Сьогодні важко знайти поле соняшнику без склеротиніозу в центрально-західних областях, але ефективний контроль хвороби можливий

Склеротиніоз (біла гниль), збудником якого є гриб Sclerotinia sclerotiorum, належить до найбільш небезпечних хвороб широкого спектру культур. Він уражує практично всі дводольні культури в усіх регіонах вирощування. Великого поширення хвороба набула через збільшення посівних площ сої та соняшнику і порушення рекомендацій, що сприяло накопиченню інфекції в ґрунті. 

«Збільшення площ під соняшником та зміщення його вирощування зі східних регіонів в західні сприяли поширенню склеротиніозу навіть на ті поля, де до цього хвороба не зустрічалася. Ще одним фактором поширення стало порушення сівозмін та вирощування в коротких сівозмінах ріпаку, сої, соняшнику — саме тих культур, які є економічно привабливими наразі, але й однаково успішно уражуються склеротиніозом. На Хмельниччині, Тернопільщині та Буковині сьогодні практично не знайдеш поля, вільного від склеротиніозу», — зауважує Микола Сучек, директор агротехнічного департаменту компанії «ПРОПОЛЕ».

За словами фахівця, зараження посівів відбувається «лавиноподібною хвилею», адже сівозміна у центрально-західному лісостепу надто насичена соняшником. Водночас південь і схід країни з 2020 року частково відмовляються від культури, тож патоген накопичується саме в цих регіонах.

Sclerotinia sclerotiorum — неспеціалізований, некротрофний паразит, який вбиває рослину, а потім «доїдає» її рештки. Свою латинську назву гриб-збудник отримав через те, що утворює на уражених тканинах рослини склероції  — тіла продовгуватої чи округлої форми, які складаються з тісно сплетених ниток міцелію. Це структури, у яких гриб перебуває у стадії спокою, наче зачаївшись, щоб у сприятливих умовах знову почати активний розвиток. А назву «біла гниль» має за те, що уражені частини рослини вкриваються пліснявою білого кольору.

Читати: Технологія вирощування соняшнику: етапи, нюанси від сівби до збирання

Свого часу склероції вважали окремими організмами та навіть описували як самостійні види. Але в середині ХІХ століття вчені довели, що склероції є лише стадією в циклі розвитку деяких грибів. Розміри склероціїв варіюють від декількох міліметрів до декількох сантиметрів. Найбільші склероції можуть утворюватися в кошиках соняшника. А потім вони потрапляють до насіння як стороння домішка.

«Склеротиніоз для нас не є проблемою, яка проявляється щороку і однаково на всіх полях. Ми оцінюємо його як сезонно залежну хворобу, ризик якої суттєво зростає за поєднання високої вологості, тривалих опадів (що не спостерігалось в поточному році), помірних температур і густого стеблостою. Ми акцентуємо увагу на те, що ризик склеротиніозу не можна оцінювати лише за наявністю симптомів у поточному сезоні. Наявність джерела інфекції в ґрунті + погодні умови + стан посіву формують потенційну загрозу», — ділиться досвідом Дмитро Кисельов, заступник директора з аграрного розвитку компанії «Західний Буг».

Види ураження склеротиніозом та ознаки хвороби: як виявити проблему вчасно

Склеротиніоз має дві форми інфікування: первинну, яка вражає підземну (кореневу) частину рослини та вторинну, яка розповсюджується з коренів на надземну частину. Коренева форма не контролюється фунгіцидами. Головною ознакою ураження є вигляд власне коренів рослини: вони стають м’якими та покриваються білим нальотом. Надземна форма хвороби може бути стебловою або кошиковою (для соняшника). У ріпаку та сої уражуються квітки.

За стеблової форми склеротиніозу соняшнику з’являються великі коричневі плями розміром понад 15 см. Згодом спостерігається побіління внаслідок розвитку міцелію, а потім поява чорних склероціїв всередині стебла. Крім цього, на розвиток стеблової форми вказує наявність концентричних коричневих плям на листках. За кореневої форми на відміну від стеблової покоричневіння стебла спостерігається на лінії ґрунту. Далі сценарій схожий: білий міцелій, утворення склероціїв і, як наслідок, — вилягання рослин.

На ріпаку ознаки хвороби менш помітні.  Пелюстка є першою точкою інфекції. Аскоспори Sclerotinia, які розлітаються з апотеціїв в ґрунті, погано заражають здорове листя чи стебло напряму. Їм потрібне джерело живлення. Пелюстки, особливо ті, що старіють, слугують субстратом для їхнього проростання. Уражені пелюстки опадають на листки або застрягають у пазухах листків і розгалуженнях стебла, де затримується волога і сприяє розмноженню патогена. Відмерлі пелюстки підтримують ріст міцелію для подальшого зараження стебла. Звідти міцелій, уже маючи “запас енергії” з пелюстки, проникає в тканини, тому перші видимі симптоми (світлі плями) зазвичай з'являються саме в пазухах листків або в розгалуженні стебла. 

