зокрема на корми для власної свиноферми на 200 голів). На 500 га вирощують соняшник. А ще… кукурудзу і сою (також по 500 га кожної). «Аннушка» — одна з небагатьох, хто сіє сою на Миколаївщині, причому на богарі.

З 2018 року серйозно працюють по no-till. Практикують verti-till, а на віддалених полях є і класика, хоча це виняток.

No-till — збереження вологи та гнучкі терміни сівби

Переваги no-till в господарстві особливо відчули нинішнього сезону. Як розповів агроном Євген Гортовенко, цьогоріч в регіоні строки сівби на тиждень-два змістились, тобто посівна розпочалась раніше. Бо вже на початку квітня температури повітря сягнули 25°С, що нетипово. І всі ринулись в поля з сівалками. Але то прогрілось повітря, а ґрунт іще не визрів. Тож господарство дочекалось стиглості ґрунту і розпочало посівну в кінці квітня. А завдяки тому, що пласт не перевертали, ґрунт не підсушували, шар накопичених пожнивних залишків утримував вологу, спокійно провели посівну в потрібні терміни.

«За no-till потрібно завжди тримати руку на пульсі й не потрібно дотримуватись жорсткої схеми, як у класичній технології — «як книжка пише».  Тут можна проявляти творчий підхід і більше керуватись логікою. Наприклад, завдяки пізнішому посіву відповідно змістились фази розвитку сої. Тому, якщо десь соя вже зараз жовкне і сохне, у нас вона досі активно вегетує, ще зелена, квіти та стручки не абортує, формує урожай. Звісно, змістяться терміни збирання, але маємо власну сушарку, тож із досушуванням проблем не буде», — розповів агроном.

Verti-till — для прискорення мінералізації ґрунту

З вертикальним обробітком поки що експериментують, але вже зробили висновок, що він не пересушує ґрунт, як, наприклад, дискова борона.  Але наразі цей спосіб обробітку ґрунту застосовують передусім для пришвидшити мінералізацію ґрунту. На ущільнення він не впливає, але відбувається обмін киснем між верхнім і нижнім шарами, каже  Євген Гортовенко.

Господарі якраз показали команді АгроЕкспедиції 2 поля сої — одне за технологією no-till, на другому застосовувався verti-till. Тож була змога порівняти. На другому оціночно урожайність може бути меншою десь на 300 кг/га, але кардинальної різниці між посівами не помітно.

«Чому важливо диверсифікувати системи обробітку ґрунту? Як у цьому господарстві — no-till і verti-till. Це дає змогу диверсифікувати кліматичні ризики. Якщо буде спека, то в разі використання однієї технології — це або 100% виграш, або 100% програш, тож є шанс, що якась одна спрацює. При оцінюванні стабільності підприємства банком така диверсифікація буде перевагою», — зауважив Ігор Гуржій, начальник управління агроекспертизи Credit Agricole Bank. 

  

«Аннушка» експериментальна

У господарстві щорічно відводять чималі площі під дослідження та експерименти. Перед тим як упроваджувати певну технологію у виробництво, обов’язково випробовують її, з порівняльними ділянками, аналізом результатів, розумінням, як це працює.

Наприклад, багато років поспіль закладали досліди по нормах висіву для пшениці. Як результат — зараз уже сіють культуру з густотою 2 млн насінин/га або це 100 кг/га насіння.

«Тоді як за підручником, і всі навколо нас також цієї норми дотримуються, — 4 млн насінин/га, або 200-300 кг/га посівмату. І ніхто не наважується перейняти наш досвід. Приїжджають, дивляться — трохи на вигляд рідкуваті посіви, але колос гарний, виповнений, і урожай є, і економія на насінні чимала», — розповів директор господарства Максим Максименко.

Високоолеїновий соняшник

Усі 500 га соняшнику в «Аннушці» засіяні високоолеїновими гібридами. За словами керівника підприємства, сіяти такий тип олійної розпочали щойно в Україні з’явилось перше насіння високоолеїнового соняшнику.

