Технологія вирощування сочевиці: сівба, живлення, захист, нюанси збирання

В останні сезони сочевиця досягла значної популяризації серед українських фермерів. Якщо взяти для прикладу п’ять сезонів 2015-2020 років, то під цю культуру засівали близько 8 тис. га, а врожайність становила в середньому 1,2-1,4 т/га. Наразі площі посіву сочевиці в нашій країні перевищують 20 тис. га та суттєво надалі зростають: врожайність у середньому становить більше 2 т/га, а окремі фермерські господарства збирають до 3 т/га, залежно від сортів та систем захисту.

«Ця культура має стабільний попит як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Крім того, сочевиця відносно невибаглива у вирощуванні та водночас належить до дорогих культур. Якщо говорити про ціни, то фуражна сочевиця в Україні наразі коштує від 24 до 27 тис. грн з ПДВ за тонну — залежно від регіону та умов продажу, — прокоментувала Тетяна Холобцева, керівниця відділу експорту «Терра Групп Україна».

Читати по темі: Практичні досліди з вирощування прибуткових культур — День поля з фокусом на бобових

Проте, варто зауважити, що в Україні сочевиця сьогодні є експортно-орієнтованою культурою. Водночас така залежність від міжнародного ринку може мати як переваги, так і ризики, оскільки світові ціни не завжди стабільні.

Загальна характеристика сочевиці

Сочевицю можна поділити на дві групи: крупнонасінна або тарілочка (діаметр понад 5,5 мм) та дрібнонасінна (діаметр до 5,5 мм). Вони мають низку морфологічних відмінностей.

Реєстр насіння

Довідник наявного на ринку насіння основних сільгоспкультур

Залежно від вигляду насіння, його величини і забарвлення насіннєвої оболонки сочевиця поділяється на декілька типів: червона, зелена, коричнева, чорна. У всіх типів сочевиці різні форма та розмір насіння. Червона сочевиця займає перше місце за поширенням, на її частку припадає 75-80%.

Культура характеризується підземним проростанням: сім’ядолі залишаються під землею після проростання, формуючи перші два вузли. Якщо сходи сочевиці пошкоджуються заморозками, спекою або вітром, з підземних вузлів відростає нове стебло.

Перші два вузли формуються на рівні поверхні ґрунту або під землею. Це так званий катафіл. З нього може відрости нове стебло в разі загибелі перших молодих сходів від заморозків, спеки, гербіцидів, чи посухи. Третій вузол формує першу пару справжніх листків. У сприятливих умовах новий вузол формується кожні 4-5 днів. Складний листок завдовжки близько 5 см має від 9 до 15 листкових пластинок. Аж до цвітіння на вершечках листків виростають короткі вусики. Перше суцвіття формується приблизно на 12-му вузлі.

Рослина сочевиці від природи індетермінантна. Рослини продовжують цвісти, поки не потраплять у якийсь стрес: посуха, спека, дефіцит елементів живлення.

Читати по темі: Нішеві культури в Україні: аналітика за 2020–2024 роки (гречка, сорго, просо, нут, сочевиця, люпин солодкий, гірчиця, коноплі, коріандр, льон олійний, льон-довгунець)

Рослина самозапильна. Стручки мають довжину не більше 2,5 см і містять 1-2 насінини. Рослини за умов достатніх енергії росту та площі живлення дають 2 і більше пагонів з одного стебла. Однак основний урожай формується на вторинних (повітряних) відростках найвищого вузла головного стебла прямо під першим суцвіттям. Цвіт, що з’являється після першого тижня серпня, може не сформувати виповнених зерен до жнив.

Вага 1000 насінин — 40-50 г.

Існують Clearfield-сорти, толерантні до імідазолінів, а також сорти з помірною стійкістю до аскохітозу та стійкі до 1-ї раси антракнозу.

Оскільки точка росту знаходиться під землею, сочевиця добре витримує весняні заморозки. Сходи витримують заморозки -4…-6 °С.