На сої інфекція починається з відмерлих квіток у вузлах стебла. Звідти ураження поширюється вгору і вниз по стеблу, кільцює його, і частина рослини вище ураження в'яне і засихає. 

Шляхи інфікування за різних форм хвороби також відрізняються. Стеблова форма розвивається від аскоспор, які колонізують відмерлі тканини, насамперед пелюстки та квітки. Коренева форма виникає, коли склероції в ґрунті проростають міцелієм, який уражує корені. Склероції зберігають життєздатність у ґрунті від 4 до 10 років залежно від умов. Втрати врожаю зазвичай становлять 10-80%, економічна шкода за сильного ураження може сягнути 100%. 

Будь-який контроль хвороби починається з її правильної ідентифікації. Склеротиніоз легко визначити за проявами. Вони можуть виражатися по-різному, але є спільні риси:

• на стеблах та пагонах з’являються світлі плями, які потім стають білими або світло-сірими
• тканина ураженої ділянки стає м’якою
•  всередині стебла можна побачити чорні тверді утворення — склероції
• боби, стручки та кошики покриваються білим ватоподібним нальотом міцелію
• різка загибель рослин у фазі цвітіння або наливу

Всі ці ознаки особливо помітні в роки з великою кількістю опадів, які створюють оптимальні умови для розвитку хвороби. Проте і посушливі умови не рятують від ураження склеротиніозом, адже запасів інфекції в ґрунті  наразі достатньо. Тому навіть у тих посушливих умовах, які спостерігаються останнім часом, загроза не зникає. Адже щойно температура і вологість досягнуть сприятливих рівнів, інфекція починає розвиватися.

«Якщо на соняшнику симптоми хвороби зазвичай добре помітні, то на ріпаку інфекція розвивається зазвичай приховано. Аскоспори збудника летять спочатку на пелюстки, бо ті стають їхньою поживною базою. Потім спори проростають та колонізують відмерлі пелюстки, які, в свою чергу, опадають на листки чи пазухи і розгалуження стебел. Коли аграрії помічають проблему на полі, міцелій із листків чи стебел вже проник в тканини рослин і шкода може бути непоправною.  Тут на допомогу прийде нова послуга від компанії «Агрітема», а саме експрес-аналіз квіткових пелюсток ріпаку. Такий аналіз дозволяє виявити інфікування рослин ще до появи видимих ознак, а отже, вчасно вжити заходів. Аналіз квіток дозволяє прийняти рішення: чи варто вносити фунгіцид. Коли симптоми (білі плями) з'являються на стеблах — лікувати ріпак уже запізно», — пояснив Микола Сучек.

Фахівці компанії «Агрітема» пояснюють, що такий аналіз наразі є критично важливим елементом інтегрованого захисту рослин. Оскільки інфікування відбувається переважно через пелюстки квіток під час цвітіння, своєчасна діагностика дозволяє точно визначити відсоток ураження пелюсток спорами збудника склеротиніозу, щоб оцінити економічний ризик розвитку хвороби. А також визначити потребу у фунгіцидній обробці та заощадити кошти.

Боротьба зі склеротиніозом: ефективність в комплексному підході

Вирішити проблему склеротиніозу виключно фунгіцидними обробками та протруюванням насіння не вдасться, адже фунгіциди «лікують» тільки рослину і не впливають на ґрунт, в якому накопичуються склероції та чекають наступної посівної.

Єдиним робочим рішенням у випадку склеротиніозу може стати інтегрований захист рослин із застосуванням як хімічних обробок, так і механічного захисту у вигляді правильного вибору обробітку ґрунту та використання біологічних препаратів. Варто зауважити, що комерційних сортів та гібридів, які мали би гени специфічної стійкості, тобто імунітет до склеротиніозу, наразі немає. Тож сподіватися, що культура подолає хворобу «власними силами», точно не варто.

Найефективніше із склеротиніозом можна боротися за допомогою сівозміни. Найбільш оптимально, якщо той же соняшник не буде повертатися на одне й те саме поле щонайменше 10 років. Однак зараз, звісно, ніхто не дотримується таких правил, бо економіка диктує свої закони.

