Українське землеробство під тиском зміни клімату: чому зміна технологій вирощування — не тренд, а умова виживання?

Дані Укргідрометцентру свідчать про те, що за останні 30 років середньорічна температура в Україні зросла на 1,2°C. Також відбулося зниження рівномірності розподілу опадів протягом року та збільшення кількості днів без опадів, включаючи безсніжні періоди взимку та посушливі періоди в літній період. 

Наразі ця тенденція більш виражена на півдні, ще й з огляду на знищення Каховського водосховища. Та вже дістається східних і центральних областей, що змушує тамтешні господарства шукати альтернативні шляхи господарювання: відмовлятися від оранки, розширювати сівозміну, у тому числі і посухостійкими культурами, змінювати систему удобрення, норми висіву сільгоспкультур тощо. Вже навіть у Харківській області вчені прогнозують зміну структури посівних площ, порівнюючи теперішній клімат області з одеським 25 років тому.

Зміни в обробітку ґрунту: акцент на вологозбережні технології

Безперервна практика оранки протягом багатьох років вилилася збільшенням ущільнення ґрунту, особливо на ґрунтах з природно низьким вмістом гумусу. Ущільнення обмежує повітропроникність ґрунту та життєдіяльність біоти, що неминуче призводить до втрати органічної речовини і ерозії. 

На сьогодні близько 16 млн га ґрунтів України еродовані, переважно у Лісостепу і Степу. В умовах посушливих років із суховіями ця проблема загострюється. 

У південних областях це спонукало переходити на вологозбережні технології обробітку ґрунту як mini-till, strip-till, no-till та verti-till. 

Вертикальний обробіток ґрунту часто практикують на Одещині. Його основна перевага над іншими обробітками у тому, що він дозволяє досягти однорідності ґрунту на різних глибинах, створюючи вертикальні отвори. Це сприяє обміну киснем між верхнім і нижнім шаром та руху вологи уздовж всього профілю ґрунту, що робить її досяжною для коренів рослин. Тоді як обробіток дисковою бороною призводить до пересушування ґрунту. 

На Одещині verti-till практикують на полях агрофірми «Південна» (Tekom Agro Group). Ця технологія обробітку дозволяє вирощувати навіть соняшник, який останні роки в умовах області показує наднизькі результати врожайності (0,2-1 т/га). Цього ж року попри посуху і брак опадів у господарстві відмічають нормальний розвиток кореневої системи соняшнику. Самі рослини теж мають чудовий вигляд. Погодьтесь, такі рослини соняшнику на Одещині в цьому сезоні справжня рідкість.

На Миколаївщині переваги verti-till оцінили в господарствах ФГ «Аннушка» і ТОВ «ВВІ-АГРО», де також працюють по no-till.

Хороший результат на соняшнику у Миколаївській області досягли завдяки no-till у ТОВ «ВВІ-АГРО». Директор господарства Андрій Чичета наголосив, що давно б збанкрутів, аби свого часу не перейшов на no-till. Порівняно зі згорівшими посівами соняшнику в області, культура у «ВВІ-АГРО» мала пристойний вигляд.

No-till у ФГ «Аннушка» практикують вже 7 років. Як розповів агроном господарства Євген Гортовенко під час АгроЕкспедиції у 2024 році, технологія дозволяє зберегти вологу і забезпечити гнучкі терміни сівби. 

«За no-till потрібно завжди тримати руку на пульсі й не потрібно дотримуватись жорсткої схеми, як у класичній технології — «як книжка пише». Тут можна проявляти творчий підхід і більше керуватись логікою», — сказав Євген Гортовенко.

Минулого року, коли терміни сівби змістилися на два тижні раніше, розкрилися переваги no-till. Тоді за умов швидкого наростання температур повітря прогрілося, але не ґрунт. Тож ті господарства, які працюють по класиці або з глибоким розпушуванням, поспішили сіяти в непрогрітий ґрунт. Тоді як no-till у ФГ «Аннушка» дозволив вичекати кращі умови для сівби без втрати вологи. Вологу утримував шар накопичених післяжнивних решток.

Verti-till в господарстві застосовують для прискорення процесів мінералізації у ґрунті. 