Коренева система порівняно неглибока — до 60 см. Культура помірно стійка до високих температур і посухи. Сочевиця потребує принаймні помірного зволоження — 150-250 мм за період вегетації, щоб сформувати виповнені стручки. Як індетермінантна від природи культура, сочевиця цвіте доти, доки дозволяють природні умови. Відтак рослині для запуску процесу дозрівання насіння потрібен стрес — чи то від посухи, чи то від браку азоту. Надлишкова волога сприяє вегетативному росту, затримує дозрівання, зменшує кількість насінин у стручку і сприяє поширенню грибкових хвороб. Найкраще сочевиця росте на добре дренованих ґрунтах з рН від 6 до 8. Не терпить підтоплення або засолення. За здатністю до фіксації азоту переважає сою.

Попередники та підготовка ґрунту під сочевицю

Сочевиця — дрібнолиста і низькоросла рослина, спочатку росте повільно, а тому легко пригнічується бур’янами. У сівозміні її необхідно висівати на чистих від бур’янів полях. Це одна з найважливіших вимог її вирощування. Кращими попередниками для неї є озимі культури, кукурудза, цукрові і кормові буряки.

Для запобігання ураження рослин фузаріозним в’яненням, бактеріозом коренів, іржею, антракнозом, аскохітозом не рекомендується розміщувати культуру після зернобобових, гірчиці, ріпаку, соняшнику а також повертати на те ж поле раніше, ніж за 3-4 роки.

Також для успішного вирощування потрібна певна просторова ізоляція. Розміщують сочевицю на відстані 1-1,5 км від посівів багаторічних трав (наявність загальних шкідників).

Сочевиця вибаглива до умов вирощування, тому підготовка ґрунту та вибір поля для посіву мають певні особливості. Зокрема:

• Сочевиця віддає перевагу легким, добре дренованим ґрунтам.
• Не любить перезволоження, тому важливо вибирати ділянки з добрим природним дренажем.
• Ґрунт повинен бути досить пухким, щоб забезпечити корінню доступ до кисню. Для цього варто проводити глибоке розпушування, особливо якщо ґрунт важкий або утрамбований.

Окрім того, сочевиця віддає перевагу нейтральному або слаболужному ґрунту з pH в межах 6,0–7,5. Тому важливо перевірити кислотність ґрунту та за необхідності коригувати його вапнуванням.

Усі прийоми підготовки ґрунту під сівбу сочевиці повинні бути направлені на максимальне нагромадження вологи, знищення бур’янів, вирівнювання поверхні поля, створення оптимальних умов для діяльності бульбочкових бактерій.

При цьому варто зауважити, що сочевицю можливо вирощувати як за традиційною схемою, тобто лущення стерні й зяблева оранка, так і за мінімального або нульового обробітку. З досвіду іноземних практиків, сочевиця добре підходить для прямого висіву: хороша енергія росту дає змогу сходам пробиватися крізь пожнивні рештки. За прямого посіву урожайність вища, ніж після обробітку ґрунту, і тим вища, чим більша висота стерні, в яку сочевиця сіється прямим посівом. Висока стерня попередника захищає ґрунт від випаровування вологи і підвищує ефективність використання ґрунтової вологи сочевицею. Також чим вища стерня попередника, тим вище розташовуються найнижчі стручки, завдяки чому полегшується збирання і знижуються втрати врожаю.