Незважаючи на те, що ціна на такий соняшник коливається, господарство не відступає від своїх принципів, завжди вдається продавати соняшник вигідно, за словами пана Максима, премія для високолеїнового щороку не менше 1,5-2 тис. грн.

Завдяки випробуванням підібрали кращі гібриди, і продовжують висівати демо-ділянки, які підтверджують, що різниці у врожайності між вирощуваним у товарних посівах високоолеїновим і «звичайним» соняшником практично немає.

Попри високі температури в червні-липні соняшник витримав спеку, зниження врожайності не очікують.

Кукурудза — урожай завжди вищий точки беззбитковості

Нинішній рік не кукурудзяний у більшості південних областей, це констатують і в «Аннушці», але no-till спрацював і тут. Якщо дехто із сусідів радий, якщо збере хоча б пів тонни, щоб принаймні компенсувати затрати на комбайн, то Максим Максименко прогнозує, що на круг вийдуть із результатом 5 т/га. Це вище точки беззбитковості, хоч і з невеликим відривом.

«Середня урожайність у нас по кукурудзі 8 т/га, а раз на 5 років можемо і 10-11 т/га отримати. І такий урожайний рік може «перекрити» решту менш вдалих», — каже директор.

Нинішня тривала посуха все-таки позначається на стані посівів. Тому прогноз на 3 т/га менше середнього. Це видно і по самій кукурудзі. Рослини на полі, яке нам показали, мають уже «підгорілий» нижній ярус, хоча верхній ще «тримається», основний лист зберігається, він зелений, насичений і качани «не лякають» своїм виглядом. Свій внесок додав і пізніший посів (сіяли 5 травня), і покриття ґрунту мульчею.

«Коли була найсильніша спека, волоть нашої кукурудзи була закрита, цвітіння почалось, коли вже спека трохи спала. Мабуть, це врятувало кукурудзу, вона змогла запилитись. Взагалі наш район — це останній південний рубіж кукурудзи на Миколаївщині. Тут її ще сіють більшість, далі вже — лише «ентузіасти». Але я люблю кукурудзу. За її біологічну масу, за те, як вона росте, за її потенціал», — поділився з нами пан Максим.

Втім, є ще деякі проблеми, які доводиться вирішувати. Наприклад, ґрунти тут лужні, потребують підкислення. Також останніми роками посилився тиск шкідників на кукурудзу, тому доведеться посилювати схеми інсектицидного захисту.

Що найрентабельніше?

Під ріпак у господарстві також було відведено 500 га, але по урожайності була велика різниця між полями — від 1,8 до 6,6 т/га. Минулоріч для культури сезон теж був не дуже вдалим — через посуху не отримали сходи, тож попри хороші ціни заробити на ріпаку не вдалось.

Із уже зібраних культур по ячменю середня врожайність 6 т/га, по пшениці 5 т/га. Зерно 3-4 класу, висока натура 830-840, але низький протеїн — 10,5-11%.

Читати по темі: Жнива 2024 стартували у червні, поради щодо збирання сільгоспкультур — у дайджесті матеріалів

Загалом останніми роками, каже Максим Максименко, в регіоні проблема з показниками білку в зерні. І не лише по пшениці, а й по тому ж гороху. Він пояснює це тим, що аграрії економлять на живленні. Навіть в «Аннушці» вдались до таких заходів.

«До вторгнення ми вносила в середньому до 500 кг/га селітри. Потім побачили, що все відштовхується від вологи, скільки б ти не вносив. Скоротили до 250-300 кг/га. Але зовсім не вносити добрив — не раціонально. Я порахував, що якби ми начебто зекономили кошти на внесенні добрив, але різниця у грошах між вартістю неотриманого врожаю та економією на внесенні була б десь 20%. Тобто стільки б не добрали в коштах.  Хоч норми фосфорних добрив ми таки знизили на 50%», — зазначив аграрій.