Цей досвід переймають і в центральних областях, куди поступово поширюється зона Степу. До змін у підходах щодо обробітку ґрунту вдаються і у Черкаській та Кіровоградській областях. Зокрема, на Кіровоградщині, де в останні 10 років спостерігається підвищення інтересу до технологій смугового обробітку та прямого висіву. Остання демонструє навіть кращі результати, тож фермери переробляють сівалки під no-till. Замість оранки застосовують дискування.

Фермерське господарство «ОМІ», що обробляє близько 500 га землі, починало свій шлях від класики до вологозбержного землеробства з no-till. Так працювали близько п’яти років, але бажаного результату на своїх полях не отримали. Потім перейшли на вертикальний обробіток ґрунту. 

«З нашою кількістю опадів багато що в нас не виходило: постійна прив'язка до хімії, ґрунт дуже ущільнився. Після того ми почали застосовувати глибоке рихлення, комбінувати його з дискуванням. Була ще культивація. І тільки з 2019 року ми купили агрегат RTS 2100 від Salford​. За рахунок хвилеподібних дисків, пружини та імпульсу, ґрунт, можна сказати, на капілярному рівні пробивається до 70 см, ґрунт дихає. За оці 5-6 років структура  ґрунту настільки сформована, що в мене по полю вже кругом є черв'як. Ходжу по полю з пенетрометром, а він в мене тоне», — розповів Владислав Іщенко, директор ФГ «ОМІ».

Застосовують агрегат після збирання культури по післяжнивних рештках. Задіюють на всі культури на всіх полях. 

Добре, коли в господарстві є можливість працювати за двома технологіями обробітку ґрунту — no-till і verti-till чи no-till і strip till тощо. Це допомагає нівелювати кліматичні ризики. У разі посухи якась із технологій виграє. 

Загалом більшість фахівців рекомендують зменшувати кількість ґрунтообробних операцій для запобігання втрати вологи. Звісно, якщо така проблема в господарстві є. Директор ПСП «Едельвейс 2» Сергій Суровий, у свою чергу, радить приділити увагу вирівнюванню ґрунту і за можливості зробити це восени. Та не забувати про сівозміну.

Правильна сівозміна допомагає нівелювати ризики

Якщо у лісостеповій зоні можна спланувати сівозміну на роки вперед, то Херсонщина, Одещина і Миколаївщина вже давно не мають розкоші господарювати зі стабільно продуманою сівозміною. Посушливих років стає дедалі більше і посіви у південному регіоні стають першою ціллю палаючого сонця. 

Сівозміна на півдні починається з вибору «озимі чи ярі?». Від того, чи достатньо вологи для сівби ріпаку залежить уся структура посівів. На відміну від озимої пшениці, озимий ріпак не посієш в надто пізні строки. Тож доводиться думати за альтернативи. Зокрема, у 2024 році посушливий період розтягнувся до пізньої осені, що стало причиною зменшення посівних площ під озимим ріпаком в Україні на 130 тис. га. Натомість сіяли більше озимих ячменю і пшениці в надії на опади. Але нормальному розвитку рослин завадила спека ще до початку літа. 

За різними оцінками, цьогоріч лише на Херсонщині загинуло понад 55 тис. га посівів, а прямі збитки вже перевищили 1 млрд грн. Найбільше постраждала 20-ти кілометрова зона правобережжя Херсонщини.

Читайте також: На півдні посуха знищила десятки тисяч гектарів посівів

Сильно постраждали від посухи Одещина та Миколаївщина. Попри те, що історично в цих областях сіяли озиму пшеницю і соняшник, два останні роки спонукають від них відмовитися. Натомість диверсифікують ризики за рахунок нішевих культур як просо, сорго, сочевиця, горох, люпин, розторопша, льон, коріандр, сафлор.

У Лісостепу звертаються як до старих альтернатив як гречка і просо, так і до коріандру та льону. На останні завжди є попит і ціна. 

«Економіка непогана, якщо він вродить. Минулі роки ціна була $300/т, а зараз $500/т і більше. Щоб вийти в нуль і вище, урожайність льону має бути 1,3-1,5 т/га. Ми торік отримали 2 т/га», — подалився Олександр Хачатурян, директор компанії «Раліївка» (Region Grain Company).