За класичної системи обробітку варто проводити наступні операції:

•         Після стерньових попередників — лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Через 10-12 днів основний обробіток ґрунту на глибину 20-22 см.
•         Поле, по мірі появи проростків бур’янів, обробляють 2-3 рази культиваторами, глибина культивації 8-10 см.
•         На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, після збирання попередньої культури проводять два-три дискування з розривом у 10-15 днів.
•         Після пізніх просапних культур обробіток ґрунту проводять слідом за збиранням попередника.
•         Вирівнювання поля — одна з найважливіших умов для якісного збирання урожаю. Оскільки висів сочевиці проводиться рано навесні, цей захід бажано провести восени.
•         Ранньою весною, з настанням фізичної стиглості верхнього шару ґрунту, зяб боронують важкими боронами.
•         На невирівняних з осені полях роботу по вирівнюванню поверхні виконують по діагоналі поля (40–45°) слідом за боронуванням. Цю роботу необхідно провести в дуже стислі строки — не більше як за два дні після боронування.

Сочевиця слабо конкурує з бур’янами, а також відзначається високою чутливістю до більшості гербіцидів, тому оптимальним є проведення боротьби з бур’янами в попередні роки протягом ротації всієї сівозміни. Так, після збирання попередньої культури у процесі підготовки поля можна вносити гліфосат, та, як дешевшу альтернативу, 2,4-Д. Якщо поле сильно забур’янене, висів можна дещо відкласти, гліфосат можна застосувати і перед сівбою за два-три тижні.

Насіння сочевиці, інокуляція та сівба

В Україні культивують як вітчизняні сорти сочевиці (Любава, Лінза, Луганчанка, Світанок, ЄС Максимум, Антоніна,Блонді, Гарі, Даринка, Хризоліт), так і імпортні (наприклад, канадський сорт Maxim). Та оскільки вітчизняного посівного матеріалу поки що не так багато, агровиробники використовують здебільшого насіння іноземної селекції.

Для сівби використовують насіння з високими посівними і врожайними властивостями, яке бажано протруїти за два-три тижні до сівби дозволеними фугіцидними препаратами для зернобобових культур. Також, якщо існує загроза пошкодження сходів бульбочковими довгоносиками, бажано обробити насіннєвий матеріал інсектицидними протруйниками на основі імідаклоприду, а також імідаклоприд + лямбда-цигалотрин, або альфа-циперметрин, біфетрин, а також на основі тіаметоксаму, клотіанідину.

Читати по темі: Нові, малопоширені та нетрадиційні бобові культури в Україні

Інокуляція бактерією Rhizobium leguminosarum може забезпечити до 80% потреб рослини в азоті. Є штами бактерії, які краще підходять для певних сортів. Інокуляція проводиться як одним штамом бактерій, так і сумішшю штамів.

У випадку інокуляції потрібно подбати про життєздатність бактерій, якими інокульоване насіння. Бактерія Rhizobium чутлива до температурних стресів, висихання і прямого сонячного проміння. Тому інокульоване насіння має бути висіяно негайно після інокуляції.

Інокулянти чутливі до гранульованих добрив, тому такі добрива бажано вносити так, щоб вони розташовувалися в стороні або нижче насінини. Також інокулянти чутливі до деяких фунгіцидів, які рекомендуються для протруєння насіння.

Для інокуляції застосовуються рідкі, порошкоподібні та гранульовані препарати.

•         Рідкі інокулянти зручні і забезпечують кращий контроль норми внесення порівняно з іншими формами препаратів. Але сама бактерія в рідких препаратах вразливіша до змін зовнішніх факторів і контакту з протруйниками, ніж в інших формах препаратів. Тож щоб рідкий інокулянт спрацював ефективно, потрібно сіяти насіння відразу після інокуляції в вологу землю.
•         Порошкоподібні інокулянти мають тривалішу дію і не настільки вразливі до контакту з протруйниками, як рідкі, однак при внесенні все одно треба дотримуватися обережності. Деякі порошкоподібні інокулянти вимагають застосування ад’ювантів. Вони можуть краще прилипати до насіння після легкого намочування останнього.
•         Гранульовані інокулянти забезпечують легке внесення і можуть бути внесені в рядок. Гранульована форма дає змогу уникнути ризику несумісності з протруйниками, однак і з цими інокулянтами слід бути обережним. Гранульовані інокулянти менш вразливі до дії зовнішніх факторів та фунгіцидів, що вносяться під час сівби.