Втім, для підприємства пшениця (як і ріпак) найменш рентабельна культура. Найвищу рентабельність дають соняшник, кукурудза і, як не дивно, — ячмінь (хоч ціна не завжди висока, але це за рахунок врожаю і валу).

Попрощавшись із господарями, екіпаж попрямував на південь, ближче до обласного центру.

На деякі посіви обабіч дороги сумно дивитись. У Вознесенському районі зупинились на випадковому полі соняшнику, щоб ближче побачити ефект посухи. Ігор Гуржій обстежує рослини, зауважує: діаметр кошиків десь 7-8 см. Дуже погана виповненість, очевидно, що у період запилення були високі температури. Навіть якщо деякі рослини на полі мають часткову виповненість кошика, то значна частина насінин — пусті. І така картина на досить великій кількості полів по області.

«Значна частина площ у Миколаївській області постраждала від критичної посухи, яка встановилась саме у період цвітіння соняшнику. З цього поля навряд чи отримають урожайність вищу 200-300 кг/га. Мабуть, це найгірше поле, яке ми побачили, але решта переважно у схожому стані», — зазначив експерт.

Та винятки є завжди, і вони не випадкові, а спричинені зусиллями та кмітливістю аграріїв, які не рухаються в загальній колії і не лінуються все прораховувати, не бояться змін. Як наступне підприємство, на яке ми завітали.

ТОВ «ВВІ-АГРО» (Березанський район)

Це насіннєве господарство на півдні Миколаївщини. В обробітку 2 000 га. Спеціалізується на вирощуванні зернових, олійних, зернобобових, а також нішевих культур. Структура посівів змінилася після того, як фермер у 2015 році вирішив розпрощатися із класичним обробітком землі і перейти на прямий посів.

«До цього в мене були соняшник, ячмінь, пшениця, інколи, коли дозволяла погода, — ріпак. А коли перейшов на прямий посів, так не виходить. На прямому посіві має бути сівозміна», — розповідає керівник господарства Андрій Чічета.

Під урожай 2024 року було посіяно 170 га соняшнику, 350 га пшениці, 40 га ячменю. Але основну частину зембанку аграрій відвів під нішеві: 350 га гірчиці, 400 га гороху, 200 га нуту, 110 га коріандру, 50 га дайкону, 145 га льону, 120 га сорго. Всього — 12 культур. Переважно — насінницькі посіви.

Ще з 2015 року господарство перейшло на no-till. На переконання керівника, це врятувало підприємство.

«Якби я тоді не перейшов на no-till, то уже був би банкрутом», — каже Андрій Чічета.

No-till рятує

Соняшник на полі, яке показав нам господар, виглядав досить непогано, порівняно з тими посівами, які ми бачили, коли добрались сюди дорогами Миколаївщини.

«Така ситуація не лише на Миколаївщині. Я зустрічався з колегою з Кривого Рога, в них стартувала збиральна кампанія вже, бо соняшник згорів, не дозрівши. Збирають 0,5 т/га, максимум — 1,5 т/га. Це люди, які минулого року отримували 3 т/га», — розповідає Андрій Борисович.

У ВВІ-Агро соняшник «витягнули» прямий посів, солома (пожнивні залишки) на ґрунті й норма висіву всього 35 тис.

Сівбу тут провели 5-6 травня, перед сівбою вносили гліфосат. У фазу 3 пар – 8 листків внесли Євролайтнінг. Ні добрив не вносили, ні інсектицидних обробок не робили.

«Попередником тут був озимий ячмінь, зібрали його з урожайністю 5,2 т/га. збирали очісувальною жаткою, тому стерня залишилась досить високою. І при цьому від посухи все одно тріщини у ґрунті.

Прогнози на врожай не роблять.