«Основні напрямки боротьби зі склеротиніозом на наших полях включають сівозміну, управління рослинними рештками, контроль густоти посіву, контроль строків та умов фунгіцидного захисту, а також біологічний контроль. Ми враховуємо насиченість сівозміни культурами-господарями Sclerotinia. Особливо важливо робити перерву мінімум два роки між культурами-господарями. Окрему увагу звертаємо на те, щоб створити оптимальні умови для прискореного розкладання пожнивних решток. Чітко контролюємо для кожної культури, кожного сорту/гібриду норму висіву залежно від біологічних особливостей. Фунгіцидний захист - попасти у правильне інфекційне вікно. Особливо це стосується періоду цвітіння, коли ризик розвитку склеротиніозу різко зростає», — розповідає Дмитро Кисельов.

Цікавим напрямком для «Західного Бугу» є використання Coniothyrium minitans — мікопаразита, який спеціалізується на склероціях Sclerotinia, додає фахівець. В цьому напрямку компанія ще продовжує дослідження.

«Ми не вважаємо, що склеротиніоз можна повністю виключити одним заходом. Найбільший резерв для покращення ми бачимо саме в прогнозуванні ризику. Ми бачимо перспективу не просто у збільшенні кількості фунгіцидних обробок, а в комбінації агротехнічних, хімічних та біологічних інструментів. З «Агрітемою» ми працюємо багато років, як в розрізі насінництва, так і в розрізі інокулянтів та біологічних препаратів. Для нас принциповим є те, що будь-яке рішення має проходити перевірку на виробничому полі. Ми зацікавлені в тому, щоб порівнювати варіанти, фіксувати результат і вже на основі даних приймати рішення щодо масштабування», — пояснив Дмитро Кисельов.

Микола Сучек також підкреслює, що найнебезпечнішим періодом є фаза цвітіння: саме тоді необхідно проводити фунгіцидний захист. Експерт також зауважив, що типова помилка агрономів — спроби обмежитися однією обробкою у фазі 6–8 листків або лише під час фази зірочки. Ефективніше, за його словами, проводити два внесення фунгіцидів, особливо за вологої погоди.

Крім того, Микола Сучек радить аграріям приділяти увагу знищенню склероцій після збирання врожаю — саме тоді доцільно вносити біопрепарати.

«Найкращий час — коли перебита листостеблова маса соняшника й оголені склероції. У цей момент варто застосовувати препарати на основі грибів прямої паразитарної дії», — зазначив він.

Серед найбільш ефективних засобів він виокремив ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ, створений на основі штаму Coniothyrium minitans CON/M/91-08 у сухій споровій формі. Препарат містить понад 1 млрд спор на грам і стійкий до агресивних умов. Його рекомендують вносити під час передпосівної культивації або після збирання врожаю.

Гриб проти гриба: протистояння, що забезпечує здоров’я рослин

Системи захисту рослин в Україні поступово змінюються під впливом кліматичних факторів, резистентності шкідливих організмів та євроінтеграційних вимог. У найближчі роки аграріям доведеться більше уваги приділяти інтегрованому захисту рослин, моніторингу полів, правильному чергуванню діючих речовин ЗЗР у просторі та часі та використанню біологічних препаратів.

Саме тому вже зараз варто звернути увагу на біологічний препарат ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ, що має досить простий і при цьому надзвичайно ефективний механізм дії. Після внесення його в ґрунт спори гриба Coniothyrium minitans, які містяться в препараті, вступають в контакт зі склероціями. Проростаючі спори C. minitans CON/M/91-08 потім проникають у ці склероції через зародкову трубку (секреція ß-1,3-глюканаз) і утворюють міцелій. Цей міцелій атакує та руйнує склероції протягом 6-12 тижнів. Coniothyrium minitans (нині Paraphaeosphaeria minitans) є найбільш вивченим вузькоспеціалізованим гіперпаразитом склероціїв Sclerotinia. Це означає, що він живиться виключно слероціями склеротинії і не конкурує з іншою мікробіотою за поживні речовини, тому не порушує баланс екосистеми. Інші гриби, як ось Trichoderma — гриби-генералісти: вони здатні паразитувати на міцелії склероціїв. Вони діють менш специфічно, поєднуючи мікопаразитизм із конкуренцією за простір і поживні речовини в ризосфері, при цьому фізично не знищуючи склероції.

За результатами польових випробувань та застосування в виробничих посівах, препарат ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ стабільно знижує ураження склеротиніозом.. Ефект підтверджено не лише на дрібних ділянках, а й на виробничих площах понад 7000 га. Найпереконливіше препарат проявляє себе саме там, де тиск хвороби високий.