Всі форми інокулянтів однаково ефективні, якщо вони правильно внесені і умови зовнішнього середовища ідеальні. В несприятливих умовах найефективніші гранульовані інокулянти, далі йдуть порошкоподібні, а за ними рідкі.

Хоча бактерії класу Rhizobium можуть жити в ґрунті роками, ефективні азотофіксуючі бактерії можуть не вижити. Через це рекомендується проводити інокуляцію сочевиці щоразу, коли її висівають. Дослідження в Західній Канаді показали, що інокуляція бобових забезпечує підвищення врожайності на 30-50%. Тому найдосвідченіші виробники сочевиці щоразу інокулюють посівний матеріал.

Сівбу проводять одночасно з ранніми зерновими, але в роки з ранньою і холодною весною (зріджуються сходи) варто сіяти через 5-7 днів після початку польових робіт. Важливо, щоб температура ґрунту на глибині сівби була не нижче 5°С. Глибина загортання насіння становить 2-7 см, (за вологого ґрунту глибину зменшують, за пересихання верхнього шару ґрунту збільшують до 6-7 см).

Сіяти сочевицю можна звичайними зерновими сівалками  з шириною міжрядь 15 см. Такі порівняно вузькі міжряддя дають змогу сочевиці скоріше покрити ґрунт, в результаті вона розвиває більш пряме і високе стебло, а також менше страждатиме від бур’янів. Оптимальна густота стояння рослин 1,8-2,2 млн/га. Норма висіву варіює, залежно від величини насіння, для крупнонасінних сортів вона в середньому становить 100-160 кг/га. Важливо зазначити, що дрібнонасінна сочевиця проростає значно швидше, ніж крупнонасінна, що обумовлено пришвидшеним набуханням дрібного насіння. Після сівби ґрунт зазвичай прикочується котками.

Утворення бульбочок у сочевиці та їхня перевірка

Бульбочкові бактерії у сочевиці формуються дуже рано — на 6-7 день після появи сходів. Найбільша їх кількість утворюється в період цвітіння — початок наливу бобів. Бульбочки у сочевиці дрібні, хоча їх досить багато (20-70), а загальна маса на рослині досягає 1,2 -1,6 мг. Найбільше бульбочок знаходиться на глибині 8-15 см.

Ефективність інокуляції можна перевірити на початку цвітіння. Щоб можна було оцінити утворення бульбочок, повинно пройти до 4 тижнів від сівби. Найкращий спосіб перевірити утворення бульбочок – викопати рослину і обережно змити землю з коріння у відрі з водою. Бульбочки тендітні і можуть пообриватися з коріння, якщо рослину виривати.

Якщо бактерії активно фіксують азот, бульбочки всередині будуть виразно червоними або рожевими. Фіксація азоту відбувається синхронно з ростом рослини, забезпечуючи її азотом під час швидкого вегетативного росту. Вона уповільнюється, коли рослина починає формувати стручок і насіння.

Інокулянт, внесений з насінням, дає результат у вигляді бульбочок, що формуються на головному корені неподалік кінчика. Якщо інокулянт вносився в ґрунт (як у випадку з гранульованими), бульбочки будуть і на головному, і на другорядних коренях. Мала кількість бульбочок свідчить про слабку інокуляцію. Зелений або кремовий колір бульбочок всередині замість рожевого свідчить про те, що бактерії погано фіксують азот.

Живлення сочевиці

Аналіз ґрунту має велике значення. Високий вміст азоту в ґрунті несприятливо впливає на утворення бульбочок і фіксацію ними азоту. По мірі зростання надходження азоту з ґрунту та добрив обсяги фіксації азоту бульбочковими бактеріями знижуються. Тож зазвичай внесення азоту не рекомендується при вирощуванні сочевиці. За рахунок фіксації азоту сочевиця може забезпечити до 80% своїх потреб у цьому елементі. Решта надходить з ґрунту.