«Вийде 1,5 тонни — буду радий, дасть 2 тонни — буду підстрибувати й аплодувати. В «нормальний» рік отримуємо в середньому 2,5 т/га», — додає фермер.

Що ж до вигорілого, в поганому стані соняшнику, який зустрічався на нашому шляху, то фермер упевнений — це наслідки не лише посухи.  Місцеві фермери «грішать» сівозміною відомою як «соняшник по сємочці, потім Гранстар по Євролайтнінгу, а потім іще кондитерський». «5-пільна», в лапках, сівозміна. У ВВІ-Агро також свого часу «обпеклись» на такій сівозміні.

«У нас припинила відновлюватись глибинна волога. Й виходить «розрив» — зверху випадає якихось 120 мм, ґрунт промокає десь на 80 см, а волога як така починається десь із 1,5 м. Тому ні на соняшнику не виходить результат, ні на решті культур. Тому ми зменшили вирощування соняшнику більше перейшли на культури, у яких більш мілке залягання коренів. Стараємось вологу накопичити, відновити баланс», — пояснює Андрій Чічета.

Нішеві культури — диверсифікація ризиків

За допомогою нішевих культур він диверсифікує цінові ризики. Нішеві культури — річ волатильна. Часто, коли якась культура різко зростає в ціні, наступного року всі кидаються її вирощувати і таким чином збивають ціну. Натомість велика кількість нішевих культур дає впевненість, що якась із них «вистрелить».

Читати по темі: Нішеві культури: можливості експорту, переваги та недоліки. Проблеми експорту нішевих в Україні

Як приклад наводить гірчицю, ціна на яку у 2022 році сягнула 70 тис. грн/т, хоча зазвичай вона продавалась за $500-700. Культура допомогла вижити компанії в перший рік великої війни. Бо пшеницю змушені були продавати за безцінь собі на збиток, водночас урожай гірчиці з посіяних в той рік 400 га й отриманої урожайності 0,6 т/га вдалось реалізувати по 55 тис. грн/т. Виручені кошти дали змогу протриматись декілька найважчих місяців.

До слова, якщо навіть гірчиця виходить в нуль — це теж хороший результат. Вона хороший попередник для наступних культур. Крім того, культура добре зберігається в зернових рукавах, тож можна почекати, коли ринок запропонує прийнятну ціну.

«Якщо не буде ціни в цьому році, я її залишу на наступний. Якщо не буде на наступний —  залишу зберігатися ще на один рік. Але дочекаюся на неї ціни», — наголошує Андрій Чічета.

І додає, що за білу гірчицю нині пропонують 25 тис. грн., за жовту — 37-40 тис. грн.

З реалізацією нішевих культур, за словами фермера, немає жодних проблем. Питання тільки у ціні.

Звісно, обидва підприємства на Миколаївщині, які ми відвідали, — не «типові». Упровадження мінімальних способів обробітку ґрунту, експериментування, вирощування нішевих культур і т.ін. Загальна ситуація в регіоні схожа, швидше, на те поле соняшнику, на яке ми звернули по дорозі між двома господарствами. Сезон буде важким, але українським аграріям не вперше.

«Нас, українців, не зламати. Навіть на початку повномасштабного вторгнення, коли на Миколаївщині ще точилися бої, навіть безпосередньо поблизу деяких господарств, з якими ми співпрацюємо, виробники дзвонили мені, консультувалися, бо ж весна, треба захищати посіви озимих, якісно захищати… І мова не йшла ні про скасування весняної посівної, ні про відмови від землі. У нас навіть у регіоні збільшились продажі у 2022-2023 роках. Бо аграрії переживають за свій урожай, за свій бізнес, тому не економлять на захисті культур, бо їм потрібна гарантія, що гроші вкладено буде ефективно», — розповів нам Юрій Чадай наступного дня, коли ми вже рухались до наступного господарства — на Кіровоградщині.