Основними культурами компанії є кукурудза, соняшник, пшениця і ріпак. Щоправда торік від ріпаку відмовилися через посушливу осінь. Негативний досвід попередніх посушливих років показав: у таких умовах виживає тільки 30% посівів. 

Загалом щодо сівби озимого ріпаку в Одеській області приймають рішення так: якщо до середини серпня опадів немає, то сіяти немає сенсу. Відмовились в компанії також від гороху на користь сорго.

А ось у господарстві «СІМ-Органік», що на півдні Одещини, навпаки, від сорго відмовилися на користь сафлору, бобових культур і розторопші. 

«Сорго називають верблюдом степу. Та в минулому році цей «верблюд» не потягнув екстремальну посуху, коли температура на поверхні ґрунту у нас була 70°C. Посохнув. І збирається сорго пізно, коли в полях вже немає інших культур, що приваблює всіх мишей з лісосмуг. Вони підгризають рослини, ті падають і миші у полі формують курганчики, куди стягують усе це добро», — прокоментував своє рішення керівник господарства Сергій Бодя.

Він додав, що соняшник у 2026 році сіяти не будуть. І загалом до сівозміни підходять залежно від наявних запасів вологи восени і попередника. Якщо для сівби озимого ріпаку складаються несприятливі умови, тоді навесні цю площу засівають гірчицею. Тож і різні роки в сівозміні вирощуються горох, льон, сочевиця, гірчиця, озимий ріпак, озима пшениця, люцерна, озимий ячмінь, розторопша, сафлор. На перспективу розглядають коріандр. 

У центральних областях теж потроху адаптують нішеві культури, від яких колись відмовилися, — гречку і сорго, тверду пшеницю, нут. З огляду на м’які зими експериментують з вирощуванням озимого гороху. Щодо кукурудзи фермери в Кіровоградській області, наприклад, приймають рішення так: якщо взимку немає снігового покриву товщиною 20-30 см, кукурудзу немає сенсу сіяти.  

Культури, які витримують спеку і посуху

Перспективними з огляду на стійкість до посушливих і спекотних умов є коріандр, просо, нут, теф, амарант, кіноа, льон, гірчиця, дайкон, сафлор, розторопша.

«Ми знаходимося у постійному пошуку культур, які б за посушливих умов забезпечували рентабельність виробництва і при цьому приносили користь ґрунту», — наголосив Сергій Бодя, керівник «СІМ-Органік».

Сафлор і розторопша. У 2024 році почали почали займатися вирощуванням сафлору і розторопші. Основна перевага цих культур у тому, що вони не бояться посухи. До того ж, розторопша — лікарська рослина, на сировину якої є попит як у межах України, так і за кордоном. І що саме цікаве, за посушливих умов вміст силімарину в насінні розторопші зростає. Сергій Бодя каже, якщо в інших областях фермери отримують 1-1,5 т/га розторопші, то на Одещині виходить 200 кг/га, але вміст силімарину в рази вищий. З огляду на це, південь України є перспективним регіоном для вирощування культури.

Деталі у статті: Як на півдні України вирощують розторопшу та чому це вигідна справа

Коріандр. На Полтавщині і Миколаївщині вирощують коріандр. Спонукала аграріїв на це більшою мірою війна та потреба в диверсифікації бізнесу через різке зниження цін на експортоорієнтовані кукурудзу і пшеницю. Але вже після перших років вирощування господарства оцінили й інші переваги коріандру — його невибагливість, стійкість до посушливих періодів і повернення приморозків, що актуально для всієї України останні два сезони. До слова, сходи коріандру витримують температури до -10°С. А тому сіяти його можна рано як тільки з’явилася можливість.

На Полтавщині, зокрема, коріандр увели в сівозміну задля збереження вологи. Адже культура має вегетаційний період 110-115 діб та рано звільняє площу, що дає змогу вчасно підготувати ґрунт і накопичити вологу. У Миколаївській області коріандр почали вирощувати насамперед з огляду на здатність забезпечувати стабільний урожай у посушливих умовах. Дані Державної статистики України свідчать, що найвищу врожайність коріандру (1,2 т/га і більше) отримують у Миколаївській, Кіровоградській, Запорізькій і Харківській областях. 

Льон. Для агрохолдингу ПАЕК коріандр, просо та льон з 2023 року стали традиційними культурами.