Коли сумарне надходження азоту з ґрунту й добрив досягає 28-40 кг/га, фіксація азоту бульбочковими бактеріями сповільнюється, а коли воно перевищує 55 кг/га, фіксація азоту зупиняється.

Щоб бульбочки сформувались, потрібно 3-4 тижні після сівби. У випадку відсутності або малої кількості бульбочок брак азоту компенсують внесенням добрив по листу. На ранніх стадіях рослини розвиваються слабко, якщо вміст азоту в ґрунті менший за 11 кг/га. Це може спричиняти пожовтіння рослин. Дефіцит азоту на ранніх стадіях вегетації може бути компенсований внесенням невеликих (10-15 кг/га) кількостей азоту під час сівби. Великі кількості азоту, внесеного при сівбі, хоча й допоможуть рослині на ранніх стадіях компенсувати дефіцит цього елементу в ґрунті, однак кінцева врожайність від цього не зростає. Часто дефіцит азоту на ранніх стадіях вегетації повністю компенсує внесення моноамонійфосфату (NPK 12:51:0).

Читати по темі: Українське землеробство під тиском зміни клімату: чому зміна технологій вирощування — не тренд, а умова виживання?

Сочевиця потребує порівняно високих доз фосфору. Адже активний ріст кореневої системи сприяє утворенню бульбочок, що фіксують азот. Також фосфор сприяє ранішому й дружнішому дозріванню. Якщо сочевиця вирощується на ґрунтах, бідних на доступний фосфор, або в прохолодних вологих умовах, це вимагає компенсації потреби рослини в цьому елементі шляхом внесення фосфорних добрив. Однак різкого зростання врожайності вдається досягти не завжди. Але ефект від внесення фосфорних добрив полягає вже в тому, що вони покращують стресостійкість культури.

Максимальна норма внесення фосфору при сівбі — 22 кг/га. Ця норма вноситься за хорошого або ідеального рівня зволоження. За гіршого зволоження норму внесення фосфорних добрив зменшують. Якщо існує потреба у внесенні підвищених норм фосфору, фосфорні добрива вносять так, щоб вони розташовувалися збоку насінин або під ними, або ж фосфорні добрива вносять під попередника.

Бобові накопичують великі кількості фосфору завдяки здатності бульбочкових бактерій розчиняти стійкі сполуки фосфору та завдяки симбіозу з мікоризою, котрий сприяє росту кореневої системи. Ось чому бобові не демонструють великого відгуку на  внесення фосфорних добрив, однак вимагають компенсації винесеного з ґрунту з урожаєм фосфору.

Сочевиця вимагає високих норм калію. Однак внесення калію разом з сівбою може пошкодити сходи. При внесенні при сівбі калію, як і фосфору, рекомендується застосовувати ширші сошники. Сумарне внесення К₂О та фосфору при сівбі не повинно перевищувати 22 кг/га.

Сірка потребується в порівняно значних дозах — 9-11 кг/га. Дефіцит доступної сірки компенсують внесенням сульфату амонію, який містить сірку в доступній для рослин формі, збоку, всередину рядка або врозкид. Досліди показують обмежений вплив внесення сірки на врожайність за винятком випадків, коли вміст цього елементу в ґрунті дуже низький.

Потреба в мікроелементах встановлюється індивідуально залежно від їх вмісту в ґрунті за даними агрохімічного аналізу.

Догляд за посівами сочевиці

Найбільш відповідальним періодом в технології вирощування сочевиці є догляд за посівами. Справа в тому, що для цієї культури відсутні високоефективні страхові гербіциди для боротьби з широколистковими бур’янами. Спостереження свідчать про те, що досить часто посіви сочевиці заростають лободою, щирицею, нетребою. Особливо такий стан зустрічається на полях невеликих фермерських господарств, де відсутні сівозміни та панує низька культура землеробства.