Кіровоградська область

В Інституті сільського господарства Степу НААН України констатували, що спека у цьому році на Кіровоградщині вперше за період метеорологічних спостережень з 1906 року перевищила абсолютний максимум. І 16 липня досягала 39 °С. За 90 днів з 21 квітня дощ був один раз. Найбільше місцевих аграріїв турбує стан пізніх культур, хоча й для озимих не все складалося ще від минулої осені.

«У 2023 році умови не дуже сприяли закладанню високих врожаїв озимих. Але наші аграрії уже до таких погодних умов звикли й намагаються пристосуватися до них, використовуючи різні технології вирощування, сівби, захисту тощо. Тож більшості вдалося отримати сходи як озимого ріпаку, так і ячменю, пшениці й озимого гороху, який тут почали сіяти дедалі більше. Хоч надалі взимку теж довелось зіткнутись із багатьма викликами — перепадами температур, льодовою кіркою та ін.», — розповів Юрій Чадай.

Весна і літо поточного року також особливо не радували.  Хоч, за словами Юрія Чадає, дефіцит вологи вже традиційний і для Кіровоградщини. Додались іще аномально високі температури, тож місцеві аграрії вже розуміють, що розраховувати на очікувані врожаї пізніх культур не варто. Значне зниження буде по більшості з них — соняшнику, кукурудзі, сої.

«Але не менша проблема, що наближуються терміни сівби озимих — ріпаку, ячменю, пшениці. А вологи у ґрунті так і немає. Від 10 до 15 см, а подекуди і до 20 см сухого ґрунту. Тобто ми не зможемо просто отримати сходи. Але надія все-таки не зникає. Аграрії у будь-якому разі будуть сіяти, навіть у сухий ґрунт, сподіваючись хоч на якийсь дощ. А далі, за допомогою в тому числі продуктів BASF, ми знаємо що робити з такими посівами, знаємо як максимально розігнати фізіологію (або навпаки призупинити ріст), тож готові ризикувати. Тим більше, що у портфелі нашої компанії є також гібриди ріпаку, що мають швидкий старт і швидкий осінній розвиток. Що допомагає їм навіть за несприятливих осінніх умов входити у зиму достатньо розвиненими і з достатньо накопиченими цукрами», — зазначив регіональний представник компанії BASF.

За словами Юрія Чадая, досвід роботи у схожих умовах уже накопичили колеги з південних регіонів, тепер черга аграріїв Кіровоградщини…

Втім, у таких умовах навіть великий досвід, якісні технології та гнучкість у їх застосуванні не завжди дають очікуваний результат. У цьому ми переконались відвідавши наступне підприємство в рамках нашої АгроЕкспедиції.

ФГ «Омельяненко» (Новоукраїнський р-н)

Переймати напрацьований досвід півдня

Знайомство з родинним бізнесом Омельяненко розпочалось на під’їзді до бази господарства, з демо-поля, на якому було посіяно гібрид соняшнику з портфелю компанії BASF і застосована відповідна технологія вирощування. Посів вирізнявся серед багатьох полів, які ми бачили по дорозі від Кропивницького. Звісно, ознаки дефіциту вологи та спеки були помітні й тут, але стійкий до них гібрид, рістрегуляція, захист і живлення спрацювали добре, кошики майже повністю запилені, насіння виповнене, тиск хвороб мінімальний. Можливо, свою роль зіграв дощик, який смужкою зачепив цей масив десь по вегетації культури.

А далі нас уже чекали господарі підприємства, які щиро розповіли не лише про здобутки (ФГ «Омельяненко» вважається одним із «передових» у регіоні та відоме й за межами області, працює тут вже понад 30 років), а й про проблеми.

Мають в обробітку 5 тис. га. Під урожай 2024 року відвели 2 тис. га під соняшник, 1 тис. га під кукурудзу, 1 тис. га пшеницю. А також — сою, ріпак і горох (які нещодавно ввели в сівозміну). Як зазначив заступник директора Сергій Омельяненко (молодший), озимий горох розпочали сіяти, адже з досвіду сусідніх господарств він дає вищу врожайність. Відвели під нього 300 га.