«Беручи до уваги той факт, що фаза наливання зерна в соняшнику відбувається в серпні — одному з найпосушливіших місяців, це призводить до ризиків втрати врожаю культури. Льон же — культура, яку ми рано висіваємо і раніше збираємо», — пояснив головний агроном компанії Олег Сивак.

Основну частину зембанку під нішеві культури відводять у ТОВ «ВВІ-АГРО». Причина такого рішення — відсутність відновлення глибинної вологи, торік розповів керівник господарства Андрій Чичета. Сіють гірчицю, горох, нут, коріандр, дайкон, льон і сорго. З популярних культур — соняшник, пшеницю і ячмінь. 

«Випадає якихось 120 мм, ґрунт промокає десь на 80 см, а волога як така починається десь із 1,5 м. Ні на соняшнику не виходить результат, ні на решті культур. Тому ми зменшили вирощування соняшнику і перейшли на культури, у яких більш мілке залягання коренів», — пояснив Андрій Чичета. 

Тверда пшениця. Хороший варіант урізноманітнити сівозміну і підвищити прибуток — почати вирощувати тверду пшеницю. Втім, з огляду на ситуацію з логістикою, яка склалася внаслідок війни, найкращі перспективи цього варіанту мають західні та південні області. Для аграріїв півдня тверда пшениця може стати економічно вигідною у ключі: «якщо не можна отримати більшу врожайність м’якої пшениці, то хоча б з аналогічною врожайністю зробити прибуток на її альтернативі — твердій пшениці», адже: 

• ціна на тверду пшеницю на 20-25% вища;
• на півдні значно менші ризики випадання опадів у кінці вегетації культури і погіршення скловидності, ніж у північних та західних областях;
• великий вибір посухостійких сортів для умов півдня від Селекційно-генетичного інституту, тож переплачувати за іноземну селекцію немає потреби.

Як можливо вирощувати кукурудзу на півдні?

В окремих господарствах Одеської області вдаються до вирощування кукурудзи на богарі, але кулісним способом. Розміщення кукурудзи можливе у різних варіаціях: 1-2 ряди кукурудзи, потім смуга пару від 210; 4 ряди кукурудзи, потім смуга пару 420 см. Таким чином поле залишається під напівпаром. Технологія стара, але стала актуальною після посилення явищ спеки і посухи. Одеські аграрії з таких посівів мають 3 т/га без зайвих витрат, плюс приріст урожайності наступних культур.

«У Бессарабії ми після кукурудзи сіємо ячмінь або пшеницю. Після кулісного посіву кукурудзи завжди маємо плюс до врожайності від 0,5 до 1,5 т/га. А після зернових сіємо ріпаки і на ріпаках теж маємо від 300 до 600 кг прибавки», — розповів Петро Бербенюк, керівник ФГ «Джондір-Б».

Читайте також: Вирощування кукурудзи кулісним способом 210 см в Одеській області

У Лісостепу кулісні посіви практикують по-іншому, чергуючи кукурудзу із соєю або льоном чи вівсом таким чином: 6 рядків кукурудзи, 10 рядків сої. Так захищають ґрунт від перегрівання, збирають два врожаї з поля і сприяють розвитку ґрунтової біоти. Соя покращує ріст кукурудзи на 5%, роблячи азот доступним для засвоєння. А кукурудза підвищує врожайність сої на 20% шляхом збільшення доступності магнію і марганцю для неї. Найвищу ефективність отримують при застосуванні технології обробітку strip-till, проте mini-till теж добре працюватиме.

Зміна густоти висіву і норм внесення добрив

Разом з технологією обробітку і сівозміною змінюється і підхід до норм висіву сільгоспкультур. Залежно від наявності вологи в ґрунті, норми висіву зменшують.

Соняшник на Одещині сіють у нормі від 30 тис./га до 50 тис./га. Зокрема, у Бессарабії соняшник часто сіють з густотою 48 тис./га. По no-till оптимальна норма може варіювати від 30 до 35 тис./га. Для кондитерського соняшнику норму висіву зменшують до 25 тис./га, для класичного — до 40 тис./га. До слова, в багатьох господарствах, де практикують no-till і залишення післяжнивних решток, соняшник витримує посуху.