Боротьба з бур'янами

Боротьбу з забур’яненістю поля необхідно розпочинати з осені, особливо якщо на ньому є багаторічні бур’яни (осот, пирій). Тому одразу після збирання зернового попередника проводять дискування поля з метою одержання сходів бур’янів. Для осоту важливо, щоб він був у фазі розетки. Саме у цей період поле необхідно обробити гербіцидом суцільної дії (гліфосат). Важливо точно вибрати фазу обробки бур'янів, які виросли, так як їх можливо знищити, якщо діюча речовина гербіциду потрапить у кореневище й зруйнує його. Цього можна досягти лише в період відростання зрізаних бур’янів, коли у них відбувається нисхідний рух поживних речовин по флоемі в кореневища, тобто коли вони готуються до зими. Цей процес проходить в кінці липня–на початку серпня, коли рослини багаторічних бур’янів прокачують поживні речовини в свої підземні резервуари (кореневища). За оптимальних умов таким прийомом можливо повністю вивести багаторічні бур’яни.

На полях, де заплановано вирощування сочевиці наступного сезону, якщо присутня проблема однорічних озимих широколистих бур’янів, варто пізно восени внести такі гербіциди, як 2,4-Д або МЦПА, нормою до 280 г/га д. р. Внесення цих гербіцидів навесні, а також таких препаратів, як дикамба, слід уникати через фітотоксичність.

Ґрунтові гербіциди можуть забезпечувати контроль бур’янів на ранніх фазах вегетації. Що стосується післясходового внесення гербіцидів, то критично важливо забезпечити відсутність бур’янів у фазу 2-5 справжніх листків.

Впровадження технології ClearField розширило можливості післясходового внесення гербіцидів для виробників сочевиці. Дослідження показали, що оптимальним часом для внесення гербіцидів за вирощування сочевиці за цією технологією є фази 5-6 і 10 пар справжніх листків. Бур’яни,що проростають після фази 10 справжніх листків, мало шкодять урожаю.

Деякі гербіциди можуть вимиватися в глибші горизонти ґрунту сильними дощами. Тому, якщо передбачається внесення таких гербіцидів, є сенс сіяти сочевицю глибоко (5 см), щоб уникнути небезпеки гербіцидного стресу. Так, не варто застосовувати метрибузин на ґрунтах з вмістом органічної речовини менше 4%. Так само стрес, а також більш активне поширення ризоктоніозу, може спричинити весняне внесення гербіцидів на основі трифлураліну. Тому їх вносять з осені.

По причині низької конкурентності та вузького асортименту гербіцидів на посівах сочевиці особливо висока небезпека виникнення резистентності у бур’янів. Цьому може зарадити поперемінне застосування гербіцидів різних груп, особливо в роки, коли сочевиця не вирощується. Це дає змогу продовжити термін формування резистентності вдвічі, а якщо чергувати гербіциди трьох різних груп — у 4 рази.

Коли сочевиця перебуває в стресі, її толерантність до гербіцидів знижується. Простіше кажучи, частіше трапляються гербіцидні опіки. Знизити гербіцидний стрес можна, вичекавши 4 дні, збільшивши норму робочої рідини або вносячи гербіцид увечері. Ушкоджувати сочевицю можуть гербіциди, призначені для інших культур — якщо відбулося їх знесення вітром з іншого поля або якщо перед обприскуванням сочевиці недостатньо ретельно промили бак, з якого раніше вносився інший препарат.

Альтернативними способами контролю бур’янів є культивація, боронування і загущення. Боронування рекомендується проводити зубовою бороною, коли сходи культури ще невисокі (не вище 10 см) і в теплий, сонячний день. Загущують посіви, щоб компенсувати втрати під час боронування.

Загущення може давати ефект і саме по собі. Згідно досліджень Університету Саскачевану, загущення до 240 рослин/м² (або 2,4 млн/га) знижує забур’яненість і підвищує врожайність.

Також на бобових застосовують до сівби препарати на основі д. р. карфентразон для боротьби з широколистими бур’янами а також ці самі препарати в суміші з гліфосатами, які контролюють також злакові бур’яни. Також з цією метою до сходів використовують д. р. піроксасульфон і карфентразон або гліфосати, а проти широколистих бур’янів — препарати на основі д. р. сафлюфенасил. Також на сочевиці використовують д. р. сетоксидим і квізалофоп.

Для боротьби зі злаковими бур’янами можна застосовувати більшість протизлакових гербіцидів, які є в Реєстрі, відповідно до їх інструкції. Це страхові грамініциди з діючими речовинами клетодим, хізалофоп-п-етил, флуазифоп-п-бутил, феноксапроп-п-етил. Регламенти застосування на сочевиці відповідають регламентам для сої або гороху.

Препарати мають свої особливості, які необхідно враховувати. Наприклад, гербіциди з д.р. хізалофоп-п-етил, флуазифоп-п-бутил, феноксапроп-п-етил ефективні навіть у відносно прохолодну погоду. Тому їх застосування за температури повітря 12-15°С буде ефективним.

А ось грамініциди з д.р. клетодим ефективно «працюють» за температури повітря від 15°С. Рекомендується їх застосовувати спільно зі спеціальними ПАР. Існує обмеження по фазі застосування для препаратів з д.р. клетодим — до цвітіння. Обробка квітучої культури може викликати пошкодження сочевиці, зупинку росту і втрати врожаю.

Хвороби та шкідники сочевиці

Сочевиця уражується аскохітозом, стемфіліозом і антракнозом, сірою й білою гниллю, на ранніх стадіях — кореневими гнилями. Аскохітоз уражує переважно зрілі рослини в прохолодну дощову погоду. Збудники аскохітозу зимують на рослинних рештках, тому не можна сіяти сочевицю по сочевиці.

Довідник хвороб

Довідник хвороб сільськогосподарських культур

Коренева гниль проявляється одразу ж після сівби. Спочатку хвороба уражає насіння та кореневу систему, потім поширюється на надземну частину рослин і спричиняє в’янення. Джерелом інфекції є насіння, ґрунт, рослинні рештки. Найбільшої шкоди завдає в період сходів, спричиняючи зрідження та пригнічення росту. Уражені рослини жовтіють, відстають у рості, нижні листки опадають. Коренева система буріє, загниває – рослина гине.

Аскохітоз проявляється у фазах цвітіння та плодоутворення на листках, стеблах, бобах і насінні. Спочатку хвороба має осередковий характер, а згодом поширюється по всьому полі. Інтенсивно здатна поширюватися за теплої дощовитої погоди, яка сприяє вивільненню та перенесенню пікноспор. На уражених органах формуються округлі дрібні плями жовтуватого або темно-коричневого кольору з бурим вузьким обідком по периферії. Схожість насіння за ураження цим патогеном знижується на 10-15%.

Читати по темі: Система захисту сочевиці: досвід успішного захисту в умовах 2024 року

Борошнисту росу спричиняє гриб Erysiphe communis, хвороба трапляється на всіх посівах сочевиці. Швидко розповсюджується шляхом перенесення конідій від хворих рослин до здорових. Первинним джерелом інфекції є рослинні рештки. Ознаки хвороби у вигляді борошнистого нальоту з’являються на початку цвітіння, й подальший розвиток хвороби триває до кінця вегетації. Оптимальними умовами є вологість повітря 40-60% і температура +20…+28°С.

Для захисту від цих хвороб варто профілактично вносити зареєстровані для застосування на бобових фунгіциди. Фунгіциди вносять до зімкнення рослин сочевиці.

Серед шкідників культури — ковалики, попелиці (в тому числі горохова попелиця), вогнівки. Тому має значення інсектицидне протруювання насіння. Також за перших ознак появи попелиці поле необхідно обробляти зареєстрованими на зернобобових інсектицидами, а через сім-вісім днів обробку повторити.

Збирання сочевиці

Культура до кінця вегетації не припиняє цвісти і дозріває ярусами. Перший ярус обсипається, наступний дозріває, а в третьому утворюються боби, останній ярус в цей час цвіте. Тобто на рослині одночасно наявні і недостигле, і перестигле насіння. Висока вологість недозрілого насіння заважає збиранню врожаю, а обпадання перестиглого насіння призводить, в середньому, до втрат 20-40% урожаю. Якщо сочевиця перестояла всього лише два-три дні, можна втратити більшу частину врожаю (до 80%).

Тому збирати сочевицю іноді складніше, ніж виростити. За умов звичайних строків сівби більшість сортів сочевиці дозрівають приблизно через 85 днів після появи сходів. Оптимальні календарні строки збирання — друга половина липня, перша декада серпня. Перед збиранням більшість бобів нижнього і середнього ярусів повинні мати коричневий колір. Для попередження втрат і пошкодження насіння збиральна вологість повинна бути у межах 18-22%. Не рекомендовано збирати врожай сочевиці в найспекотніший час доби, адже це збільшує втрати.

Скошується сочевиця при землі, щоб захопити нижні стручки. При скошуванні слід застосовувати жатку, яка не врізатиметься в землю і не засмічуватиме нею врожаю. Щоб уникнути висипання насіння, краще збирати в умовах високої вологості. Десикація знижує якість урожаю, особливо зеленої сочевиці. Разом з тим десикація прискорює готовність культури до обмолоту, знижує втрати від висипання і підвищує якість насіння, якщо жнива відбуваються в вологу погоду. Сочевиця готова до обмолоту зазвичай через 7-10 днів після десикації, а в жарку, суму погоду — через 4-7 днів. Підвищує ефективність десикації її виконання ввечері або вночі та високі норми робочої витрати рідини. Для десикації сочевиці зареєстровані д. р. дикват, сафлюфенацил та глюфосинат амонію. За рахунок збільшення або зменшення норми витрати препарату, можна прискорити або сповільнити передзбиральне висушування сочевиці. Тому за обробки нормами від 1,5 до 3 л/га можна домогтися своєрідного «збирального конвеєра», за якого проводять поступове збирання врожаю за оптимальної збиральної вологості.

Сочевицю краще збирати прямим комбайнуванням, якщо посів не забур’янений, а рослини дозріли рівномірно (70%). Насіння можна вважати зрілим, коли за натискування нігтем на поверхню насінини сліду не залишається. Збирають сочевицю гнучкою жаткою з автоматичним контролем висоти, повітряним барабаном і стеблопідйомником.

Сочевиця обмолочується легше, ніж пшениця, тому для попередження дроблення зерна обороти молотильного барабана знижують до 250–400 об/хв. Налаштування обмолоту повинно регулюватися в широкому діапазоні, щоб забезпечити якісні обмолот і сепарацію без пошкодження зерна. Необхідно уважно слідкувати за тим, щоб зерно не пошкоджувалось, а також за якістю очистки з одночасним уникненням втрат зерна. При цьому проміжки між бичами молотильного барабану і планками підбарабання (за обмолоту сухої маси) повинні бути на вході 12–14 мм, на виході — 4–6 мм. Швидкість повітря і зазори очисних решіт — ті ж самі, що і для пшениці.

Відразу після обмолоту зерно очищають на повітрянорешітних зерноочисних машинах. При цьому видаляють, перш за все, вологі, а також легкі, дрібні та крупні домішки. Після збирання сочевицю висушують до вологості не більше 14% (зелену) або 13% (червону).

Велике опитування

Анонімне опитування: Врожайність основних культур у сезоні 2025

Олена Басанець, SuperAgronom.com