«В останні роки ми більше сіємо культур, які можемо реалізувати на місці. У нас в Кіровоградській області великі потужності для переробки соняшника. Тому ми висіваємо більше соняшника. Раніше висівали більше кукурудзи. Але з початком повномасштабного вторгнення почалися проблеми з логістикою», — зауважив власник господарства Сергій Омельяненко.

Ранні культури вже зібрані, загалом, за словами керівника, урожай отримали непоганий. Пшениця — 5,5-5,7 т/га, горох — 2,2-2,3 т/га, ріпак близько 2,5 т/га.

Щодо пізніх культур Сергій Омельяненко прогнозує, що показники будуть значно гіршими. Адже з початку травня в їхній місцевості не випало жодної краплини дощу. Особливо постраждала кукурудза. Можливо, по цій культурі не вийдуть і «в нуль».

Соняшник, який був завжди найбільш рентабельною культурою, «надприбутків» також не принесе. Якщо в минулі роки врожайність соняшнику була 3,5 т/га, то в цьому році через посуху очікується не більше 2,0 т/га. За словами директора, межа рентабельності олійної становить 1,2-1,3 т/га.

Кукурудза без води програє конкуренцію з амброзією

Водночас основною культурою раніше тут була кукурудза, відводили під неї 2 тис. га. Але з почастішанням сезонних посух зменшили удвічі до 1000 га, наступного року планують іще зменшити удвічі до 500 га. Натомість збільшуватимуть площі озимих культур і ранніх ярих. Фактично більшість цьогорічний посівів кукурудзи постраждали від спеки і посухи. Близько 300 га в дуже поганому стані, з них можна отримати не більше 1,5 т з га. Решта 700 га у трохи кращому стані, але все одно там на рівні 3 т з га. Сергій Омельяненко (мол.), заступник директора, показав нам поле кукурудзи, яка дуже постраждала від посухи, а також тут було програно битву з амброзією.

Кукурудза з ФАО 270 на цьому полі  посіяна в кінці квітня — 28-28. Норма висіву 60 тис. на га. Єдиний дощ 13 мм був 7 травня. З того часу не було жодних опадів. Працювали ґрунтовим гербіцидом щоб прибрати першу хвилю бур'янів, але вже була спека і захист спрацював погано. Потім другий гербіциди внесли і так само. Потім провели механічний міжрядний обробіток, щоб наступну хвилю прибрати, трохи розбити ґрунт і наситити повітрям. Незважаючи на ці заходи, кукурудза не хотіла розвиватись, але, за словами пана Сергія, третій раз не було бажання вносити гербіциди, бо це були б зайві витрати. Тому зараз міжряддя,  механічно, майже чисті, а в рядку поросло амброзією, що подекуди вища самої кукурудзи. 

У період цвітіння і запилення температури сягали 40 градусів і спека тривала впродовж 3 тижнів. У результаті запилення дуже погане, качани маленькі. За словами заступника директора, постає питання, чи варто взагалі її буде збирати чи доведеться просто задискувати бо збирання себе не окупить. Тож у вересні будуть вирішувати. Бо ще питання амброзії може також спричинити проблеми при збуті.

Додалася проблема шкідників, але інсектициди не вносили з тієї ж причини.

Міжряддя 35 см — перевага для сої

Також Сергій Омельяненко (мол.) повіз нас на поле сої, вирощуваної на богарі. Цього року в господарстві культуру посіяли вперше. Сіяли з міжряддями 35 см. За рахунок цього більша площа живлення. З цим не прогадали, бо скажімо, сусіднє господарство посіяло сою суцільним висівом, рослини начебто вищі, посів густіший, але боби не виповнені, їх мало, урожаю не буде. Натомість на полі ФГ «Омельяненко» хоч рослини низькорослі, але утворили більше стручків, вони повні, вегетація ще триває. Сорт Алмаз, середньо-ранній, високопродуктивний. Загалом цьогоріч у господарстві посіяли 300 га сої, з них 50 під поливом. Там рослини у кращому стані, але також низькорослі. На запитання щодо майбутніх проблем зі збиранням через низьке розташування нижнього ярусу стручків, пан Сергій зазначив, що мають флексі-жатку, тож за це не переживають.

Взагалі, на Кіровоградщині багато хто цьогоріч у своїх господарствах посіяв сою вперше, або ж відновили її вирощування після певної перерви.

Але соя так само страждає від нинішніх умов — від посухи, високих температур, від шкідників. Ми багато відмічали на посівах павутинного кліща, захист від якого досить вартісний.

Тому прогнози щодо урожайності важко складати. Бо наразі по кількості стручків та бобів висновки робити не варто. Погода може вплинути і на масу 1000, і на розтріскування стручків та випадіння зерен. З другого боку, зменшення з перелічених причин загального валу врожаю цієї культури посприяє підвищенню ціни на неї. Тож є ймовірність, що завдяки цьому аграрії зможуть принаймні повернути вкладені у вирощування кошти», — прокоментував Юрій Чадай.

Загалом у ФГ «Омельяненко» хоч цьогоріч і відмовились від деяких обробок через погоду (зокрема від фунгіцидної обробки соняшнику), але на ЗЗР не економлять. Використовують фунгіциди тільки оригінальні, гербіциди — 70%. При тому, що часи нині і справді складні навіть для таких міцних загалом господарств, як ФГ «Омельяненко».

Низькі ціни на збіжжя, дорога логістика, нестача працівників, погодні умови не дають можливості розвиватися. Зараз головне — втриматися і дочекатися перемоги, каже керівник родинного бізнесу Сергій Омельяненко-старший.

Підсумовуючи візити до господарств на Півдні України, Ігор Гуржій, начальник управління агроекспертизи Credit Agricole Bank, додає:

Аналізуючи 3-й та 4-й день АгроЕкспедиції можна чітко сформувати наступні тенденції, які будуть впливати на агробізнес в регіоні:

• без довгострокової сівозміни складно побудувати стійку виробничу модель. Багатопільна сівозміна сприяє накопиченню вологи для культур, які мають різні кореневі системи. Так, чергування с.-г. культур із стрижневою та мичкуватою кореневими системами дозволяє сформувати запас вологи для пізніх ярих культур (соняшник).
• збільшується частка виробників, які планують переходити на енерго/вологозберігаючі технології обробітку ґрунту — no-till, verti-till, strip-till. Цьогорічна різниця урожайності між господарствами, які практикують класичний обробіток ґрунту та no-till, додатково буде стимулювати перехід на інші виробничі практики.
• диверсифікація у виробництві відбувається через введення до сівозміни вирощування нішевих культур — гірчиця, нут, просо тощо. Чи слід на це робити ставку? З врахуванням значної волатильності ціни на нішеві культури (яка залежить від об’ємів виробництва), фактичний рівень прибутковості нішевих культур буде значно нижче від планових розрахунків. Найбільш вірогідніше, що із стабільною роботою зернового коридору та відновленням цін на основні зернові та олійні культури перехід на нішеві культури буде призупинено.
• значне цьогорічне падіння врожайності соняшника та кукурудзи збільшить сезонну потребу в обігових коштах. А сіятися треба вже (озимий ріпак, озима пшениця, озимий ячмінь)! З точки зору зовнішнього кредитування агровиробники регіону будуть критично потребувати підтримки банків.

Наш екіпаж попрощався з господарями і вирушив «марш-кидком» із півдня на північ — на Чернігівщину. Але про це вже у наступному «звіті» з АгроЕкспедиції 2024.

Алла, Гусарова, SuperAgronom.com