«З 2022 року «Агрітема» веде власну мережу дослідів ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ, від дрібноділянкових до виробничих полів. За п'ять сезонів ми заклали 34 досліди у 7 областях: Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській і Чернігівській. Партнерами стали 14 компаній, серед них Агропросперіс, Кернел, МХП, Контінентал , Епіцентр, Вітагро, ТАС Агро, Західний Буг. Також вносили препарат на виробничу площу понад  7000 га у господарстві на Хмельниччині. ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ випробовували на соняшнику, сої, ріпаку та овочевих культурах», — розповів Ігор Чайка, комерційний директор компанії «Агрітема».

Витрати на біологічний захист за допомогою ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ складаються з вартості препарату (1 або 2 кг/га × 25€) і внесення, якщо воно не поєднується з іншою операцією.

«Хоча більшість наших клієнтів поєднують внесення ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ із іншими звичними для господарств операціями з ґрунтом. Навесні, за високого інфекційного фону,  ми вносимо 1-2 кг/га разом з передпосівним обробітком ґрунту або з ґрунтовими гербіцидами. Восени, якщо рік був сприятливий для утворення нових склероціїв, рекомендуємо вносити 1 кг/га препарату перед дискуванням пожнивних решток. Глибина заробки в грунт до 5-7, максимум 10 см», — рекомендує Ігор Чайка.

Починати розмову про економіку ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ з питання «скільки я зберу додаткових тонн цього року» — не зовсім правильно, додає він. Хімічний фунгіцид по цвітінню захищає врожай поточного сезону, але не зменшує запас інфекції в полі. Кожна уражена склеротинією рослина залиша є в ґрунті 50–100 склероціїв, один склероцій випускає 5-10 апотецій, одна апотеція - до 200 млн аскоспор. Коли ми бачимо в полі соняшнику 5% уражених рослин, то, за густоти 60 тисяч рослин на га, ці 5% дають нам до 300 000 нових склероціїв, які зберігатимуться там 8–10 років. А за даними 12 річного польового дослідження, проведеного в Німеччині на предмет виживання склероціїв Sclerotinia sclerotiurum у ґрунті, потепління клімату, на думку авторів, може посилити збереження інфекційного запасу (Sarenqimuge et al., Applied Soil Ecology, 2025). ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ працює саме з цим запасом: гриб Coniothyrium minitans руйнує склероції в ґрунті за 6–12 тижнів. Тобто таким внесенням аграрії прибирають першопричину хвороби, а не її симптоми.

«ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ знищує склероції в ґрунті, тобто зменшує запас інфекції на роки вперед. Соняшник, ріпак і соя мають спільного збудника, тому ефект варто рахувати на всю сівозміну, а не на один сезон. Тобто в даному випадку ми говоримо про довгострокову економіку», — підкреслив Ігор Чайка.

Технологія застосування ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ підбирається під умови конкретного господарства:

• Високий інфекційний фон, тепла і волога погода від посіву до цвітіння; монокультура соняшнику, сої або ріпаку, чи насичена сівозміна. Внесення двічі на рік: 2 кг/га перед висівом вразливої культури і 1 кг/га в осіннє внесення по рештках, бажано щороку в сівозміні, як мінімум 3 роки поспіль.
• Помірний фон. 1 кг/га в осіннє внесення по рештках. Можна з 4-го року програми подвійного внесення.
• Обмеження по техніці чи часу. Внесення в рядок з РКД чи з висівом технічно можливе, але недоцільне. У проведених компанією дослідах воно було менш ефективним, ніж обприскування ґрунту, адже спори гриба потрапляють лише в насіннєве ложе, залишаючи решту площі незахищеною.
• Посушливі регіони. Головне — вносити під вологу і заробити протягом 2-х тижнів.

Умови, від яких залежить результат

• Достатня вологість ґрунту, бо гриб живий і активний у вологому середовищі.
• Заробляння в ґрунт до 2 тижнів максимум після внесення.
• Після внесення не рекомендується глибока оранка раніше, аніж через 6 тижнів, щоб не загорнути препарат глибоко в ґрунт, де він не матиме ефективності.
• Найбільший ефект видно за високого інфекційного фону і в сівозміні з частим поверненням чутливих культур.

Фітопатологи вже досить давно наголошують, що дієвими для контролю склеротиніозу можуть бути будь-які заходи, котрі знижують кількість і життєздатність склероцій. Серед них, зокрема, й підвищення мікробіологічної активності ґрунтів (сидерати, пари, залишення рослинних решток + азотні добрива, деструктори стерні, органічні добрива). Окремим пунктом цього списку є біопрепарати, серед яких ЛАЛСТОП® КОНТАНС ВГ наразі демонструє найвищу ефективність у боротьбі саме з ґрунтовою інфекцією та подальшим її розповсюдженням на культури сівозміни.

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.