Вже навіть у центральних областях норму соняшника знижують до 35 тис./га, щоб отримати урожайність 3 т/га. Адже різниці між цією нормою і оптимально рекомендованою на рівні 50-55 тис./га майже немає. За вищої норми рослини конкурують за вологу і в результаті урожайність виходить однакова.

Озиму пшеницю на Миколаївщині сіють з вдвічі меншою нормою за оптимально рекомендовану 4-4,6 млн. схожих насінин/га. Наприклад, у ФГ «Аннушка» це 2 млн або 100 кг/га. Таку саму норму висівають в компанії «Агрейн» (Житомирська, Харківська, Чернігівська, Одеська та Черкаська області), але з поправкою на глибину загортання. Тобто при глибині 2 см висівають 2 млн насінин/га, 3 см — 3 млн, і так далі. Це дозволяє культурі краще реалізувати потенціал і формувати рівномірний продуктивний стеблостій.

Читайте також: Сівба озимої пшениці у пізні строки: варто чи ні?

Велику роль грає ширина міжрядь. Так, все частіше на півдні та в центрі сіють озиму пшеницю на 35 см і 25 см, сою — на ширину 35 см.

Кукурудзу у центральних областях сіють з нормою 40 тис./га, яка колись слугувала верхнім порогом для південних областей. Як показує практика, більша норма добрив під час посухи негативно впливає на формування врожаю. В такому випадку доцільно використовувати швидкий азот у ранні терміни. 

Протягом лютого-березня слід провести діагностику запасів, бо від цього залежить як густота сівби, так і кількість добрив.

«В 2023 році в мене було заплановано певну кількість азоту. Там було 250 кг селітри заплановано. Скоротили та внесли 100-150 кг, бо нема вологи», — розповів Олександр Хачатурян, директор компанії «Раліївка».

Біологізація ґрунту — одна з останніх тенденцій

З однієї сторони на українське сільське господарство тиснуть наслідки повномасштабного вторгнення росії (мінування та забруднення полів хімічними речовинами, що є у складі вибухонебезпечних предметів, нестабільність ринку тощо) з одного боку, а з іншого — євроінтеграційні процеси. Про ось це інше наразі думається неохоче. Але невтішна тенденція аридизації клімату підганяє як мінімум до роздумів. Прийняття ситуації спонукає до:

• повернення до сидерації або вирощування покривних культур,
• правильного чергування культур в сівозміні: не менше трьох культур, включаючи бобові;
• внесення органічних добрив (гній, компост, солома);.
• застосування корисних мікроорганізмів для захисту рослин (нематод, бактерій, грибів, комах);
• внесення в ґрунт мікробіологічних препаратів на основі бактеріальних мікроорганізмів;
• захисту ґрунту від ерозії шляхом мульчування.

На початку 2024 року фахівчиня у галузі зрошуваного землеробства Раїса Вожегова на основі гідрометеорологічних даних попередніх років і тенденцій передбачила, що 2024-2025 роки будуть посушливими. Більше того, найближчий рік без екстремальної посухи за її даними — 2030-й. Не останнім чинником виступає осушення Каховського водосховища.

Аналіз супутникових знімків впродовж 2021-2025 років, наданий фахівцем Херсонського державного аграрно-економічного університету Віталієм Пічурою, свідчить про зростання водного дефіциту у південних та подекуди центральних областях унаслідок осушення Каховського водосховища. Водний дефіцит спричинив зниження синтезу рослинного хлорофілу та погіршення рослинного покриву до критичного рівня (на карті ці території мають червоний колір).

На початок червня 2025 року більше 7 млн га земель Півдня України зазнали значного водного стресу. Негативні прояви простежуються у південній частині Одеської області, південно-східній частині Миколаївської області, південно-західній частині Дніпропетровської області, південно-західній частині Запорізької області (тимчасово окупована територія) та по всій Херсонській області і в Криму.

Це значить, що розслаблятися не варто навіть західним і північним областям. Центральні області вже переймають досвід півдня. Північ готується, починають з ґрунтозбережних технологій обробітку ґрунту. Адже по річному запасу вологи визначити чи буде сезон посушливий, чи вологий — вкрай складно. За один день у північних областях може випасти місячна норма, а після цього не бути опадів взагалі. 

©Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

Ми у Telegram

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій